Якщо успіх, вимірюваний грошима, є вирішальним критерієм, то відкрите суспільство програватиме тоталітаризму — як уже часто траплялося. 4.1.Методичні особливості створення навчальних планів і робочих програм.
4.2.Проблема міжпредметних зв’язків та метод динамічного навчання.
4.3.Зарубіжний досвід розроблення навчальних планів.
4.4.Яким повинен бути сучасний підручник з економічних дисциплін?
4.1. Методичні особливості створення навчальних планів і робочих програм
Науково-методичне забезпечення навчального процесу потребує професійного вміння викладача працювати зі змістом інформації таким чином, щоб досягти основних цілей навчання, обрати методику викладання залежно від характеру навчальної інформації та форми проведення занять, а також визначити засоби активізації занять.
Постановка проблеми
До системи науково-методичного забезпечення викладання входять такі складові: ? викладачі з їх професійними знаннями та навичками педагогічної майстерності; ? програми, підручники, навчально-методичні посібники тощо; ? лекції, уроки та практичні заняття різних видів; ? системи контролю, самоконтролю та оцінювання успішності учнів, студентів, дорослих; ? передові методики і засоби навчання і таке інше.
176
Науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін реалізує основні принципи і зміст освіти і конкретного предмета. До складу НМЗ входять основні державні документи (навчальні плани, навчальні програми, навчальні предмети та навчальні посібники), а також інші інформаційно-методичні матеріали (ІММ) та форми оцінювання рівнів цих матеріалів. Це також інформаційні матеріали, вказівки, робоча навчальна програма, стандартні методичні карти навчальних занять, модель засвоєння бази знань теми, рівні засвоєння економічних знань, педагогічні дору чення (питання, завдання, задачі тощо).
У процесі навчання студент повинен оволодіти певним обсягом систематизованих наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей.
Зміст освіти визначається в Україні такими державними доку ментами, як навчальні плани, навчальні програми, підручники.
Навчальний план — це державний нормативний документ, який визначає навчальне навантаження студентів, його розподіл за семестрами, відділеннями, спеціальностями. Навчальний план встановлює перелік навчальних предметів, кількість годин, відведених на кожний предмет, кінець і початок навчального року.
Навчальна програма — це державний документ, в якому розкривається зміст освіти з кожного предмета і визначається система наукових знань, світоглядних і морально-етичних ідей, практичних умі нь і навичок, якими необхідно володіти студентам. Існує кілька способів побудови навчальних програм: 1) лінійний; 2) концентричний; 3) модульний. При модульному способі побудови навчальної програми зміст кожної навчальної теми ґрунтується за такими напрямами: орієнтаційний; методологічний; змістовний; операційно-діяльнісний; контрольноперевірочний.
Навчальний предмет — це один з головних засобів освіти. Він являє собою педагогічно адаптований зміст основ будь-якої галузі діяльності, логічно організовану стру ктуру теорій з рекомендаціями шляхів їх застосування на практиці.
Навчальний посібник
— це книга, зміст якої повністю відповідає навчальній програмі; або ж розглядає окремі теми навчального предмета; або ж містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать: хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо.
Зміст освіти реалізу ється у різних формах навчання (лекції, семінарські заняття, консультації тощо). Взагалі методику викла-
дання можна розглядати як механізм реалізації цілей навчання. Для організації «навчання економіці через діяльність» викладач має вміти розробляти програми навчання (у межах загальних програм) і вести ці програми, користуючись набором методичних засобів та прийомів. Це робить викладача творцем, підвищує якість викладання, впливає на економічне мислення та економічну поведінку учнів та сту дентів.
Логіка кожного навчального предмета повинна відображати: зміст науки; оптимальну логіку викладання навчального матеріалу; напрями практичного використання знань; проблемність викладання; реалізацію міжпредметних зв’язків тощо.
Уперше чіткий розподіл на класи здійснив видатний педагоггуманіст Я. Штурм (1507—1589) у Страсбурзькій гімназії, де він поділив учнів на 9 класів, розробив для них програму та іспити. Навчальний план у перекладі з латинської означає «шлях колісниць, що біжать». Це шлях знань, зростання й розвитку. Навчальний план — це чітко сплановане і скоординоване навчання, метою якого є успішне досягнення сту дентами певних знань і навичок, а також практичне застосування цих знань. Створення навчальних планів і робочих навчальних прог рам
Практика та повторення допомагають запам’ятовуванню, повернення до пройденого матеріалу робить запам’ятовування дієвим та ефективним. Психологи свідчать, що для оволодіння навчальним матеріалом необхідно в різних ф ормах опрацювати його не менше, ніж на 7 рівнях
— вправах (формулювання поняття, ілюстрація ситуацією з повсякденного життя, рольові вправи, навчальний малюнок, створення конспекту-схеми, тест, контрольна тощо). !
