Населення (домогосподарства) становить значний сектор фінансових відносин, оскільки формує переважну масу грошових нагромаджень у суспільстві. Багатство держави визначається рівнем добробуту основної маси населення і збільшується передусім за рахунок заощаджень у секторі домогосподарств. В умовах ринкових відносин заощадження мають чіткий економічний зміст — капітал, що інвестується. Проте населення, яке зберігає ціннос ті в національній та іноземній валюті поза фінансовокредитною системою і не вкладає їх в економіку, не бере участі в інвестиційному процесі.
Світова практика довела, що для фінансового ринку найбільш значущим суб’єктом є саме індивідуальний інвестор, який має заощадження і може їх інвестувати на тривалий строк. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб віл ьні грошові кошти принесли прибуток, що слугуватиме джерелом доходів під час досягнення пенсійного віку або забезпечить фінансову стабільність його родині. Щодо юридичних осіб, то вони на практиці частіше виступають не як інвестори, а як об’єкти для інвестування, оскільки навіть високоприбутковим підприє мствам часто потрібні додаткові фінансові ресурси для розвитку.
Заощадження населення можуть спрямовуватися на депозитні рахунки банків, придбання цінних паперів, страхових та пенсійних полісів, дорогоцінних металів, іноземної валюти, нерухомості тощо.
Практичні можливості ефективного розміщення заощаджень населення в Україні досліджували співробітники економічного видання «Личный счет». Для інвестицій було обрано 5 напрямів (в які розміщено на початку 2005 р. по 2000 дол.):
• розміщення грошових коштів у довірче управління Укрсоцбанку для гри на FOREX;
• інвестиційні сертифікати фонду «Класичний»;
• депозитний вклад у національній валюті;
• Аu-депозит (136 грамів дорогоцінного металу);
• депозитний вклад в іноземній валюті (долар США та євро).
В кінці 2005 р. по кожному з напрямів було зроблено такі висновки. По грошових коштах, відданих у довірче управління Укрсоцбанку для гри на ринку FOREX, результат становив — 2162 дол., в перерахунку на 12 місяців дохідність валютних спекуляцій становить 12% річних. Чистий дохід за відрахуванням ус іх комісійних та податків за інвестиційними сертифікатами фонду «Класичний» становив 605 дол., відповідно загальний результат — 2605 дол., річна дохідність склала 33 %. За депозитним вкладом у національній валюті протягом періоду відбулося зниження відсоткової ставки з 20% до 18% річних (у даному банку), відповідно результат становив — 2448 дол. За Аu-депозитом (136 дорогоцінного металу), не зважаючи на літнє подешевшання і продовження тен денції протягом вересня, результат становить 2468 дол. В розрахунку на 1 г благородного металу найбільший темп приросту мали ціни на зливки масою 1 г і 5 г, найнижчий — стограмові зливки. За депозитними вкладами в іноземній валюті (в Райффайзенбанк було вкладено 762,75 євро під 5,5% річних, у банк «Финансы и кредит» було розміщено 1000 дол. під 11% річних) рез ультат становить 2050,44 дол.
У розвинутих країнах основою фондового ринку є мільйони дрібних вкладників, тоді як в Україні існує суттєвий нереалізований інвестиційний потенціал фізичних осіб у цій сфері. Низька інвестиційна активність населення передусім зумовлена: низьким рівнем доходів переважної частини громадян, втратою довіри до українських цінних паперів, недоск оналою системою сертифікатної приватизації, відсутністю дієвих механізмів корпоративного управління (міноритарні акціонери часто стикаються зі свавіллям великих акціонерів і керівництва підприємства, відсутні реальні можливості впливу на процеси управління в товаристві тощо), слабкістю фінансових інструментів, нерозвиненістю інфраструктури вітчизняного ринку цінних паперів.
Інвестиції в цінні папери на відміну від інвестицій у банківські депозити за своєю характеристикою більш дохідні, але й більш ризиковані. Відповідно для того щоб зацікавити індивідуального інвестора працювати на ринку, потрібно насамперед створити умови для його діяльності. Ліквідувати одночасно всі об’єктивні перешкоди (недостатній рівень заощаджень, уповільнення темпів економі чного зростання виробництва) неможливо, проте усунення суб’єктивних перешкод можливе вже зараз.
Будь-яка інвестиція починається з отримання інформації про об’єкт інвестування та доцільність інвестицій. Стосовно цінних паперів це означає, що приватний інвестор повинен отримати інформацію про поточну вартість цінного папера та очікувану вартість у майбутньому. На розвину тих ринках поточна інформація про хід торгів цінними паперами на фондових біржах безоплатно поширюється через мережу Інтернет з різницею між реальним котируванням у 15—20 хв. В Україні фізична особа не має прямого доступу до інформації про поточне котирування цінних паперів на ПФТС або на фондових біржах. В найкращому разі можна от римати або звіт про результати торгів, або котирування цінних паперів за минулий період.
