Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ПРОБЛЕМИ ВИЗНАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ


В статье рассмотрены основные направления по совершенствованию классификации и группировки затрат предприятия, так как это существенно влияет на формирование производственной и общей себестоимости продукции. Предложена классификация затрат, которая характеризует состав и соотношение разных видов затрат. The main direction to perfect the groups end classifications of expenses of the enterprise over examined in the article. It’s very important, because it greatly influences the forming of the productive and general output. The classification of the expenses, which characterizes the structure and balance of different kinds of expenses is proposed.

Ключові слова: витрати, оцінка, склад витрат, класифікація, групування, собівартість, укрупнений метод, кошторисний метод

Облік витрат є одним з найважливіших напрямків господарчої діяльності підприємства і його загального розвитку. Як відомо, результати діяльності підприємства залежать від таких економічних показників як собівартість виробництва, ціна (тариф) виготовлених товарів (послуг), рентабельність, прибутковість, платоспроможність. Всі ці показники тісно пов’язані з витратами, що здійснює підприємство для досягнення поставленої мети. Тому чіткі, достовірні, неупереджені дані про виробничі витрати, загальні витрати, витрати періоду суттєво впливають на ефективність виробництва, стабільний фінансовий стан, забезпечують достатній рівень доходів та прибутків підприємства, а також можливість залучення інвестицій для подальшого розвитку.

Об’єктивна оцінка витрат, згідно з розробленою класифікацією є основним завданням облікової діяльності кожного підприємства, а поглиблене вивчення та науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення обліку витрат спрямовують до вирішення наступних питань:

1) визначення складу витрат на рівні підрозділів, дирекцій, галузі;

2) дослідження методології розрахунків і планування окремих складових виробничих витрат;

3) аналіз чинників, що впливають на рівень витрат та їх зниження;

4) вивчення впливу витрат і, як наслідок, собівартості на кінцеві результати діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому.

254

Виходячи із вищесказаного безумовно можна зазначити, що актуальність поставленої проблеми по формуванню витрат привертала увагу дослідників з розробки різних пропозицій щодо вдосконалення класифікації витрат, організації обліку витрат, методології оцінки та визнання витрат, формуванню собівартості.

В науковій літературі досить багато уваги приділяється цим проблемам. Вивчення економічної літератури показує, що практично у всіх дослідженнях по цій тематиці вчені так чи інакше ставлять собі за мету:

— «розкласти» витрати по функціях від початку виробничого процесу до виходу із структурного підрозділу відповідно потреби у конкретній діяльності, стосовно здійснення одного чи всіх етапів процесу виробництва;

— мати достовірні та точні дані для вимірювання сукупних виробничих витрат організації;

— прогнозувати динаміку витрат;

— здійснювати управління витратами з метою підвищення ефективності та якості.

Аналіз досліджень в працях різних науковців, що займались цим напрямком облікової діяльності досить чітко виявив специфічність щодо класифікації, розподілу та віднесенню витрат у різних галузях економіки [4, 7, 8]. Але слід зазначити, що всі специфічні особливості мають за основу (базу) класичну теорію класифікації витрат та затверджену законодавчу і нормативну базу по їх визнанню та віднесенню [2, 3, 6].Тому ці питання є досить актуальними і потребують детального вивчення і вдосконалення класифікації витрат, розподілу витрат, включенню витрат до собівартості продукції, функціональному обліку витрат, що становить собі за мету встановлення причин виникнення витрат і їхнього зв’язку з продукцією (послугами) [1, 5, 8].

Слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання для покращення організації обліку, аналізу, контролю витрат не має необхідності в здійсненні широкомасштабного розмежування витрат. З цієї точки зору робота щодо вдосконалення організації та обліку витрат повинна вестись в напрямку однорідності групування даних по витратам за цільовим призначенням.

Проаналізувавши П(С)БО 16 «Витрати» — основний нормативний документ, регулюючий облік витрат, можна зауважити, що в ньому чітко не визначено класифікацію витрат підприємства, а склад витрат наведено в незрозумілій послідовності і є досить суттєві розбіжності в термінології.

Згідно з п. 6 П(СБО) 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками). На бухгалтерські рахунки витрат відносять витрати на виробництво (рах. 23 «Виробництво»), та інші витрати, пов’язані з виробництвом — (рах. 91 «Загальновиробничі витрати»), витрати за напрямками діяльності — 92, 93 рахунки, інші витрати (рах. 94). А витрати, які були здійснені протягом періоду, але не використані у виробництві — не найшли відображення в обліку витрат. Тому треба зауважити, що ці витрати не співвідносні. Тобто одержані матеріали є витратами періоду, а якщо вони не були використані протягом цього періоду у виробництві, то їх не віднесуть на витратні рахунки, вони не сформують виробничої та повної собівартості продукції (послуг) і не будуть віднесені на фінансові результати діяльності. Тому, мабуть, їх доцільно називати як валові витрати (що є визначенням у податковому обліку), а не називати загальноекономічним терміном «витрати». Щодо бухгалтерського терміну «витрати» — то доцільно застосовувати термін «витрати на виготовлення продукції та надання послуг», які будуть включати в себе виробничі витрати та інші (загальновиробничі, адміністративні, збутові).

Далі, п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», яким обумовлено склад витрат (а треба — витрат на виготовлення продукції), чомусь починається зі складу собівартості реалізованої продукції, яка складається із виробничої собівартості, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. А далі йде перелік складу цих витрат, де ніде не обумовлені витрати, які зазначені п. 6 цього стандарту. Тобто автори П(С)БО не визначились з термінологією та класифікацією витрат підприємства в цілому та виробничих витрат по виготовленню продукції (наданню послуг).