У нормативному навчальному плані створюється каркас навчального плану, в основі якого лежать стандарти зі знань, навичок, умінь і моделей поведінки в найбільш типових економічних ситуаціях. Уявлення про результати навчання мають і учні, і вчителі, і батьки (можливо, вони часто не збігаються). Оцінки слугують доказом навчальних досягнень академічних цілей, а також використову ються для корекції навчальних планів і програм. Таким чином, навчальний план є єдиним цілим, в якому в систематизованому вигляді логічно пов’язані між собою основні частини теми плану з їх методичним забезпеченням.
178Схематично зв’язок навчального предмета з іншими елементами навчального процесу показано на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Зв’язок навчального предмета з іншими елементами навчального процесу
Робота будь-якого педагога починається з визначення його власної позиції щодо змісту, програми, методики викладання, учнів. Викладач сам собі має відповісти на запитання:
1. Яка його основна стратегічна мета?
2. На чому він сконцентрує свої зусилля?
3. Навколо чого він об’єднає різноманітну інформацію з ринкової економіки, бізнесу та менеджменту?
4. Які економічні, етичні та правові особливості кожної навчальної теми?
5. На який максимальний результат він розраховує?
6. Якими мінімальними знаннями він буде задоволений?
Систематична робота з добору матеріалу для вивчення економічної дисципліни втілюється насамперед у розробці навчальної програми курсу. Ці програми є обов’язковим документом, що використовується викладачами та учнями як база для вивчення даної дисципліни.
У програмі формулюються мета та завдання вивчення навчальної дисципліни, подаються її стисла характеристика, короткий зміст тем лекційного ку рсу, зміст практичних та семінарських занять, форми самостійної роботи й контролю знань, науковометодична література. Розробляється також сітка розподілу навчальних годин за всіма видами робіт.
Складання навчальних програм — справа дуже складна і трудомістка. Тому варто спинитися на цьому питанні докладніше. Звичайно, викладачу-початківцю важко розробити навчальну програму з економічних дисциплін самостійно. Тому створюються творчі колективи викладачів. Крім того, допомагають хороші
підручники, навчально-методичні посібники та досвід інших навчальних закладів та викладачів.
Технологію розробки навчальної програми можна зобразити схемою (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Уточнення цілей навчання
Як видно зі схеми, головне — це сформулювати мету як довгостроковий результат навчання, а потім визначити загальні й конкретні цілі окремих періодів.
Кожна проблема навчальної дисципліни трансформується в лекцію або урок з конкретної теми. При цьому весь курс можна уявити у вигляді куба або багатогранника, що складається з окремих навчальних тем — модулів.
Рис. 4.3. Алгоритм самоаналізу роботи викладача
Важливе значення має врахування міжпредметних і внутрішньопредметних взаємозв’язків. Розробляючи конкретну тему
180курсу, викладач повинен визначити її внутрішньопредметну вагомість та практичне застосування.
Викладач повинен дати розгорнуту перспективу вивчення курсу в цілому (а також кожної теми) і пов’язаних з ним питань із суміжних дисциплін; визначити психолого-педагогічну та методичну значущість кожної теми щодо курсу в цілому; дати розгорнутий перспективний план вивчення кожної теми та пов’язаних з нею питань; вибрати раціональну структуру заняття та визначити його композиційну побудову; чітко спланувати навчальний матеріал і роботу учнів для його засвоєння.
Готуючи кожну навчальну тему, дуже важливо її структурувати. На наш погляд, найлогічнішою є така структура: ? схема основних понять; ? тези навчальної інформації; ? завдання різних видів; ? тести.
Усе це необхідно вписати в карту методичного забезпечення уроку або лекції.
Дуже цікавий досвід системного підходу до вивчення курсу «Історії економічних учень» наводить викладач КНЕУ І. О. Третяк. Основними елементами такого системного підходу до вивчення курсу є: !