Оперативна інформація є початковою і лише показує ситуацію на ринку, але для інвестора важливо оцінити можливий дохід або збитки. Враховуючи відсутність у більшості фізичних осіб досвіду щодо аналізу вартості та дохідності цінних паперів, розвинуті фондові ринки пропону ють механізм фінансових консультантів.
Найвідомішими консультантами є компанії Bloomberg, Thomson.
Як правило, консультаційні компанії пропонують своїм клієнтам такий спектр інформації: політичні новини та їх вплив на фондовий ринок, економічні новини, загальні фінансові новини, окремо подається інформація про загальну ситуацію на фондовому ринку та в розрізі головних сегментів ринку, докладний тех нічний та фундаментальний аналіз окремих цінних паперів. Подача інформації здійснюється як шляхом особистого спілкування із консультантом по телефону, так і через мережу Інтернет.
Електронні брокери, для яких фізичні особи є основними клієнтами, запропонували комбінований варіант послуг. Індивідуальний інвестор не лише має змогу здійснювати угоди з купівліпрода жу цінних паперів через Інтернет, а й отримувати інформацію про функціонування фондового ринку. Підключившись до сайту електронного брокера, інвестор має змогу ознайомитись з докладним аналізом про поточне становище на ринку і виходячи з ситуації подати заявку на здійснення відповідної операції.
В Україні лише запроваджується інститут фондових консультантів. Першими спробами сформувати даний механізм можна назвати аналітичну інформацію, яка є на українських сайтах Інтерфакс-України, Українського фінансового серверу, Finance.com.ua.
В основному інформація на цих сайтах має не аналітичний, а суто інформаційний характер. Як один з варіантів виходу з цієї ситуації деякі торговці цінн ими паперами запропонували фізичним особам новий вид послуг — управління інвестиційним рахунком.
Згідно з умовами роботи цих компаній вони беруть на себе зобов’язання надавати клієнту об’єктивну інформацію про фондовий ринок та консультувати клієнта з усіх питань, пов’язаних з діями на ринку. До кризи 1998 р. в Росії було створе но дієву структуру таких інвестиційних рахунків, де за різними оцінками на частку фізичних осіб припадало близько 20% коштів. У нас цей процес розпочався кілька років тому і вже порушив низку проблем юридичного та економічного характеру.
Найтиповіший варіант інвестиційного рахунку в наших умовах набуває такого вигляду. Торговець укладає з фізичною особою ге неральну угоду про відкриття інвестиційного рахунку. На основі генеральної угоди укладається договір-доручення, договір на рахунок в цінних папера, договір на консультативне обслуговування та доручення на право представляти інтереси фізичної особи перед реєстратором. Але навіть уклавши перелічені договори, торговець повинен у разі потреби вимагати від клієнтів підп исання відповідних документів, тому більша частина часу витрачається не на здійснення операцій на ринку, а на оформлення документів. Часткове вирішення цієї проблеми можливе за допомогою довірчих рахунків, хоча повністю уникнути додаткових документів і при цьому не можливо. Такі рахунки можуть відкривати лише банки, проте для них вони не завжди вигі дні економічно, оскільки підпадають під обов’язкове резервування.
На фондових ринках США та Західної Європи проблема інвестиційних рахунків уже давно вирішена. Операції на цих рахунках здійснюються виключно з цінними паперами. Торговці цінними паперами або банки можуть виступати в ролі управляючих цими рахунками і самостійно здійснювати всі операції від імені клієнта. В результаті значно спрощу ється процедура купівліпродажу цінних паперів і зменшуються витрати з обслуговування інвестиційного рахунку. Відкриття такого рахунку автоматично дає можливість торговцю цінними паперами вести субкастодіальний облік цінних паперів клієнта і без доручення представляти його інтереси перед структурами обліку прав власності на цінні па
пери. Торговець, який веде інвестиційний рахунок клієнта, несе повну матеріальну відповідальність насамперед перед клієнтом, і відповідно додаткові документи для перереєстрації прав власності на цінні папери не вимагаються. Як правило, інвестиційний рахунок відкривається для портфельних інвестицій, а отже, клієнт не зацікавлений у прямому управлінні емітентом, а бажає лише отримати відповідний дохід (див іденди, відсотки) і різницю на коливаннях курсової вартості цінних паперів.
