5.1.Підготовка уроків та лекцій з економічних дисциплін.

5.2.Психологічні особливості розуміння економічної інформації та методичні прийоми її засвоєння студентами.

5.3.Методичні прийоми активізації сприйняття навчального матеріалу студентами.

5.4.Наочність як шлях до засвоєння економічної інформації, або як користуватися наочною інформацією.

5.5.Конспекти-схеми та методика їх розроблення викладачами і студентами.

5.6.Деякі умови та критерії ефективного проведення теоретичних занять.

5.1.Підготовка уроків та лекцій з економічних дисциплін

Якість економічної освіти залежить від змісту навчальної інформації та методики її викладання. В цьому розділі ми розглянемо методичні основи передачі теоретичних знань з загальної економіки або конкретних економічних дисциплін на уроках та лекціях як основних організаційно-методичних форм навчання. Урок та лекція як організаційнометодичні форми навчання

При цьому урок і лекція як система передавання інформації для формування економічних знань, економічного мислення та поведінки в реальному житті. Важливо підкреслити, що в процесі педагогічної практики кожен студент як майбутній викладач має підготувати й провести в школі або іншому навчальному закладі кілька уроків або лекцій.

За традиційною педагогікою урок — це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учні в однакового віку, за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типи уроків: ? урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;

252? урок засвоєння інтелектуальних та практичних засобів діяльності; ? урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти; ? комбінований урок.

Кожен урок є водночас і організаційною формою, і одиницею навчального процесу.

Урок дає змогу реалізувати всі ланки процесу навчання: ? засвоєння нових знань та умінь; ? удосконалення знань та умінь; ? використання знань та умінь; ? перевірка знань та умінь.

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Коли книга була дуже рідкісною і коштовною (щоправда, зараз вона коштовна теж), читання з коментарями (як і диспути) були важливим джерелом здобування знань (особливо релігійних). А. М. Алексюк наголошує на таких позитивних якостях лекцій:

1) лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень;

2) живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача. А.П. Чехов залишив нам цікаве спостереження: «Вийшли лекції Захар’їна (відомий лікар-терапевт. — О. А.). Я купив і прочитав ... Але, на жаль, є лібрето, але немає опери. Немає тієї музики, яку я слу хав, коли був студентом»; !

3) прямий контакт із аудиторією посилює увагу слухачів;

4) під час лекції можлива критична оцінка матеріалу;

5) лекція дає можливість економити час: за дві академічні години студент отримує інформацію, на самі тільки пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Хочу додати з власного досвіду, що лекція активізує і викладача. Живий контакт з аудиторією є неодмінною умовою продуктивного викладання;

6) лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Ясна річ, що позитивні якості лекцій (уроків) не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає за давно вже пожовклими конспектами, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні досягнення науки й техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Коли викладач занадто самозакоханий і не цікавиться постійно роботою своїх колег, він може «читати» те, що вже давно було висвітлено іншими, в ін

253ших курсах. Якщо він надто палкий прихильник «чистої науки», його лекції будуть декларативними, далекими від практики, від самостійної роботи студентів. Одне слово, якість лекції — це своєрідна синергетична функція особистості викладача.

Що є спільного й відмінного між уроком та лекцією? Спільним є те, що і урок, і лекція — це форми організації навчання та форми передавання навчальної інформації.

За стру ктурою уроки та лекції поділяються на вступні, тематичні, заключні, оглядові, установчі. Розглянемо рис. 5.1 і порівняємо з рис.1.1. Ми конкретизували один квадрат рис. 1.1 — лекцію-урок. Як і кожна схема, ця схема теж досить умовна. Але, на мою думку, вона дає достатнє уявлення про безліч можливостей, які є в розпорядженні педагога.

Лекція (у рок) дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання та встановлює їхній взаємозв’язок. Якість лекції (уроку) залежить від теоретичного рівня, методики подання базових теоретичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситу ацій тощо.

Готуючи лекцію, викладач повинен: ? чітко визначити мету викладання курсу; ? розробити взаємозв’язок тем та розділів (модулів) курсу; ? визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми; ? допомогти учням і студентам засвоїти навчальний матеріал.

Для створення лекції проблемного типу викладачу необхідно: ? вказати на наявні в матеріалі проблемні питання; ? створити умови, за яких студент (учень) може побачити, сформулювати й вирішити проблему; ? розробити дійові форми контролю за результатами самостійного вирішення проблеми.

