— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату процентів за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об’єктів основних засобів праці, зобов’язання за які встановлені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їхній справедливій вартості на дату отримання.
Первісною вартістю основних засобів праці, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.
Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює їхній собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» та № 16 «Витрати».
Первісна вартість об’єкта основних засобів праці, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об’єкта основних засобів праці, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що веде до збільшення майбутніх економічних вигід, очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.
У бухгалтерському обліку основні засоби праці оцінюють і за балансовою вартістю. До її складу можуть входити: а) первісна вартість побудови (спорудження) або придбання (інвентарна вартість); б) відновлювана вартість основних засобів, раніше переоцінених на різні дати; в) облікова вартість основних засобів, що надійшли безплатно за даними обліку сторони, що передає, разом із затратами одержувача на встановлення.
Водночас витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу поточних витрат операційної діяльності. Облік переоцінювання необоротних (основних) засобів праці
Строк корисної експлуатації об’єкта основних засобів має періодично переглядатися.
Згідно з п.16 П(с)БО 7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (понад 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінювання об’єкта основних засобів здійснюється переоцінка на ту саму дату всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.
Переоцінена первісна вартість і сума зносу об’єкта основних засобів визначаються множенням відповідно первісної вартості та суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додатково капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім наведених нижче випадків.
Перевищення дооцінки та уцінки регулюється згідно з п. 20 П(с)БО 7 так: перевищення суми попередніх уцінок над сумою
попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.
У разі перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів різниця спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.
У разі вибуття об’єктів основних засобів, які раніше було переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
Усі відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.
Система синтетичних рахунків необоротних засобів праці
Для групового обліку необоротних засобів праці планом рахунків передбачено такі синтетичні рахунки:
— №10 «Основні засоби» — призначений для обліку наявності та руху основних засобів праці, що перебувають не лише в експлуатації, а й у запасі, на консервації чи в оренді. Основні засоби праці обліковуються за первинною чи відновлюваною вартістю;
— №11 «Інші необоротні матеріальні активи»;
— №13 «Знос необоротних активів» — призначений для відображення амортизації вартості основних засобів у процесі її перенесення на новостворюваний продукт. У цьому рахунку передбачено три субрахунки:
1) знос основних засобів;
2) знос інших необоротних активів;
3) знос нематеріальних активів.
Облік усередині кожного субрахунка ведеться у межах окремих груп виробничих основних засобів галузевого призначення,
основних засобів господарства та інших невиробничих основних засобів, а також за їх видовою класифікацією.
Ремонт основних засобів праці (залежно від його виду) відображається на різних рахунках. Для обліку фактичних затрат основних засобів на капітальний ремонт у разі зміни експлуатаційної власності, що належить підприємству, зокрема на реконструкцію та модернізацію обладнання, призначено рахунок №15 «Капітальні інвестиції».
У бухгалтерському обліку незалежно від норм податкового законодавства первісна вартість основних засобів збільшується лише на суму затрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), яке веде до збільшення майбутніх економічних вигід, очікуваних від його використання.
Затрати на поточний ремонт, утримання устаткування тощо, здійснені для забезпечення майбутніх економічних вигід, очікуваних від використання об’єкта основних засобів, відображаються на відповідних рахунках затрат (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» тощо).
Для цілей управління основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.
Основні засоби за функціональним призначенням і видом діяльності (виробнича, комерційна, банківська) поділяють на такі класи:
• виробничі основні засоби — безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини та устаткування, робочі машини та обладнання тощо, застосовувані у сфері матеріального виробництва);
• невиробничі основні засоби — не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності й призначені переважно для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб (будівлі та споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).
Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв’язок тощо.
За натурально-речовими ознаками вирізняють такі види основних засобів: будівлі, споруди, передавальне обладнання, машини та устаткування, які, у свою чергу, поділяються на силові машини та устаткування, робочі машини та устаткування, вимірювальні, регулювальні прилади та лабораторне устаткування, обліковува
льну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.
До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до будівель — корпуси цехів, склади, лабораторії тощо; до транспортних засобів — автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо; до інвентарю, інструменту та інших основних засобів — меблі, вимірювальні прилади тощо.
