Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


В статье раскрывается сущность, задачи и система принципов процесса калькулирования себестоимости продукции, рассмотрены особенности данного процесса на молокопере-рабатывающих предприятиях. The article describes the essence, tasks and the system of principles of calculation of cost of product, considers the particularities of this process at the dairy factories.

Ключові слова: внутрішньогосподарський облік, калькулювання, собівартість, організація, трансертне ціноутворення, класифікація, об’єкти калькулювання, одиниці

У ринкових умовах господарювання однією з головних умов ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення.

З переходом економіки України на ринкову модель розвитку перед підприємствами постає проблема не просто визначити фактичну собівартість виробу, а розрахувати таку собівартість, яка б за нинішніх умов роботи на ринку могла забезпечити їм певний прибуток. Саме таку інформацію при прийнятті рішень та й у процесі управління виробничим процесом підприємцям та керівникам різних рівнів здатен забезпечити внутрішньогосподарський облік.

Серед основних завдань внутрішньогосподарського обліку, які виділяють вітчизняні вчені [1, с. 93], увагу доцільно зосередити на наступних: ? на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначають адекватну, справедливу і конкурентоздатну продажну ціну; ? дані про собівартість продукції використовують для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

283

Аналіз останніх досліджень та публікацій переконує в тому, що проблемами калькулювання собівартості продукції займаються багато вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема, М. С. Пушкар, І. Є. Давидович, Л. М. Чернелевський, В. Ф. Палий, Ю. А. Мішин, та інші [1—9]. Проте, варто зазначити, що ув вітчизняній науці бракує рекомендацій стосовно процесу калькулювання собівартості продукції, зокрема, на молокопереробних підприємствах.

Проведене дослідження дозволяє зробити твердження, що враховуючи умови формування ринкових відносин на сучасному етапі розвитку під калькулюванням необхідно розуміти комплексну систему у процесі управління, що передбачає науково обґрунтований вибір методу обліку виробничих витрат, який враховує організаційно-технологічні особливості виготовлення продукції, з метою формування ціни та регулювання ефективності виробництва для визначення конкурентоздатності продукції. При цьому калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організується відповідно до наступних принципів:

• науково обґрунтована класифікація виробничих витрат (розробляється у галузевих рекомендаціях з планування і обліку собівартості продукції, робіт, послуг);

• встановлення об’єктів обліку витрат, калькулювання і калькуляційних одиниць;

• вибір калькуляційної одиниці (залежить від особливостей організації виробництва, продукції);

• вибір методу розподілу непрямих витрат (встановлюється підприємством самостійно, відображається в його обліковій політиці, не змінюється протягом звітного періоду);

• розмежування витрат по періодах (при цьому необхідно керуватись принципом нарахування);

• відокремлений облік поточних витрат на виробництво продукції і капітальних вкладень (до собівартості продукції, що виготовляється в даному звітному періоді, включаються лише невичерпні (неспожиті) витрати. Вичерпні витрати для визначення фінансового результату даного звітного періоду не використовуються);

• вибір методу обліку витрат та калькулювання собівартості (обирається підприємством самостійно, виходячи з його особливостей, галузевої приналежності, розмірів, технології, асортименту продукції) [2, с. 60—61].

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується со-

Калькулювання собівартості продукції є об’єктивно необхідним процесом виробництва.

З системою калькулювання пов’язано ряд робіт, які вимагають методологічного вирішення. До них зокрема відносять: ? формування та вивчення методологічної бази щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) певної галузі; ? визначення переліку витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції, собівартості реалізованої продукції та повної собівартості продукції; ? визначення переліку статей виробничих витрат за видами діяльності підприємства; ? визначення переліку статей кошторисів витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут тощо; ? розробка критеріїв класифікації витрат; ? визначення методів обліку витрат фактичної собівартості продукції і способів калькуляції; ? обґрунтування методики відображення витрат та їх оцінка за кожною статтею калькуляції; ? розробка обґрунтованих способів розподілу непрямих витрат між окремими видами продукції, робіт і послуг; ? встановлення центрів витрат і сфер відповідальності та видів продукції, за якими складають стандартні (нормативні) та фактичні калькуляції; ? визначення відповідальних осіб за організацію системи калькулювання.

