ЛОГІСТИЧНА СИСТЕМА МОЛОКОПЕРЕРОБНОГО ПІДПРИЄМСТВ

Використання системи НАССР у рамках харчової промисловості може виконувати коригувальні або попереджувальні функ-ції. НАССР дозволяє перейти від випробування кінцевого продукту до розробки превентивних методів. Дана система мінімізуєризики, створювані небезпечними біологічними, хімічними та фізичними факторами [2].

У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» зазначено, що особи, які займаються виробництвом абовведенням в обіг харчових продуктів, повинні застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, системиHACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якостіпід час виробництва та обігу харчових продуктів [1].

Українські підприємства харчової промисловості посилюютьконтроль за якістю та безпечністю продукції. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, станом на 1квітня 2013 року 488 підприємств уже використовують системиконтролю безпечності та якості продукції, а на 98 виробництвахрозпочато роботу з їх впровадження. Зокрема, значно зросла кількість підприємств, на яких діє система НАССР. Водночас, україні не менше 14 тисяч суб’єктів господарювання потребуютьвпровадження нової системи [3].

В Україні з 3 травня 2013 набув чинності наказ Міністерствааграрної політики «Про затвердження Вимог щодо розробки,впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчовихпродуктів (НАССР)», яким затверджено обов’язковість використання даної системи на всіх харчових підприємствах.

Запровадження системи HACCP на українських підприємствах вимагає витрат: на розробку виконавчого плану; на придбання обладнання для моніторингу та лабораторних досліджень; нанавчання персоналу; на додаткове санітарно-технічне обладнання; на підтримку системи НАССР.

За оцінками експертів «International Finance Corporation», вартість розробки та впровадження HACCP може становити в середньому близько 50–70 тис. грн. Ці витрати можуть бути більшимипри залученні іноземних консультантів. Операційні витрати,пов’язані з функціонуванням системи HACCP, з часом скорочуватимуться: приблизно на 10 % після першого року та ще на 5 % післядругого року. Це пов’язано зі зменшенням кількості критичних точок контролю та позитивним впливом навчання. Період окупностізазвичай становить від 1 до 2 років, за свідченням міжнародноїпрактики впровадження цих систем у молочній промисловості [4].

Вигоди, які отримають українські підприємства після запровадження системи HACCP: поліпшення доступу на міжнароднийринок; зростання обсягів продажу; підвищення якості та безпекипродукції; ріст задоволеності потреб і довіри споживачів; підвищення репутації підприємства; висока мотивація персоналу; поліпшення фінансового та економічного становища; зниження витрат через меншу кількість невідповідної продукції та відходів;можливість залучення іноземних інвестицій; ріст вартості підприємства [5].

Щоб прискорити процес впровадження системи HACCP вУкраїні, необхідно вирішити такі проблеми. По-перше, у підприємств недостатньо стимулів, щоб вони переважили фінансові татрудові витрати, які необхідні для успішного впровадження системи. По-друге, відсутність усвідомлення у більшості керівників підприємств того, що без сучасних систем управління вони не матимуть у найближчому майбутньому стабільності та зростання. Потретє, недосконалість вітчизняного законодавства, підзаконнимиактами ніхто чітко не встановив перехідний період до даної системи, і тому він плавно протікає тривалий проміжок часу. Почетверте, відповідальність за якість харчових продуктів досі поділена між контролером та виробником, тоді як у світі всю відповідальність несе виробник. По п’яте, труднощі в розробці системи, якадійсно працюватиме в реальному виробничому середовищі зі змінами в культурі праці, психологічному кліматі персоналу.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від23.12.97 № 771/97-ВР (у редакції Закону України № 406-VII) від11.08.2013.

2. Слива Ю. В., Швець Т. Г. Сучасний стан розвитку міжнародної інаціональної нормативних баз щодо системи управління безпечністюхарчових продуктів [Електронний ресурс] // Наукові доповіді НУБіПУкраїни. — № 42. — 2013. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nd_2013_6_11.pdf

3. Прес-служба Мінагрополітики. Майже на 500 вітчизняних підприємствах діють системи контролю за якістю та безпечністю продукції [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://minagro.gov.ua/-uk/node/5510.

4. Консультативна програма IFC в Європі та Центральній Азії. Проект IFC «Безпечність харчової продукції в Україні» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ifc.org.

