1.1. Лінійна економічна парадигма і прикметні риси функціонування соціально-економічної системи (СЕС)
1.2. Економічна еволюція: статика і динаміка
1.3. Спадщина ортодоксального економічного аналізу: перехідні процеси
1.4. Елементи нелінійного економічного мислення — класичні неперервні математичні моделі еволюційної економіки
1.5. Елементи методології комп’ютерного моделювання нелінійної економічної динамки — сценарний аналіз еволюції подій
Резюме
Терміни і поняття
Питання для перевірки знань
Завдання для індивідуальної роботи
Список використаних і рекомендованих джерел для поглибленого вивчення матеріалу Опрацювавши матеріал цього розділу, студент буде знати:
— засади і проблеми теорії економічної динаміки, якою детермінується ефективність управлінських рішень;
— дефініції та постулати теорії і практики моделювання економіки, його ключову роль у прогнозуванні розвитку подій;
— етапи комп’ютерного моделювання (обчислювального експерименту) в економіці як інструмнтарію поглибленого вивчення нелінійних економічних процесів і явищ. Також студент буде вміти:
— здійснити математичне і комп’ютерне моделювання динамічних траєкторій економічного розвитку на підґрунті моделі;
— проводити сценарний аналіз можливих шляхів економічної еволюції;
— тлумачити числові результати, надаючи рекомендації щодо їх використання.
1.1. Лінійна економічна парадигма і прикметні риси функціонування соціально-економічної системи (СЕС)
Основні постулати лінійного економічного мислення формулюються так:
1) ще донедавна вважалося, що реальні процеси економіки описуються досить точно комбінацією розв’язків лінійних рівнянь — математичних моделей (ММ) економічної еволюції;
2) факт існування єдиного розв’язку (стаціонарного або динамічного) невідпорний, а можливість отримання його незаперечна. Тож мета і цілепокладання виступають як єдино правильні, не підлягаючи будь-якому сумніву;
3) домінуюче припущення, що малі збурення впливають незначним чином на кількісну величину розв’язків, дотримуючись попередньої якісної картини подій. За такого припущення про лінійну закономірність стійкого економічного розвитку абсолютно ігнорується вплив особистості (ОПР — особи, яка приймає рішення) й обставин місця та часу. Також апріорі приймається деструктивний вплив нестійкості на траєкторію економічного розвитку.
Зауваження. Саме гіпотези єдиності і стійкості траєкторії економічної еволюції — розв’язку лінійної динамічної ММ забезпечують жорсткість причиново-наслідкових зв’язків, їхню спільномірність, а отже — уявлення про єдино можливий шлях, абсолютно правильну поведінку тощо. Виходить, що глобально світ економіки — єдиний і стійкий, але такий висновок суперечить економічній дійсності, реаліям життя;
1) економічний розвиток передбачуваний (з глибоким горизонтом прогнозу) і йому притаманний зворотний хід подій. Тобто минуле визначає сьогодення, а майбутнє детермінується минулим і теперішнім. Перспектива і ретроспектива економічного розвитку однозначно моделюються, вони співмірні;
2) другорядний вплив фактора випадковості, котрий не залишає сліду в загальній картині економічних подій;
3) поодиноке і тим більше незначне зусилля не справляє видимого впливу на загальний перебіг економічних подій;
4) можливість однозначної ідентифікації параметрів економічної системи (ЕС) на підґрунті статистичної сукупності (експериментальних даних), що відповідає встановленню причини за наслідками. Така гіпотеза майже ніколи не виконується, зважаючи на низку завжди наявних в економіці причин.
Разом з тим, різноманітна, залежно від стартових умов, поведінка ЕС, притаманні їй особливості, невідтворюваність реалій економічної ситуації завжди були помітними. Факти злетів в економіці, як і провали економічної політики деяких країн, аж ніяк не пояснювалися (тим більше не прогнозувалися!) лінійними закономірностями, їхньою суперпозицією (адитивним накладанням розв’язків ММ). Також пошук безальтернативної траєкторії економічної еволюції виявився абсолютно безнадійним. Як показує економічна практика різних країн, глобальний характер економічних проблем і конфліктів у суспільстві також змушує відмовитися від лінійного підходу як у теоретичній, так і у прикладній економіці. Тож настала криза ортодоксальної лінійної економічної теорії. Спостережуваний нині відхід від догм лінійного економічного мислення сприяв концептуальному переосмисленню наукового світогляду економіки, яке інтенсивно відбувається на наших очах.
Наприкінці ХХ ст. і початку третього тисячоліття розвиток науки ознаменувався стрімким становленням нелінійного діалогу з навколишнім середовищем — глибшим вивченням не лише екзогенних впливів, але й ендогенних якостей об’єкта уваги дослідника. Зокрема, нині спостерігається активне формування нелінійного економічного мислення — на відміну від. — ортодоксального, класичного, яке домінувало раніше лінійного
Світ економіки перебуває в стані безперервного творення, споживаючи субстанцію (корисні копалини), енергію і використовуючи інформацію. Спостерігається невпинна трансформація економічних систем, котра неабияк є множинна (багатоальтернативна) у своїх проявах — звивистих і крутих перегонах економічного розвитку, зовсім не рівномірних і прямолінійних. Отже, світ економіки є нелінійним, він не підпорядковується лінійним закономірностям: реакція ЕС, її поведінка на діяння ззовні визначається не стільки прикладеними до неї зусиллями, скільки детермінується внутрішніми особливостями системи й місцем і часом докладання згадуваних зусиль, інакше кажучи — топологією ЕС. При цьому в економічному бутті щось деградує, а щось народжується, стверджується, досягаючи апогею свого розвитку. Так руйнуються старі економічні структури й утворюються нові відношення між елементами, складовими ЕС зі своїми взаємовпливами.
