Автор анализирует теоретические подходы к определению финансовой устойчивости коммерческого банка и рассмотрены ее главные показатели. The author analyze theoretical approa-ches to definition of financial stability of commercial bank and examine its main indices.
Ключові слова: поняття «стійкість», фінансова стійкість банку, адекватність капіталу, якість активів, ресурсна база банку
Фінансова стійкість банку є одним з основних понять кредитно-фінансової діяльності. Навколо поняття «фінансової стійкості комерційного банку» завжди відбувалися дискусії серед провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, які тривають і до теперішнього часу.
Відсутність чіткого визначення фінансової стійкості банку в сучасній науковій літературі зумовлює появу проблеми об’єктивного визначення фінансового стану та перспективи розвитку комерційних банків, а для клієнтів банку — суб’єктивного підходу у вирішенні єдиної методики визначення надійності банків в
48 Україні. Таким чином, від трактування поняття фінансової стійкості банку залежить правильність і доцільність управлінських та інвестиційних рішень.
Оскільки забезпечення фінансової стійкості комерційного банку є головним завданням у процесі функціонування, то і розвиток банківської сфери залежить від її правильного визначення. Для належного розуміння розглянемо підходи до трактування.
Для з’ясування сутності поняття «фінансова стійкість комерційного банку», звернемося до визначення поняття «стійкість», яке подається в літературі.
Так, «Большой энциклопедический словарь» термін «стійкість» трактує як «сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків» [1, с. 947].
У словнику В. Даля стійкість — це здатність «вистояти супроти чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися» [2, с. 770]. «Словник української мови» визначає стійкість як здатність довго зберігати і проявляти свої властивості, не піддаватись руйнуванню і псуванню [3, с. 710].
Таким чином, розглядаючи визначення поняття «стійкість», можна побачити, що його сутність полягає у сталості та протистоянні несприятливим факторам.
На сучасному етапі однозначного трактування терміну «фінансова стійкість» немає. Визначення цього поняття за останнє століття має лише «Большой энциклопедический словарь»: «Фінансова стійкість — це стабільність фінансового положення, яка проявляється в збалансуванні фінансів, достатній ліквідності активів, наявності необхідних резервів» [1, с. 946]. Відтак, єдине трактування фінансової стійкості комерційного банку в економічній літературі до теперішнього часу відсутнє.
Вченими розвивалися різні підходи до визначення та інтерпретації фінансової стійкості. Аналіз праць дозволяє виділити наступні визначення: своєрідне перевищення доходів над витратами (О. Пантелєєв, С. Халява) [4, с. 32—33]; стійкість, яка залежить від збалансованості його активів і пасивів, якості кредитноінвестиційного портфеля і кількості клієнтів (А. Є. Дроб’язко, В. Куделя, Є. Матвійчук, Б. Нескораженний) [5, с. 21—26]; ліквідність і платоспроможність (Н. Г. Антонов, М. А. Пессель) [6, с. 81]; стан фінансів суб’єкта фінансово-господарської діяльності, що характеризується певним набором показників (В. В. Ковальов, О. Б. Ширинська) [7, с. 104—105; 8, с. 57]; «динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи транс-формування ресурсів та ризиків, повноцінно (з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища» (Н. Шелудько) [9, с. 43].
Наведеним вище визначенням притаманні певні недоліки: поперше, вони не включають усі аспекти цього процесу і являють собою зведення окремих характеристик, що ускладнює визначення і досягнення фінансової стійкості комерційного банку; подруге, вони не враховують усіх факторів, які формують фінансову стійкість банку.
Не зважаючи на різні трактування поняття фінансової стійкості, всі науковці сходилися на тому, що фінансова стійкість є тим об’єктом, який викликає зацікавленість суб’єктів фінансовокредитних відносин, а тому важливо знати її основні показники, які забезпечують стабільність фінансового положення комерційного банку і виступають об’єктами її управління.
Достатність капіталу або капітальна адекватність банку є одним із основних показників аналізу фінансової стійкості, яка визначається шляхом оцінки розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності. Іншими словами — це співвідношення капіталу до активів банку. Адекватність капіталу відображає спроможність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Величина цього показника не повинна бути менше 4 %. Надмірно високе значення цього показника (50—98 %), у свою чергу, свідчить про те, що банк обслуговує невелику кількість клієнтів — це, як правило, акціонери або споріднені до них організації.
Протягом свого функціонування банк збільшує власний капітал шляхом додатково залученого капіталу, а також через капіталізацію прибутку в результаті успішного функціонування. Збільшуючи власний капітал, банк забезпечує себе довгостроковими і недорогими ресурсами, підвищує свою стабільність, збільшує допустимий розмір кредиту на одного позичальника і можливість залучення додаткових позикових коштів.
