Posibniki.com.ua Право Державна служба 32. Особливості служби в органах місцевого самоврядування


< Попередня  Змiст  Наступна >

32. Особливості служби в органах місцевого самоврядування


Розвинуте і повноцінне місцеве самоврядування — визначальна ознака сучасної демократичної, соціальної, правової держави. Місцеве самоврядування забезпечує реалізацію права народу здійснювати владу безпосередньо.

Конституція України (1996 р.) передбачила запровадження окремого інституту публічної служби — служби в органах місцевого самоврядування. Це випливає з тих положень Конституції України, де місцеве самоврядування закріплюється як особлива форма пуб лічної влади. Зокрема, положення ст. 5 і 38 Конституції України вказують на розмежування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні як відносно самостійних форм публічної служби. Саме це зумовило прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»

1 .

Він регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Державна політика щодо служби в органах місцевого самоврядування полягає в:

• зак онодавчому врегулюванні служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її результативності та ефективності;

• захисті прав місцевого самоврядування;

• організації професійного навчання кадрів для служби в органах місцевого самоврядування;

• правовому та соціальному захисті посадових осіб місцевого самоврядування;

• методичному та інформаційному забезпечення служби в органах місце вого самоврядування.

1

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» // Відомості Верховної Ради. — 2001.

— № 33.

— С. 175) (Зі змінами, внесеними згідно із Законами №976-IV від 19.06.2003, ВВР, 2003, № 46, ст. 367 № 1215-IV від 02.10.2003) (Офіційне тлумачення до Закону див. у Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003)

Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні.

Методичну допомогу з організації та проходження служби в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) мож уть надавати відповідні комітети Верховної Ради України.

Функції центрального органу виконавчої влади, відповідального за проведення регіональної політики, підтримку місцевого самоврядування, покладено на Міністерство економіки України. Крім згаданих державних інституцій над розв’язанням проблем місцевого самоврядування активно працюють також добровільні об’єднання та асоціації органів місцевого самоврядування, які постійно пе ребувають у пошуку нових форм роботи.

Виходячи з того, що місцеве самоврядування — це забезпечена у правовому і матеріальному розумінні функція та право територіальних громад безпосередньо і через органи місцевого самоврядування здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою громадських справ під свою відповідальність та в інтересах місцевого населення, основною метою служби в органах місцевого самоврядуван ня є:

• забезпечення добробуту територіальних громад на підставі принципів та положень, закріплених у Конституції України та чинному законодавстві,

• практична реалізація функцій місце вого самоврядування,

• вирішення його завдань.

Перед службою в органах місцевого самоврядування стоять такі завдання:

• формування умов для розвитку громадянського суспільства, ідентифікації територіальних громад, захист прав, свобод та інтересів членів цих громад;

• забезпечення ефективної роботи органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;

• удосконалення умов служби в органах місцевого самоврядування та професійної ді яльності посадових осіб органів місцевого самоврядування;

• формування системи підготовки і підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах (ст. 4):

• служіння територіальній громаді ;

• поєднання місцевих і державних інтересів 2 ;

• верховенства права, демократизму і законності ;

1

Принцип служіння територіальній громаді означає, що обрані посадові особи місцевого самоврядування у здійсненні своїх повноважень повинні керуватися, насамперед, інтересами відповідної територіальної громади, спрямовувати свою службову діяльність саме на її користь. Згідно з Конституцією, народ як суверен здійснює владу різними шляхами. Він реалізує свою установчу владу, визначає та вдосконалює конституційний лад держави, за допомогою виборів делегує здійснення владних повноважень державі в особі її владних органів та органам місцевого самоврядування. Члени територіальної громади, беручи участь у місцевих виборах формують органи місцевого самоврядування, висловлюючи довіру і делегуючи своїм представникам право вирішувати питання, які торкаються життєдіяльності, розвитку цих громад. Саме принцип служіння територіальній громаді є першим у переліку основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, наголошуючи на основній відмінності між двома видами публічної служби: муніципальною та державною. Цей принцип закладений у тексті Присяги, яку складають громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України...» (ст. 11 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

2

Принцип поєднання місцевих і державних інтересів означає, що під час вирішення питань місцевого значення територіальною громадою або органами та посадовими особами місцевого самоврядування мають враховуватися як місцеві, так і загальнодержавні інтереси. Цей принцип запобігає проявам «містечкового егоїзму», застерігає проти небезпеки сепаратизму. Адже будь-яка територіальна громада, яка знаходиться на території України, не може бути ізольованою від інших територіальних громад і розвиватися незалежно від середовища, що її оточує. Інтереси відповідної територіальної громади чи інтереси окремої адміністративно-територіальної одиниці не повинні суперечити, протиставлятись інтересам держави. Цей принцип слугує розвиткові процесів консолідації суспільства та інтеграції, становленню атмосфери партнерських відносин як між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, так і між самими територіальними громадами, їх представницькими органами.