Проблемою є й відсутність податкового тлумачення інвестиційного рахунку: фізична особа — інвестор повинна звітувати перед податковою адміністрацією на загальних підставах. Практика ж світового фондового ринку показала, що не можна змішувати дохід, отриманий у вигляді відсотків за депозитом, та дохі д від операцій з цінними паперами. Операції з цінними паперами за своєю природою мають ризиковий характер, тому дохід за ними формується як результат від суми доходів та збитків за звітний період. Причому операції з цінними паперами вимагають і додаткових витрат, на відміну від депозитних.
У зарубіжній практиці проблема інвестиційних рахунків вирішена такі: інвестиційний ра хунок виведений за межі поточного рахунку. Фізична особа не має змоги здійснювати поточні платежі з інвестиційного рахунку. Обороти по інвестиційному рахунку не є об’єктом оподаткування. Лише коли індивідуальний інвестор вирішив перерахувати кошти з інвестиційного рахунку на поточний, у нього виникають податкові зобов’язання. Завдяки відокремленості інвестиційних ра хунків податкова адміністрація має змогу контролювати потоки коштів клієнта і одночасно клієнт не несе додаткових витрат.
Теоретично будь-який українець, підписавши договір з брокером, може вкладати кошти в акції, корпоративні, муніципальні та державні облігації, векселя, інвестиційні сертифікати. Проте банки та інвестиційні компанії надають перевагу роботі з вел икими сумами і неохоче надають брокерські послуги фізичним особам. У той же час, враховуючи незначні обсяги операцій на ринку цінних паперів, заробити на ньому більшу дохідність ніж за банківським депозитом важко.
Пропозиції банків фізичним особам переважно обмежуються акціями та сертифікатами власних інвестиційних фондів, проте операції ці незначні. Пересічним у країнцям банкіри не радять вкладати кошти в акції, пояснюючи це відсутністю в країні дійсних «блакитних фішок», а також використанням акцій підприємствами для реалізації різних схем. Зокрема, можливість фізичним
особам інвестувати в облігації пропонує УкрСиббанк через участь у фонді «Стабільний дохід».
Можливо отримати брокерські послуги також в інвестиційних компаніях, проте не в усіх. З фізичними особами працюють Сократ, Автоальянс, Драгон-капітал, Арт-капітал, взагалі не працює з фізичними особами один з лідерів за обсягами торгів цінними паперами — Ренесанс-капітал Ук раїна. Мінімальний обсяг замовлення залежить від компанії. В Автоальянсі і Драгон-капіталі рахунок у цінних паперах можна відкрити на суму не меншу
10000 дол., в Сократі — 5000 дол., в Арт-капіталі обмеження на обсяг відсутнє. Проте, враховуючи високу номінальну вартість цінних паперів, направляти незначні суми коштів у компанії недоцільно. Так, номі нал однієї облігації становить від 1000 до
50000 грн, номінал «блакитних фішок» — від 70 коп. (Укртелеком) до 150 грн (Укрнафта).
Процедура відкриття рахунку в цінних паперах, як правило, має такий вигляд. Клієнт, маючи при собі паспорт та ідентифікаційний код, укладає договір з компанією на брокерське обслуговування. Потім вносить грошові кошти, вивчає ринок і дає вказівки брокер у на купівлю або продаж. Отримавши наказ на купівлю/продаж певного цінного папера, торговець пропонує клієнту свою ціну, в яку вже закладені брокерські комісійні. Клієнту також надається аналітичне супроводження брокерських послуг (різні звіти і результати досліджень). У разі відсутності досвіду в оцінювання тенденцій ринку кращим варіантом є передача грошових кош тів в управління інвестиційній компанії або банку. В цьому разі фінансовий посередник самостійно приймає рішення про розміщення коштів. Таку послугу для фізичних осіб також надають не всі інвестиційні компанії, серед тих, які приймають кошти в управління, можна назвати компанію «Автоальянс».
Важливим напрямом розширення ін вестиційної діяльності фізичних осіб є вихід на міжнародний ринок капіталу. Так, у Росії в цьому напрямі було законодавчо закладено можливість переказу за кордон протягом року до 75 тис. дол. для купівлі іноземних цінних паперів. Щоб придбати іноземні цінні папери, необхідно відкрити інвестиційний рахунок у американського брокера. Тому детальніше зупинимось на стандартах організації брокерського сервісу в СШ
А.
Американська біржова система ґрунтується на трьох авторитетних організаціях: Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC), яка регламентує порядок допуску компаній-емітентів на фондо
вий ринок; Національній асоціації брокерів-дилерів США (NASD), яка здійснює нагляд за інвестиційними та брокерськими компаніями; Корпорації страхування інвестицій у цінні папери (SIPC), яка забезпечує збереження коштів на інвестиційних рахунках у розмірі до 500 тис. дол. (в суму включається страховка, яка може бути виплачена грошовими коштами в розмірі до 100 тис. дол. та цінн ими паперами на суму до 400 тис. дол.). Таким чином, інвестор захищений від будь-яких втрат неринкового характеру, включаючи втрати від комп’ютерного шахрайства, підробок підписів, банкрутства брокера й інших форс-мажорних обставин.
