Ефективність роботи економічного механізму маркетингу визначається застосуванням науково обґрунтованих методик прийняття рішень та нормативною базою, яка використовується як константа для управлінських рішень.
До нормативної бази економічного механізму маркетингу відносять правові норми, фінансові нормативи та систему технікоекономічних норм і нормативів.
Правові норми встановлюють основи законодавчо обумовленої діяльності підприємства, права, обов’язки та форми існування підприємства, визначають, що таке підприємство. Однак для ефективної роботи підприємства, у тому числі економічного механізму маркетингу, є необхідними нормативи та обов’язкові визначення того, що треба й не треба включати в собівартість продукції, які держава встановила регламентні відрахування від прибутку тощо. Тобто правові норми діяльності підприємства регламентуються цілою низкою законів України, зокрема такими: «Про підприємство», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про власність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» тощо.
Водночас кожен суб’єкт підприємницької діяльності, або, як називають в українських законах, суб’єкт господарювання, визначає власні правила економічної політики через систему внутрішніх методик і форм документів.
Закон України «Про підприємства в Україні» надає право підприємству за його внутрішніми нормативними документами самостійно визначати витрати, а також:
• порядок використання чистого прибутку;
• форми, системи й розміри оплати праці та інші види доходів працівників;
• планові показники своєї діяльності, перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з потреби забезпечення виробничого й соціального розвитку підприємства, підвищення доходів;
• матеріально-технічне забезпечення власного виробництва й капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України.
Законодавство має сприяти ефективному використанню підприємством своїх ресурсів, а основним принципом формування витрат є відповідність його доходам. Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів під час здійснення дозволених законами України видів діяльності. Законами визначено основну цільову спрямованість і принцип поділу витрат на операційні, фінансові, інвестиційні та надзвичайні, а також податок на прибуток і дивіденди.
Законодавчо обумовлено, що у процесі підприємницької діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів. Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зниження вартості активів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат підприємства є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих доходів, і суму одержаного чистого прибутку.
Законами України витрати структурного підрозділу визначаються як вартість ресурсів, використаних у технологічному процесі, яка становить виробничу собівартість створеної у структурному підрозділі продукції (робіт, послуг). У виробничих структурних підрозділах, які за технологічним процесом безпосередньо беруть участь у створенні об’єкта підприємницької діяльності (продукції, робіт, послуг), вартість використаних ресурсів формує виробничу собівартість, тобто ресурси перетворюються в об’єкти підприємницької діяльності.
Готова продукція (роботи, послуги) виробничих структурних підрозділів після її реалізації є джерелом покриття та відшкодування використаних ресурсів.
За законодавством у структурних підрозділах підприємства, які виконують загальногосподарські управлінські функції, формуються адміністративні витрати. У цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються чистим прибутком, тобто різницею між одержаним чистим доходом і виробничою собівартістю. У маркетингових структурах (у законі вони мають
назву збутових) підприємства, які виконують функцію просування об’єктів підприємницької діяльності до покупця, формуються витрати на збут (продаж) продукції. У цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриває валовий прибуток.
Закони дозволяють окремим структурним підрозділам або їх працівникам створювати витрати у сфері інвестиційної та фінансової діяльності. Витрати цих підрозділів покриваються відповідними доходами, а в разі їхньої відсутності — фінансовими результатами від операційної діяльності.
Створений прибуток підприємства є джерелом нарахування податку на прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємства покриваються витрати з виплати дивідендів.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлює норми амортизації, дозволяє платнику податку (підприємству) самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів третьої групи. Цей самий закон визначає витрати платника податку на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку; витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання та розповсюдження подарунків, зокрема на безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більш як 2 % оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал.
Згідно із законодавством граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розташування реклами тривалий час.