Отже, основне призначення як лекції, так і уроку — гнучке керування пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю й віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: у лекції все більше використову ються активні, «урочні» засоби — закріплення, опитування тощо, а уроки часто об’єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

254

Рис. 5.1. Види уроків-лекцій та форми їх активізації

На нашу думку, для викладання економіки в старших класах більше придатні уроки-лекції та уроки-семінари (що можуть іти один за одним), оскільки урок — це більш гармонійна й цілісна форма навчального процесу, ніж лекція.

У сучасних умовах роль лекції-уроку як основної форми передавання навчального матеріалу суттєво змінюється. Вона все більше виконує проблемно-ус тановчу функцію, що забезпечує керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі самопідготовки. «Знати, щоб навчитись робити» — таким має бути «епіграф» до багатьох уроків (лекцій) з економіки.

Урок, як «клітинка» педагогічного процесу, відображає його особливості. Якщо не вся, то значна частина педагогіки та пси

255хології навчання концентрується на уроці й трансформується в знання учнів через професійні якості та особистість викладача.

Жодного шаблону в структурі уроків не може бути. Вчитель спирається на зміст самого матеріалу, на знання методики викладання, на власний досвід і досвід інших педагогів. Радимо студентам більш уважно аналізувати методику викладання в економічному у ніверситеті (пам’ятаєте про «педагогічне, або методичне око»?).

Викладач, вивчаючи навчальну та наукову літературу, може скористатися спеціальною схемою автора, що допомагає аналізувати ступінь необхідності детальної роботи з тією чи іншою книгою або статтею (рис. 5.2).

Роботаз економічною літературою

Тобто спочатку важливо визначити відповідність назви твору темі, наукову сутність, з’ясувати особистість автора, проаналізувати фактичний матеріал і теоретичну базу, виявити позитивне та негативне (на перший погляд) у роботі, зробити певні висновки. Якщо побіжний аналіз вас задовольнив, можна переходити до детального опрацювання.

Корисною може стати технологія створення картотеки викладача, що запропонована А.

Гіном.

Назва статті або книги

Хто автор?

Що ще він написав?

Що позитивного

Основні факти, ідеї, роботи

Що негативного

Які висновки?

1.Створення накопичувача.

Всі цікаві дані заносимо на картки і складаємо їх у конверти чи папки.

А краще в комп’ютер! Достатньо мати папки за напрямом і одну «для всього».

Якщо карток більше сотні, краще заводити картотеку.

Головне — виробити звичку не втрачати цінну інформацію.

2.Створення каталога. Щоб знайти потрібну картку в папках, треба зробити каталог, який можна вести у вигляді таблиці приблизно такої форми:

Рис. 5.2.Методика визначення ступеня необхідності детального опрацювання книги чи статті № картки Розділ Ключові слова Адреса Зауваження

256

№ картки

Розділ

Ключові слова

Адреса

Викладач будь-якої спеціальності може обрати першою основою для створення картотеки навчальні теми, другою — з яким прийомом педтехніки його можна застосувати. Як пише А. Гін, прийоми педтехніки — це теж результат оброблення зібраної автором картотеки. Крім того, до картотеки можна ввести третю основу (підставу) –— суміжні галузі знання. Це спростить роботу з аналізу міжпредметних зв’язків та інтеграції ку рсів. Таку роботу можна виконати і на комп’ютері, але паперова картотека має свої переваги. !

Як підбирати навчальний матеріал? Якщо ви як викладач однією з важливих ознак ефективного викладання вважаєте зовнішній або внутрішній діалог між знаннями, які ви даєте на лекції, і тими, кого навчаєте, то перед вами обов’язково постане проблема: «Як встигнути пройти весь матеріал?»

Матеріал, що ми даємо на уроці або лекції, є тільки видимою частиною айсберга, бо те, що має знати і вміти вчитель, заховано в його «підводній частині» (рис. 5.3).

Коли вчитель готує урок, проблема спочатку називається, потім вона «розбухає», конкретизується й нарешті вирішується (це, як правило, породжу є нові проблеми).

Схематично цей «життєвий цикл» зображено на рис. 5.4.

