Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу Тема 6. ВИТРАТИ І СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 6. ВИТРАТИ І СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ


8. Товарні та фінансові інтервенції — важливі важелі регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства. Ключові поняття і терміни: витрати; поточні витрати; разові витрати; собівартість; виробнича і повна собівартість; операційні витрати; фінансові витрати; постійні і змінні витрати; елементи витрат; матеріальні витрати; статті витрат; операційний леверидж; структура собівартості; управління витратами; центри відповідальності.

6.1. Поняття витрат і собівартості продукції

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: сутність витрат і собівартості продукції, її види в переробному і сільськогосподарському виробництвах; класифікацію витрат за різними ознаками та місце операційних витрат у формуванні собівартості продукції; економічні елементи витрат та основні статті витрат, що виокремлюються при калькулюванні виробничої собівартості продукції аграрних і переробних підприємств; відмінності у методології формування витрат і собівартості продукції в системі бухгалтерського і податкового обліку; критерії поділу витрат на постійні і змінні, ідентифікацію витрат в аграрному і переробному виробництві за цим критерієм та методичний підхід до визначення операційного левериджу; методи визначення собівартості продукції та їх імплементацію для аграрного і переробного виробництва; основні методи управління витратами і можливі резерви зниження собівартості продукції, а також УМІТИ: ? визначати та аналізувати структуру операційних витрат підприємства за їх економічними елементами та кількісно оцінювати вплив зміни цих витрат на собівартість кожної грошової одиниці товарної продукції підприємства; ? за фактичними даними підприємств визначати динаміку і тенденції зміни виробничої і повної собівартості певного виду продукції, аналізувати структуру собівартості за статтями витрат, розраховувати, за рахунок яких статей витрат відбулися зміни в її рівні порівняно з базовим періодом; ? розраховувати величину постійних і змінних витрат, коефіцієнт операційного левериджу та використовувати його для оцінки ступеня ризикованості виробництва; ? визначати собівартість основних видів продукції рослинництва (зерна, цукрового буряку, овочів, картоплі та ін.) і продукції тваринництва (молока, приросту живої маси тварин, продукції вівчарства і птахівництва); ? визначати собівартість продукції переробних підприємств (цукру, молокопродуктів, м’ясопродуктів, біопалива). У процесі господарської діяльності для створення нових споживних вартостей (продукції) чи надання послуг підприємства використовують різні ресурси: сировину, основні і допоміжні матеріали, насіння, добрива, корми, основні засоби, працю тощо. Щоб сформувати ці ресурси і забезпечити організацію їх використання потрібні кошти. Вони й утворюють витрати підприємства.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» дається таке загальноекономічне визначення поняття витрат: витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Таке трактування витрат не цілком узгоджується з теорією кругообігу ресурсів, бо в ході операційної діяльності активи не вибувають, а трансформуються з одного виду в інший. Тому витрати операційної діяльності виправдано трактувати як грошовий вираз ресурсів, використаних (виробничо-спожитих) у процесі виробництва і збуту продукції (надання послуг, виконання робіт) та організації управління ним на всіх його ієрархічних рівнях.

У даному випадку йдеться про поточні (операційні) витрати, які підприємства здійснюють постійно для забезпечення безперервності виробництва. Особливістю поточних витрат є те, що одні з них є циклічними, бо повторюються з кожним циклом виготовлення продукції (наприклад, витрати на насіння, добрива, основні матеріали), а інші — безперервними, наприклад, витрати на корми, утримання управлінського персоналу, машин і обладнання, будівель і споруд.

Крім поточних витрат підприємства здійснюють і разові витрати, які ще називають інвестиційними. Вони спрямовуються на придбання (створення) основних засобів, нематеріальних та інших дохідних активів.

Поточні (операційні) витрати мають натуральну і грошову форми. Від натуральної величини витрат ресурсу і його вартості безпосередньо залежить собівартість продукції.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість

— це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість — один із найважливіших показників господарської діяльності підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання. Чим вища ступінь ефективності використання ресурсів, досконаліша технологія й організація виробництва, тим нижчою буде собівартість продукції, і навпаки. підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Собівартість продукції є ціноутворюючим фактором, основою ціни товару.

Зі зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку. Водночас собівартість є нижнім обмежником ціни, бо прибуток можна одержати лише за її перевищення.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства перебуває в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком, створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості власників і працівників.

Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва, а разом з тим і переробних підприємств по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У сільськогосподарському виробництві розрізняють кілька видів собівартості. Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. За окремими видами продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природних умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середньогалузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньозональна і зведена, саме вона визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу — по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються до собівартості продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартості.

Виробничу собівартість формують витрати, пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання чи виробничого споживання. До повної собівартості включають виробничу і витрати підприємства на реалізацію продукції, адміністративні та інші накладні витрати.

Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартості.

Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дієвого контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств та їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції.

Фактична собівартість дає змогу визначити прибуток підприємства й економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), резерви скорочення витрат на одиницю продукції.

Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозованих (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.

На переробних підприємствах визначають індивідуальну собівартість окремих продовольчих товарів по кожному підприємству. Причому по багатьох з них, наприклад, молокопереробних заводах, м’ясокомбінатах, консервних заводах, підприємствах спиртової промисловості індивідуальну собівартість визначають щомісячно, тоді як в аграрних підприємствах — за рік, що зумовлено тривалим циклом виробництва.

На переробних підприємствах також визначають виробничу і повну, планову і фактичну види собівартості. У зв’язку з визначенням щомісячної собівартості необхідність в обчисленні очікуваної собівартості відпадає. Із собівартістю одиниці продукції тісно поєднано поняття граничних витрат, що характеризують величину приросту витрат на одиницю приросту продукції, а саме: Qd dСВ

Г

В ? , де

В — граничні витрати; — приріст сукупних витрат; — приріст обсягу виробництва продукції в натуральному вимірі на гранично малу величину.

ГСВdQd

Граничні сукупні витрати є першою похідною функції обсягу виробництва продукції, а їх величина — одним із важливих індикаторів для прийняття рішення щодо доцільності зміни обсягу виробництва.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.3. Групування операційних витрат за економічними елементами та статтями
6.4. Відмінності у формуванні витрат і собівартості продукції в системі бухгалтерського та податкового обліку
6.5. Класифікація витрат
6.6. Постійні і змінні витрати та поняття операційного левериджу
6.7. Співвідношення «фактор — продукт» і його аналіз
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)