Розбудова ефективної моделі соціальної політики держави є невід’ємною передумовою досягнення високих соціальних стандартів у будь-якій країні, забезпечення належного рівня добробуту її населення та сталості суспільно-економічного життя. З огляду на це соціальні стандарти й гарантії є базовими економічними та політико-правовими інститутами держави, які покликані за-
Загалом, у сучасній спеціалізованій науково-дидактичній літературі склалися два різні підходи до розуміння сутності соціальних стандартів
— інституціональний (правовий) та економічний. Інституціональний підхід регламентує інституціональні засади формування та юридичного забезпечення соціальних прав людини і бере свій початок із прийняття європейськими державами так званої Європейської соціальної хартії (Турін, Італія, 18 жовтня 1961 року) . Держави
—підписанти цієї Хартії офіційно підтвердили свої зобов’язання поважати основні соціальні принципи, такі як право на працю, професійну підготовку, справедливі умови праці, свободу професійних об’єднань, укладення колективного договору, право працівників на інформацію, участь в управлінні підприємством; права дітей та підлітків, працюючих жінок, матері та сім’ї, інвалідів і осіб похилого віку, а також права на захист працівників-мігрантів і їхніх сімей, право на безоплатну медичну допомогу та соціальне забезпечення 2 .
Як відомо, у 1996 р. відбулося підписання Переглянутої Європейської соціальної хартії, яка уніфікувала юридичні норми в галузі захисту соціальних та економічних прав людини з урахуванням новітніх досягнень у міжнародному та національному соціально-трудовому праві . Доцільно зазначити, що Європейська соціальна хартія (переглянута) була ратифікована й Україною (14 вересня 2006 р.) та набула чинності з 1 лютого 2007 р. Тим самим Українська держава підтвердила свій європейський шлях соціально-економічних трансформацій і взяла на себе міжнародні зобов’язання сприяти реалізації прав і свобод громадян у всіх сферах життя.
Водночас залишилися непідписаними (нератифікованими) українським парламентом низка принципово важливих для фор
1 Європейська соціальна хартія: Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ від 18.10.1961 № ETS N35 (Сайт Верховної ради України
— http://zakon.rada.gov.ua/cgi
bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=994_300)
2
Черленяк І. І. Про методику дослідження ідентифікації європейських соціальних стандартів. Стратегічні пріоритети, № 4 (9), 2008 р.
— С. 126.
3 Європейська соціальна хартія (Переглянута) (ETS № 163): Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ вiд 03.05.1996 № ETS № 163. (Сайт Верховної ради України
— http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_062)bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=994_300)
2
Черленяк І. І. Про методику дослідження ідентифікації європейських соціальних стандартів. Стратегічні пріоритети, № 4 (9), 2008 р.
— С. 126.
3 Європейська соціальна хартія (Переглянута) (ETS № 163): Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ вiд 03.05.1996 № ETS № 163. (Сайт Верховної ради України
— http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_062)
безпечувати якісне економічне зростання країн, соціалізацію їхнього розвитку загалом. Особливо значущої ваги пріоритети та завдання підвищення соціальних стандартів і забезпечення соціальних гарантій набувають в Україні як передумови формування високих життєвих стандартів у нашій державі.
— «Право на соціальну та медичну допомогу» і 19
— «Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу» у повному обсязі, пункт 3 статті 31 «Право на житло». Очевидно, така позиція української влади не може не насторожувати, особливо у світлі чинного гарантування Конституцією таких прав.
Актуальною також залишається необхідність підписання і ратифікації нашою державою Додаткового протоколу до Європейської соціальної хартії (від 9 листопада 1995 року), який передбачає систему колективного оскарження. Згідно із положеннями Додаткового протоколу, в країні запроваджується інститут колективних скарг задля кращого задоволення соціальних прав, підвищення життєвого рівня та соціального добробуту свого населення. Це означає, що за умови прийняття цього документа міжнародні організації роботодавців і профспілок, інші міжнародні неурядові організації, представницькі національні організації роботодавців і профспілок отримають право подавати до Ради Європи скарги відносно незадовільного застосування в Україні положень Соціальної хартії.
Таблиця 5.4
СТАТТІ І ПУНКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ (ПЕРЕГЛЯНУТОЇ), ЯКІ НЕ РАТИФІКОВАНІ ВРУ
1
Статті і пункти Європейської соціальної хартії (переглянутої)
Зобов’язання України
Стаття 4 «Право на справедливу винагороду», пункт 1
Визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім’ям достатній життєвий рівень
1. Започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування.
2. Підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення.
Стаття 12 «Право на соціальне забезпечення», всі пункти
3. Докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень.