3

Принцип верховенства права, демократизму і законності в організації та діяльності інституцій місцевого самоврядування та їх посадових осіб забезпечується чинним законодавством України. Принцип верховенства права — панування права у життєдіяльності громадянського суспільства і функціонуванні держави — є головним у правовій державі. Принцип верховенства права знайшов своє відображення та закріплення в конституційних нормах.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону в Україні визнається та діє принцип верховенства права, що означає підпорядкованість держави та її інститутів праву, визнання пріоритету права перед іншими соціальними нормами (моралі, традицій тощо) на всій території.

Гарантією режиму законності, як однієї з основних ознак правової держави, є верховенство закону. Принцип законності можна розглядати у декількох аспектах, зокрема як:

• принцип здійснення інституціями та посадовими особами місцевого самоврядування владних повноважень (обрання посадових осіб і надання їм владних повноважень, прийняття актів у межах компетенції та на підставі закону, дотримання посадовими особами у своїй діяльності конституційних прав і свобод людини);

• принцип побудови системи нормативно-правових актів, що регулюють службу в органах місцевого самоврядування (ієрархічність системи, відповідність законів та підзаконних актів конституції держави);

• важливий та необхідний елемент суспільно-політичного життя, що засвідчує ступінь реального втілення права.

Принцип законності підтверджує положення ст.19 Конституції України щодо діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, які зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки їх функції та реалізація повноважень повинні бути підпорядковані служінню територіальній громаді.

• гуманізму і соціальної справедливості ;

• гласності 2 ;

• пріоритету прав та свобод людини і громадянина ;

• рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки ;

• професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі ;

• підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов’язків ;

1

Принцип гуманізму і соціальної справедливості. Сутністю гуманізму є такі соціальні цінності як свобода, рівність, справедливість. Соціальна справедливість служби в органах місцевого самоврядування виявляється в тому, що Україна проголошена соціальною державою, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).

2

Принцип гласності можна розглядати з декількох аспектів. Зокрема, щодо самої посадової особи, оскільки, гласність — це не тільки право людини на достовірну, своєчасну та повну інформацію, а й право на участь у вирішенні питань, що торкаються його законних інтересів.

Принцип гласності служби в органах місцевого самоврядування вказує на відкритість діяльності посадових осіб, їх взаємодію із засобами масової інформації. Вони мають своєчасно надавати об’єктивну, достовірну інформацію про свою діяльність громадянам, публікувати і доводити до відома громадян прийняті рішення.

3

Принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина зобов’язує посадових осіб органів місцевого самоврядування визнавати, дотримуватися та захищати права і свободи людини і громадянина. Для правової держави визначальним є те, що права особистості є найбільшою цінністю і відповідно до чинного законодавства, посадові особи несуть відповідальність за дії (бездіяльність), що спрямовані на порушення прав, свобод і законних інтересів громадян;

4

Принцип рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки підтверджує реалізацію вимог ст. 21 Загальної декларації прав людини та ст. 38 Конституції України, яка проголошує право кожного брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і через вільно обраних представників, а також право на рівний доступ кожного до служби в органах місцевого самоврядування. На службу в органах місцевого самоврядування може бути прийнятий кожний громадянин, який має певні знання, компетентний у відповідній галузі чи сфері управління. Будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження щодо служби в органах місцевого самоврядування, які не передбачені законом, заборонені. Можливість вступу на служби в органах місцевого самоврядування обмежена вимогами, встановленими для посадових осіб місцевого самоврядування.

5

Складові цього принципу адекватні тотожним принципам державної служби.

6

Принцип підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов’язків дає можливість зміцнити дисципліну, сформувати почуття особистої відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування за виконання наданих їм повноважень. Він також вимагає прояву самостійності кожною посадовою особою та особистої відповідальності за прийняті рішення, підготовлені службові документи, а також за ті наслідки, які можуть викликати запровадження цих рішень у практику.