1) предметна структуризація навчального матеріалу, яка передбачає заповнення студентом термінологічного словника, що відображатиме особливості трактування певних ключових економічних категорій та процесів;
2) підготовка наскрізних творчих тем для рефератів;
3) висвітлення як історичних, так і наукових передумов формування теорій;
4) формування конструктивних висновків щодо спадкоємності теорій, самого процесу наукового дослідження (наприклад Д. Рикардо);
5) критичні зауваження щодо певної економічної теорії;
6) оцінка внеску історії економічних учень у розвиток сучасних економічних дисциплін.
Можна запропонувати студентам складання та оцінювання тестових завдань наскрізного характеру. Перший студент складає, другий розв’язує, третій — оцінює відповідь. !
Перейдемо тепер до конкретних прикладів створення навчальних програм.
Викладання економіки в школах провадиться, як правило, за централізовано розробленими програмами. Уже не є рідкістю і методичні посібники та підруч
Шкільний рівень
181ники для вчителів. Проте труднощів і досі вистачає. І програми недосконалі, і підручники суперечливі, і соціально-економічні обставини підкидають усе нові проблеми.
На наш погляд, наявна програма для учнів старших класів середньої школи може тільки остаточно дезорієнтувати вчителя. Глобальні навчально-виховні завдання курсу можуть бути реалізовані в межах 34 годин. Сам принцип підбору тем не дає змоги старшокласникам розібратися у соціально-економічних проблемах, не сприяє вихованню людини з економічним способом мислення, цивілізованого підприємця, менеджера, що так потрібні нашій країні.
Складність розробки ку рсу «Економіка» для школи полягає в тому, що, коли його готують викладачі вищих навчальних закладів, він стає громіздким та академічним, коли вчителі — ду же поверховим і примітивним. Успіх справи, очевидно, буде можливим лише за об’єднання зусиль усіх зацікавлених осіб (учителів, учених і студентів).
Розробка навчальної програми — це одне з найскладніших професіональних та методичних завдань. Тому в процесі вивчення курсу «Методика викладання економічних дисциплін» студенти кілька разів повертаються до цієї проблеми: на лекції викладача, на семінарах, у ку рсовій роботі, у завершальній навчальній грі з курсу «МВЕД». Таким чином, студенти розглядають цю проблему на різних рівнях розуміння, що дозволяє сподіватись на те, що в них сформується особистий погляд на дану проблему. Методичні концепції з викладання економіки були розроблені сту дентами під керівництвом викладача в процесі ігрового проектування та представлені на науково-методичній конференції «Ярмарок педагогічних ідей» (1996 р.).
Як відомо, ситуація з системою викладання економіки для школярів суттєво змінюється. Міністерством освіти і науки України прийнято рішення про включення предмета «Основи економіки» до інваріантної складової типових навчальних планів. Метою ку рсу «Основи економіки» є формування економічного мислення, яке дасть учням можливість свідомо розв’язувати проблеми, що постають перед ними в житті. Зміни в системі викладання економіки у загальноосвітніх школах України
До програми курсу «Основи економіки» входять такі основні розділи:
1821. Вступ до економіки;
2. Економіка домашнього господарства;
3. Економіка підприємства;
4. Національна економіка;
5. Міжнародна економіка.
Крім того, передбачено розробку спецкурсів економічного спрямування для класів економічного профілю прикладного й теоретичного спрямування. Такими прикладними курсами названі: «Основи підприємницької діяльності», «Основи споживчих знань», «Основи бухобліку», «Основи маркетингу» тощо. У профтехучилищах дисципліни економічного циклу для груп із завершеною повною середньою освітою представлено ку рсом «Основи ринкової економіки» для шкіл.
Зрозуміло, що це передбачає підвищення професійного рівня та методичної підготовки викладачів економіки до роботи в загальноосвітніх закладах. Економічні дисципліни можуть викладатися в усіх ланках навчання. Обов’язковим для всіх є курс «Основи економіки».
У класах су спільно-соціального спрямування «Основи економіки» рекомендується викладати за програмою загальнокультурного рівня. Основна мета її — формування економічного мислення учнів, що має стати підґрунтям свідомого прийняття ними власних економічних рішень, сприйняття економічних процесів, що відбуваються навколо, виховання цивілізованих господарів, обізнаних споживачів і платників податків, кмітливих заощадників та інвесторів. !