1
Закон України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» (переглянутої) від 14.09.2006 № 137-V. Сайт ВРУ
— http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/137-16
мування європейських соціальних стандартів в Україні статей Хартії (табл. 5.4). Зокрема: п. 1 статті 4 «Право на справедливу винагороду», статті 12 «Право на соціальне забезпечення», 13
Продовже
Статті і пункти Європейської соціальної хартії (переглянутої)
Зобов’язання України
4. Вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, виначених у таких угодах, для забезпечення: a) рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб територіями держав Сторін; б) надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін Стаття 13 «Право на соціальну та медичну допомогу», всі пункти
1. Забезпечити, щоб будь-якій малозабезпеченій особі, яка неспроможна отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями або з інших джерел, зокрема за рахунок допомоги із соціального забезпечення, надавалася належна допомога, а в разі захворювання забезпечувався догляд, якого вимагає стан її здоров’я.
2. Забезпечити, щоб політичні або соціальні права осіб, які отримують таку допомогу, на цій підставі не обмежувалися.
3. Передбачити, що кожна людина може отримувати у відповідних державних або приватних службах такі поради та персональну допомогу, які можуть бути необхідними для запобігання виникненню особистого чи сімейного нужденного становища, для його подолання чи полегшення.
4. Застосовувати положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті на засадах рівності між своїми громадянами та громадянами інших Сторін, які на законних підставах перебувають на території їхніх держав, відповідно до своїх зобов’язань за Європейською конвенцією про соціальну та медичну допомогу, яка була підписана у Парижі 11 грудня 1953 року Стаття 19 «Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу», всі пункти
1. Підтримувати або забезпечувати функціонування відповідних і безкоштовних служб, які надавали б таким працівникам допомогу, зокрема в одержанні точної інформації, а також вживати в межах національних законів і правил усіх відповідних заходів для запобігання дезінформації щодо еміграції та імміграції.
Продовження табл. 5.4
Статті і пункти Європейської соціальної хартії (переглянутої)
Зобов’язання України
2. Вживати в межах своєї юрисдикції відповідних заходів для сприяння від’їзду, переїзду та прийому таких працівників і членів їхніх сімей, а також забезпечувати в межах своєї юрисдикції під час їхнього переїзду відповідні санітарні та медичні послуги і належні гігієнічні умови.
3. Сприяти в разі необхідності співробітництву між державними і приватними соціальними службами у країнах еміграції та імміграції.
4. Забезпечувати таким працівникам, коли вони перебувають на території їхніх держав на законних підставах, якщо такі питання регулюються законами або правилами чи підлягають контролю з боку адміністративних властей, режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується таких питань: a) винагорода та інші умови прийняття на роботу і праці; б) членство у профспілках і користування пільгами колективних договорів; в) житло.
5. Забезпечувати таким працівникам, коли вони перебувають на території їхніх держав на законних підставах, режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується податків, зборів чи внесків, які пов’язані з роботою і стягуються щодо працюючих осіб.
6. Сприяти у міру можливості об’єднанню сім’ї іноземного працівника, який має дозвіл перебувати на відповідній території.
7. Забезпечувати таким працівникам, коли вони перебувають на території їхніх держав на законних підставах, режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується судочинства з питань, згаданих у цій статті.
8. Забезпечити, щоб такі працівники, коли вони мешкають на території їхніх держав на законних підставах, не висилалися, якщо вони не загрожують національній безпеці або не загрожують державним інтересам чи суспільній моралі.
9. Дозволяти переказувати в обсягах, передбачених законом, такі частини доходів і заощаджень трудящих-мігрантів, які вони можуть забажати.
Закінчення табл. 5.4
Статті і пункти Європейської соціальної хартії (переглянутої)
Зобов’язання України
10. Поширити захист і допомогу, передбачені у цій статті, на мігрантів, які займаються самостійною підприємницькою діяльністю, у такому обсязі, в якому зазначені положення можуть застосовуватися.
11. Сприяти викладанню національної мови приймаючої держави або, якщо їх кілька, однієї з цих мов трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей.
12. Сприяти у міру можливості викладанню рідної мови трудящих-мігрантів їхнім дітям
Стаття 31 «Право на житло», пункт 3
Встановлення на житло цін, доступних для малозабезпечених осіб
Законодавчий фундамент формування соціальних стандартів в Україні складають ключові правові документи у цій сфері, такі як: Закон України «Про основи національної безпеки України»; Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; Закон України «Про прожитковий мінімум»; постанова Кабінету міністрів України від 14 квітня 2000 р. № 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» та ін.