• дотримання прав місцевого самоврядування ;

Підконтрольність та підзвітність посадових осіб місцевого самоврядування необхідно розуміти як певний стан службових відносин між посадовими особами органів влади, відповідно до якого одна посадова особа має право перевіряти службову діяльність іншої. Загалом «підконтрольність» за змістом є дещо ширшою, аніж «підзвітність», оскільки передбачає постійне отримання повної інформації, у той час як підзвітність може застосовуватися окремо від здійснення в повному обсязі функцій контролю.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особам. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, іншими законами, що регулюють питання служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами передбачено у ст. 75 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», де вказано, що органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», під час здійснення наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін. (Офіційне тлумачення положень ч. 5, 6 ст. 42 див. у Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/99 (v007p710-99) від 06.07.99 р.).

Встановлення громадського контролю за діяльністю посадових осіб територіальних громад є одним з основних принципів місцевого самоврядування. Однак реальної підконтрольності муніципальних службовців не може бути без розширення меж гласності, врахування громадської думки, відкритості та доступності для контролю. Жоден працівник муніципальної служби не повинен залишатися поза контролем, поза критикою. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Чинне законодавство недостатньо регулює питання персональної відповідальності керівників за стан справ на певній ділянці роботи, у відповідній територіальній громаді тощо. Тому забезпечення персональної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування — службовий обов’язок відповідних посадових осіб територіальних громад і керівників органів місцевого самоврядування.

1

Принцип дотримання прав місцевого самоврядування вказує на те, що тільки за відповідної організації служби в органах місцевого самоврядування, де органи місцевого самоврядування та посадові особи діятимуть виключно в межах, визначених правовими нормами, можна досягнути дотримання прав місцевого самоврядування. Їх діяльність має бути максимально повно і точно визначена, врегульована та регламентована з метою уникнення причин завдання шкоди громадянину, суспільству, державі.

• правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування ;

• захисту інтересів відповідної територіальної громади 2 ;

• фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету ;

• самостійності кадрової політики в територіальній громаді .

Вони визначають основні засади, на яких будується служба в органах місцевого самоврядування.

Принципи служби в органах місцевого самоврядування можна класифікувати за аналогією державної служби на конституційні

5та організаційно-функціональні .

1

Принцип правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування. Важливе значення щодо забезпечення соціальної захищеності мають також умови праці та її оплати, наявність різних пільг, які є однією з вагомих причин зацікавленості у збереженні місця служби, стабільності роботи, відсутності мотивації перейти на іншу роботу тощо.

Посадові особи місцевого самоврядування ма ють право на правовий та соціальний захист, що закріплено в ст. 9 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування». Конституцією

України передбачено право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, зокрема це право на забезпечення громадянина у разі повної або часткової непрацездатності, безробіття з незалежних від нього обставин, а так ож у старості та в інших окремих випадках, передбачених чинним законодавством України.

2

Принцип захисту інтересів відповідної територіальної громади. Територіальна громада, відповідно до ч. 1 ст. 149 Основного Закону та ч.1 ст.6 Закону «Про місцеве самоврядування», є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх ін тересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Тому втілення принципу захисту інтересів відповідної територіальної громади можна розглядати з двох позицій: судового та позасудового захисту. Відповідно до принципу судового захисту прав місцевого самоврядування, органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів м ісцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування. До позасудових форм захисту інтересів територіальної громади, належать: звернення посадових осіб місцевого самоврядування до відповідних компетентних органів влади, депутатські звернення та запити тощо.

3

Принцип фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету. Зміст фінансової автономії місцевого самоврядування полягає у праві його інституцій володіти, користуватись і розпоряджатись власними коштами, достатніми для здійснення їх функцій та повноважень і є основою функціонування системи місцевого самоврядування. У статтях 142, 143 Конституції

України, статтях 16, 61 Зак ону визначаються засади самостійності місцевих бюджетів.

4

Принцип самостійності кадрової політики в територіальній громаді полягає у залученні, закріпленні та відповідному використанні на службі в органах місцевого самоврядування висококваліфікованих фахівців, у формуванні умов щодо реалізації ними свого професійного потенціалу для ефективного виконання посадових обов’язків і забезпечення функціонування системи місцевого самоврядування загалом.