5. Zanozovska, O. Quality management of domestic dairy enterprisesbased on HACCP principles / O. Zanozovska // Current state andperspectives of enterprises’ development in conditions of internationaleconomic activity. Monograph. Matej Bej University, Bansk? Bystrica,Slovakia. — 2013. — P. 203–206.

Омельченко Ю. С.,науковий керівник — Єранкін О.О. д.е. н., професор,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

ЛОГІСТИЧНА СИСТЕМА

МОЛОКОПЕРЕРОБНОГО ПІДПРИЄМСТВ

Постановка наукової проблеми. Стрімке посилення конкуренції на молочному ринку та нові фактори впливу обумовлюютьнеобхідність молокопереробним підприємствам постійно проводити вдосконалення систем управління. Сучасною тенденцієюзакордонних холдингів стало впровадження логістичного підходудо управління підприємством. Тому, одним із перспективних напрямків їх подальшого розвитку та вдосконалення є впровадження сучасної логістичної системи. Це дозволить їм максимальнозадовольнити потреби існуючих покупців і залучити нових, підвищити свою конкурентоспроможність.

Наукові джерела і публікації по даній проблематиці в основному носять загальний характер і не зачіпляють сфери молокопереробних підприємств.

Метою статті є розкриття особливостей логістики транспортного господарства молокопереробного підприємства.

Виклад основного матеріалу. Транспортний фактор — цевизначальна, рушійна сила виробництва продукції [1]. Поряд зіншими видами управління матеріальними потоками особливемісце займає транспортно-логістичний менеджмент, що маєсвоїм предметом такий процес, як переміщення вантажу. Ми погоджуємося з В.І. Котелянцем [2], який підкреслює, що є галузі,де транспорт не тільки виконує значну частину виробничогопроцесу, але й і його складовою частиною. Відмічаючи виключноважливе значення транспортних засобів, Ф.С. Завалишин [3] звернув увагу на те, що нерідко транспорт визначає не тільки темпвиконання виробничого процесу, а і його програму. Таким чином, транспорт є продовженням процесу виробництва, хоча і нестворює нових продуктів. Переміщуючи товари з місць виробництва в місця споживання, він збільшує їх вартість, тобто готує їхдо споживання, без чого виробничий процес не можна вважатизавершеним [4]. У процесі виробництва транспорт істотно впливає на собівартість продукції, а також на ефективність і ціну.

Об’єктом дослідження стало молокопереробне підприємство«Білоцерківський молочний комбінат». Система транспортної ло-гістики досліджуваного підприємства складається з: транспортної логістики — власний і найманий транспорт і диспетчеризаціївідвантажень. Транспортна логістика призначена для розробкиоптимальних маршрутів доставки товару на склади регіональнихзамовників. На даному підприємстві частка витрат на транспортування займає більш, ніж 6 % у структурі собівартості продукції(рис. 1). До складу транспортних витрат відносять: ПММ, запаснічастини, поточний ремонт і ТО, оренда транспортних засобів таінші.

Рис. 1. Структура собівартості продукціїна ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» у 2013році

Доставка продукції власним транспортом здійснюється переважно по території Київської області, а найманим транспортом —по регіонах. Для оцінки ефективності транспортної логістики було проведено дослідження ефективності найманого транспорту,оскільки найбільшу частину коштів, що витрачаються на транспорт займає саме оренда транспортну. За рік дана сума витратстановить близько — 20 900 тис. грн, що становить 71 % усіхтранспортних витрат. Середня кількість рейсів за місяць становить 300–320, максимальна кількість точок доставки однією машиною складає 7. На основі проаналізованих даних було визначено, що середня вартість доставки становить — 6 780 грн, асередній рівень використання авто — 67,42 %.

Найвигідніші маршрути доставки в кілька торговельних точок, що забезпечує високий рівень завантаження авто. Підтвер-

дженням є дані табл. 1, де відображено розрахунки по рейсах за05.03.2014 року. Так, бачимо, що при транспортуванні продукціївагою в 14 294 кг, в Одеську область, рівень використання автостановить 112 %, а при перевезенні з низьким рівнем завантаження відповідно і низький рівень використання авто. Окрім того, найбільша окупність перевезень становить саме тих маршрутів, котрі мають високий рівень використання авто. Так, позамовленню № 2 на одиницю витрат на перевезення припадає29,8 грн вартості продукції, а по маршруту №1 — усього 0,7 грн.

