сільськогосподарських підприємствах / О. Л. Примаченко // Формуванняринкової економіки — Спец. вип. : у 2 ч. Організаційно-правові форми агропромислових формувань: стан, перспективи та вплив на розвиток сільських територій. — К. : КНЕУ, 2011.
— Ч. 2.
— С. 459–465.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. № 318. Електронний ресурс: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/-z0027-00.
5. Бондур Т. О. Загальновиробничі витрати як елемент виробничоїсобівартості в рослинництві / Т.О. Бондур // Економіка АПК. — 2008.
— № 1. — С. 126–130.Галушко Т. В.,науковий керівник — Кругла М. М., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Список використаних джерел
1. Ларіонова К. Л. Нові підходи до концепції формування собівартості продукції в сучасних умовах розвитку економіки [Текст] / К. Л. Ларіонова // Вісник Української академії банківської справи. — 2000.
—№ 2. — C. 38–41.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790. Електронний ресурс:http://zakon2.rada.gov.ua/-laws/show/z1456-05.
3. Примаченко О. Л. Організація обліку загальновиробничих витрат на
Успішна діяльність будь-якого підприємства неможлива без засобів праці. Найважливішим елементом засобів праці є основні засоби. Вони визначають матеріально-технічну базу підприємства.
Відособлене місце основних засобів серед засобів праці зумовлене особливостями їх використання, формування вартості таперенесення її на новостворений продукт. Значення вивчення тадослідження такої економічної категорії, як основні засоби зумовлено тим, що основні засоби, які призначені для використання увиробничій сфері, складають матеріальну основу продуктивнихсил, виробничий апарат і засоби праці, наявність і склад яких визначає економічний потенціал суспільства, а основні засоби, яківикористовуються у невиробничій сфері створюють умови тасприяють підвищенню рівня науки та культури, покращаннюздоров’я та соціальному розвитку суспільства. Розглянемо сутність основних засобів у діючих нормативно-правових актах.
Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» — це матеріальні активи,які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання воренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу).Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку якокремий об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів — цезакінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям донього; конструктивно відокремлений предмет, призначений длявиконання певних самостійних функцій; відокремлений комплексконструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чогокожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно [1].
З погляду економічної категорії, основні засоби — це частинапостійного виробничого капіталу, яка виступає у формі засобівпраці та поступово, протягом багатьох виробничих циклів, переносить свою вартість на виготовлений продукт.
Серед вітчизняних вчених немає єдиної думки щодо тотожності понять «основні засоби» та «основні фонди». Так, наприклад,В. Г. Андрійчук вважає ці поняття однаковими [2, с. 27].Л. К. Сук вважає, що «основні фонди» — це джерела формуванняосновних та оборотних засобів, а «основні засоби» — це сукупність матеріальних і речових цінностей, що мають тривалий термін використання [3, с. 17]. На нашу думку, важливо узгодитипонятійний апарат. Ми вважаємо, що доцільно вживати термін«основні засоби» — по відношенню до майна або матеріальнихцінностей підприємства, а термін «основні фонди» — коли мовайде про джерела утворення засобів виробництва.
Згідно з пп. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу, основні засоби — це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі,незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн, невиробничихосновних засобів і нематеріальних активів), що призначаютьсяплатником податку для використання у господарській діяльностіплатника податку, вартість яких перевищує 2500 грн і поступовозменшується у зв’язку з фізичним або моральним зношенням таочікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких здати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [4].
Однак у класичному політекономічному визначенні основнихзасобів немає якихось обмежень у розмірі їх вартості у грошовому виразі. Важливо лише, що вони беруть участь у виробничомупроцесі багаторазово і переносять свою вартість на виготовленийпродукт частинами.
У міжнародній системі обліку не ставиться вартісних обмежень при віднесенні активу до основних засобів. Головне, щобцей актив використовувався у діяльності підприємства протягомбільше одного року та його використання забезпечувало економічну вигоду у майбутньому.