Розглянемо ще один важливий аспект законодавчого регулювання. Платник податку (підприємство) веде облік приросту (збитку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів і деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Якщо балансова вартість таких запасів наприкінці звітного кварталу перевищує їхню балансову вартість на початку того самого звітного кварталу, різниця вираховується із суми валових витрат платника податку в цьому звітному періоді. Якщо вартість таких запасів на початку звітного кварталу перевищує їхню вартість наприкінці того самого звітного періоду, різниця додається до складу валових витрат платника податку в цьому звітному періоді.
Суть фінансових нормативів полягає в тому, що у процесі підприємницької діяльності виникають грошові відносини, пов’язаніз безперервними кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використанням, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами тощо.
Фінансові нормативи мають такі основні завдання:
• оптимізація вибору фінансування та їхнього співвідношення;
• раціоналізація вибору структури капіталу підприємства, напрямів його використання;
• збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства в часі та потрібній кількості;
• забезпечення своєчасного проведення розрахунків;
• підтримання необхідної ліквідності.
Фінансові нормативи бізнесової активності система показників та їхнє нормативне значення для аналізу фінансово-економічного стану підприємств подано в табл. 2.7.
До нормативної бази економічного механізму маркетингу відносять також систему техніко-економічних норм і нормативів використання всіх матеріально-технічних, трудових і фінансових (грошових) ресурсів. У практиці планової роботи на підприємствах терміни «норма» та «норматив» чітко не розмежовано, відмінності між ними вбачають у тому, що норма — це максимально допустима величина абсолютних витрат певних ресурсів на одиницю продукції або вид робіт, а нормативи характеризують режими використання ресурсів. Але якщо нормативи не розраховуються, а використовуються як константи, незмінні на певний період та в даних умовах, як показники витрат ресурсів, якими користуються для обчислення інших показників (планів заготівель матеріальних ресурсів, лімітування витрат матеріальних та трудових ресурсів тощо), тоді норми та нормативи стають нормативною базою, тобто нормативами. Так, якщо норму витрат матеріалів розраховано технологами й наведено в технологічній документації, то вона для подальшого використання відіграє таку саму роль, як і режими різання металу, швидкість обертів шпинделя, відсоток вигоряння вуглецю та заліза для обрахування самих норм витрат ресурсів.
| Но р м а т ив на в е л и чина |
? 0,5 |
* |
* |
0; 1 |
1 |
1 |
1; 1; 1 |
? 0, 5 |
? 1 |
| Но р м а т ив на в е л и чина |
1 ? 2 |
? 0,2 |
? 1 |
* |
* |
* |
* |
? 20 % |
? 30 % |
|
20 ? 30 % |
| Но р м а т ив на в е л и чина |
* |
* |
* |
* |
* |
> 0, 2 |
? 1 |
* |
* |
86
Нормування витрат матеріальних ресурсів відбувається з використанням нормативів відходів і втрат на основі даних конструкторської та технологічної документації, довідників, стандартів тощо. Наприклад, стандарти визначають хімічний склад, номенклатуру, призначення, розміри та густину матеріалів (табл. 2.8).
Таблиця 2.8
СТАНДАРТНА ЛІНІЙНА ГУСТИНА
КОВАНОЇ КВАДРАТНОЇ та КРУГЛОЇ СТАЛІ
| а (d) |
Лінійна густина, кг/м |
а (d) 75 78 80 83 85 90 96 100 105 110 115 120 125 130 |
Лінійна густина, кг/м |
а (d) |
| 40 42 45 48 50 52 55 58 60 63 65 68 70 73 |
12,56 13,85 15,90 18,09 19,62 21,23 23,75 26,41 28,26 31,16 33,17 36,30 38,46 41,83 |
44,16 47,76 50,24 54,08 56,72 63,58 70,85 78,50 86,55 94,98 103,82 113,04 122,66 132,66 |
34,68 37,51 39,46 42,48 44,54 49,94 55,64 61,65 67,97 74,60 81,54 88,78 96,33 104,20 |
135 140 145 150 155 160 165 170 175 180 185 190 195 200 |
143,07 153,86 165,05 176,62 188,60 200,96 213,72 226,86 240,41 254,34 268,67 283,38 298,50 314,00 |
112,36 120,84 129,25 138,72 148,10 157,83 167,85 178,18 188,80 199,76 211,01 222,57 234,44 246,62 |
Результати розрахунків норм витрат матеріальних ресурсів на деталь, складальну одиницю або продукт у цілому використовують спеціалісти, які займаються заготівлею та забезпеченням цими ресурсами підприємства в цілому та окремих цехів, дільниць
і робочих місць. За допомогою норм витрат матеріальних ресурсів визначається собівартість одиниці продукції підприємства, яка значно впливає на ціну продажу продукту на ринку. Норми витрат як у натуральному, так і у вартісному вимірі є базою для визначення дотримання технологічних та конструкторських умов у процесі виготовлення замовлень споживачів, коли економія скоріше означає якесь порушення виробничих умов, ніж ощадливе використання матеріальних ресурсів.