Таблиця 1

ПОКАЗНИКИ ДОСТАВКИ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

В РЕГІОНИ НАЙМАНИМ ТРАНСПОРТОМ 05.03.2014 Р.

Отже, для оптимізації логістичних витрат на транспортуванняпродукції необхідно забезпечити високий рівень завантаженняавто. Для підвищення ефективного рівня завантаження всіх автопотрібні ті рейси, що мають низьку завантаженість сумістити з

Пак Г. Л.,науковий керівник — Дядько Є. А., к.е.н., доцент,Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля,м. Дніпропетровськ

АНАЛІЗ ПРОЕКТУ ЗАЛУЧЕННЯІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

НА ПРИКЛАДІ ТОВ «СУБЛАНД УКРАЇНА»

іншими, або ж додатково заключити договори на доставку продукції в даному регіону й в інші мережі.

Список використаних джерел

1. Перебийніс О. В. Транспортний фактор сучасної економіки // Матеріали наук.-практ. конф. «Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки. — Полтава:Полтавська ТПП, ПП «Форміка», 2004. — С. 40–42.

2. Котелянец В. И., Пилипченко А. И. Эффективность использованиятранспорта в агропромышленном комплексе». — М.: ВО «Агропромиздат», 1987. — 240 с.

3. Завалишин Ф. С. Основы расчета механизированных процессов врастеневодстве. — М.: Колос, 1973. — 319 с.

4. Пепа Т. В. Система забезпечення ефективності транспортногопроцесу при перевезенні продукції АПК // Збірник наукових працьВНАУ Серія: Економічні науки. — №4 (70). — 2012.

ТОВ «СУБЛАНД УКРАЇНА» засноване в 2009 році, спеціалізація компанії — виробництво продукції глибокої заморозки (морепродуктів).

В умовах ринкової економіки обґрунтованість і дієвістьуправлінських рішень на мікро- та макрорівнях значною міроюзалежить від результатів оцінки інвестиційної політики тафінансового стану суб’єктів господарювання. Нестабільністьекономіки обумовлює необхідність пошуку шляхів підвищенняефективності своєї діяльності. Не виняток і ТОВ «СУБЛАНДУКРАЇНА» [1].

Серед основних причин, що обумовлюють несприятливий інвестиційний клімат в Україні та стримують економічний розвиток, традиційно відзначають нестабільність українського законодавства, урегульованість більшості ринків, нерозвиненістьринкової інфраструктури, зокрема фондового ринку, сильний по-датковий тиск, бюрократизм і корупцію в місцевих і центральнихорганах влади. Проте не можна не відзначити і конкурентні переваги нашої країни з позиції сучасного та потенційного стану розвитку країни. Фактори інвестиційної привабливості наведено втабл. 1.

Таблиця 1

ФАКТОРИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Характеристика	Фактор інвестиційної привабливості
Вигідне геополітичнерозміщення	Країна розташована на перехресті транспортнихшляхів Європа — Азія, Північ — Південь
Високий рівень природно-ресурсної забезпеченості	За кількістю розвіданих запасів марганцевих рудУкраїна — друга в світі і перша — серед країнСНД; запасами вугілля, залізної руди, вториннихкаолінів, калійних солей, глинистої сировини країна забезпечена на 100–200 років
Дешева кваліфікована	Середньомісячна заробітна плата в Україні значно

робоча сила

нижча від зарубіжних країн

Місткий споживчийринок

Річна місткість українського споживчого ринку заурядовими оцінками — 32,122 млрд дол. США

Для оцінки доцільності залучення іноземних інвестицій наТОВ «СУБЛАНД УКРАЇНА» було розраховано основні показники ефективності реалізації проекту за такими показниками:

1. Розрахунок показників беззбитковості проекту. Прогнозовані розрахунки точки беззбитковості при повній реалізації проекту представлено на рис. 1. Прогнозується, що 100 % обсяг реалізації фонду буде становити 60928 т морепродуктів на рік, операційний важіль складатиме 31,63 % від загального об’єму виробництва. Такий показник є досить прийнятним для реалізації проекту.