Відповідно до МСБО 16, основні засоби — це матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою їх використання впроцесі виробництва, постачання товарів, здійснення послуг, надання в оренду, або для цілей управління, і які, як передбачається, будуть використовуватися протягом більш одного звітногоперіоду [5]. МСФЗ 16 поширюється на всі види активів, що відповідають даному визначенню, крім лісних угідь і подібних відтворених природних ресурсів. Таке визначення основних засобів,на наш погляд, вдало підкреслює спосіб їх використання, але невраховує всіх ознак, що визначають їх сутність.
Основні засоби формують ту частину активів підприємства, щоберуть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячисвою вартість на вартість готової продукції. Основні засоби становлять виробничу основу підприємства. Залежно від ступеня безпосереднього впливу на предмети праці, виділяють активну та пасивнуїх частини. До активної частини основних засобів належать такіелементи, як робочі машини та обладнання, що безпосередньо діють на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці, обсяг випуску продукції. До пасивної частини основних засобів належать такі елементи, як будівлі, споруди,передавальні пристрої, що створюють умови для нормальної роботиактивних основних засобів. Через те що активні елементи основнихзасобів визначають виробничі можливості галузей, об’єднань і підприємств, а також їх продуктивність і ступінь технічної озброєностіпраці, перспективним напрямком є підвищення частки активної частини основних засобів, тобто машин, обладнання, інструментів.
Гапій Ю. В.,науковий керівник — Золотарьова Н. С., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ РИБНИЦТВА ТА ЇХ ВПЛИВ
НА ПОБУДОВУ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
Рибництво є підгалуззю рибного господарства з розведення тавирощування риби та інших водних живих ресурсів у спеціальностворених штучних умовах або визначених для цього рибогосподарських водних об’єктах. Рибна галузь — єдиний господарськийкомплекс, який має замкнутий технологічний цикл від відтворення і охорони рибних запасів до вирощування та вилову і переробки риби й реалізації рибної продукції [3]. Господарства, що займаються риборозведенням, поділяються на такі типи:
1) повносистемні — займаються повним циклом вирощуваннятоварної риби (від ікри до товарної риби);
Таким чином, дослідження економічної сутності основних засобів є важливим для розуміння їх ролі в господарській діяльності підприємства та управлінні їх використанням.
Список використаних джерел
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»,затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 р. №92.
2. Андрійчук В. Г. Економічна сутність основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит. — 2013. — №5. — С. 27–31.
3. Сук Л. К. Особливості обліку основних засобів на підприємствах// Аудитор України. — 2012. — №16. — С. 17–23.
4. Податковий кодекс України затверджено Постановою ВерховноїРади України вiд 02.12.2010 № 2755-VI.
5. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» від 01.01.2012 р. зі змінами і доп. // [Електронний ресурс]. Режимдоступу:http://zakon.rada.gov.ua
2) риборозплідники — займаються вирощуванням рибопосадкового матеріалу, як правило, для його продажу іншим господарствам;
3) нагульні — займаються неповним технологічним цикломвирощування товарної риби з використанням рибопосадковогоматеріалу інших господарств;4) селекційні — займаються покращенням існуючих та виведенням нових порід риб;
5) репродуктори — вирощують племінних виробників і ремонтних риб.
Рибництво виступає специфічною галуззю тваринництва, томубухгалтерський облік рибницьких господарств ведеться у порядку,передбаченому для тваринництва, проте з урахуванням певних специфічних особливостей. Рибу вирощують зазвичай у водоймищах(ставках тощо). Цикл вирощування становить від одного року додвох–трьох. Отриману готову продукцію — товарну рибу виловлюють і продають або переробляють на самому підприємстві.
Вирощування риби починається з відкладення ікри, з якої розвиваються личинки, потім мальки, далі так звані цьоголітки, одно-, дво-, трирічки. Для кожної із зазначених фаз розвитку рибиіснують певні особливості утримання й вирощування. Тому здебільшого рибу певного періоду розвитку утримують в окремомуводоймищі. При досягненні наступної фази розвитку рибу виловлюють з одного водоймища і запускають до іншого.