Класифікація основних засобів за наведеними ознаками є основою синтетичного обліку для потреб внутрішньогосподарського управління.
За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, використовувані у господарстві), недіючі (не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (устаткування, що перебуває в резерві й призначене для заміни об’єктів основних засобів, які вибули або ремонтуються). У разі такого групування визначають суму амортизації. Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні та орендовані.
Орендовані основні засоби показують у балансі або орендодавця, або орендаря, таким чином унеможливлюючи подвійне врахування одних і тих самих засобів.
Облік надходження основних засобів праці
Головними джерелами надходження основних засобів є: об’єкти, що їх вклали засновники (учасники) у статутний капітал; об’єкти, збудовані підприємством; установлене устаткування; закінчені роботи з добудови або дообладнання, котрі збільшують первісну вартість об’єктів; придбані основні засоби; основні засоби, одержані безплатно; виявлені під час інвентаризації надлишки основних засобів.
У разі надходження основних засобів в експлуатацію на кожний об’єкт складають спеціальний документ — акт прийманняпередавання за типовою формою, крім випадків, коли введення об’єктів у дію за чинним законодавством має оформлятися інакше. В акті фіксуються вартість інвентарного об’єкта з округленням, виконуваним у передбаченому законодавством порядку, а також основні показники, що характеризують його технічні особливості, місце використання і т. ін.
На підприємствах надходження основних засобів у системі рахунків відображається: а) у разі одержання нових основних засобів від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу; б) у разі введення в експлуатацію після побудови (монтажу) тощо; в) у разі одержання основних засобів, що були в експлуатації до передання; г) у разі придбання, якщо немає потреби в будівельних або монтажних роботах (на підставі акта введення в експлуатацію); д) якщо основні засоби виявлені як надлишки під час інвентаризації.
Облік використання (амортизації) основних засобів праці
Об’єктом амортизації є основні засоби праці (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством у разі визнання цього об’єкта активом (зарахування на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), слід ураховувати:
— очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
— передбачуваний фізичний та моральний знос;
— правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання.
Амортизація об’єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання (починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання).
Метод амортизації основних засобів праці вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.
Разом із тим обраний метод амортизації об’єкта основних засобів праці має переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця,
наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
У пункті 26 П(с)БО 7 «Основні засоби» зазначається, що амортизація основних засобів праці (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний час використання об’єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів;
6) норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Окрім малоцінних необоротних предметів амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, наведеними у п.п. 1 і 5 п. 26 П(с)БО 7.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за такими методами:
1) у два прийоми по 50%: у першому місяці використання об’єкта у розмірі 50 % вартості, яка амортизується, та 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;
2) в один прийом — у першому місяці використання об’єкта амортизуються 100 % його вартості.
Методику розрахунку варіантів амортизації наведено далі.
Методика розрахунку окремих видів амортизації
1. Метод прямолінійного списання а)
Вартість верстата — 4000 грн; строк служби — 5 років; ліквідаційна вартість — 250 грн.
РОЗРАХУНОК
2. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Первісна вартість — 4000 грн; норма амортизації на рік — 20%; строк служби — 5 років.
РОЗРАХУНОК
3. Метод зменшення залишкової вартості
Примітка. Норма амортизації визначається за методом прямолінійного списання. Первісна вартість мінус нагромаджена амортизація — це балансова вартість.
РОЗРАХУНОК
4. Кумулятивний метод
Строк — 5 років.
РОЗРАХУНОК
5. Виробничий метод іїексплуатацстроку
РОЗРАХУНОК
Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Підприємства із сезонним характером виробництва (цукрозавод тощо) річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
Місячна сума амортизації у разі застосування методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.
Амортизаційні відрахування проводяться протягом фактичного строку служби основних засобів, але не більшого за нормативний.
Амортизація нараховується за основними засобами, що перебувають у ремонті, за час їх простою і за тими, що є в запасі (на складі).
На підприємствах із сезонним характером виробництва річна сума амортизації нараховується за час роботи підприємства.
