Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінансовий облік 1.4. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.4. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Термін «Облікова політика підприємства» увійшов у теорію і практику бухгалтерського обліку з ухваленням Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». У цьому Законі облікова політика визначається як «сукупність принципів, методів і процедур, що вико-ристовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності», а також надається пра-во підприємству самостійно визначати облікову політику.

Основними нормативними документами, які регулюють систему бухгалтерського обліку, є:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV.

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО).

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських опера-цій підприємств і організацій та інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фі-нансів України від 30.11.99 № 291.

4. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 28.02.2000 № 419 тощо.

Облікова політика як в Українському законодавстві, так і в Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) передбачає, що підприємство до початку звітного періоду обирає в межах, перед-бачених стандартами або іншими нормативними документами, певні методи, способи оцінки, фо-рми організації обліку тощо, які використовуються ним для ведення поточного обліку і складання фінансової звітності. Такий підхід до облікової політики забезпечує, з одного боку, трактування показників фінансової звітності, а з другого — створює умови для здійснення фінансового мене-джменту підприємства.

Таким чином, облікова політика має мету — забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Законодавство України надає підприємству можливість самостійно обирати методи ведення бухгалтерського обліку, тому постає питання про централізоване методичне забезпечення бухгалтер-ського обліку. В Україні Міністерство фінансів, яке регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та стандарти фінансової звітності.

Формуючи облікову політику підприємство повинне обирати з усієї сукупності названих при-йомів ті, які прийняті на даний час, виходячи з конкретних умов його діяльності. Способи ве-дення бухгалтерського обліку, що обрані підприємством, мають забезпечити обліковий процес, унаслідок чого формується повна і достовірна картина його майнового та фінансового стану. Під час вибору облікової політики підприємство приймає рішення щодо організації бухгалтерського об-ліку таких об’єктів, як облік та оцінка готової продукції, незавершеного виробництва, амортизації основних засобів та інших нематеріальних активів тощо.

Методологія облікової політики охоплює також принципи та правила, критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, нарахування амортизації, оцінку запасів та готової продукції, облік ремонтів, списання витрат майбутніх періодів, розподіл непрямих витрат і включення їх до собівартості, утворення статутного та інших видів капіталу тощо.

На формування облікової політики підприємства впливають такі основні фактори:

— форма власності та організаційно-правова система;

— галузь або вид діяльності (промисловість, транспорт, будівництво тощо);

— система оподаткування (ставки податків, звільнення від окремих податків тощо);

— ступінь самостійності підприємства (можливість самостійного ухвалення рішень з питань вибору партнерів, ціноутворення);

— технічне забезпечення облікового процесу (наявність програмних продуктів та інформаційних комп’ютерних технологій);

— рівень кваліфікації управлінських та бухгалтерських кадрів;

— система матеріального заохочення та матеріальної відповідальності за коло обов’язків, що виконують працівники, тощо.

 

Розроблення облікової політики підприємства передбачає майнову відповідальність і безперерв-ність діяльності та є одним з основних моментів організації бухгалтерського обліку на підставі ви-користання відповідних національних стандартів.

Згідно з принципом послідовності підприємство має застосовувати обрану облікову політику, яка відображає принципи оцінки статей звітності та методи обліку. У примітках до фінансової звітності, які подаються разом з річною звітністю до відповідних органів, слід розкривати облікову політику. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО, і повинна бути обґру-нтована та розкрита у примітках до річної фінансової звітності.

 

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо:

 · змінюються статутні вимоги;

· змінюються вимоги органу, який створює П(С)БО;

· нові положення облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

 

Якщо суб’єкт господарювання все-таки змінив свою облікову політику, то відповідно до пункту 12 П(С)БО 6 у звітності необхідно відобразити вплив цієї зміни облікової політики на події та операції минулих періодів шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року та повторного подання порівняльної інформації про попередні звітні періоди.

Згідно з пунктом 10 П(С)БО 6 не вважається зміною облікової політики для:

- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які не відбувалися раніше.