Проте залишаються ринкові ризики, які пов’язані з несприятливими змінами кон’юнктури, що може приз вести до втрати частини або всіх інвестиційних активів. Ринковий ризик можна обмежити за рахунок ряду методів, питання полягає в тому, яку брокерську компанію ви обираєте і відповідно сервіс якої категорії ви використовуєте. Якщо це — брокерська компанія з обмеженими послугами, то навряд чи ви зможете використати стопнак ази, опціонне хеджування позицій або професійні консультації сертифікованих фінансових радників. Такі можливості тільки у брокерських компаній високого рівня сервісу.
Сьогодні в Америці існує три основні типи брокерських компаній.
1. Full-service-брокери. Це компанії, які надають повний комплекс послуг: від простих брокерських операцій до організації викупу певного пакета акцій у ем ітентів і розміщення їх серед інвесторів. Як приклад можна навести Merrill Lynch, Credit Suisse First Boston, Bear Sterns, Lehman Brothers, Goldman Sachs, Morgan Stanley Dean Witter. Проте вартість «інвестиційних консультацій» і брокерських послуг таких компаній значна і може становити
0,5—1,5% від суми угоди. Такий рівень комісійних влаштовує корпоративних клієнтів і великих інвесторів, проте неприйнятний для індивідуальних інвесторів, які мають у ро зпорядженні активи від 5 тис. дол. до 100 тис. дол.
2. Discount-брокери. Це компанії, які пропонують низький рівень комісійних для клієнтів. При цьому функції компанії полягають у виконанні наказів і наданні аналітичної інформації. З появою Інтернету такі послуги почали надаватися і через глобальні комп’ютерні мережі, що прискори ло виконання операцій і знизило їх вартість. Прикладом такої брокерської компанії є E-Trade, Datek, Ameritrade. Інтернет-брокери завдяки «демократичності», тобто низькому рівню комісійних, низьким вимогам до стартового депозиту, зруч
ності використання сайту і іншим перевагам, найкраще підходять для пересічного інвестора. Серед іноземних компаній, орієнтованих на російськомовних клієнтів, одним із лідерів є компанія Thor Capital LLC.
3. Система прямого доступу. Ця система називається Electronic Communication Networks (ECNs) (Електронні комунікаційні мережі), вони представляють електронні ринки, на яких зустрічаються доручення на купівлю та продаж акц ій і у разі збігу заявок виникає угода. Ці системи ще донедавна були доступні лише професіоналам, проте в результаті зміни законодавства у сфері регулювання фондового ринку США прості інвестори також отримали можливість використовувати дані системи. Перевагами цих систем є швидкість виконання угод і можливість отримувати динамічні котировки другого рівня, а б езперечним мінусом є необхідність мати виділену Інтернет-лінію, завантажувати спеціальне програмне забезпечення, використання якого можливе лише після спеціального навчання, високий стартовий рівень під час відкриття рахунку — як правило 25 тис. дол., а також необхідність виконувати значну кількість операцій щоденно. Таким чином, і досі ці системи призначені в основному для професійних тр ейдерів і великих інвестиційних банків та компаній. Наприклад, на російському ринку послуги доступу на американський фондовий ринок через ECN надає компанія FIBO і низка інших подібних компаній, таких як Interstock, OFIN Trade, Nat Invest Securities тощо.
Наведені дані підтверджують, що нині дуже гострою є проблема залучення населення до активної інвестиційної діял ьності. Для її розв’язання увагу слід приділити:
• активізації вторинного ринку цінних паперів;
• розвитку інститутів спільного інвестування, насамперед структурам відкритого типу;
• пропозиції на ринку широкого вибору фінансових інструментів з різним рівнем доходу, ліквідності й ризику;
• створенню інфраструктури ринку цінних паперів для здійснення прямих інвестицій населення в цінні папери;
• розвитку системи державного захисту інтересів індивідуальних інвесторів;
• упровадженню в практику та закріпленню на рівні внутрішніх документів підприємства національних принципів корпоративного управління;
• створенню передумов для виходу індивідуальних інвесторів на міжнародний ринок капіталу.
Активізація участі населення на фондовому ринку уможливить: прискорення формування середнього класу, зацікавленого в ринкових реформах; залучення великої кількості людей до інвестиційного процесу; збільшення ліквідності й капіталізації фондового ринку; підвищення ринкової культури інвесторів, а також зробить український фондовий ринок менш чутливим до поведінки іноземних інвесторів.
?