2. Параметри залученого фінансування проекту. Для реалізаціїпроекту необхідно залучення фінансування в формі кредитної лінії терміном на 56 місяців, ставка по кредитній лінії — 10 % річних, сплата процентів — щомісячно. Кошти кредитної лінії призначені для здійснення планового об’єму капітальних витрат;формування об’єктів матеріально-технічної бази, які не відносяться до об’єктів нерухомості; формування необхідного оборотного капіталу [2].Рис. 1. Прогнозовані розрахунки точки беззбитковості проекту

3. Інтегральні показники ефективності проекту наведено втабл. 2.

Таблиця 2

ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ

Параметр	Індекс	Одиницівимірювання	Значення
Тривалість проекту	T	міс.6	0

Ставка дисконтированияD%10,00

Період окупності	PB	міс.7	8
Дисконтирований період окупності	DPB	міс.	120

Середня норма рентабельностіARR%13

Чистий приведений дохід	NPV	тис. грн	1555
Індекс прибутковості	PI		1,06

Внутреня норма рентабельностіIRR%11

Кількість нових робочих місць		чол.5	9
Кількість нових місць		од.	260

Приваловая Д. В.,научный руководитель — Оникиенко Е. В., к.э.н., доцент,ЛНАУ»Луганского национального аграрногоуниверситета», м. Луганск

ТЕОРИЯ ПОРТФЕЛЯ:

МАТЕМАТИКА ИНВЕСТИЦИОННЫХ РЕШЕНИЙ

В АГРАРНОМ СЕКТОРЕ

Результати аналізу параметрів економічної ефективності проекту свідчать про те, що останній має виключне значення для поліпшення конкурентної позиції підприємства на цільових ринках,надає можливість створити нові додаткові робочі місця з рівнемдоходу вище за середній. Таким чином, проект є перспективним,так як має високі показники соціальної та економічної ефективності та достатній рівень стійкості по відношенню до змін факторів зовнішнього середовища.

Список використаних джерел

1. Бузько И. Р. Экономический риск (методы анализа, оценки иограничения) / И. Р. Бузько. — Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996.– 331 с.

2. Офіційний сайт журналу «Economist» [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://www.economist.com/.

В самом широком и традиционном смысле инвестиция — этовложение капитала с целью получения дохода через определенное время. Инвестиции осуществляются путем приобретения основных фондов, нематериальных активов, акций, облигаций, других ценных бумаг и других активов. Совокупность инвестиционных вложений формируют инвестиционный портфель илипортфель инвестиций.

Поскольку инвестиции были связаны с фактором времени, возникла необходимость прогнозирования поведения той или инойинвестиции в будущем, прогнозирование ее доходности и связанных с нею рисков.

Традиционные подходы к оценке инвестиций позволяли в целом анализировать их эффективность, однако имели и два существенных недостатка:

1) громоздкость, которая проявлялась в необходимости анализа поведения каждого из активов (акций, облигаций);2) однобокость, которая проявлялась в том, что основной характеристикой активов была исключительно доходность, тогдакак другой фактор — риск — не получал должной оценки приинвестиционных решениях.

Нынешний уровень развития теории инвестирования преодолевает эти недостатки, и немаловажная заслуга в этом принадлежит теории портфельных инвестиций.

Портфельная теория — это теория, целью которой являетсяформирование инвестиционного портфеля с наибольшей доходностью и наименьшими рисками. Важное место в технологиипортфельного инвестирования занимают статистические и математические методы. Среди математических моделей выделяютмодели, решающие задачи оптимального формирования портфеля и прогнозирования.

Современная теория портфельных инвестиций берет свое началов небольшой статье Гарри Марковица «Выбор портфеля», изданнойв 1952 году, в которой автор предложил математическую модельформирования оптимального портфеля ценных бумаг, концентрирующую внимание на поведение всего портфеля в целом, а не егоотдельных составляющих. Марковиц впервые формализовал соотношение между риском и доходностью, математически выразив известное всем инвесторам правило, чем больше доходность, тем больше риск и наоборот. Именно Марковиц впервые обоснованодоказал, что вложения заданного объема инвестиционного капиталав один объект инвестиций является более рискованным, чем инвестирование этой же суммы в различные объекты, то есть диверсификация. Благодаря диверсификации можно уменьшить совокупныйриск портфеля инвестиций. В общем случае задача оптимизациипортфеля состоит в выборе такого распределения средств между активами, при котором происходит максимизация прибыли при заданных ограничениях на уровень риска.

После проведённой Марковицем формализации, с математической точки зрения задача по формированию оптимальногопортфеля представляла собой задачу квадратической оптимизации при линейных ограничениях. Этот класс задач, является одним из наиболее изученных классов оптимизационных задач, длякоторых существует большое число эффективных алгоритмов.