Рис. 5.3. Обсяг навчального матеріалу лекції

257Даючи студентам велику кількість фактів, забувають, що факти, які не потребують діалогу, — це просто факти й більш нічого. Це відбувається тому, що навчання плутають із запам’ятовуванням. Крім того, не забувайте, що освічена людина повинна знати не тільки факти, а й їх походження.

Коли викладач готує лекційний матеріал, то має пам’ятати, що час на викладання теми повинен бути коротшим, ніж час на прослуховування лекції. Слід взяти до уваги, що викладач говорить швидше, ніж сприймає ці слова людина, яка його слухає і якій потрібен час на те, щоб зрозу міти й записати потрібну інформацію. І це дуже важливо! Тобто структура лекції та уроку повинна бути добре розподілена за часом.

Користуйтесь порадою: давайте тільки той матеріал, який потребує роздумів!

Викладач продумує, якими навчальними посібниками та іншими науково-методичними матеріалами він і його учні користуватимуться, і на який час він може розраховувати.

Немає сумніву, що якість майбутньої лекції або уроку залежить від уміння викладача скласти хороший конспект, а ми рекомендуємо складати опорний конспект лекції, що має свої переваги в процесі проведення занять. Велику ува гу треба приділити розробленню самостійних задач і завдань з даної теми (докладніше про це ми поговоримо далі).

Як відомо, основною психологічною функцією метафори є забезпечення розуміння явища або поняття. Певною мірою конспекти-схеми або пояснювальні малюнки — це теж метафора, де в лаконічній образній формі виділяються суттєві риси й співвідношення економічних явищ або понять. Тому ми можемо порекоменду вати створити логічний конспект-схему основних понять лекції або уроку для учнів, а також Методичну карту уроку. !

Можливо, читач зацікавиться методичними прийомами ТРВЗпедагогіки А. Гіна, який дає такі поради з підготовки теми.

1.Плануйте всю тему, а не окремий урок або лекцію. Це значно економить час і підвищує якість підготовки.

2.Визначте резерв часу: якщо програма передбачає 12 годин на тему, плануємо пройти її за 10 або 11 годин. Цей резерв виручає в разі незапланованих збоїв і дозволяє в кінці добре повторити вивчений матеріал.

3.Корисно під час вивчення теми три рази «прошити» навчальний матеріал, спочатку огляд — щоб учень міг оглянути всю тему в цілому з «висоти пташиного польоту». Потім основний

258«прохід» матеріалу. І потім «стисле повторення», в якому тема знову дається цілком, але вже на іншому рівні.

Методика проведення уроків та лекцій складається з підготовки уроку як складової навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також самоконтролю й контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти. Основні етапи підготовки теоретичних занять

Викладачу потрібно знати, як готуватись до уроку чи лекції.

Наведемо загальну схему постійної діяльності викладача під час підготовки лекції-уроку, в якій розкрито особливості кожного етапу (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Назва етапу	Зміст етапу	Результат етапу
Аналітичний	? Проблемний аналіз теми ? Формулювання основних питань ? Пошук відповідей на них ? Формулювання відповідей	Теоретична концепція лекції-уроку
Стратегічний	? Визначення «обличчя» аудиторії ? Формулювання цільової установки ? Завдання та надзавдання ? Формулювання тезису і цікавого (рекламного) заголовка	Робочі тези та рекламна назва
Тактичний	? Підбір фактів, аргументів, ілюстрацій ? Вибір прийомів та засобів активізації ? Композиція матеріалу	Загальний план та композиція лекції
Редакційний	? Заміна незрозумілих слів ? Роз’яснення складних термінів ? Зменшення повторів, штампів ? Спрощення мови	Читання вголос відредагованого тексту
Робочий (аудиторний)	? Орієнтація на аудиторію ? Тактика лекції ? Читання лекції ? Зворотний зв’язок зі слухачами	Лекція (урок)
Контрольнопідсумковий	? Самоаналіз: позитивні якості й вади	Виправлений текст

? Аналіз відгуків

259

Готуючись до уроку, викладач економіки аналізує зміст матеріалу, виокремлює головне та другорядне, формулює головну тезу. Теза має бути чітко, однозначно сформульованою, не містити в собі двозначностей та залишатись незмінною весь час її доведення. Для доведення обираються аргументи, правдивість яких не викликає в учнів сумнівів (наприклад, доводячи тезу «потрібно писати грамотно», не треба висувати аргумент «соромно бути неграмотним»). Важливо виокремити головну проблему не тільки одного уроку, а й цілої теми або розділу, а потім її послідовно викладати на кожному уроці, підводячи слухачів поступово до головного висновку.