Всі підприємства з риборозведення можна поділити на двіумовні групи — повносистемні та неповносистемні. На першихриба проходить усі фази розвитку [5].І етап. Виведення і вирощування мальків
На даному етапі господарство несе витрати на утримання маточних, нерестових, малькових ставків та інкубаторних цехів; підрощення личинок і пересадку мальків у малькові ставки. Післяпересадки личинок із нерестового до малькового ставу їх кількість визначають об’ємним або еталонним методами.ІІ етап. Вирощування цьоголіток
Тут проводять пересадку мальків та утримання цьоголіток увирощувальних (виросних) ставках.ІІІ етап. Вирощування річників
Восени цьоголіток пересаджують у ставки-зимівники для подальшого вирощування. У згаданий період рибницькі підприємства несуть витрати на ремонт знарядь лову, здійснення контролюза станом води, обрубування льоду, прорубування ополонок, атакож інші витрати на догляд за зимівниками. Навесні цьоголітокпочинають називати річниками. Після їх вилову із зимувальнихставків визначають їх масу та проводять сортування риби.IV етап. Вирощування товарної риби
На цьому етапі несуть витрати із зариблення та догляду завласними вигульними (нагульними) ставками, а також на вирощування річників до товарного вигляду.Неповносистемні господарства бувають двох видів: риборозплідницькі та товарні. Перші вирощують посадковий матеріал і забезпечують ним інші господарства. Другі — вирощують товарну рибуз рибо посадкового матеріалу одержаного на стороні. Неповносистемні господарства складаються з одного чи двох-трьох водоймищ.Із наведених технологічних особливостей риборозведення випливають і вимоги до ведення бухгалтерського обліку. Згідно зП(С)БО 30 «Біологічні активи» [1] та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів, товарна рибаналежить до сільськогосподарської продукції, а рибопосадковийматеріал — до додаткових біологічних активів.
Отже, при веденні бухгалтерського обліку в рибництві слід керуватися насамперед цими нормативно-правовими документами.
Облік витрат у рибництві організовують, враховуючи прийняту технологію вирощування і тривалість циклу вирощування товарної риби [2]. Наприклад, повносистемні господарства обліковують витрати на окремих аналітичних рахунках до субрахунка232 «Тваринництво» рахунка 23 «Виробництво», які відкриваютьза окремими технологічними циклами виробництва.
Виробничі витрати в рибництві здійснюються протягом тривалого періоду, а повністю готову товарну продукцію, тобто дорослу рибу, отримують у момент біологічного дозрівання риби [6].Тому бухгалтерський облік повинен чітко розмежувати витратиза роками: витрати під рибопосадковий матеріал поточного року івитрати під рибо посадковий матеріал майбутніх років. Також дофакторів, які впливають на побудову обліку витрат у рибництві,слід віднести пряму залежність галузі відсезонності; безперервний цикл технології вирощування продукції рибництва; наявністьвеликої частки незавершеного виробництва;
Рибництво, як галузь сільського господарства, характеризується низкою особливостей. Воно визначається, з одного боку,впливом природних факторів, з другого — соціальних, які необхідно враховувати при організації бухгалтерського обліку. Виробничий цикл у рибництві триває значний час. Через це на кінецьроку є значні залишки незавершеного виробництва.
Список використаних джерел
1. П(С)БО 30
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30«Біологічні активи»: Затверджено наказом Мінфіну від 18.11.2005 р. №790.
2. Вдовенко Н. М. Проблеми податкового та бухгалтерського облікуподатку на прибуток підприємств // Науковий вісник: Збірник наукових
Гапоненко Л. С.,науковий керівник — Ковач С. І., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗА ФІКСОВАНИМ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПОДАТКОМ
праць Академії державної податкової служби України, 2010. — № 2(12). — С. 121–129.
3. Мельничук В. Рибництво: історія, реальність, перспективи / В.Мельничук // Домашня ферма. — 2010. — № 1.
— С. 14–15.
4. Теслюк Т. Основні тенденції розвитку рибної галузі в Україні / Т.Теслюк // Економіка АПК. — 2010. — № 7.
— С. 72–75.
5. Шевченко Ю. Облік вирощування риби / Ю. Шевченко // Все пробухгалтерський облік. — 2011. — № 10.
— С. 23–26.