Чинним законодавством України пропонується таке визначення державних соціальних стандартів:
— Державні соціальні стандарти
— встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
— Соціальні норми і нормативи
— показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
— Державні соціальні гарантії
— встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативноправовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
— Прожитковий мінімум
— вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму люди-
Законодавством України також декларується, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
— мінімальний розмір заробітної плати;
— мінімальний розмір пенсії за віком;
— неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
— розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат;
— інші державні соціальні гарантії: законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:
— рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
— стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;
— індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян і купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;
— надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
— забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
Вартісна величина основних державних соціальних стандартів і гарантій в Україні станом на 2011
—2013 рр. наведена у табл. 5.5.
Наведені показники основних соціальних гарантій в Україні засвідчують співвідношення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму на рівні 1,0. Це означає, що навіть попри абсолютне зростання показників номінальної і реальної заробітної плати, її мінімальної величини та прожиткового мінімуму їх співвідношення абсолютно далеке від передових соціальних стандартів у цій сфері, адже у високорозвинутих країнах світу, для прикладу, де практикується мінімальна заробітна плата, її відносна величина становить не менше 2
—2,5 прожиткових мінімуму.
ни, збереження її здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Таблиця 5.5
ОСНОВНІ ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ
ТА ГАРАНТІЇ В УКРАЇНІ
1
2013 рік
2011 рік (з грудня)
2012 рік (з грудня) з січняз грудня
Показники
Прожитковий мінімум (ПМ), грн
В розрахунку на місяць на одну особу
953109511081176 для дітей віком до 6 років8709619721032 для дітей віком від 6 до 18 років
1042119712101286 для працездатних осіб1004113411471218 для осіб, які втратили працездатність
800884894949
Основні державні соціальні гарантії, грн
Мінімальна заробітна плата (у % до ПМ для працездатних осіб)
1004 (100)
1134 (100)
1147 (100)
1218 (100)
Мінімальна пенсійна виплата (у % до ПМ для осіб, які втратили працездатність)
800 (100)
884 (100)
894 (100)
949 (100)
Виплати, які здійснюються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»
Мінімальна допомога з безробіття:
— застрахованим особам, у яких розмір виплат залежить від страхового стажу (у % до ПМ для працездатних осіб)
762 (75,9)
872 (76,9)
882 (76,9) ?
— особам, виплати яким призначаються без урахування страхового стажу (у % до ПМ для працездатних осіб)
544 (54,2)
544 (48,0)
544 (47,4) ?
1
Міністерство соціальної політики України. Соцстандарти 2013: Розміри основних державних соціальних стандартів та гарантій
— Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/
Чинні нормативні положення України щодо встановлення прожиткового мінімуму передбачають затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення. Водночас варто зауважити, що згідно з офіційною методикою у нашій державі встановлені вкрай недостатні норми споживання окремих товарів і послуг. Так, наприклад, споживання однією дитиною 618-річного віку круп в асортименті обмежується 15,3 кг на рік; жінка працездатного віку має користуватися єдиним пальто протягом 8 років, однією сукнею чи халатом упродовж 5 років. Встановлено необґрунтовані (тривалі) терміни використання тих чи інших предметів гардеробу: термін служби одного чоловічого костюма
— 5 років, брюк
— 3
—4 роки, джемпера, светра
— 3 роки, краватки, плавок
— 10 років, зимового взуття
— 5 років тощо. По групі товарів культурно-побутового і господарського призначення: строк служби одного чайника
— 8 років, електропраски
— 9 років, настільної лампи
— 25 років, меблів
— від 15 до 25 років тощо.
Зрозуміло, що за такого формального підходу до встановлення соціальних стандартів в Україні рівень та якість життя населення й надалі залишатимуться на низькому рівні, а державна соціальна політика
— швидше декларативним інститутом, аніж ефективним інструментом поліпшення суспільного добробуту. З огляду на це цілком актуальною і назрілою є необхідність суттєвого вдосконалення методології розрахунку прожиткового мінімуму в Україні з метою його наближення до цілісного соціального стандарту, який відображав би реальну соціально-економічну дійсність. Потребує радикальної модернізації в цілому офіційне тлумачення українським законодавством категорії соціальних стандартів, адже, як наголошують авторитетні фахівці у цій сфері, «жодне з цих визначень (які характеризують соціальні стандарти.
— Авт.) не відповідає сутності зазначених понять, а також одному з основних принципів формування державних соціальних стандартів і нормативів
— забезпеченню визначених Конституцією України соціальних прав і державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного .
1
Баранова Н. П., Новікова Т. В. Соціальні стандарти та гарантії в системі соціальної політики України / Центр перспективних соціальних досліджень
— Режим доступу до
статті: http://cpsr.org.ua/?pr=9&id=415статті: http://cpsr.org.ua/?pr=9&id=415
Дослідники у зв’язку з цим звертаються до етимології поняття «стандарт», наголошуючи на тому, що останнє означає свого роду планку у задоволенні наших потреб, яку держава не повинна опускати; будь-яку норму, що вироблена суспільством з метою впорядкування життєдіяльності людини; цільовий орієнтир, на досягнення якого спрямована соціальна політика. Тобто соціальні стандарти апріорі мають прирівнюватися до певної еталонної моделі високої якості життя населення, а не до мінімальних норм життєзабезпечення людини, які часто межують із малозабезпеченістю чи бідністю і радше можуть бути класифіковані як соціальний мінімум, абсолютно віддалений від істинних соціальних стандартів.
З огляду на це в сучасній науково-дидактичній літературі поширений альтернативний підхід до трактування соціальних стандартів
— економічний, який пов’язує їх із загальними життєвими стандартами населення, його економічними можливостями на цьому шляху, і за посередництвом широкої низки індикаторів соціально-економічного розвитку дозволяє оцінити рівень та якість життя в країні. Загальна логіка даного підходу базується на системних засадах і передбачає, що економічна система перебуває у постійному русі, динаміці (так званий стан «Perpetuum mobile»), кожна фаза чи ланка якого відповідальна за забезпечення суспільного добробуту і нарощення життєвих стандартів (рис. 5.6).
Необхідно усвідомлювати, що соціальні стандарти згідно з економічним підходом у зазначеному контексті не можуть бути відображені якимось одним показником (наприклад, ВВП на душу населення). Для цього необхідна цілісна система індикаторів, адже поліпшення життєвих стандартів супроводжується підвищенням не лише ВВП, а й таких показників людського розвитку, як продуктивність праці, рівень освіченості, очікувана тривалість життя тощо. Інші взаємозв’язки між зростанням ВВП та зміною параметрів людського розвитку було виявлено у дослідженні американського вченого В. Істерлі «Життя протягом зростання» (1999 р.). Він виявив, що із 81 індикатора людського розвитку, які аналізувалися, менше десятої частини поліпшується внаслідок економічного зростання. Така сама їх частка погіршується, а досить багато індикаторів не демонструє якогось значного взаємозв’язку із динамікою ВВП на душу населення . Ці результати на
1 Easterly William. Life during Growth // Journal of Economic Growth.
— 1999.
— №. 4 (3).
— Pp. 239
—79.
Нові мотиви і стимули Інновації
Досконаліші техніка і технології
Нові ті кращі продукти виробництва
Бажання нарощувати життєві стандарти
Заснування нових і відмирання старих фірм «Perpetuum mobile» економічної системи суспільства (механізм забезпечення суспільного добробуту)*
Дедалі вищі життєві стандарти
Більше часу на дозвілля
Нові і кращі робочі місця
Більше споживання благ
Рис. 5.6. Логіка економічного підходу до трактування соціальних стандартів
1
Альтернативний підхід до трактування соціальних стандартів також розроблений у рамках Програми розвитку ООН. Дана методика передбачає розрахунок комплексного Індексу людського розвитку (ІЛР) на основі трьох компонентних індексів: ВНД на душу населення (оцінка гідного рівня життя), освіченості (інтегральна оцінка середньої та очікуваної тривалості навчання), очікуваної тривалості життя при народженні (оцінка довголіття і здоров’я). Для обчислення зведеного індексу алгоритм оцінювання передбачає розрахунок простої середньої арифметичної величини компонентних індексів. З 2010 р. експерти ООН додатково розраховують оновлений варіант ІЛР з урахуванням чинника нерівності у розподілі доходів в країні, або так званий Індекс людського розвитку, скоригований на нерівність. Розглянемо док
1 Douglas McTaggart, Christopher Findlay, Michael Parkin. Economics. 5th edition: Pearson Education Australia, 2007.
— P. 729.
справді вказують на багатовимірність категорії соціальних стандартів.
Новітньому етапу соціально-економічних змін в Україні після зламу тенденції кризового розвитку суспільного виробництва 1990-х рр. до останнього часу була притаманна значна позитивна динаміка, про що свідчить приріст, починаючи з 2001 р., реального ВВП, промислового виробництва, грошових доходів населення і заробітної плати, зайнятості тощо (табл. 5.6).