Переконливість засобів, що використовує викладач, підвищують: конкретність виражальних засобів (слово, жест, приклад); особливості теми — чим вищий сту пінь абстракції під час описування образу, тим меншою є сила впливу; мовна динаміка (м’якість та сила голосу); музика (особливо ритмічна).

У процесі підготовки навчального матеріалу важливо визначити його обсяг, виокремити основний та другорядний, знайти засоби, які розвивають навчальну діяльність.

Розроблення структури уроку — це форма творчої методичної майстерності. Справжній викладач завжди готується до лекції, розробляє конспект, виокремлює опорний матеріал, врахову є міжпредметні зв’язки, можливі запитання учнів, тренує своє ораторське мистецтво.

У процесі підготовки до лекції викладач повинен добре побудувати процес викладання навчального матеріалу. Для цього він має, насамперед, з’ясувати особливості своєї ау диторії (її вік, рівень підготовленості, рівень культури тощо). Це впливає на вибір змісту й методики викладання, які залежать від мети навчання. Визначення навчальної мети та структури теоретичних занять

Навчальна мета лекції, як і будь-якого заняття, — чітко визначити: які знання треба дати слухачеві і як він має скористатися ними в професійній роботі. Крім того, необхідно встановити, що вмітиме робити учень, студент. Бажано мати декілька навчальних ситуацій, під час обговорення і вирішення яких студент наочно демонструє, що він зрозумів навчальний матеріал.

Готуючи урок з економіки, викладач може користуватися спеціально розробленими Міністерством освіти і науки стандартами. У табл.5.2. наведено приклад такого стандарту, який стає основою розроблення моделі засвоєння бази знань.

260

Податки та державний бюджет. Основні поняття: податки, функції податків, прямі та непрямі податки, прогресивні, пропорційні та регресивні податки, податкова система, податкова політика, податкова декларація, види податків, державний бюджет, доходи державного бюджету, державний борг.

Таблиця 5.2

ДЕРЖСТАНДАРТ ДО ТЕМИ: «ПОДАТКИ ТА ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ»

Класи	Учні повинні знати	Учні повинні вміти
8—9	? Що таке податки і чому вони існують; ? Зміст державних фінансів та їх місце в економіці країни; ? Особливості податкової системи України	? Дати визначення податкам; ? Аналізувати функції податків та роль податків в економіці; ? Наводити приклади джерел, за допомогою яких формується Державний бюджет України; ? Класифікувати головні види податків в Україні
10—11	? Основні принципи оподаткування; ? Головні види податків; зміст податкової декларації та правила її подання; ? Склад держбюджету, джерела його доходів, напрями витрат; ? Що таке бюджетний дефіцит; ? Суть державного боргу	? Визначати прогресивні, пропорційні та регресивні податки; ? Підраховувати на основі податкового законодавства України особистий прибутковий податок і податок на прибуток підприємства тощо; ? Заповнювати особисту податкову декларацію; ? Аналізувати за фактичними даними головні джерела бюджетних надходжень та напрями бюджетних витрат; ? Показувати, коли виникає бюджетний дефіцит і як він може відшкодуватись; ? Пояснювати зв’язок дефіциту держбюджету з іншими економічними проблемами; ? Наводити можливі варіанти поведінки уряду для відшкодування внутрішнього та зовнішнього державного боргів; ? Пояснювати взаємозв’язок дефіциту держбюджету та державного боргу

Зрозуміло, що вчитель бажає певної самореалізації творчої особистості, формування в оточуючих певного іміджу, вияву лідерства тощо. Як досягти розумного співвідношення (стикуван-

ня) інтересів викладача й групи? Для цього необхідно ретельно розробляти такі елементи виступу: тема, блокова структура, логіка й послідовність, психологічно обґрунтовані переходи від одного блоку до іншого, резюме виступу, зовнішнє оформлення тексту.

Розглянемо конкретно ці елементи на прикладі лекції.

II — авторське розуміння проблеми; III — характеристика самої проблеми або ситуації тощо; IV — резюме.