У класах природничо-математичного й технологічного спрямування, а також у деяких загальноосвітніх школах (на вибір), учні яких планують пов’язати своє життя з економічними спеціальностями, «Основи економіки» рекомендується викладати за програмами, навчання за якими потребує готовності школярів до глибокого розуміння основних економічних явищ і взаємозв’язків між ними, аналітичного мислення та вмінь застосу вати знання до широкого кола економічних пит
ань.
Серед класів технологічного напряму можна виділити класи економічного профілю: прикладного та поглибленого (теоретичного) вивчення економіки.
У класах із поглибленим (теоретичним) вивченням економіки більше часу відводиться на вивчення курсу «Основи економіки», викладання якого виходить на досить високий рівень теоретичних у загальнень, широке використання математичного апарату, розв’язання задач підвищеної складності, комп’ютерного моделювання економіки тощо.
Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко та інші автори книги «Моя економіка» рекомендують учителям шкіл чітко усвідомити під час розроблення кожної теми такі показники: кількість годин; що необхідно вчителю; що повинні знати учні і що вони повинні вміти; які поняття є основними; що входить у базову інформацію для вчителя. Крім того, учите ль повинен продумати творчі завдання, орієнтовні запитання для обговорення, закріплення та оцінювання знань.
При цьому необхідно користуватися Держстандартами для базової та старшої шкіл (проект затверджений 16 листопада 2000 р.), а також Проектом державного стандарту загальної середньої освіти для основної (5—9 класи) і старшої (10—11 класи) нової у країнської школи, що розроблений МОН, НАН та АПН України.
Цей Держстандарт складається з трьох основних блоків:
1.Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів;
2.Загальна характеристика інваріантної та варіативної складової загальної середньої освіти;
3.Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.
Передбачається, що старша школа повинна стати профільною і готувати до майбутньої професії. Обсяг варіативної частини змісту освіти в середній освітній школі — 13%, а в старшій —
33,3% від максимально допустимого навантаження на школяра.
В основній школі «варіативні» навчальні години відводяться в основному на загальну, факультативну підготовку, індивідуальні заняття та консу льтації. В старшій школі — на профільне навчання. Додаткові години можуть використовуватись на вивчення предметів за вибором учнів, спецкурсів, факультативних занять і т. д. Важливо, що Держстандарт не регламентує діяльність вчителя на уроці. Викладачі вільні у виборі і застосуванні тих методик навчання, якими вони володіють краще і які дають кращі результати. !
Структура та зміст навчальних планів — це суттєве, але «вузьке місце» у вищій економічній освіті як з точки зору змісту цих планів, так і структури навчальної роботи.
Всім відома тенденція до дроблення курсів (часто під конкретного викладача). Створення великої кількості міні-курсів призводить до зниження системності знань студентів, Рівень вищого навчального закладу
184складності проведення тренінгових занять і виконання комплексних завдань, а також перевантаження студентів.
Важливим недоліком навчальних планів є відсутність належної гнучкості, вибірковості дисциплін, слабка орієнтація на потреби ринку праці.
Удосконалення робочих навчальних планів з урахуванням європейських стандартів потребує приведення трудомісткості навчальної роботи студентів з загальноєвропейськими вимогами; впорядкування стру ктури цих планів з точки зору поділу дисциплін на нормативні і вибіркові.
Дуже важливо, щоб плани стали більш гнучкими, орієнтованими на потреби ринку праці і особисті потреби студентів, з урахуванням вимог до сучасної наукової складової в фаховій підготовці. В практику сучасної економічної освіти повинні увійти індивідуальні навчальні плани студентів і таке інше.
Робоча навчальна програма дисципліни є нормативним доку ментом вищого закладу освіти, що розробляється кафедрою для кожної навчальної дисципліни на основі типової програми дисципліни відповідно до навчального плану. Вона визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця, алгоритм вивчення навчального матеріалу дисципліни з ур ахуванням міждисциплінарних зв’язків, що виключає дублювання навчального матеріалу під час вивчення спільних для різних курсів проблем, необхідне методичне забезпечення, складові та «технологію» оцінювання знань студентів.
Робоча навчальна програма як нормативний документ, що закладає «ідеологію» змісту освіти та організації навчального процесу, визначає навчально-методичні засади діяльності кафедри, на її основі розробляються посібники (методичні комплекси) для самостійного вивчення дисципліни, інші матеріали методичного характеру, що забезпечують ус пішне опанування програмного матеріалу.