Думку проф. Л. М. Чернеленського стосовно того, що етапи організації системи калькулювання повинні знайти відображення в обліковій політиці підприємства [3, с. 42] вважаємо помилковою, оскільки, на наш погляд, це призводить до інформаційного перевантаження документу.

Тривалий час калькуляційні розрахунки мали лише одну мету — визначити загальну суму затрат виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання внутрішньої звітності, а також для визначення прибутку. Незважаючи на важливість цього завдання, колишні системи калькулювання не містили інформації, необхідної для виконання багатьох управлінських завдань.

бівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати традиційні завдання, а й допомагає при:

• визначенні доцільності подальшого випуску продукції;

• встановленні оптимальної ціни на продукцію;

• оптимізації асортименту продукції, що випускається;

• визначенні ефективності оновлення діючої технології і машинного парку;

• оцінці якості роботи управлінського персоналу.

Значення калькулювання за умов дії ринкових відносин вкрай важливе. Зіставлення фактичної й планової (нормативної) собівартості, інформація про які міститься у відповідних калькуляціях, дає можливість виявити «вузькі місця» у виробничому процесі, проаналізувати перевищення рівня витрат, розрахувати вплив факторів на відхилення, розкрити конкретні заходи щодо зниження собівартості та підвищення рентабельності окремих виробництв.

Своєчасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або його підрозділом плану бюджету. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обґрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів по підвищенню якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств.

Нарешті, калькулювання є основою трансфертного ціноутворення. Трансфертна (внутрішня) ціна застосовується при комерційних операціях між підрозділами одного й того ж підприємства. Найбільшу актуальність питання формування трансфертних цін мають при наявності права у підрозділів підприємства самостійно виходити на зовнішніх покупців. У цьому випадку від правильного формування трансфертної ціни буде залежати загальний фінансовий стан підприємства. Якщо ж продукція підрозділу повністю споживається всередині підприємства, трансфертна ціна є лише обліковою категорією, необхідною для забезпечення господарських зв’язків між внутрішніми підрозділами підприємства, але при цьому вона не впливає на кінцеві результати організації.

Калькулювання собівартості сприяє посиленню контролю за дотриманням норм витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявленню непродуктивних і економічно недоцільних витрат, зростанню нагромаджень для подальшого зміцнення технічної оснащеності підприємств і організацій та збільшення обсягів виробництва продукції, що вкрай необхідне для виходу України з економічної кризи недовиробництва.

Як зазначає проф. І. Є. Давидович, підвищення ролі калькулювання собівартості продукції в управлінні виробництвом викликане зростанням значення його для оцінки економічної ефективності використання основних і оборотних коштів виробництва, вибору оптимальних варіантів організації управління, внутрішньогосподарських і міжгосподарських економічних зв’язків [2, с. 59—60].

Перед молокопереробними підприємствами в силу організаційних та технологічних їх особливостей будуть поставати і специфічні проблеми в організації внутрішньогосподарського обліку взагалі і калькулювання собівартості продукції зокрема. Серед найбільш важливих завдань традиційно виділяють: ? забезпечення інформацією управлінського персоналу про собівартість продукції за етапами формування витрат окремих видів продукції, видами виробництв та центрами відповідальності; ? визначення ефективності впровадження нових видів продукції, виробничого обладнання, технології виробництва тощо; ? визначення ціни на продукцію, прибутку та рівня рентабельності виробництва; ? встановлення залежності між випуском продукції, собівартістю та прибутком від реалізації тощо.

Результатом калькулювання є калькуляція, тобто розрахунок витрат на одиницю продукції. Калькуляцію собівартості складають згідно з основними положеннями планування, обліку та калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг у галузях народного господарства, затверджених постановами Кабінету Міністрів, основними положеннями про склад витрат, які відносять на собівартість продукції, галузевими інструкціями [4]. Проте, варто зазначити, що розробленої урядом інструкції стосовно калькулювання продукції молокопереробних підприємств не існує.

Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості у діяльності підприємств і організацій, зокрема їх економічної ролі, наявності різних показників і видів собівартості та їх призначення у системі економічної інформації розрізняють різноманітні види калькуляцій.

Серед авторів, зокрема, М. С. Пушкар [1, с. 96—97], Л. В. Нападовська [5, с. 161

—166], Ф. Ф. Бутинець [6, с. 173—175], Ю. А. Мішин [7, с. 26

—27] відсутня єдина методика, підходи до класифікаційних ознак калькуляцій. Це вказує на постійний пошук, наукові дослідження даних питань.