Відповідно до чинного вітчизняного законодавства для юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності встановленотакі системи оподаткування, як загальна і спрощена системи оподаткування та система оподаткування за фіксованим сільськогосподарським податком (далі ФСП). Остання була введена як альтернативний спосіб оподаткування суб’єктів підприємницькоїдіяльності, основним видом діяльності яких є виробництво сільськогосподарської продукції. Платники ФСП не є платниками таких податків і зборів:а) податку на прибуток підприємств;б) земельного податку (крім земельного податку за земельніділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);в) збору за спеціальне використання води;г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності) [1].
Нарахована сума ФСП — один з видів загальновиробничихвитрат сільськогосподарського підприємства. Підтвердженняцьому — п.п. і) п. 2.21 Методичних рекомендацій з планування,обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)сільськогосподарських підприємств. У кінці звітного періоду(року) суму нарахованого (внесеного) ФСП розподіляють міжоб’єктами обліку витрат продукції рослинництва пропорційно доплощ сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ,багаторічних насаджень і перелогів), зайнятих відповіднимикультурами, а в рибницьких, рибальських та риболовецьких господарствах — відповідно до площ земель водного фонду, які використовуються такими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках іводосховищах) [2]. При цьому суми нарахованого ФСП відображають за дебетом субрахунка «ФСП», що відкривається в складірахунка 91 «Загальновиробничі витрати», а потім у кінці звітногоперіоду розподіляють і включають до витрат виробництва заоб’єктами обліку витрат рослинництва.
Кореспонденцію рахунків з обліку розрахунків за фіксованимсільськогосподарським податком подано в табл. 1.
Таблиця 1
КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ
ЗА ФІКСОВАНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПОДАТКОМ
| №зп |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
Отже, оподаткування за ФСП є спеціальним податковим режимом, що був введений як альтернативний спосіб оподаткування сільськогосподарських підприємств. Сплата ФСП замінюєсплату окремих податків і зборів, у тому числі податку на прибуток підприємств. Облік нарахованого ФСП здійснюється за дебетом субрахунка «ФСП», що відкривається в складі рахунка 91«Загальновиробничі витрати», а потім у кінці звітного періодусуми нарахованого ФСП розподіляються і включаються до витрат виробництва за об’єктами обліку витрат рослинництва.
Гарасимчук О. М., Маковка С. А.,науковий керівник — Гончар І. І. к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
РОЛЬ ЗВІТНОСТІ
В СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Список використаних джерел
1. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зізмінами і доповненнями).
2.Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено Міністерством аграрної політики України від 18травня 2001 року № 132 (із змінами і доповненнями).
Ринкові відносини сьогодення характеризується зростанням вимог користувачів до інформації у фінансовій звітності. Це пов’язаноз тим, що економічна ефективність обґрунтування та прийняття рішень визначається якісними характеристиками використаних джерел інформації. Однак сьогодні показники фінансової звітності неповною мірою придатні для прийняття рішень, не відповідають інформаційним потребам користувачів та якісним характеристикамзвітної інформації. Так, ще в 2007 р. Постановою КМУ схваленоСтратегію застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, яка спрямована на вдосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в країні, підвищення її рівняпрозорості із врахуванням вимог міжнародних стандартів і законодавства ЄС. Зміни, внесені у 2012 р. до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» стосовно складанняфінансової та консолідованої фінансової звітності за міжнароднимистандартами, підтверджують поступове впровадження МСФЗ у вітчизняну облікову систему. Хоча реформування облікової системи імає позитивні сторони, проте супроводжується виникненням проблемних питань практичного застосування МСФЗ. Повне впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності в країні —питання часу. НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а також поступове внесення ряду змін до національних стандартів, що наближує їх змістову частину до міжнародних, а відтак ніве-лює окремі розбіжності між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською [1, с. 17].
Слід також зазначити, що питання розкриття облікової інформації у фінансовій звітності агропромислових підприємств, складенійза МСФЗ, залишаються маловивченими й потребують подальшогодослідження як у теоретичному, так і в практичному плані [1, с. 18].