За кількісними параметрами соціально-економічного розвитку Україна швидкими темпами протягом 2001
—2008 рр. Відновлювала власний економічний потенціал, залучаючи у його відтворення як внутрішні, так і зовнішні інвестиції, кредитні ресурси, відбудовуючи громіздкий промисловий сектор економіки, орієнтований переважно на зовнішні ринки. Зростання ВВП в Україні відбувалося шляхом нарощення обсягів виробництва у традиційних галузях економіки. У той час, як чинники економічного зростання, що спиралися переважно на мобілізацію ресурсів, нагромаджених за тривалий період спаду в економіці у минулому, нині практично вичерпані, належних структурних змін економічної системи, які стимулювали б інвестиційно-інноваційне відтворення нових ресурсів, поки що не відбувається.
Саме тому українська економіка вкрай негативно відреагувала на глобальну фінансово-економічну кризу, коли ВВП країни лише за один 2009 рік скоротився майже на 15 %
— безпрецедентно високий показник з 1990-х рр. Спад промислового виробництва у цей період виявився ще більшим і оцінюється Державною службою статистики України на рівні 21,9 % порівняно із попереднім роком. Безумовно, у результаті низхідних економічних тенденцій у національній економіці зменшилися і соціальні стандарти, що також помітно, виходячи з динаміки таких макроекономічних індикаторів, як реальний наявний дохід населення (спад у 2009 р. сягнув 8,5 %), реальна заробітна плата (спад на рівні 3 % у 2008 р.) з одночасним збільшенням офіційного показника безробіття населення, рівень якого зріс до 8,8 % у 2009 р. І хоча сучасна динаміка вищезазначених показників поступово відновлюється, однак радикальних зрушень у цій сфері наразі не відбувається. Про це яскраво свідчить той факт, що соціальні стандарти української економіки залишаються на вкрай низькому рівні.
ладніше позиції України за рівнем і динамікою соціальних стандартів згідно з економічним підходом.
2 І н д е к сп р о м и с л о в о їп р о д у к ц і ї , в і д с о т к і вд ом и н у л о г ор о к у
3
4
2 І н д е к сс п о ж и в ч и хц і н , г р у д е н ьд ог р у д н яп о п е р е д н ь о г о р о к уув і д с о т к а х
8
0 ,
0 ,
4 ,
8 ,
9 ,
0
1
1
2012 р.
9
9
1
1
1
2
6
6
1
7
5 ,
7 ,
4 ,
6 ,
8 ,
Т а б л и ц я5 . 6
0
0
0
0
0
2011 р.
1
1
1
1
1
2р р .
1
2
1
2
2
1
4 ,
1 ,
9 ,
6 ,
0 ,
0
0
1
0
1
1
2
2010 р.
1
1
1
1
1
—
1
0
3
9
1
5
1
0
2 ,
4 ,
8 ,
1 ,
9 ,
2
1
2009 р.
8
7
9
9
И ,
1
Н
А Ї
1
3
6
9
0
2 ,
2 ,
9 ,
6 ,
7 ,
Р
0
2
0
2008 р.
9
9
К
1
1
1
У
У
9
2
6
8
3
К
7 ,
0 ,
6 ,
4 ,
0 ,
Т
0
1
1
1
1
2007 р.
1
1
1
1
1
И
В
З
3
2
6
8
7
О
7 ,
6 ,
1 ,
1 ,
1 ,
Р
0
0
1
1
1
2006 р.
1
1
1
1
1
О
Г
О
7
1
3
9
5
2 ,
3 ,
0 ,
3 ,
1 ,
Н
0
0
1
2
3
Ч
2005 р.
1
1
1
1
1
М І
О
1
5
3
6
8
2 ,
2 ,
2 ,
9 ,
0 ,
Н
1
1
1
1
2
О
2004 р.
1
1
1
1
1
К
Е
6
8
2
1
8
О
9 ,
5 ,
8 ,
9 ,
3 ,
Н
0
1
0
0
1
2003 р.
1
1
1
1
1
Ь
Л
А
2
0
0
6
4
5 ,
7 ,
8 ,
5 ,
Ц І
— « – »
9 ,
0
0
1
1
2002 р.
9
О
1
1
1
1
С
И
2
2
1
9
4
9 ,
4 ,
6 ,
5 ,
0 ,
—
Р
0
1
0
2
2
О
2001 р.
1
1
1
1
1
Т
Д е р ж а в н о їс л у ж б ис т
А
К
И
Д
Н
Н ІІ
В
О
Н
С
П , в і д с о т к і вд ом и н у л о г ор о к у
0р о к і ву%д ое к о н о м і ч н оа к т и в н о г он а с е л е н н я в і д п о в і д н о їв і к о в о їг р у п и )
