1.Предмет і завдання естетики.
2.Категорії естетики.
§ 1. Предмет і завдання естетики
Слово «естетика» (aistheticos)
— грецького походження, у перекладі означає — той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Термін «естетика» увійшов до науки в середині XVIII ст. Вперше його застосував німецький філософ О. Баумгартен для позначення нового розділу в філософії. 1750 року вийшла його праця «Естетика, призначена для лекцій». Його уявлення про предмет науки обмежувались у ній сферою чуттєвого пізнання. «Естетика, — писав Бау мгартен, — це наука про чуттєве пізнання». В полі зору автора знаходилися лише два явища — краса, яка ототожнювалась ним з «досконалістю чуттєвого пізнання», та мистецтво як найвище його вираження. О. Баумгартен увів у філософію розділ «теорія чуттєвого сприйняття» і запропонував його назвати терміном «естетика».
Він міцно укоренився у філософській термінології, і вже з XVIII ст. естетику почали розглядати як науку, що вивчає «філософію прекрасного».
Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними складовими: природою, суспільством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах. Усі естетичні почуття, переживання, естетична насолода висту пають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різні естетичні відношення, які виникають у людини, соціальної групи, суспільства до дійсності належать до загального поняття «естетичне». Природу естетичного вивчає наука естетика.
Одним з основних питань, що вивчає естетика, є питання про мистецтво. Естетика досліджує загальні закономірності розвитку
86мистецтва, які виявляються у його різновидах. Вона вивчає процес художньої творчості, її суб’єкт та засоби творення; процес художнього сприйняття мистецтва, тому що мистецтво існує у системі художник — мистецтво — споглядач, або художня творчість — мистецтво — художнє сприйняття. Саме тому предмет естетики охоплює такі проблеми, як художнє сприйняття, художня оцінка, художні засоби, ху дожній смак.
Естетика вивчає ціннісне ставлення людини до явищ буття, яке може бути прекрасним, потворним, сатиричним, гумористичним, трагічним, комічним, піднесеним та ін. Вона досліджує закономірності естетичної діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності. Інакше кажучи, естетика розглядає суб’єкти творчості та сприйняття (художник, публіка), об’єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичності й сприймання. Таким чином, ус і питання, названі вище, складають предмет естетики.
Естетика — філософська наука, яка народилась у надрах філософії, вийшла з неї і зберегла міцні зв’язки з нею. Вона вивчає найбільш загальні закони розвитку мистецтва та розмаїття естетичного ставлення людини до світу, тоді як філософія розкриває найбільш загальні закони природи, су спільного розвитку та мислення.
Зрозумілим є те, що до естетики не можна ставитися як до певного набору повністю сформованих знань. Як і будь-яка наука, естетика, розвиваючись, постійно уточнює свій предмет, змінює акценти, відгукуючись на ті або інші запити суспільної практики, іноді навіть повністю переглядає свої основи. Щодо предмета естетики слід зазначити, що він не виноситься у часниками дискусій (які періодично виникають) за рамки того, що ми зазначили вище, тобто сфери естетичного відношення людини до навколишньої дійсності. Перебуваючи у практичному відношенні до них, вона навчилася знаходити і в природі, і в су спільному житті різноманітні естетичні цінності, підходити до всього, що її оточує, з естетичною мірою, змінювати світ за законами краси. Естетика, відтворюючи цей процес у системі типологічних понять, критеріїв, принципів, є наукою про найбільш загальні закономірності естетичного, в тому числі художнього, освоєння людиною дійсності.
Позиції більшості авторів з цього питання в основному збігаються, хоча при розгляданні визначень можна виявити ті чи інші різноманітності, які є не розходженням думок по су ті, а скоріше просто термінологічними пристрастями.
87Перетворившись на самостійну науку, естетика продовжує застосовувати весь категоріальний апарат науки філософії; запозичує такі поняття, як буття, свідомість, діяльність, зміст, форма, сутність, явище, причина, наслідок; використовує філософські закони та ін. Взаємозв’язок естетики і філософії полягав у тому, що теоретичні принципи і науковий метод естетики залежать від світоглядних позицій, методологій, філософської концепції конкретного філософа або певного філософського напряму. Методологія естетичних досліджень, яка пов’язана з вирішенням головного питання філософії — відношення мислення до буття, зумовлена специфікою діалектичного чи метафізичного підходів. Саме своєрідністю методологічних основ визначається своєрідність естетичних концепцій. Отже, виникнення і розвиток естетичних ідей відбувалися у межах філософії і відбивали загалом ті су перечності, які були властиві історії філософської думки.
Естетика пов’язана з усіма гуманітарними науками. Сформувавшись як частина філософії, естетика активно співпрацювала з етикою. У цих наук загальна спрямованість на людину як на своєрідний об’єкт морально-естетичного аналізу і носія творчого потенціалу.
Своєрідним аспектом взаємодії естетики й етики є і аналіз стру ктури естетичного почуття, яке формується на органічній єдності так званих зовнішніх і внутрішніх почуттів людини. Естетичне почуття несе в собі морально-етичне навантаження. Естетика пов’язана також із психологією. Естетичне сприйняття дійсності має чуттєво-емоційний характер, а емоції і почуття вивчає психологія. Крім того, естетика тісно взаємодіє з педагогікою, соціологією, логікою та ін.