Важливе значення для фінансової стійкості комерційного банку відіграє кількісне зростання активів та їх якісні зміни. Якість активів — це обсяг і вплив наданих банком проблемних кредитів та дебіторської заборгованості на загальний фінансовий стан банку. Слід зауважити, що на якість активів суттєво впливає кредитна та інвестиційна політика банку, рівень диверсифікованості активних операцій та ефективність управління проблемними кре-дитами. Здійснення оцінки банку з точки зору достатності власних доходів для перспектив розвитку банку забезпечує дохідність та рентабельність активів. Отже, для банку важливо дбати як про кількісні, так і про якісні характеристики шляхом зменшення частки непрацюючих та проблемних активів.
Ліквідність є одним із основних показників діяльності банку. Для забезпечення фінансової стійкості банку ліквідність має бути високою та забезпечувати постійно. Однак, надмірна ліквідність також негативно впливає на прибутковість діяльності, оскільки високоліквідні активи, такі як залишки коштів у касі банку або кошти на коррахунку в НБУ, не приносять доходу банку. Отже, важливо забезпечувати оптимальну структуру активів як за напрямами вкладень, так і за якістю.
Важливою складовою фінансової стійкості є якість і стабільність ресурсної бази. Вона полягає в здатності ефективно формувати структуру джерел фінансування відповідно до структури банківських активів і включає загальну суму коштів клієнтів, кількість клієнтів банку, питому вагу внесків юридичних та фізичних осіб, співвідношення коштів до запитання і строкових внесків тощо. Її стабільність впливає на фінансову стабільність і ліквідність банку. Необхідно, щоб конкретні види зобов’язань (пасиви) за обсягами і строками залучення були узгодженні із статтями активів за обсягами та строками аби зберігався принцип узгодженості між ліквідністю та прибутковістю. Таким чином, дотримання постійного балансу між ресурсними потребами та можливістю їх придбання дають можливість забезпечити фінансову стійкість банку.
Особливе місце у забезпеченні фінансової стійкості належить банківському менеджменту. Нестабільна економічна ситуація відбивається на якості банківських послуг. Поряд з цим, ефективне управління, спрямоване на прогнозування та передбачення можливих зовнішніх змін, допомагає завчасно їх спрогнозувати та передбачити, а відтак і пристосування до них. Клієнти банку розраховують на високий рівень управління банком, який забезпечить безпеку заощаджень, а також прибутковість операцій. Ефективний банківський менеджмент має відповідати певним вимогам. По-перше, розробляти поточний та перспективний план дій і проводити контроль за його виконанням, що надасть можливість найефективніше використовувати наявні банківські ресурси для досягнення поставлених цілей. По-друге, здійснювати розробку і впровадження нових послуг і видів продуктів з урахуванням потреб клієнтів банку. По-третє, впрова-джувати нові інформаційні технології для забезпечення банківської діяльності та обслуговування клієнтів. По-четверте, забезпечувати підготовку персоналу з техніки банківських операцій.
Розглянувши різні підходи до трактування фінансової стійкості та її основні складові компоненти, можна дійти висновку, що фінансова стійкість банку — це здатність банку ефективно виконувати свої функції та зобов’язання перед учасниками фінансовокредитного ринку, забезпечувати власний розвиток, враховуючи вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. Дотримуючись певних співвідношень між усіма складовими компонентами, можливе досягнення поставлених цілей банку: підвищення прибутковості, зниження ризиків, контроль та підтримання ліквідності й платоспроможності на достатньому рівні, що в свою чергу забезпечить стабільну роботу та фінансову стійкість.
Література
1. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. — 6-е изд., доп. — М.: Институт новой экономики, 2004. — 1376 с.
2. Даль В. И. Толковый словар живого великоруского язика: В 4 т. — СПб.: Диамант. 1998. Т. 4. — 780 с.
3. Словник української мови: В 11 т.: Т. 9
— К.: Наук. думка, 1978.
— 837 с.
4. Пантелєєв О., Халява С. Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання // Банківська справа. — 1996.
— № 1.
— С. 31—35.
5. Дроб’язко А. Є., Куделя В., Матвійчук Є, Нескораженний Б. Банки // Финансовые риски. — 1996. — № 2 (6). — С. 21—26.
6. Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. — М.: АО «Финстатинформ», 1995.
— С. 81.
7. Ковальов В. В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 458 с.
8. Ширинская Е. Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 160 с.
9. Шелудько Н. До визначення фінансової стійкості комерційного банку // Вісник НБУ. — 2000. — № 1.
— С. 25—28.
Стаття надійшла до редакції 9 червня 2006 р.53 УДК 368.013О. О. Гаманкова, канд. екон. наук, проф. кафедри страхування
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
