Аналізуючи багатоманіття методів і підходів до управління знаннями підприємства, пропонуємо виокремлювати такі організаційні конфігурації СУЗ:
• організація процесів управління знаннями у формі єдиного центру управління знаннями організації — відокремленої підсистеми управління підприємством (служби роботи з інформацією, науково-дослідних підрозділів, департаментів з проектування і впровадження нових інформаційних технологій), що в контексті встановлених стратегічних завдань забезпечує централізацію таких елементів управління знаннями як навчання персоналу, науково-дослідна робота, створення нових технологій і продуктів;
• аутсорсингова форма співпраці підприємства з іншими організаціями у форматі договірних відносин із навчальними закладами та тренінговими центрами, консалтинговими та інжиніринговими компаніями, науково-дослідними організаціями з метою підвищення ефективності процесів систематизації інформації на підприємстві, залучення нових знань, сприяння трансформації знань в інтелектуальні активи і продукти;
• сітьова модель співпраці в процесі управління знаннями, яка дає змогу у формі стратегічного партнерства сформувати повний цикл ланцюжка створення інтелектуального продукту й стати ядром з інформаційно-інтелектуальною інфраструктурою. Така організаційна форма передбачає зміну логіки формування компетенцій компанії, моделі бізнесу та принципів організації всіх бізнес-процесів. Практика функціонування лідерів бізнесу за умов інформаційної економіки довела перспективність саме сітьових моделей, оскільки стратегічне партнерство з компаніями, що забезпечують консалтингову, інжинірингову, навчальну, інформаційну підтримку їхнього розвитку, здійснюється на довгострокової основі.
Ураховуючи невпинний розвиток прикладних напрямів формування СУЗ, окреслимо основні складові механізму управління знаннями підприємства.
1. Стратегічна орієнтація управління знаннями передбачає визначення мети і формування потреби в знаннях, а також створення нової цінності за допомогою нових знань. Визначення потреби в знаннях зумовлено ключовими компетенціями організації та її місією, які самі являють імпліцитне знання підприємства. Як свідчить практика, передові українські підприємства (у т.ч. за участі консалтингових компаній) активно формують стратегічну бізнесідею, поступово впроваджують комунікаційні процеси задля трансферту знань до працівників підприємства в контексті прийнятої стратегії.
2. Серед ключових процесів у системі управління знаннями є створення знань (інноваційні процеси) та обмін знаннями (реплікаційні процеси). Первиною ланкою процесу систематизації знань є ідентифікація їх, що має відбуватися в контексті загальної стратегії підприємства, в результаті чого виявляються наявні імпліцитні знання підприємства, формується архів організаційного знання. 3. За умов, коли потреби підприємства у знаннях мають значний розрив із доступністю та якістю відповідних інформаційних баз, ключовими постачальниками знань або каталізаторами їх створення можуть стати консультанти (і передусім зовнішні). При використанні консалтингових ресурсів варто враховувати рівень компліментарності їх із наявними базами знань на підприємстві. Варто зазначити провідну роль консалтингової підтримки в процесі поширення знань в організації та створення системи утримання знань на підприємстві.
4. Виявлення знань унаслідок наявності в компанії комуканікаційних бар’єрів, відсутності формалізації баз даних активізує потребу в екстернаціоналізації індивідами імпліцитної складової інформації на рівні групи та обміну інформацією на організаційному рівні. Активна роль консультантів як фахівців з пошуку причин, виявлення проблемних зон і діагностування управлінських проблем, забезпечує прискорення процесу розкриття наявних знань в організації, сприяє збагаченню формалізованого знання як інтелектуального продукту компанії.
Як уже зазначалося, повноцінна СУЗ органічно поєднує управлінську та технологічну складові. Отже, інформаційна модель СУЗ
— це модель пізнавальних процесів організації, опосередкованих бізнес-процесами (робочими операціями) і документами. Сучасні портальні технології управління знаннями добре розвинені, задовольняють основним потребам бізнесу та забезпечують:
• інтеграцію різних інформаційних систем і продуктів;
• ефективність роботи користувачів завдяки простоті інтерфейса, доступу до будь-яких інформаційних ресурсів, налагодженню змісту та можливостей спільної роботи;
• консолідацію знань, якими володіє підприємство, а також повторне використання їх;
• проведення організаційного навчання;
• оптимізацію прийняття рішень і взаємодії з бізнес-партнерами шляхом ефективних комунікацій на основі управління та обміну знаннями.