Отже, норма витрат матеріальних ресурсів — це обґрунтована максимально допустима в даних умовах виробництва кількість сировини, матеріалів, палива та електроенергії для виготовлення на певному підприємстві одиниці замовленої або призначеної на продаж продукції.
Нормативи — це поелементні складові норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, які характеризують:
• витрати сировини та матеріалів на одиницю площі, об’єму, довжини або маси за виконання виробничих процесів (фарбування, зварювальні роботи тощо);
• величини відходів та втрат матеріальних ресурсів за видами виробничих процесів виготовлення деталей, складальну одиницю або продукт у цілому.
Нормативи вимірюють у натуральних одиницях (табл. 2.9) або у відсотках (табл. 2.10).
Відходом є залишок сировини, матеріалів після виготовлення певного продукту, який не може вже бути використаний у технологічному процесі, але вони можуть бути придатними для виготовлення інших продуктів, якщо відповідають стандартам.
Втрати — це кількість сировини, матеріалів, палива та електроенергії, яка втрачається у процесі виготовлення продукту.
Таблиця 2.9
ШИРИНА ПЕРЕМИЧОК ПРИ ВИРІЗЦІ АБО ВИРУБЦІ, мм S n m D n m L L
| Товщина матеріалу, мм |
П о з н ач ен н я |
|
Ширина перемичок за однорядної вирізки, мм |
| круглих деталей діаметром D |
1
з.вт.вдетдет MMMN++=,)1( вдетдетдет KMMN+?=
Норма витрат матеріальних ресурсів є вимірювачем ефективності цих витрат і розраховується за формулами з.вт.вдетдет MMMN++=, ,)1( вдетдетдет KMMN+?= де дет M — маса деталі згідно з конструкторською документацією, кг; т.в M — маса технологічних відходів за виготовлення деталі із заготовки, кг; з.в M — маса заготівельних відходів, які визначаються характеристиками матеріалів постачальників, кг; в K — коефіцієнт відходів за даного технологічного процесу, відносна величина.
Таблиця 2.10
КОЕФІЦІЄНТ ВТРАТ МЕТАЛУ НА ВИГАР
ПРИ НАГРІВАННІ ЗАГОТОВОК
| Нагрівальний пристрій |
Втрати металу, % від маси заготовки |
| Печі камерні |
|
| Мазутна |
2,5 |
| Газова |
2,0 |
| Печі методичні |
|
| Мазутна |
2,0 |
| Газова |
1,5 |
| Пристрої електричні |
|
| Піч |
1,0 |
| Нагрівальна індукційна і контактна установки |
0,5 |
За обчислення витрат за місцем цих витрат необхідно знати, що витрати сировини й основних матеріалів, що утворюють матеріальну основу продукту, необхідно віднести на одиницю готової продукції. Норми витрат допоміжних матеріалів, що входять до готового продукту, також встановлюють на одиницю готової продукції. Це витрати на фарбування, зварювання, виготовлення тари та упаковки. Для матеріалів, які використовують у процесі роботи устаткування (мастило, мастильно-охолодні рідини), витрати розраховують на верстато-годину.