Для построения пространства возможных портфелей Марковиц предложил использовать класс активов, вектор их среднихожидаемых доходностей и матрицу ковариаций.

На основе этих данных строится множество возможных портфелей с различными соотношениями доходность-риск, следова-

Мировой рост спроса и цен на сельскохозяйственную продукцию дает основания утверждать об увеличении объема иностранных инвестиций в АПК Украины уже начиная с 2009 года. Инвестиционная привлекательность отдельных объектовинвестирования аграрного сектора экономики прямо пропорционально зависит от плодородия земли, экологического состояниятерриторий, развитой инфраструктуры в данной местности.

По расчетам Института аграрной экономики, для устойчивогоразвития аграрного сектора экономики необходимо вложить не менее 150 млрд долл. США инвестиций. Считая, что для постоянногоразвития и функционирования инвестиционных процессов в сельскохозяйственном производстве государство должно обеспечить всепредпосылки для этого, начиная с решения вопроса рынка земли изаканчивая развитием социальной инфраструктуры. Правительственная поддержка инвестиционной деятельности заключается в совершенствовании нормативно-правовой базы. Прежде всего, это заключения межгосударственных соглашений об избежание двойногоналогообложения, усиление защиты инвестиций и доходов иностранных инвесторов и их страхования.

Только четкое выражение инвестиционной политики государства в основных ее проявлениях (налоговая, законодательная,амортизационная и финансовая политика), а также неотвратимому движению к прозрачности и упрощению бюрократическихпроцедур, станут основными предпосылками формирования положительной инвестиционной привлекательности Украины исельского хозяйства.

тельно, в основу анализа положены два критерия, для выбора подходящего инвестиционного портфеля:

— либо поиском эффективных, или не улучшаемых решений.В этом случае любое другое решение, лучше найденных по одному параметру обязательно будет хуже по другому;

— либо выбирая главный критерий (например, доходностьдолжна быть не ниже определённой величины) остальные используя лишь в качестве критериальных ограничений;

— либо задавая некий суперкритерий, который является суперпозицией указанных двух (например, их функцией).

По Марковицу, портфель инвестиций считаться оптимальным,если, с одной стороны, при одинаковом уровне доходности несуществует любых других инвестиционных портфелей с меньшим уровнем риска, а с другой — не существует других, болееприбыльных инвестиционных портфелей, которые характеризуются таким же уровнем риска.

1. Буренин А. Н. Управление портфелем ценных бумаг /А. Н. Буренин. — М.: НТО Вавилова С.И., 2008. — 440 с.

2. Каминский А. Б. Экономический риск и методы его измерения:Учеб. пособие / Киевский национальный ун-т им. Тараса Шевченко. —М.: Издательский дом «Казаки», 2002. — 120 с.

3. Крупина H. H. Мониторинг доходности инвестиционного портфеля /H. H. Крупина // Финансовый менеджмент. — 2009. — № 4. — С. 83–96.

4. Шарп Уильям Ф., Александер Гордон Дж., Бейли Джеффри В.Инвестиции: Для использования в учеб. процессе студ. вузов, обуч. поэкон. спец. / А. Н. Буренин (пер.), А. А. Васин (пер.). — М. : Инфра-М,2003. — ХІІ, 1027 с.Санжарова О. В.,науковий керівник — Онікієнко О. В., к.е.н., доцент,Луганський національний аграрний університет, м. ЛуганськІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АПК В УКРАЇНІ