Конкретні умови господарювання створюють необхідність складання певних видів калькуляцій відповідно до типу господарств, мети і завдань, що стоять перед ними. На практиці застосовуються наступні поширені ознаки, згідно з якими вони класифікуються (рис. 1).

288

В той же час простежуються зв’язки між калькуляцією, маркетингом і менеджментом. Так, контроль за формуванням прибутку та пошук шляхів для зниження собівартості продукції з метою збільшення маси прибутку є одним з центральних завдань менеджменту і маркетингу. Прийняття рішень щодо розширення виробництва продукції можливе після того, як будуть проаналізовані витрати виробництва і можливість отримати достатній рівень прибутку від продажу товару на ринку. Без даних про фактичну та прогнозовану собівартість продукції неможливо прийняти обґрунтоване рішення щодо припинення, нарощування, зниження обсягів реалізації освоєної продукції і відпуску нової, а також визначити ціну товару на ринку [1, с. 93].

Проф. М. С. Пушкар визначає калькуляцію як самостійну науку, яка отримуючи дані від бухгалтерського обліку для різного роду розрахунків користується власними методами отримання інформації для управління [1, с. 93]. Вважаємо необґрунтованим таке трактування, тому що для визнання калькуляції наукою недостатньо наявності предмету та власних методів, необхідно дотримуватись ще й інших умов, за яких можна визнати певну галузь знань наукою. Калькуляція — це складова управління витратами, основною метою якої є вимірювання й облік витрат на виробництво і порівняння цих витрат із заздалегідь визначеним показниками, встановленим керівництвом.

Наступним етапом процесу калькулювання є визначення її об’єктів, адже саме вони визначають рівень аналітичності складених калькуляцій та безпосередньо впливають на можливість проведення аналізу фактичної собівартості продукції. Вибір об’єкта калькулювання залежить від особливостей технологічного процесу та організації виробництва, номенклатури і складності продукції, що випускається, стану внутрішньогосподарських відносин. Під об’єктом калькулювання слід розуміти продукт виробництва конкретного підприємства чи організації, їх підрозділів, стадій і переділів, за якими розраховується його собівартість. Іншими словами, це витрати, пов’язані з виробництвом конкретного продукту.

Але об’єкти калькулювання в процесі виробництва необхідно доповнити об’єктами калькулювання в процесі придбання та реалізації, тому що від вартості придбаних активів підприємства залежить: по-перше, собівартість, по-друге, ціна. В процесі реалізації потребує вартісної оцінки кожен актив, що реалізується для встановлення ціни реалізації, яка забезпечить уникнення збитків від реалізації активів за ціною нижче їх вартості. Так,

Рис. 2. Об’єкти калькулювання на молокопереробних підприємствах

Рис. 2. Об’єкти калькулювання на молокопереробних підприємствах

Досить повну класифікацію об’єктів калькулювання залежно від технології та характеру продукції запропонував проф. М. С. Пушкар:

• один продукт (комплекс продуктів) в цілому по виробництву;

• один продукт (комплекс продуктів) в окремих процесах, стадіях, переділах, фазах виробництва;

• виріб (група виробів) по підприємству;

• виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад;

• вид робіт, послуг по структурних підрозділах підприємства;

• напівфабрикат;

• деталі, вузли [1, с. 99].

Зазначену деталізацію об’єктів цілком можна застосовувати і для молокопереробних підприємств.

Встановлення науково обґрунтованого критерію визначення об’єктів калькулювання дозволяє отримати інформацію про собівартість продукції, виділити в аналітичному обліку такі об’єкти, які підлягають контролю з боку системи управління.

наприклад, на рис. 2 відображені основні об’єкти калькулювання молокопереробних підприємствах на кожній стадії господарського процесу (рис. 2).

Процес калькулювання собівартості продукції завершується визначенням собівартості калькуляційних одиниць, яка являє собою вимірник об’єкта калькулювання. Калькуляційна одиниця дає можливість розрахувати витрати на виробництво по кожній статті окремо і в цілому на одиницю випущеної продукції. Економічне призначення калькуляційних одиниць полягає у забезпеченні адекватного відображення споживчих якостей продукції (робіт, послуг) та їх кількісних характеристик. При виборі калькуляційної одиниці враховуються умови виробництва і споживання продукту, якісні та кількісні параметри.