Також незрозумілим у викладенні цього стандарту є і те, що до переліку витрат відносять і витрати за елементами. Треба дати більш зрозумілу класифікацію і нумерацію за пунктами та підпунктами з наголосом на те, що витрати за елементами треба розглядати окремо.

Також змінити нумерацію пунктів та підпунктів, щоб було зрозуміло, які витрати належать до витрат підприємства, виробничих витрат, включають до собівартості та інше. Тобто до п. 6

П(С)БО 16 «Витрати» внести зміни: «Витратами підприємства, що здійснені протягом звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов’язань… (далі по тексту)». І

Виходячи із вищеперерахованих зауважень можна запропонувати таку класифікацію витрат на підприємстві, що представлена на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація витрат на підприємстві

Рис. 1. Класифікація витрат на підприємстві

Одним із визначальних моментів раціональної організації обліку витрат на виробництво продукції є їх ефективно обґрунтована класифікація. Особливо важливого значення набуває економічно виважена з управлінської точки зору класифікація витрату процесі каль-

доповнити: «До витрат підприємства належать витрати на виготовлення продукції та інші визнані витрати звітного періоду».

Тоді до витрат на виготовлення продукції будуть належати всі прямі витрати на виробництво, загальновиробничі витрати, витрати на управління підприємством та збутові витрати, інші операційні витрати. А до визнаних витрат періоду віднести фінансові, інвестиційні, надзвичайні та інші витрати, що були здійснені протягом звітного періоду.

Тому наведена запропонована класифікація витрат підприємства характеризує склад та співвідношення окремих видів витрат, що дозволяє оцінити, проаналізувати та знайти правильні управлінські рішення по шляхах зниження витрат підприємства. Ця класифікація підпорядкована одній меті — забезпеченню достовірного визначення собівартості продукції для прийняття управлінських рішень.

Групування витрат є важливим не тільки для розрахунку собівартості, а й для встановлення певного співвідношення між ними з метою взаємного контролю та узгодження. Подібне узгодження можливе тільки за наявності економічно обґрунтованої класифікації витрат за певними групами, що, в свою чергу, має велике значення для економічного аналізу собівартості, встановлення та оцінки чинників її формування та зниження.

Метою аналізу витрат є визначення мінімальних, економічно обґрунтованих загальних витрат підприємства, що забезпечують отримання доходу в процесі виробничої діяльності підприємства. Для цього необхідно здійснити ретельний і всебічний аналіз виробничогосподарської діяльності підприємства за попередній період. В процесі такого аналізу вивчається рівень техніки й організації обліку витрат на підприємстві, нормативні і фактичні дані по виникненню витрат, а також співвідношення з отриманими доходами, дослідження динаміки витрат та загальної ефективності виробництва, аналіз узгодженості натуральних та вартісних показників.

кулювання собівартості продукції. Це пояснюється тим, що собівартість — складний інтегрований показник, який об’єднує різноманітні витрати. Тому в нормативних документах повинна бути приведена така класифікація витрат на основі якої можна було б диференціювати всі витрати підприємства за певними ознаками і у зрозумілій (заздалегідь прийнятій або в обґрунтовано виваженій) послідовності. При цьому, на мою думку, в умовах розвитку ринкових відносин та відповідно до вимог міжнародної практики бухгалтерського обліку важливим є поділ витрат підприємства на: ? витрати, зумовлені виробництвом — витрати на виготовлення продукції; ? витрати, зумовлені звітним періодом, до якого вони відносяться.

Кошторисно-нормативні розрахунки витрат проводяться по складових елементах, статтях витрат, тому чітке визначення і віднесення тих чи інших витрат за класифікаційними ознаками, як загальними, так і конкретними суб’єктивними для окремого виробництва, повинно бути розроблено для кожного виробничого процесу по номенклатурі надаваємих послуг. З метою найбільш повного виявлення можливостей, більш глибокого і всебічного аналізу фактичних витрат і причин їх відхилень від розрахункового (або базового ) рівня доцільно поєднувати укрупнений і кошторисний методи розрахунків витрат.

Однак, запропоновану класифікацію витрат слід вважати як загальну, а для конкретних виробництв керівництво підприємства має можливість не обмежувати класифікацію витрат вищенаведеними класифікаційними ознаками. Так, при прийнятті управлінських рішень ті чи інші витрати можна розрізняти для різних тактичних цілей конкретного підприємства. Але це вже буде стосуватись управлінського обліку.

Література:

1. Anrepr A. Учет в управлении предприятием: пер. с анг. / под ред. В. Я. Соколова И. А. Смирновой. — М.: Финансы и статистика, 2000.

— 632 с.

2. Безруких П. С. Комментарий к Положению затрат. — М.: Бухгалтерский учет, 1999. — 256 с.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 168/97 зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України — 1997, № 27.

4. Ластовецкий В. Е. Учет затрат по факторам производства и центрам ответственности. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 165 с.

5. Николаева С. А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система «директ-костинг». Теория и практика. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 128 с.

6. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом МФУ від 31.12.99 р. № 318 // Національні Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку // Офіційний вісник України від 24.10.2003 — № 41.

7. Сопко В. В. Издержки производства и себестоимость продукции в пищевой промышленности. — К.: Урожай, 1976. — 189 с.

8. Ткаченко Н. Облік виробничої собівартості та рентабельності виробництва продукції. Визначення ціни продажу // Все про бухгалтерський облік. — 2000 р. — № 70(495) — С. 4

—72.

Стаття надійшла до редакції 15 жовтня 2005 р.

УДК 657.62.: 330. 322: 664 А. О. Папенко, асистент кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу,


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ
ОБЛІК ПРИБУТКУ: ЕКОНОМІЧНИЙ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ АСПЕКТИ
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ
ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОЕКТІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)