3.1. Зміна попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію та її наслідки
Сільське господарство, як ні жодна інша галузь народного господарства, навіть за наявності дійового державного регулю-вання найменше відійшло від середовища чистої конкуренції. Ми вже зазначали, що в цій галузі функціонує багато підпри-ємств, а тому кожне з них, виробляючи, як правило, однорідну продукцію, не в змозі впливати на бажані для них зрушення у попиті і пропозиції, а отже, і на ціну. На користь цього висновку засвідчує і те, що для сільськогосподарської продукції прита-манний відносно невеликий діапазон якості. В зв’язку з цим не-можливо здійснити концентрацію виробництва продукції певно-го рівня якості в руках обмеженої кількості товаровиробників і завдяки цьому впливати на рівновагу ринку. Тому аграрні під-приємства будують свою виробничу і маркетингову діяльність з урахуванням тієї обставини, що ціни на сільськогосподарську продукцію і ресурси, які вони закуповують, формуються під впливом зовнішніх факторів, які не піддаються або мало підда-ються впливу кожного окремого сільськогосподарського това-ровиробника. За сукупності цих причин на ринку сільськогос-подарської продукції рельєфно проявляється зв’язок між попитом і пропозицією.
На будь-який товар, у тому числі і сільськогосподарського походжен-ня, ціна рівноваги досягається лише тоді, коли попит на продукцію D відповідає її пропозиції S. На рис. 3.1 показано той випадок, коли по-пит урівноважений з пропозицією. За такої умови на ринку не буде ні дефіциту, ні лишків продукції, ціни на неї стабілізуються., задовольня-ються потреби споживачів.
Ордината точки Е перетину кривих D і S вказує на ціну рівно-ваги Р, за якої попит урівноважується з пропозицією за обсягу виробництва Q1. Якщо, скажімо, попит зростає до точки К1, то це означатиме, що потрібно продати продукції обсягом Q2. Але цій потребі відповідає пропозиція в точці К2 за меншого обсягу про-позиції продукції Q3. Як бачимо, за таких умов виникає дефіцит продукції в розмірі Q2 — Q3. За зменшення попиту, наприклад, до точки К3 матиме місце зворотний процес — виникнуть лишки продукції, розмір яких також визначається в даному випадку різ-ницею між Q2 і Q3.
Проте насправді повний збіг попиту і пропозиції — явище тим-часове, що часто порушується. Попит і пропозиція змінюються під впливом ряду обставин і насамперед через зміну ціни. За її зрос-тання збільшуватиметься пропозиція продукції, оскільки це еко-номічно вигідно виробникам. Водночас зниження ціни стимулює зростання попиту на продукцію. Адже за тих самих витрат покупці матимуть можливість придбати більше продукції, ніж раніше.
Сільське господарство й аграрні підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності через істотний вплив природних факторів. Саме під дією цих факторів можуть безпосередньо змі-нюватися попит і пропозиція, встановлюватися нова рівновага, а отже, і нова ціна.
Припустімо, що внаслідок епізоотії у спеціалізованих тварин-ницьких підприємствах різко скоротилася потреба в концентро-ваних кормах. Досягнута раніше рівновага в точці Е1 (рис. 3.2, а), якій відповідає ціна Р1, буде порушена через скорочення попиту, що графічно відображається зсувом кривої D ліворуч до D1. Про-позиція зерна при цьому залишається сталою, оскільки його ви-робники не змогли своєчасно зреагувати на зміну попиту, а тому характер кривої S не змінюється. Внаслідок цього склалася нова рівновага в точці Е2. якій відповідає ордината Р2 — ціна, рівень якої нижчий за ціну Р1.
Але не виключена можливість, що попит на зерно може зрости внаслідок розширення спеціалізованими тваринниць-кими підприємствами поголів’я худоби, що спричинятиметься підвищенням попиту на тваринницьку продукцію. Якщо під-приємства — виробники зерна своєчасно не зреагують на ви-могу ринку і пропозиція зерна залишиться незмінною, то рані-ше досягнуту рівновагу в точці Е1 буде порушено (рис. 3.2, б). В результаті виникає нова рівновага між попитом D2 і пропозиці-єю S у точці Е3, якій відповідатиме і вища ціна на зерно Р3. В даному випадку різниця між Q3 і Q1 — це дефіцит зерна, а між Q1 і Q2 — його лишок.
Крім попиту, істотний вплив на ціну сільськогосподарських про-дуктів справляє і зміна в пропозиції, що спричиняється насамперед природними факторами. Наприклад, завдяки сприятливим погодним умовам було одержано високий урожай зернових культур, унаслідок чого зросла пропозиція зерна на ринку (крива S1 на рис. 3.3, а).
Характер кривої D при цьому не змінився, і це — досить реа-льне припущення, оскільки збільшити поголів’я худоби для но-вого обсягу пропозиції зерна S1 за короткий проміжок часу не можливо. Тому рівновага, що була досягнута раніше в точці Е1 і якій відповідає ціна Р1, буде порушена. Крива пропозиції при цьому зсувається праворуч, і завдяки цьому встановлюється нова рівновага в точці Е2, ордината якої вказує на нову, більш низьку ціну рівноваги Р2. І це зрозуміло, адже на ринок буде поставлено більше зерна на величину Q2 – Q1. А оскільки попит залишився незмінним, то перевищення пропозиції над потребою неминуче призводить до зниження ціни. В іншому разі додатково одержа-ний урожай зерна неможливо було б реалізувати.
Тепер неважко передбачити, як зміниться ціна в неврожайний для зернових рік. Як видно з рис. 3.3, б, зменшеній пропозиції зер-на відповідає крива S3, що зсунулася ліворуч. При незмінному попиті це призводить до нового збалансування його з пропозиці-єю в точці Е3 і встановлення ціни рівноваги Р3. Вона вища за ціну Р1, що відповідала нормальному врожаю зернових. Як бачимо, в даному випадку попит перевищує пропозицію, створюється де-фіцит зерна, за якого настає рівновага з меншим обсягом закупок цього продукту в обсязі Q3.
Викладене дає змогу зробити очевидний висновок — будь-яка зміна попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію неза-лежно від причин , які її зумовили, повинна бути в центрі уваги сільськогосподарських підприємств, оскільки це безпосередньо по-значається на рівні цін, масштабах виробництва, а отже, і на кінце-вому результаті роботи — рівні дохідності та окупності витрат.