З прийняттям НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [2] відбулись чергові зміни у формах і структурі фінансової звітності. Поряд із зазначеним національним стандартом,який відмінив дію положень бухгалтерського обліку, які регулювали складання фінансової звітності (П(С)БО 1-6), при заповненні та перевірці правильності складання фінансової звітності застосовують Методичні рекомендації щодо заповнення формфінансової звітності та Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності [3, с. 175].
Нові форми фінансової звітності використовують як підприємства, що застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, такі підприємства, які ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, за винятком суб’єктівмалого підприємства, які і надалі складають звітність за спрощеноюформою. Загалом, склад фінансової звітності не змінився. Однакструктура цих звітів і назви для перших двох форм змінились. У новій фінансовій звітності статті укрупнились, однак на розсуд підприємства додаткові статті, передбачені додатком 3 до національного стандарту, можна подавати у звітності за умови, що вони єістотними і оцінка статті може бути достовірно визначена [3, с. 176].
Особливостями нових форм фінансової звітності є такі:
— скорочення кількості розділів (актив балансу — з чотирьохдо трьох, пасив балансу — з п’яти до чотирьох);
— вилучення розділів Звіту про фінансові результати, що місять інформацію про податкові різниці та узгодження обліковогой податкового прибутку (збитку);
— включення до Звіту про фінансові результати розділу «Сукупний дохід»;
— введення альтернативи вибору щодо складання Звіт прорух грошових коштів за прямим або непрямим методом;
— заповнення окремих статей звітності на нетто-основі (інвестиційна нерухомість; довгострокові біологічні активи; дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги тощо);
— включення витрат майбутніх періодів до складу оборотнихактивів, доходів майбутніх періодів — до поточних зобов’язань,цільового фінансування — до довгострокових зобов’язань;
ського обліку / Н.В. Прохар // Перспективні питання економіки тауправління : збірник матеріалів міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 08–09 квітня 2013 р. — Дніпропетровськ : Герда, 2013.
— С. 238–240.
— розподіл забезпечень на довгострокові й поточні;
— скорочення окремих статей фінансової звітності з метою їхукрупнення (запаси, інші оборотні активи, інші поточні зобов’язання тощо);
— деталізація розрахунків з бюджетом і виокремлення заборгованості з податку на прибуток підприємства;
— вилучення статей доходів і витрат від надзвичайних подій наведення переліку додаткових статей фінансової звітності [4, с. 239].
Розкриття інформації у звітності визначається масштабністюоперування звітними даними зацікавлених економічних осіб, азміст принципів фінансової звітності зводиться не стільки до буквального дотримання вимог МСФЗ і П(С)БО, скільки до надання дохідливих, доречних, достовірних і зіставних показників, щовідповідають інформаційним очікуванням учасників бізнесу. відсутність розроблених методик щодо інформаційного забезпечення прийняття рішень на основі інформації, що міститься у фінансовій звітності, свідчить про необхідність удосконалення нормативних і методичних засад складання фінансової звітності, розкриття інформації у фінансовій звітності, яка буде задовольнятипотреби користувачів, перетворюючи її таким чином на адекватне джерело інформаційного забезпечення прийняття рішень.
Охарактеризовані зміни в законодавстві підвищують якістьоблікової інформації, більш наближені до МСФЗ, проте є щеокремі неврегульовані питання, які, зокрема, пов’язані із податковим законодавством [3, с. 180].
Список використаних джерел
1. Боярова О. А. Оновлення нормативно-правового забезпечення вітчизняного бухгалтерського обліку в умовах запровадження МСФЗ / БояроваО.А., Кузик Н.П. // Облік і фінанси. — 2013. — № 4 (62).
— С. 15–19.
2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: наказ Міністерства фінансівУкраїни від 07.02.2013 р., №73 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13
3. Воськало В. І. Зміни у фінансовій звітності: підвищення якості та гармонізація із міжнародними стандартами / Воськало В.І., Воськало Н. М. //Науковий вісник НЛТУ України.
— 2013. — № 23.10.
— С. 175–180.
4. Прохар Н. В. Особливості та дискусійні аспекти фінансової звітності відповідно до Національного Положення (стандарту) бухгалтер
Дерій Я. О.,науковий керівник — Безверхий К. В., к.е.н., ассистент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