У сезонних виробництвах річна сума амортизаційних відрахувань вноситься до затрат виробництва за період роботи протягом року.
Для спрощення техніки розрахунку амортизаційних відрахувань за всі наступні місяці року щомісяця обліковується амортизація лише за введеними і вибулими основними засобами протягом цього місяця. Наприклад, суму амортизаційних відрахувань за лютий потрібно обліковувати з наявності цих засобів на 1 лютого. Тому до суми амортизаційних відрахувань, яка обліковувалася за січень, потрібно додати суму амортизаційних відрахувань за прибулими і відняти суму амортизаційних відрахувань за вибулими в січні основними засобами. У такому самому порядку обчислюється сума амортизаційних відрахувань за кожний наступний місяць.
Облік зменшення корисності основних засобів
Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об’єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, то вони відображаються у порядку, передбаченому абзацом 2 п. 20
П(с)БО 7, тобто спрямовуються на зменшення іншого додаткового капіталу із визначенням різниці між сумою останньої уцінки залишкової вартості об’єкта і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.
Якщо причини зменшення корисності об’єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше від суми попереднього зменшення корисності, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об’єкта основних засобів. Відновлення корисності об’єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, фіксується в порядку, передбаченому абзацом 1 п. 20 П(с)БО 7, тобто включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою останньої дооцінки залишкової вартості об’єкта і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.
Облік затрат з догляду, утримання, модернізації та реконструкції основних засобів
Загальні положення. Облік затрат з догляду, утримання, ремонту, модернізації та реконструкції проводиться окремо за всіма видами ремонту (поточний, капітальний), модернізації, реконструкції, добудови, дообладнання тощо та за способами їх виконання (господарський і підрядний).
Характер і види робіт з капітального і поточного ремонту залежать від видів і груп основних засобів. Перелік робіт, що стосуються того чи того виду ремонту, встановлюється Положенням про ремонти. На роботи з ремонту складається план на рік з розподілом за кварталами. Модернізація, реконструкція, добудови, дообладнання здійснюються на основі спеціальної технічної документації.
Організація обліку таких робіт (реконструкції, поточного та капітального ремонту основних засобів) залежить від способу їх виконання (підрядного чи господарського).
Облік затрат з догляду, утримання, поточного ремонту основних засобів. Фактичні затрати з догляду, утримання та поточного ремонту (господарський спосіб) основних засобів відносять на рахунки затрат діяльності.
Якщо на підприємстві поточний ремонт основних засобів виконує ремонтно-механічний цех, то всі фактичні затрати спочатку відображаються на дебеті рахунка «Допоміжні виробництва», а потім відносяться з кредиту цього рахунка до дебету рахунка затрат діяльності.
Облік затрат на ремонт ведеться щодо кожного об’єкта, який ремонтується, окремо за місцем його перебування (по цехах, службах тощо).
Якщо поточний ремонт основних засобів виконує ремонтнобудівельна організація (підрядний спосіб), то всі фактичні затрати відображаються на рахунку затрат діяльності.
Облік затрат, пов’язаних із поліпшенням основних засобів
Затрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів (на капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, добудову, переобладнання тощо) передбачено обліковувати на рахунку «Капітальні інвестиції».
Облік вибуття основних засобів
Вибуття основних засобів регламентовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7: а) об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом; б) фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.
Реєстри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
У разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта.
Документом на списання основних засобів у всіх випадках вибуття (крім передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідацію основних засобів. У ньому зазначають причини вибуття, технічний стан, первісну вартість, суму зносу (амортизації), затрати на ліквідацію, найменування і вартість придатних для використання залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації.
Відображення в системі рахунків вибуття основних засобів залежить від характеру вибуття (продаж, передання, ліквідація тощо).
Основною для записів є акти про ліквідацію основних засобів, інвентарні картки, листки-розшифрування, групувальні відомості (машинограми) тощо. Інвентаризація основних засобів і відображення її результатів в обліку
Підприємства, організації та установи зобов’язані проводити інвентаризацію основних засобів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не менш як один раз на рік перед складанням річного бухгалтерського звіту.
