Концепцію ERP (Enterprise Resource Planning) — планування ресурсів підприємства — запропонувала аналітична фірма Gartner Group на початку 90-х років XX ст. як інструмент подальшого вдосконалення і трансформації системи MRPII у систему нового покоління. Вона здебільшого зорієнтована на визначення завдань управління великими корпораціями із розподіленими на величезній території структурними підрозділами й ресурсами. Практично це нова генерація у довгому ланцюжку інструментів управління бізнесом, що забезпечує комплексний контроль за роботою підприємства. В її складі є все, що необхідно для управління фінансовою та господарською діяльністю підприємства. Системи ERP зорієнтовані на головні аспекти виробничої та комерційної діяльності підприємства, такі як виробництво, планування, фінанси та облік, матеріальнотехнічне постачання й управління кадрами, збут, управління запасами, ведення замовлень на виробництво й поставку продукції, надання різних послуг тощо. Такі системи створюються для надання керівництву інформації, на базі якої ухвалюють управлінські рішення, а також для створення інфраструктури електронного обміну даними підприємства з постачальниками і споживачами.
На відміну від MRPII в ERP-системі більше уваги приділено фінансовим операціям, додано механізми управління транснаціональними корпораціями,
включно з підтримкою кількох часових поясів, мов, валют, систем бухгалтерського обліку і звітності. Ці відмінності переважно зачіпають не логіку й функціональність системи, а її інфраструктуру (internet/intranet) і масштабність — до кількох тисяч користувачів. Тому вимоги до гнучкості, надійності та продуктивності програмного забезпечення й обчислювальних платформ неухильно жорсткішають.
У нових системах ERP більше уваги приділяється засобам підтримки прийняття рішень та інтеграції зі сховищами даних, вони мають розвинені засоби налаштування (конфігурування) й адаптації до конкретних вимог, включно тиим, що застосовуються динамічно в процесі експлуатації системи.
Згідно з матеріалами Асоціації АPICS сучасна система управління підприємством, яка відповідає концепції ERP, має охоплювати:
— управління ланцюжком постачання (Supply Chain Management — SCM). У MRPII це DRP (Distribution Resource Planning) — планування розподілу ресурсів;
— розвинене планування і складання розкладів (Advancd Planning and Sche-duling — APS);
— модуль автоматизації продажу (Sales Force Automation — SFA);
— автоматичний модуль, що відповідає за конфігурування системи (Stand Alone Configuration Engine — SACE);
— модуль кінцевого планування ресурсів (Finite Resource Planning — FRP);
— модуль інтелектуального бізнесу (Business Intelligence — BI);
— модуль електронної комерції (Electronic Commerce — EC);
— управління даними про виріб (Product Data Management — PDM).
В основу такого комплексу покладено ідеологію компонентної архітектури, яка реалізує підключення до базового пакета ERP через відповідні інтерфейси спеціалізованих модулів, що відповідають за електронну комерцію, за OLAP, за DSS, за автоматизацію продажу тощо.
На рис. 1.4 подано структурну схему ERP-системи, яка порівняно із системою MRPII доповнена такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління конструкторською і технологічною підготовкою виробництва (складом виробів і технологічними маршрутами), управління кадрами й фінансовою діяльністю.
Системи ERP являють собою верхній рівень у ієрархії систем управління підприємством у плані головних аспектів його виробничої та комерційної діяльності.
Організаційно ERP-система — це надбудова над MRPII, зорієнтована на оптимізацію роботи з віддаленими об’єктами управління, з розширеними можливостями роботи, з мережею філій і залежних компаній, розташованих на значній території.
Основні переваги ERP-системи такі: зниження собівартості продукції за рахунок ефективності виконання господарських операцій, зменшення часу виходу продукції на ринок; зниження витрат виробничих ресурсів і браку; підвищення якості продукції; оброблення замовлень за замкнутим циклом.
Завдяки тому, що переваги системи планування ресурсів очевидні й дієві, провідні фірми активно впроваджують її для досягнення виробничої ефективності впродовж майже 30 років. Згідно з даними організації «Передові виробни-
чі дослідження» (AMR — Advanced Manufacturing Research) світовий ринок систем ERP передбачає щорічний приріст сукупного доходу близько 30 % і 2013 року становитиме 48,1 млрд доларів [45].
Рис. 1.4. Структурна схема ERP-системи
Поряд із позитивами, які надає система ERP, із часом з’ясувалося, що чим більше виробників впроваджують систему ERP, тим більше покупців вимагають створення і надання нових споживчих цінностей. Але коли всі використовують одні й ті самі правила гри, то чи достатньо їх для впевненості в успіху?
На рис. 1.5 показано, що використання ERP завжди сфокусоване лише на внутрішніх процесах. ERP оптимізує прийом замовлень, планування виробницт-ва, закупівлю товарів, безпосередньо виробництво, постачання й управління, тобто всі внутрішні операції. Але якщо конкурентні переваги в подальшому визначатимуться створенням і постачанням споживчих цінностей, то поточна модель ERP недостатня. Окрім внутрішньої сфокусованості ERP має інші недоліки, а саме:
— функції обмежені виробництвом й адмініструванням; при цьому недостатньо розвинені функції продажу, маркетингу і розроблення виробів;
— система із запізненням реагує на зміни ринку;
— ефективність операцій може бути скопійована і поліпшення конкурентами.
Рис. 1.5. Схема процесу оброблення замовлення в традиційній ERP-системі
Зауважимо, що концепція ERP постійно розвивається, і вже на початку нового тисячоліття міжнародна компанія Gartner Group (GG) запропонувала нову ідеологію — ERPII, яка розшифровується як Enterprise Resource & Relationship Processing (управління ресурсами й зовнішніми зв’язками підприємства). ERPII — це розвиток концепції ERP, спрямований так, щоб стало зручно використовувати породжену нею інформацію у зовнішньому середовищі для забезпечення співпраці з іншими корпораціями в рамках спільної за інтересами. Розширення сфери застосування ERPII порівняно з ERP виявляється в тому, що нова концепція охоплює також невиробничі сфери діяльності. Притаманні їй функції виходять за межі традиційних виробничих, дистриб’юторських і фінансових завдань і відображають специфіку окремого промислового сектору чи унікального напряму діяльності. Дані, які необхідно використовувати в ERPII, відрізняються від внутрішніх даних систем ERP, що зберігаються й використовуються лише в межах підприємства, передусім тим, що вони розраховані на використання в розподіленому торговому співтоваристві. За висновком експертів GG, головна відмінність цих систем полягає в тому, що нова бізнес-модель ще більше роз-ширює коло учасників бізнесу, невпинно віддаляючись від корпорації з її традиційними торговими партнерами і наближаючись до «кіберринку» — величезного торгового співтовариства.
Виходячи з викладеного сучасна практика становить на порядок денний нову парадигму управління виробництвом, яка будується на твердому фундаменті ERP і сфокусована на інтеграцію із покупцем. Ця нова парадигма передбачає планування ресурсів, синхронізоване з покупцем CSRP.