До робочої навчальної програми входять такі складові:
1) мета, основні завдання та предмет навчальної дисципліни, її місце в навчальному процесі;
2) тематичний план дисципліни з розподілом навчального часу за формами навчання (денна, вечірня, заочна) та видами занять відповідно до навчального плану;
3) зміст дисципліни за модулями і темами (інколи з планами лекцій);
1855) організація самостійної роботи;
6) індивідуальні завдання;
7) система контролю та оцінювання знань;
8) набір методик активізації процесу навчання;
9) рекомендована література (основна й додаткова).
Слід зазначити, що в зарубіжних коледжах і вищих навчальних закладах кожен студент чітко знає, який предмет, у який час (наприклад, з 8.00 ранку) він вивчає, коли він може зустрітися з викладачем, коли він отримає спеціальну літературу (наприклад, 9.00 — 9.50 ранку) тощо. У методичному забезпеченні курсу для сту дентів визначено: мету курсу; літературу і проблемні завдання; систему обліку відвідування; порядок відповіді на запитання студентів; додаткову літературу; порядок іспитів; градацію екзаменаційних балів; таблицю оцінки знань студента; практичні заняття (екскурсії) з предмета. !
До навчально-методичного комплексу економічної дисципліни входять: робочі програми курсів; підручники або навчальні посібники; практикуми та тренінги із самостійної роботи; тести для навчання та контролю засвоєння предмета; наочний та роздат ковий матеріал; ситуаційні та навчальн
і ігри та ін. оо,
Практика свідчить: добре засвоюються ті програми навчання, які мають гнучку внутрішню структуру та відповідний зміст. Корисно також робити програми більш вибірковими. Цікавою формою активізації методики викладання економічних дисциплін є залу чення тих, хто навчається, до планування навчальної програми курсу. Це створює справжню творчу атмосферу. Співучасть учнів у виборі проблем і форм навчання (рольових ігор, ситуацій тощо) робить його більш свідомим і цікавим. При цьому чим більше ступенів свободи у тог, хт навчається тим більшусвідомленим є запам’ятовування та розу міння, точніше, розуміння та запам’ятовування. ! Іншою формою активізації методики навчання є модульний, або блочно-модульний, принцип побудови навчальних програм і навчального процесу в цілому. Модуль — це відносно самостійна частина навчального курсу, що містить одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять (законів, принципів). Зміст модуля викладач у стислій формі пояснює на оглядово-ус тановчій лекції на початку вивчення кожного з них. Основна увага приділяється провідним ідеям змісту, ставляться дискусійні питання, формулюються завдання для самостійної ро-боти, проводяться т’юторські заняття. На кожному т’юторському занятті загальній дискусії передує письмова контрольна робота з теми, розв’язування проблемних задач, аналіз ігрових ситуацій.
Отже, удосконалення методики навчання економічних дисциплін передбачає перегляд навчальних програм з метою детального відпрацювання їхнього змісту та обсягу; облік дидактичних і методичних особливостей різних економічних дисциплін і різного рівня їх засвоєння; розроблення часткових методик викладання економічних дисциплін на основі активізації процесу навчання.
У цьому напрямі корисно ознайомитися з методичними розробками Центру міжнародної приватної ініціативи (ЦМПІ) «Методи навчання підприємництву».
Ефективні програми навчання підприємництву використовують методи дослідження ринку, сучасні освітні теорії та способи оцінювання. Подані нижче настанови можу ть бути орієнтиром для розроблення програм для різних культурних середовищ.
Рівень навчання дорослих ? Проаналізуйте найбільш значущі економічні, політичні й соціальні тенденції (як у всьому суспільстві, так і в головних регіонах та містах) з метою визначення потреб і проблем учасників даної програми. ? Розподіліть ринки за групами учасників, які мають однакові потреби й проблеми. ? Створіть дорадчі групи, які репрезентують кожний сегмент ринку, для зміни програми в разі зміни потреб. ? Визначте чіткі цілі й конкретні завдання, котрі б ґрунтувалися на добре окреслених пріоритетах. ? Використовуючи просту термінологію, поступово наближайтеся до складніших характеристик ринкової економіки. ? Розробіть допоміжні програми для найслабкіших місць. Випробовування допоміжної програми може вказати на додаткові проблеми, які необхідно вирішити.