Список использованной литературы

Сільське господарство в Україні є пріоритетною галуззю. Усучасних умовах розвитку сільського господарства України освоєння закінчених науково-технічних розробок складає дуже низький процент до загальної кількості створених інновацій і не завжди відповідає вимогам сільськогосподарського виробництва.Розвиток інноваційної діяльності, а особливо впровадження її результатів, в АПК являє собою розробку раціональної структуриінноваційного процесу, що повинна повністю бути адаптованоюдо регіональних умов виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.Інноваційний процес в АПК — це постійний, безперервнийпроцес перетворення окремих технічних, технологічних та організаційно-економічних ідей і наукових варіантів вирішення певного практичного завдання з метою переходу галузей і підприємств АПК на якісно новий рівень виробничого процесу. Наздатність підтримувати інноваційну діяльність в АПК впливаєвелика кількість факторів: особливості природно-економічнихумов господарювання, стан організаційно-виробничого механізму, рівень готовності господарств до впровадження інновацій,засоби стимулювання досягнень науки та їх впровадження напрактиці та регіональні відмінності суб’єктів господарювання.Нині більшість вітчизняних агропідприємств неспроможні виробляти високоякісну й конкурентоспроможну продукцію. Це єрезультатом таких негативних явищ, як: застарілий машиннотракторний парк, диспаритет цін на продукцію промисловості ісільського господарства, постійне зростання цін на паливомастильні матеріали, недосконала кредитно-фінансова система ізаконодавча база тощо. Ці проблеми стали особливо гострими узв’язку з набуттям Україною членства в структурах СОТ, що вимагає від нашої держави постачання на світовий ринок високоякісної конкурентоспроможної продукції. Таким чином, постаєгостра необхідність у переорієнтації наявної державної політикина високоефективну інноваційну.

Питання інноваційної діяльності, її ресурсного забезпечення, атакож інноваційної активності товаровиробників досліджувалитакі вчені, як А. Ф. Бондаренко, А. Н. Бузні, М. І. Кісіль,О. В. Крисальний, М. Ф Кропивко, О. А. Лапко, М. І. Лобанов,П. М. Музика, П. Т. Саблук, М. А. Садиков, С. В. Шолудченко,Г. І. Андрєєв, С. Д. Ільєнкова, В. Дергачов, Г. А. Романенко,Л. М. Хогберг, Р. А. Фатхутдінов та інші.Інноваційна діяльність здійснюється з метою впровадженнядосягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу, яка включає: випуск і розповсюдження принциповонових видів техніки та технологій, прогресивні міжгалузеві структурні перетворення, реалізація довгострокових науковотехнічних програм з великими строками окупності витрат, фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якіснихзмін у становищі виробничих потужностей, розробку та впровадження нових, ресурсозберігаючих технологій, що призначенідля поліпшення соціального та екологічного стану. На сучасномуетапі економічного розвитку міжнародне науково-технічне співробітництво сприяє прискореному розвитку продуктивних сил,науково-технічному прогресу, зростанню інтенсивності у взаємовідносинах між економіками країн.Інноваційна модель розвитку, в умовах глобалізації, не можепринести повного економічного ефекту лише за допомогою технологічного оновлення ресурсної бази та структурної перебудови економіки. Вона передбачає перенесення акценту з традиційних науково-технічних рішень на використання принципово новихпрогресивних технологій, які мають вирішальний вплив на процесисоціально-економічного розвитку розвинутих країн світу.Саме тому, широке застосування інновацій являється найбільш дієвим таефективним варіантом вирішення гострих соціально-економічнихпроблем АПК, що пов’язані з пошуком механізмів підвищення економічних показників діяльності сільськогосподарських господарствта забезпечення населення високоякісною сільськогосподарськоюпродукцією. Інноваційний розвиток АПК означає його якісне реформування, що базується на зростанні виробничих показників із одночасним удосконаленням соціально-економічного механізму сільського господарства, а також взаємопов’язаних з ним галузей.Даний процес повинен забезпечуватися постійним використаннямбільш досконалих технологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, нових сортів культур рослин і порід тварин,прогресивних моделей соціально-економічного розвитку, сучаснихмоделей інформаційних технологій.

Постійно зростаюча роль інноваційного чинника і пов’язані зцим наміри отримати, в прийнятні терміни, очікуваний економічний ефект не дають змоги розраховувати на наявну ситуацію,що склалася в АПК із впровадженням у практичне використанняновітніх наукових розробок і їх масовим використанням. Для того щоб інноваційний розвиток АПК відповідав своєму призначенню і приносив очікувані результати, необхідне усестороннє таповноцінне забезпечення, що дозволить змінити наявний інертний і навіть регресійний характер даного процесу. І це повинностосуватися всіх напрямів забезпечення активного та ефективного інноваційного розвитку АПК.

Список використаних джерел

1. Осецький В. Л., Затонацька Т. Г. Стратегія нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки // Фінанси України. —2006. — №7. — С. 38–49.

2. Резнік Н. П. Інноваційна діяльність як фактор підвищення ефективності виробництва // Економіка: проблеми теорії та практики. —Вип. 198.

— Дніпропетровськ, 2004.

— С. 979–985.