Соціальний захист населення, який гарантуватиме гідні умови життя та добробут для усіх громадян, базується на існуванні справедливої та ефективної системи соціальної підтримки населення, яка охоплює заходи з надання окремим категоріям громадян допомоги у поліпшення матеріального становища. Вона реалізується засобами соціальної допомоги та соціального обслуговування і поширюється на вразливі верстви населення, які стали об’єктами дії соціальних ризиків та отримують доходи, менші за визначені стандарти. До таких категорій належать інваліди, особи похилого віку, діти-сироти та інші категорії непрацездатних, а також студенти, найменш забезпечені, безробітні, безпритульні, соціально відчуджені індивіди, які не мають можливості самостійно задовольняти свої мінімальні життєві потреби. Першочергово соціальна підтримка населення спрямована на забезпечення для вразливих верств населення достатнього рівня добробуту (харчування, одягу та житла не нижче визначеного стандарту). Водночас її кінцевою метою є зменшення нерівності та бідності в суспільстві та усунення їх негативних наслідків.
Послуги держави щодо соціальної підтримки пов’язані із системою соціального забезпечення. Зауважимо, що традиційно від радянських часів у вітчизняній термінології соціальне забезпечення ототожнюють із виплатами, які здійснюються за кошти державного бюджету. Однак у світовій практиці його значення є ширшим і включає також обов’язковий накопичувальний пере-
На практиці надання соціальної підтримки населенню набуває форм трудових і спеціальних пенсій, соціальних виплат, пільг (житлово-комунальних, соціально-трудових, професійно-побутових), субсидій, компенсацій та інших безготівкових допомог соціального обслуговування. Весь комплекс інструментів, що є в розпорядженні уряду для здійснення соціальної підтримки населення, можна об’єднати у такі групи: а) прямі готівкові трансферти (пенсії, стипендії, грошові допомоги та виплати); б) субсидії, націлені на зниження закупівельних цін соціально важливих благ (наприклад, субсидії на оплату вартості комунальних послуг); в) безплатні трансферти в натуральній формі, різновидом яких є безкоштовні медичні та освітні послуги тощо.
Кожен із зазначених інструментів має свої позитивні та негативні сторони. Розглянемо їх вплив на поведінку бенефіціарів (отримувачів), розподіливши всі товари, що споживаються індивідами, на соціальні блага Х, кількість яких на рис. 4.4 аналізується по осі х, і решту товарів, відкладених по осі у. У разі здійснення прямих готівкових трансфертів громадяни, маючи можливість розпоряджатися такими додатковими коштами на власний розсуд, збільшуватимуть закупівлі як соціального блага Х, так і решти товарів (рис. 4.4.а). Таке пом’якшення бюджетного обмеження з положення В
1 до В
2 створить можливість для досягнення корисності вищого рівня U
2 і змістить оптимум споживача з точки Е
1 до Е
2 .
Порівняно з трансфертом готівки цінові субсидії споживачам деяких соціальних благ (рис. 4.4.б) означатимуть зниження відносної ціни і розширення доступу до товару Х, змістивши криві В
1 та U
1 у положення В
3 та U
3 , відповідно. Оптимум споживача порівняно з вихідним станом Е
1 досягне певного кращого рівня Е
3 за рахунок закупівлі більшої кількості Х. Але цінові субсидії також породжуватимуть і ефект заміщення між дотованим благом і
розподіл коштів приватних осіб через інші установи суспільного сектору (соціальні фонди). На відміну від соціального захисту соціальне забезпечення не включає добровільне нагромадження коштів приватних осіб на рахунках страхових соціальних фондів. Водночас бюджет соціального забезпечення є ширшим за соціальну підтримку вразливих верств, оскільки включає також витрати на утримання державних службовців, військових, працівників установ охорони здоров’я, освіти та інших сфер суспільного сектору, що фінансуються за рахунок податкових надходжень.
Решта товарів U
Решта товарів (а) Готівкові трансферти(б) Цінові субсидії E
1 ICC
1 ICC E
4
2
1 E
3 E
3 U
1 U
2 B
1 U
3 B
1 B
2
Товар Х
Товар Х B
Рис. 6.2. Вплив готівкових трансфертів і цінових субсидій на добробут споживача
Тим не менше, якщо перед виконавчою владою стоїть завдання забезпечити підвищене споживання соціального блага, доцільнішим засобом будуть цінові субсидії. Необхідність таких дій може бути зумовлена очікуваними позитивними зовнішніми ефектами від закупівель Х на високому рівні: коли наприклад, ідеться про вигоди для всього суспільства від поширення вищої освіти чи медичного забезпечення серед небагатих його членів.
Крива «дохід-споживання», позначена на рис. 4.4 як ІСС,
— це лінія, що поєднує точки оптимуму споживачів у разі зростання їх доходу. Якщо уряд ставить за мету досягнути високого рівня споживання соціального блага (як у точці Е
3 ), але за допомогою політики готівкових трансфертів, йому доведеться здійснити суттєві додаткові видатки із скарбниці на величину Е
3 – Е
4 , щоб отримати результат, аналогічний запровадженню цінових субсидій. Пояснюється це тим, що готівкові кошти громадяни розподілятимуть відповідно до власних переваг, не беручи до уваги наміри уряду.
рештою товарів, а отже, і втрату ефективності під дією надлишкового тягаря. Тобто порівняно з ціновими субсидіями трансферти населенню готівки є менш витратним і ефективнішим інструментом. E
Механізм трансфертів населенню соціальних благ у безготівковій (натуральній) формі порівняно з іншими інструментами має свої особливості. Його використання гарантує безплатний доступ для споживачів до блага Х в обсязі Е
5 – Е
3 , унаслідок чого бюджетне обмеження набуває форми ламаної лінії: від Е
5 до Е
3 , і далі вниз по кривій В
2 . Корисність споживача перебуває у положенні U
3 , кращому за вихідне U
1 , але гіршому, ніж за умов надання готівкових трансфертів U
2 . Добробут економічного суб’єкта в такому разі максимізується в ситуації Е
3 , яка є менш ефективною, ніж Е
2 .
Решта товарів E
Решта товарів U
1 ICC E
2 ICC
2 B
2
4 B
1 U
Е
2
5 E
2 E
3 U
2 E
1 U
1
1 U
3 B
1 B
Товар Х
Товар Х (а) Готівкові трансферти (в) Трансферти в натуральній формі E
Рис. 6.3. Вплив трансфертів у готівковій і натуральній формах на добробут споживача
Аналогічно до випадку із ціновими субсидіями, за певних умов натуральні трансферти є доречнішими, ніж готівкові: їх використання виявляється значно дешевшим, ніж готівкових переказів, рівень яких для забезпечення еквівалентної результативності необхідно підняти до точки Е
4 .
У підсумку, при подоланні нерівності за доходами компроміс перебуває десь на лінії між економічною ефективністю та соціальною рівністю.