Обов’язковим є і аналіз взаємодії естетики з мистецтвознавством — су купністю наук, які досліджують соціально-естетичну сутність мистецтва, його походження, закономірності розвитку, особливості й зміст видової специфіки мистецтва, природу художньої творчості, місце мистецтва в ду ховному житті суспільства.
На відміну від інших створюваних людиною предметів, в яких краса може бути наявною чи відсутньою, у творах мистецтва вона має бути обов’язковою, бо твори мистецтва — це завжди естетичні цінності. Якщо фільм або малюнок не приносять естетичної насолоди, вони не вважаються художніми творами.
Мистецтво як плід ху дожньої творчості є предметом дослідження естетичної науки. Але естетика одразу стикається з тим, що кожним видом мистецтва займається спеціальна наука. Кожна мистецтвознавча наука досліджує той чи інший вид мистецт
88ва, його характерні риси і якості. Однак існують такі закони мистецтва, які є загальними для всіх видів мистецтва, вони об’єднують різні галузі художньої творчості. Ці закони і стають предметом пізнання естетичної науки. Отже, естетика вивчає відношення мистецтва до дійсності, відображення дійсності в мистецтві, художню творчість та інші питання. Вона розкриває закони, які висту пають загальними для всіх видів мистецтва, але у кожному з них вони виявляються специфічно, тому естетика не просто наука про мистецтво, а наука, яка досліджує загальні закони розвитку мистецтва. Також естетика являє собою методологічні засади для таких наук, як технічна естетика, естетика побуту, естетика поведінки, екологічна та виробнича естетика.
Отже, в су часних умовах тривають спроби поглибити і узагальнити межі предмета естетичної науки. Це пов’язано з динамікою естетики, з властивим їй постійним збагаченням предмета, зі значними внутрішніми творчими потенціями.
Слід підкреслити, що існує дуже багато розробок щодо більш адекватного розуміння обсягу предмета і завдань науки. Найбільш плідним є визначення естетики через поняття «гармонія» і розуміння цієї науки як науки про реалізацію принципів гармонійного розвитку людини, людини і су спільства, людини і природи.
Цікавим є і визначення естетики як науки про вільний, самодіяльний вияв людських сил і здібностей у будь-якій досконалій професійній діяльності.
Естетика відіграє значну роль у су спільному житті, це розкривається через функції, які вона виконує в суспільстві. До найважливіших функцій естетики належать світоглядна, пізнавальна, формуюча (виховна), методологічна та ін.
Естетика потрібна митцю. Вона є світоглядною основою для творчої діяльності художньої інтелігенції. Художник може інтуїтивно застосовувати закони естетики, не усвідомивши їх у теоретичній формі, а познайомившись з ними під час ху дожнього процесу, з досвіду попередників та сучасників. Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, а й сам формується під їх впливом у процесі творчості. При цьому найбільший вплив на творчість чинить той бік світогляду, який розкривається в естетичній системі, свідомо або несвідомо реалізу ється у художніх образах.
Не тільки художнику потрібна естетика, вона необхідна і суспільству, що сприймає мистецтво, — читачу, глядачу, слухачу; естетика несе знання людям, дає змогу познайомитися з основними властивостями і законами розвитку естетичних явищ, з різ
89ними естетичними концепціями тощо. Саме в цьому розкривається пізнавальна функція естетики.
Естетика виховує особистість, її смак. Вона розвиває її естетичну свідомість, допомагає по-справжньому сприймати мистецтво. Також ця наука орієнтує у світі естетичних цінностей, викликає ціннісні уявлення, якими люди можуть користуватися у своїй практичній діяльності. Таким чином, вона відіграє виховну роль у житті су спільства.
Узагальнюючи результати дослідження естетичних явищ, які дає, наприклад, мистецтвознавство, естетика впливає на його розвиток. Вона розкриває головні принципи пізнання естетичних об’єктів, визначає шляхи їх дослідження. Отже, естетика виконує і методологічну функцію.
Естетику можна розглядати як цілісну систему наукового знання, яка містить три основні розділи:
• про природу естетичного об’єкта та види естетичної цінності (явища природи, суспільства та ін.);
• про природу естетичної свідомості та її форми (ідеали, смаки, теорії та ін.);
• про природу естетичної діяльності та її види (дизайн, художня творчість та ін.).
Естетика як система має свій категоріальний апарат: естетичні категорії, поняття та закони. Всі вони тісно пов’язані між собою, між ними існує логічний зв’язок та підпорядкування.
Перед естетикою стоїть завдання ідентифікації таких понять, як доцільність, предмет діяльності та цінність як її специфічний проду кт, технічні засоби, синтез та полісинтез як феномен сучасної художньої культури та ін. Водночас аналіз естетичних явищ у структурі діяльності надає можливість змістового уточнення деяких традиційних для естетики понять та категорій, таких як «естетичний ідеал», «естетична цінність» та ін. Крім цього, естетика повинна давати знання про те, як поводитися людині, як одягатися зі смаком, як красиво і зручно організу вати своє робоче місце; сприяє розвитку духовного світу особистості та допомагає використовувати на практиці естетичне знання.
Для фахівців надзвичайно важливим є вивчення естетики, бо вона формує естетичну свідомість, розвиває уяву, фантазію, інші естетичні ознаки мислення, допомагає спілку ватися з людьми, естетично, красиво поводитися тощо.
Естетика надає людині знання, формує творчі якості, потребу сприймати красу і отримувати від неї насолоду, бажання спілкуватися з мистецтвом і розуміти його.