Відповідальність за правильне і своєчасне проведення інвентаризації несе власник (керівник).
Для проведення інвентаризації наказом по підприємству, організації, установі створюється комісія, яка згідно з Основними положеннями про інвентаризацію до її початку перевіряє:
— наявність і стан інвентарних карток (інвентарних книг тощо);
— наявність і стан технічних паспортів або іншої технічної документації;
— наявність документів, що підтверджують наявність і рух основних засобів.
У разі відсутності документів необхідно забезпечити їх відновлення, а у випадку виявлення розбіжностей і неточностей у технічній документації або бухгалтерському обліку — внесення відповідних поправок і змін.
Суму зносу (амортизації) об’єктів основних засобів комісія встановлює за їх фактичним станом.
В інвентаризаційні описи основні засоби заносять за їх призначенням з урахуванням реконструкції, розширення чи переобладнання, проведених капітальних робіт (добудова нових приміщень, надбудова поверхів тощо) або часткової ліквідації будівель, тобто з урахуванням змін вартості. Інвентаризаційні комісії також встановлюють винних осіб і причини, з яких в обліку не знайшли відображення ті чи ті зміни.
Кожний вид основних засобів (будинок, споруда, машини, обладнання і силові установки) заносять до інвентаризаційних описів із вказівкою інвентарного номера, найменування заводувиробника, призначення, року випуску, потужності, конструкції тощо.
Робочі тварини, велика рогата худоба, свині (матки і кнури), а також особливо цінні вівці та інші тварини включаються до описів кожний окремо, тобто індивідуально. Всі інші тварини обліковуються в описах за віковими і статевими групами із зазначенням кількості голів і живої маси.
Під час інвентаризації забороняється змінювати присвоєні основним засобам інвентарні номери. Інвентарні об’єкти, що знаходяться поза підприємством (на капітальному ремонті, автомашини в довгострокових поїздках тощо), підлягають інвентаризації до моменту їх тимчасового вибуття з підприємства.
Підписані членами інвентаризаційної комісії матеріали інвентаризації затверджує керівник підприємства (організації, об’єднання).
За результатами інвентаризації в бухгалтерії визначаються результати — надлишки або нестачі.
У разі виявлення об’єктів, що не перебувають на обліку, комісія зобов’язана включити їх до інвентаризаційного опису із зазначенням відповідних даних і технічних показників цих об’єктів.
Об’єкти основних засобів, що не перебувають на обліку і виявлені під час інвентаризації, слід оцінювати за вартістю (оцінкою згідно з правилами), а знос (амортизація) встановлюється за технічним станом об’єкта (з оформленням відповідних актів).
Надлишки основних засобів на підставі порівнювальної відомості оприбутковуються. Бухгалтерія робить відповідні записи на суму надлишків (на первісну вартість необліковуваного об’єкта основних засобів).
Методика визначення впливу господарських операцій на економіко-правовий та фінансовий стан господарства
Як було визначено вище, кожна господарська операція веде до зміни економіко-правового стану господарства та може мати (або не мати) вплив на його фінансовий стан.
Основні господарські факти, характерні для обліку ресурсів, основних засобів праці, їх використання та розрахункових операцій з надходження та вибуття, наведено у табл. 7.22.
| Вплив на фінансовий стан |
І т. д. |
– |
|
|
| + |
|
|
| Платоспроможність |
– |
0 |
0 |
| + |
+ |
+ |
| Ліквідність |
– |
0 |
0 |
| + |
+ |
+ |
| Фінансова стабільність |
– |
0 |
0 |
| + |
0 |
0 |
| Вплив на економікоправовий стан |
Пасиви (власність) |
– |
0 |
0 |
| + |
0 |
0 |
| Активи (ресурси) |
– |
+ |
+ |
| + |
+ |
+ |
| Сума, грн |
7000 |
700 |
| Зміст господарського факту (операції) |
Акт прийманняздавання Прийнята в експлуатацію машина |
Відомість розрахунку амортизації основних засобів (цехових) у виробництві |
| № з/п |
4 |
23 |