Величина витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції залежить від багатьох факторів, і передусім від масштабу виробництва, конструкції цієї продукції, технологічних процесів її виготовлення, організації самого виробництва та управління ним.
До нормативної бази маркетингу належать норми запасів сировини та матеріалів. Вони виникають на підприємстві у зв’язку з дискретністю процесу забезпечення робочих місць необхідними матеріалами та сировиною. Тому підприємство в більшості випадків повинно мати певну кількість цих матеріальних ресурсів для забезпечення безперервності процесу виконання замовлень споживачів. Вони мають назву виробничих. Ця величина є змінною протягом року. Запас створюється на підприємстві в кожному інтервалі між поставками за рахунок надходження матеріалу на початку інтервалу, а потім поступово зменшується в результаті витрачання на виробничо-експлуатаційні потреби. Величина виробничого запасу залежить від обсягів та інтервалів поставок, а також добових обсягів споживання. Вона також поділяється на поточну, страхувальну та підготовчу частини. Кожна з них розраховується окремо за певними формулами.
Норми запасів готової продукції мають ту ж природу визначення, але йдеться вже не про надходження, а про відправлення продукції споживачеві.
Як норми запасів сировини та матеріалів, так і норми запасів готової продукції розраховують у натуральному та грошовому вимірі. У грошовому вимірі вони стають оборотними активами підприємства.
Крім наведеного вище, в маркетингу поняття «норма» відноситься до суспільних очікувань щодо поведінки підприємства, тобто чи є вона правильною і позитивною. Тобто норма передбачає присутність у діяльності підприємства законності, узгодженості із суспільною мораллю та неписаними суспільними настановами і правилами.
Коли норми інтерналізуються, отримують загальне визнання, вони сприймаються як інструменти, що пов’язують суспільні цінності та правила поведінки для індивіда, його групи, суспільства в цілому. Така інтерналізація норм є основою для підтримки суспільного порядку, а відхилення від них супроводжується різного роду санкціями.
Джерела таких норм криються в усталених цінностях, законах, очікуваннях і належній поведінці. Найчастіше норми такого роду не входять до зводу законів, а засвоюються в результаті так званої соціалізації.
Для маркетологів дуже важливо знати про норми, прийняті на ринку, щоб правильно вибрати лінію поведінки. В маркетингу ро-
зуміння та знання норм широко використовують як основу для організації маркетингових досліджень у разі необхідності отримання інформації про цільову групу. Наприклад, превалюючі норми можуть бути бар’єром на шляху сприйняття нових товарів. Знаючи, які норми є основними в даній групі, маркетолог може до них пристосуватися або навіть змінити їх на користь свого продукту.
Соціальні норми є складовими менталітету нації. Міняються норми — змінюється менталітет. Але це дуже складний процес.
Нормативна база визначає ступінь використання ресурсів підприємствам, а отже їхня якість істотно залежить від наукової обґрунтованості розроблюваних планів і кошторисів. І навпаки, технічні й організаційні умови також впливають на застосування методик розрахунків нормативної бази. Що кращі умови, то нижчі нормативи витрат й ефективніше використовуються ресурси підприємства. Із прискоренням науково-технічного прогресу стає дедалі важче розробляти технологічні норми витрат. Тут має допомогти сучасна обчислювальна персональна техніка, яка за умов застосування пакетів прикладних програм може значно прискорити й поліпшити такі розрахунки з розроблення нормативів використання ресурсів підприємства.
Фахівці вважають, що раціональна організація нормативної бази підприємства будується на таких основних принципах:
• комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства й відповідно всіх розділів стратегічного та поточного планів;
• методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління (дільниця, цех, підприємство), періодами (місяць, рік) і відповідно забезпечення їхнього агрегування та дезагрегування;
• забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їх обчислення, своєчасного поновлення та коригування за умов, які змінюються;
• організація ефективної системи формування та використання норм і нормативів (оформлення, зберігання, пошук, оновлення тощо).