 

Облікова політика застосовується підприємством щодо подій та операцій з моменту їхнього виникнення. Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика підприємства поширюється лише на ті події та опера-ції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Слід розрізняти зміну облікової політики від зміни облікової оцінки. Облікова оцінка — це попередня оцінка, яка використовується підприємством у цілях розподілу доходів і витрат між відпо-відними звітними періодами. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або була отримана додаткова інформація. Якщо неможливо розрізни-ти зміну облікової політики і зміну оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок. Інформація про облікову політику має бути відображена в наказі підприємства про облі-кову політику.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Бухгалтерський облік на підприємстві базується на таких принципах:

· обачності, який припускає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки або має запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· повного висвітлення, завдяки чого фінансова звітність має всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її підставі;

· автономності, який кожне підприємство розглядає як юридичну особу, відокремлену від її власників, а особисте місто та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансової звітності підприємства;

· послідовності, що характеризується постійним із року в рік застосуванням підприємством обраної облікової політики, зміна якої можлива лише у випадках, передбачених Національними П(С)БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

· безперервності, який тісно пов’язаний з оцінкою активів та зобов’язань підприємства і здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

· нарахування та відповідності доходів і витрат, що обумовлено визначенням фінансового результату звітного періоду шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здій-снені для отримання цих доходів (при цьому доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати находження або сплати грошових коштів);

· превалювання сутності над формою, який означає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· історичної (фактичної) собівартості, котрий означає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє виробництво та придбання;

· єдиного грошового вимірника, що включає в себе вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності, здійснюваних у єдиній грошовій одиниці;

· періодичності, який полягає у можливості розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації з таких їх чотирьох:

— введення у штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

— користування послугами фахівця з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

— ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

— самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (дана форма ведення бухгалтерського обліку не може засто-совуватися підприємствами, звітність яких має бути оприлюднена.

 

Організовуючи бухгалтерський облік, підприємство також самостійно визначає свою облікову по-літику — як сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та надання фінансової звітності.

Власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво під-приємством відповідно до законодавства та установчих документів, несе відповідальність за орга-нізацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протя-гом установленого терміну, але не менше трьох років.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухга-лтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Необхідною передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є наявність кваліфі-кованих кадрів, правильна їх розстановка на окремих ділянках облікового процесу, обґрунтованість структури бухгалтерської служби підприємства, чисельності облікового апарату.

Успішному розв’язанню завдань, покладених на бухгалтерську службу підприємства, сприяє чітке розмежування обов’язків між її працівниками. Тому на кожному підприємстві розробляються слу-жбові характеристики і посадові інструкції, в яких визначаються функції кожного облікового працівника, його обов’язки, відповідальність за ведення обліку. Це створює умови для узгодженої і планомірної роботи облікової служби, одержання своєчасної і якісної облікової інформації, потрі-бної для управління підприємством.

Бухгалтерську службу підприємства очолює головний бухгалтер, який призначається на посаду і звільняється з посади власником або керівником підприємства.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, виконує такі функції:

— забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

— організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

— бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

— забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

 

Головний бухгалтер встановлює для кожного працівника бухгалтерії службові обов’язки і конт-ролює їхнє виконання.

Розпорядження головного бухгалтера стосовно порядку і строків документального оформлення господарських операцій, подання належних документів до бухгалтерії є обов’язковим для вико-нання усіма працівниками підприємства.

Право розпоряджатися майном і пов’язане з цим право першого підпису на грошових і розраху-нкових документах, фінансових і кредитних зобов’язаннях, господарських угодах (контрактах) то-що, належить керівникові підприємства. Головний бухгалтер контролює дотримання чинного за-конодавства і має право другого підпису. Без підпису керівника підприємства чи головного бухгалтера документ вважається недійсним.

В умовах ринкових відносин, щоб головний бухгалтер міг виконувати свої обов’язки і викорис-товувати свої права, він повинен бути економічно і юридично освіченим, знати різні методи фор-мування тих або інших показників і результатів діяльності, повинен вміти вибирати і пропонувати керівництву варіант, який найбільш повно забезпечує реалізацію прийнятої на підприємстві фінан-сової стратегії.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.6. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ
1.7. ОБЛІКОВІ РЕГІСТРИ ТА ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Розділ 2. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ
2.2. ОБЛІК НАЯВНОСТІ І РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ У КАСІ
2.3. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ У БАНКАХ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)