Усі витрати, що несуть підприємства в процесі виробництва продукції, мають не однаковий зв’язок з обсягом її виробництва. Залежно від характеру такого зв’язку витрати виробництві поділяють на постійні і змінні.
Постійні витрати
— це такі, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді, тобто вони є функцією часу, а не обсягу виробленої продукції.
У рослинництві до постійних витрат відносять амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату постійних працівників, що не залежить від обсягу виробленої продукції, страхові платежі за посіви і майно рослинницьких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, не пов’язані зі зміною масштабів виробництва, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві.
Крім того, якщо розглядати постійні витрати рослинництва більш узагальнено, то до них слід відносити і всі ті витрати, що виникають у ході виконання обов’язкових технологічних операцій, без яких неможливо виробити продукцію. Наприклад, такими операціями є підготовка ґрунту до посіву (оранка чи поверхневий безвідвальний обробіток), передпосівний обробіток, посів, передбачений технологією міжрядний обробіток тощо. Отже, витрати на паливномастильні матеріали, на заробітну плату, що понесені при виконанні цих операцій, є постійними витратами.
До постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техніки, що використовується в цій сфері виробництва, ремонт цих приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби , витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо не пов’язується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати в галузі, орендну плату.
У переробній промисловості постійними витратами є частина постійних загальновиробничих витрат (на практиці часто до постійних витрат відносять всю суму загальновиробничих витрат), адміністративні витрати, заробітна плата технологічних працівників, не пов’язана з обсягом виробництва продукції (ро
1
Амортизація на робочу і продуктивну худобу нараховується в тому разі, коли ці довгострокові біологічні активи оцінені за первісною вартістю. Якщо така оцінка здійснена за справедливою вартістю, то амортизація на них не нараховується. плата не включена до загальновиробничих витрат), соціальні нарахування на неї, витрати на збут у багатономенклатурному виробництві зі стабільним обсягом виробництва продукції, за якого не змінюються транспортні витрати; амортизація обладнання й устаткування, витрати на їх ремонт, амортизація і витрати на ремонт виробничих приміщень.
Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді підприємству їх важко зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству треба раціонально використовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшуючи цим їх суму на одиницю площі і/або на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втрачаються безповоротно.
Яскравим прикладом такої втрати можуть бути не повністю використовувані виробничі приміщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортизацію і здійснювати ремонт, але ці витрати будуть повністю або частково непродуктивними і підвищуватимуть собівартість продукції.
Змінними витратами називають такі, величина яких безпосередню залежить від масштабів виробництва продукції. У рослинництві до таких витрат відносять вартість насіння нових сортів, гібридів, вищих репродукцій у сумі, що перевищує вартість раніше використовуваного посівного матеріалу; витрати на мінеральні добрива й отрутохімікати, органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, використані на технологічних операціях, пов’язаних із використанням змінних ресурсів (добрив, отрутохімікатів), виконанням збиральних робіт; на технічний огляд і ремонт техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов’язані з використанням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які обробляють посіви отрутохімікатами).
У тваринництві до змінних витрат відносять оплату праці постійних працівників, рівень якої (оплати) безпосередньо пов’язується з обсягом виробленої продукції, витрати на продуктивний корм, витрати на ветеринарне обслуговування і племінну справу, технічний догляд і ремонт машин та обладнання галузі, витрати на електроенергію, технологічні цілі, воду, молоко на випоювання телят, транспортні витрати на перевезення продукції тощо.
У переробних підприємствах до змінних витрат відносять вартість сировини (включаючи витрати на її заготівлю), зменшену на вартість поворотних відходів чи супутньої продукції, вартість основних і допоміжних матеріалів, витрати на збут за мінусом витрат, віднесених до постійних витрат, паливо й енергію, на технологічні цілі, заробітну плату технологічних працівників (за винятком тієї частини, що віднесена до постійних витрат), соціальні нарахування на зазначену заробітну плату.
Змінні витрати хоч і змінюються зі зміною обсягу виробництва, все ж окремі їх складові відрізняються за характером такої зміни. За цією ознакою виділяють пропорційні змінні витрати, що змінюються прямо пропорційно зі зміною об-гресуючі, що зростають швидшими темпами порівняно з темпами збільшення обсягу виробництва, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, маркетингові витрати в окремі періоди; дегресуючі змінні витрати — зростають меншою мірою, ніж обсяг виробництва продукції, наприклад, витрати на ремонт обладнання. Проте на практиці ці три різновиди змінних витрат об’єднують в одну групу і проводять відповідний аналіз.
Обґрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. У наступних розділах ми неодноразово будемо використовувати ці два види витрат для розв’язання відповідних економічних завдань. Тут же звернемо увагу на два напрями такого використання.
Перший напрям використовування поділу витрат на постійні і змінні — оцінка співвідношення між постійними і змінними витратами. На виробництві різних видів продукції і за різних технологій таке співвідношення може бути не однаковим, що безпосередньо впливає на результати виробництва.
У західній економічній літературі таке співвідношення називають операційним левериджем , який формалізовано можна подати виразом
О
Л
ЗВ:ПВО л ?, (6.1) де ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати.
Для поглибленого аналізу формулу (6.1) можна подати так: бццб ол
ПВ
ЗВ
ПВ
К?? ? ?, (6.2) де б — обсяг виробництва продукції; — змінні витрати на одиницю продукції.
О
ЗВО
О ц
ЗВ
Величина операційного левериджу безпосередньо впливає на рівень виробничого ризику. Чим нижчий цей коефіцієнт, тим менший ризик за зниження обсягів виробництва продукції, оскільки за таких умов менше зросте собівартість одиниці продукції за рахунок підвищення в ній частки постійних витрат, ніж це б мало місце за високого коефіцієнта операційного левериджу.
Як видно з формули (6.2), для зниження ол важливо не лише зменшувати постійні і змінні витрати, а й забезпечувати збільшення виробництва продукції шляхом задіяння всіх факторів ефективності: природних, технічних, технологічних, організаційно-економічних.
К
Очевидним є й те, що за підвищення ол підприємству необхідно буде більше виробляти продукції, щоб досягти беззбиткового виробництва. Варто також знати, що ефективність використання постійних витрат безпосередньо залежить від ступеня використання виробничої потужності, у чому ми матимемо змогу переконатися в наступних темах підручника.
К
Другий напрям використовування поділу витрат на постійні і змінні — визначення рівня урожайності (продуктивності тварин), за якого відшкодовуються постійні та окремо сукупні витрати. ництва збиткової продукції ще до завершення технологічного циклу, чи таки здійснювати його, щоб відшкодувати постійні витрати і у такий спосіб мінімізувати збитки.
Така мінімізація відбувається тоді, коли відшкодовувані урожаєм (продуктивністю) постійні витрати перевищують суму змінних витрат, які необхідно понести, щоб отримати урожай (продуктивність), достатній для такого відшкодування.
З іншого боку, підприємство повинне знати, яку йому потрібно отримати урожайність (продуктивність), щоб відшкодувати всі виробничі витрати (по
стійні + змінні) за прогнозованого рівня ціни. стійні + змінні) за прогнозованого рівня ціни.
Розрахувати такий рівень урожайності (продуктивності) можна з виразу ,
ЗВПВ
У п ? ? (6.3) де Ц — прогнозована ціна одиниці продукції.
Ц
За своїм змістом показник п вказує на поріг доцільного рівня виробництва продукції, нижче від якого воно стає збитковим.
У