Так, висвітлюючи проблему приватизації, можна спочатку висвітлити саме поняття приватизації, а потім дати історичний екскурс: приватизація в Україні. Це залежить від рівня підготовки та емоційного налаштування автора. Прикладом альтернативної логіки економічного тексту є розташування розділів у підручниках економічної теорії: від мікроекономіки до макро- або навпаки. дартних деталей дитячого конструктора можна скласти різні фігурки, із деталей створюються і більш складні дорослі конструкції: механічні, електричні та ін. Так само можна полегшити роботу вчителю або викладачу, створивши «конструктор» для збирання уроку.

На мій погляд, цікаву методичну розробку пропонує А. Гін.

Це — «конструктор уроку». Користуючись таблицею «конструктор уроку» як універсальною шпаргалкою, викладач відповідно до своїх цілей складає формулу (схему, структуру) конкретного уроку. Це — один зі способів полегшення роботи викладача. Відомо, що із станМетодика розробки «конструктора уроку» за А. Гіном

Запишемо основні розділи уроку.

А. Початок.

Б. Пояснення нового матеріалу.

В. Закріплення та тренування.

Г. Повторення.

Д. Контроль.

Е. Домашнє завдання. Є. Закінчення заняття.

Кожен із цих розділів може бути реалізований за допомогою різних дидактичних прийомів або їх комбінацій. Тобто прийоми за своєю суттю і є елементами нашого конструктора. Наприклад, початком уроку може бути: інтелектуальна розминка з кількох легеньких завдань або гри «так — ні»; невелике опитування за «світлофором» — не заради контролю, а для мобілізації слухачів, обговорення домашнього завдання до цього уроку або «підвішування» загадки (прийом «відстрочена відгадка»). Пояснення нового матеріалу також може бути організовано порізному. Так само ми розпишемо інші розділи й зведемо все у єдину табл. 5.3. Ось і отримали «конструктор уроку» (за теорією винахідництва таку таблицю називають морфологічною).

Таким чином, користуючись «конструктором уроку» як своєрідною шпаргалкою, учитель може відповідно до своїх цілей

263

на початку заняття ми використаємо такий прийом, як «Здивуй!», потім, пояснюючи новий матеріал, скористаємося доповіддю одного з учнів, закріплення проведемо за допомогою цільової гри, повторення — «перетину тем», проведемо звичайну контрольну роботу, домашнє завдання — масивом, а наприкінці уроку буде проведено обговорення домашньої роботи.

Таблиця 5.3

КОНСТРУКТОР УРОКУ

Тепер для повної картини залишилось визначитися з часом на кожний з елементів, і проект уроку готовий:

А1; Б2; В2; Г1; Д1; Е1; Є2.

Час (45 хвилин) 5 ; 15; 10; 5; 7; 0; 3.

Звичайно, перелік прийомів, наведений у табл. 5.3, є неповним, адже кожен педагог може змінювати «конструктор уроку», вносити нові прийоми, виключаючи старі, тобто модифікувати «конструктор» за своїм бажанням.

Використання «конструктора уроку» створює умови для забезпечення різноманітності прийомів і занять, тому що навіть

коли й знаєш ці прийоми, утримати їх у пам’яті без «конструктора» досить проблематично. З «конструктором» можна швидко готувати цікаві уроки. Може виникати запитання: «Чи не стримує така стандартизація творчості викладача?» На думку А. Гіна, стандартизація просто переводить творчість на більш високий рівень. Він наводить приклад: розв’язання квадратного рівняння було складною творчою задачею університетського рівня доти, доки не було стандартної формули. Тепер цю задачу розв’язує кожен старшокласник, але математика на цьому не зупинилася. «Конструктор уроку» «дихатиме» й змінюватиметься, як жива істота. Якісь прийоми будуть непотрібні вам, може, ви придумаєте власні, фірмові. У кожного викладача може бути свій власний «конструктор» — ми наводимо лише можливу форму. Творчість викладача — це норма ефективного навчання. Прийоми педтехніки А. Гіна — інструмент творчості. Нехай кожен обере те, що йому потрібно, і придумає свої прийоми. !

Лекція, як і кожне заняття, повинна бути корисною, цікавою, мати навчальний ефект. Що для цього потрібно? Текст інформації та уміння його передати. Ви не можете вважати себе успішним викладачем, але якщо від ваших занять не буде навчального ефекту (тобто ваші учні або сту денти нічого не зрозуміють і не наважаться робити), ви залишитеся тільки токуючим тетеруком або самовпевненим павичем.