5

До конституційних принципів належать: служіння територіальній громаді; верховенство права, демократизм і законність; пріоритет прав та свобод людини і громадянина; гласність; рівні можливості доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування; дотримання прав місцевого самоврядування.

6

До організаційно-функціональних принципів належать: професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання обов’язків; самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

Право на службу в органах місцевого самоврядування (згідно зі ст.5) мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.

У Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» збережено норми щодо відповідності категорі й посад та рангів посадових осіб місцевого самоврядування категоріям

1

В органах місцевого самоврядування згідно зі ст. 14 Закону встановлюються такі категорії посад: перша категорія — посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія — посади Сімферопольського міського голови, міських (міст — обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови — секретаря Київської міської ради; третя категорія — посади перших заступників та заступників міських голів (міст — обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст

— обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст — обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія — посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в

Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад; п’ята категорія — посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад; шоста категорія — посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; сьома категорія — посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

посад та рангам державних службовців. Передбачено єдиний підхід до вирішення питань, пов’язаних з обмеженнями під час прийняття на посади та проходженні служби, в оплаті праці, соціальному забезпеченні, а також з інших питань проходження служби.

Норми цього Закону сформульовано так, щоб не виникало колізій у відносинах між посадовими особами органів місцевого самовря дування та державними службовцями, щоб були створені рівні умови для безперешкодного переходу посадових осіб місцевого самоврядування на державну службу і навпаки.

Разом з тим збережено основні особливості місцевого самоврядування, насамперед ті, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно зі ст.2 Закону України «Про службу в ор ганах місцевого самоврядування» Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал орга нів місцевого самоврядування.

Отже, до посадових осіб місцевого самоврядування належать:

• керівники місцевого самоврядування;

• керівники органів місцевого самоврядування;

• відповідальні працівники органів місцевого самоврядування, які займають посади, пов’язані з виконанням організаційнорозпорядчих і консультативно-дорадчих функцій

2 .

Керівники місцевого самоврядування (посадові особи територіальної громади) — сільський, селищний та міський голова, який є одноосібним представником відповідної територіальної громади.

Керівники органів місцевого самоврядування (посадові особи органів місцевого самоврядування) — голови районних, районних у містах, обласних рад, керівники відділів, управлінь, інших

Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється

Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

1

Загалом, керівник — посадова особа, яку наділено адміністративною владою щодо очолюваного нею колективу і яка здійснює управління ним.

2

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»: Науково-практичний коментар. К.: Ін-тут зак-тва ВР України. — 1999.

виконавчих органів місцевого самоврядування, відповідних підрозділів цих органів.

Відповідальні працівники органів місцевого самоврядування — особи, які займають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчихі і консультативно-дорадчих функцій.

У місцевих радах та їх виконавчих органах працює 77,5 тис. посадових осіб органів місцевого самоврядування. З них виборні посади займають близько 10 тис. осіб, 68 ,5 тис. — обрані на посаду сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної в місті, обласної ради (за інформацією Головдержслужби).

1 (ст.

В органах місцевого самоврядування існують такі посади

3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»):

• виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

• виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

• посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою проце дурою, передбаченою законодавством України.

Розглянемо їх відповідно до зазначеного порядку.

Виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою.

Сільський, селищний, міський голова — найвища посадова особа відповідної територіальної громади. Згідно з Конституцією (ч.2 ст.141), територіальні громади на основі загального, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають сільських, селищних і міських голів на 4 роки. Їх статус та повноваження визначені та закріплені ст. 141 Конституції України та у гл. 3 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Загалом, повноваження сільського, селищного, міського голови можна виокремити у такі групи: організаційно-розпорядчі; координаційні; представницькі.

У своїй діяльності сільські, селищні та міські голови підзвітні, підконтрольні та відповідальні перед територіальними громада

1

Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органу влади (органу державної влади, органу місцевого самоврядування) та його апарату, підприємства, установи чи організації, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посада зумовлює коло функціональної діяльності працівника та його службовий статус.

ми, які їх обрали. Повноваження сільських, селищних та міських голів можуть бути припинені достроково з юридичних або політичних підстав, за рішенням місцевого референдуму або відповідної ради.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 3. 32. Особливості служби в органах місцевого самоврядування
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ 33.Загальні вимоги до державних службовців
34.Права та обов’язки державних службовців
35.Гар антії та заохочення державних службовців
36.Особливості відповідальності державних службовців
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)