Калькуляційна одиниця повинна відображати кількісну одиницю певної якості, споживчу вартість, бути економічно однорідною і забезпечувати зіставлення калькуляцій однакової продукції, бути стійкою в часі, практично зручною для розрахунків, відповідати вимогам ціноутворення, бути корисною для планування та управління.

На практиці застосовують такі групи калькуляційних одиниць:

• натуральні (тонни, кілограми, штуки тощо);

• умовно-натуральні (кубічний метр залізобетонних виробів, сто пар взуття певного артикула тощо);

• умовні (тонно-кілометри, машино-зміни тощо);

• приведені (маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин);

• вартісні (витрати на 1 тис. грн виконаних робіт, сума матеріальних витрат у розрахунку на 1 грн випущеної продукції тощо);

• трудові (людино-години, людино-дні тощо);

• експлуатаційні (одиниця потужності машин, двигунів, виробничої споруди, корисна площа будівлі, параметри приладів, посадочне місце в закладах соцкультпобуту тощо).

Калькуляційні одиниці використовуються на стадії складання калькуляції, коли визначаються витрати в розрахунку на одиницю продукції, робіт і послуг [8, с. 86].

Що стосується молочної промисловості, то традиційно калькуляційними одиницями виступають: 1 тонна готової продукції за найменуваннями та тисяча умовних банок консервів за найменуваннями.

Таким чином, калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції, але й виробництвом в цілому. Принципи калькулювання — вихідні положення, які є основою формування вартісної оцінки активів у процесі їх кругообігу та надання інформації придатної для управління.

Калькулювання займає важливе місце в кожній системі економічної інформації підприємства для надання достовірної, своєчасної, доступної інформації користувачам, що забезпечить прийняття оптимальних управлінських рішень з метою одержання максимального прибутку. Це зумовлено формуванням і використанням у всіх підсистемах економічної інформації показника собівартості, який характеризує ефективність господарської діяльності та забезпечує потреби управління підприємством.

Зі зростанням ролі управління витратами в діяльності підприємства розширюється і коло об’єктів калькулювання. Критичний аналіз запропонованих в науковій літературі об’єктів калькулювання лише в процесі виробництва дозволив зробити висновок про необхідність їх доповнення об’єктами в процесах придбання та реалізації. З об’єктами калькулювання тісно пов’язані калькуляційні одиниці, економічне призначення яких полягає в забезпеченні адекватного відображення споживчих якостей товару і їх кількісної характеристики.

Література:

1. Пушкар М. С. Управлінський облік: Навч. посібник для студ. економ. вузів та фак. України. — 3-тє вид., стереотип. — Тернопіль: Картбланш, 1998. — 163 с.

2. Давидович І. Є. Управління витратами: Навч. посібник. 2-е вид., перероб. і доп. — Тернопіль: Економічна думка, 2004. — 228 с.

3. Чернелевський Л. М., Осадча Г. Г. Управлінський облік на підприємствах харчової промисловості. Навч. посібник. — К., 2005. — 364 с.

4. Зоріна В. Н., Сеніна Г. В. Формування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в галузях народного господарства: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 240 с.

5. Нападовська Л. В. Уравлінський облік. Підручник. — К.: Книга, 2004. — 541 с.

6. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп.. — Житомир: Рута, 2002, — 480 с.

7. Мишин Ю. А. Управленческий учет: управление затратами и результатами производственной деятельности. — М.: Дело и сервис, 2002. — 176 с.

8. Палий В. Ф. Организация управленческого учета. — М.: Бераторпресс, 2003.

— 222 с.

9. Карпова Т. П. Управленческий учет: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2001. — 350 с.

10. Врублевський Н. Д. Управленческий учет издержек производства: теория и практика. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 352 с.

Стаття надійшла до редакції 17 листопада 2005 р.

УДК 657.05 Г. Г. Потопальська, аспірантка кафедри обліку підприємницької діяльності,

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОЕКТІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ
МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА ЗЕРНОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Розділ І. ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ. ТАРИФНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ В УМОВАХ ІНСТИТУЦІЙНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СУСПІЛЬСТВА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)