< Попередня  Змiст  Наступна >

КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ


Маємо зробити висновок, що проблема впровадження концепції управління знаннями в стратегічний процес підприємства є багатогранною й на сьогодні майже невичерпною як у науковому, так і в прикладному аспекті. Незважаючи на активне розроблення теоретико-методологічних засад менеджменту знань (зокрема й у напрямах уточнення та уніфікації понятійно-категоріального апарату, виявлення джерел знань та створення дієвих механізмів управління ними на підприємствах і в організаціях), залишаються дискусійними питання організації системи управління знаннями на підприємстві, визначення критеріїв успішності (або неуспішності) управління знаннями, формування знаннєвих архітектур підприємств тощо. Разом із тим не можна не визнати, що концепція управління знаннями підприємства є невід’ємною складовою стратегічного процесу сучасного підприємства, а її впровадження створює об’єктивні передумови для набуття стійких конкурентних переваг, що конче важливо за умов непередбачуваних змін ринкового середовища. Таким чином, можна впевнено говорити про те, що на сучасних підприємствах впровадження, підтримання та розвиток системи управління знаннями, де головний акцент робиться на персонал та активізацію людських ресурсів, створює міцне підґрунтя ефективного перетворення інформації, якою володіє кожен окремий співробітник компанії, на стратегічний нематеріальний актив компанії (специфічні, унікальні, рідкісні знання), який і слугуватиме ключовим чинником успіху в конкурентній боротьбі за умов розвитку «нової» економіки. 1. Управління знаннями як управлінська технологія, що забезпечує довгостроковий успішний розвиток підприємства, сьогодні має два основні аспекти вивчення: технологічний (інформаційний) та управлінський. Предметом дослідження технологічного підходу є ІТ-рішення, спрямовані на збереження, структурування, аналіз, пошук звітів, аналітичних записок та інших документів з описанням певного успішного досвіду в галузі чи в самій компанії. У межах управлінського підходу доводиться принципова відмінність між управлінням інформацією та управлінням знаннями, які розглядаються як джерела конкурентних переваг компанії. Від 2000-х років домінуює трактування системи управління знаннями як комплексного системного поняття, що органічно поєднує інформаційну й управлінську складові задля реалізації стратегічних цілей компанії.

2. Виходячи з реалій інформаційного суспільства, слід визнати, що знання — це не просто дані або інформація. На відміну від даних та інформації знання невіддільні від суб’єкта, який ними володіє, мають холістичну природу і динамічний характер. У такому розумінні гостро постає питання про те, які саме знання мають першочергове значення для набуття нових та підтримання вже досягнутих конкурентних переваг.

3. У контексті розвитку компанії знання доцільно розглядати у трьох проекціях: 1) корінні; 2) такі, що забезпечують успіх; 3) інноваційні. Володіння корінними знаннями створює своєрідний бар’єр на вході до галузі, але не забезпечує конкурентної переваги перед фірмами, які тільки бажають увійти в галузь. Знання, що забезпечують успіх, формують стратегічний потенціал компанії всередині галузі внаслідок володіння специфічними знаннями, що дають їй змогу використовувати стратегію диверсифікації. Інноваційні знання надають можливість «змінювати правила гри» та формують підґрунтя лідирування в галузі.

4. Знання стають фундаментальним активом компанії. Знаннєві активи підприємства мають низку особливостей, що принципово відрізняє їх від інших активів: 1) знання є «рухливим»; 2) знання важко відділити від конкретної людини та/або організації; 3) доступ до знань ускладнений різними бар’єрами; 4) у процесі створення та використання знаннєвих активів виникає феномен зростання віддачі; 5) у сфері знаннєвих активів виникають двосторонні ринки, в межах яких створюються комплементарні знання, що передбачає формування альянсів і партнерств. Головне завдання організації в управлінні знаннями — виявлення й поширення основи знань з метою збереження та розвитку своїх ключових компетенцій.

5. Узагальнюючи наявні погляди на трактування сутності управління знаннями, надалі під управлінням знаннями будемо розуміти методологію з формування й реалізації в компанії організаційних процесів і процедур, спрямованих на створення умов для ефективного виявлення, систематизації, збереження, актуалізації, поширення та генерації знань органічним поєднанням персоніфікованих (інтуїтивістських) та інформаціно-технологічних технологій задля набуття компанією нових або підтримання нею вже набутих конкурентних переваг.

6. Основними цілями створення СУЗ слід визнати: професійний розвиток працівників, підвищення інноваційності виробництва, зростання ефективності управління інтелектуальними ресурсами підприємства, підвищення операційної ефективності підприємства. Найчастіше результатами функціонування такої системи (її продуктами) є: а) загальна база формалізованих знань організації; б) системи довідково-методичної підтримки працівників організації та підтримки спільної роботи членів територіально розмежованих робочих груп; в) створення професійних спільнот; г) центри компетенції для підтримання застосування та розвитку знань.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КОМПАНІЇ НА ЗАСАДАХ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ
8.2. КОНЦЕПЦІЯ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА
8.3. ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЯК КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ
КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стратегічні карти ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)