1 P m D A MR
1 MR
2 D * P
0 P
2 q
0 Qq
2
Рис. 5.3. Модель дуополії Е. Чемберліна
При введенні допущення про нульову величину виробничих витрат дуополістів, обсяг випуску, який дозволить першому дуополісту максимізувати прибуток, становитиме q
1
(MR
1 =MC
1 =0), прибуток визначатиметься площею ОР m Aq
1 (рис. 5.3). Другий дуополіст тепер буде орієнтуватися на залишковий попит, який представлений ділянкою AD*. Його обсяг випуску буде визначатися рівністю (MR
2 =MC
2 =0) і складе величину 0q
2 -0q
1 що відповідає q
1 q
2 . Таким чином, сукупна пропозиція двох фірм буде рівною 0q
2 , але ціна при цьому знизиться з Р m до Р
2 , і прибуток першого дуополіста становитиме тепер ОР
2 Nq
1 . Підвищення прибутку можливе лише за умови зменшення сукупної пропозиції двох виробників до q
1 .
Для цього виробники добровільно та незалежно один від одного оберуть обсяг випуску, що становитиме половину від монопольного: перший — 0q
0 , другий — q
0 q
1 . Таким чином, не вступаючи в змову, вони прийдуть до бажаності встановлення монопольної ціни на свою продукцію. Як видно, висновок, отриманий Е. Чемберліном при моделюванні поведінки дуополістів, аналогічний рішенню Курно при монополізації ринку.пуску буде визначатися рівністю (MR
2 =MC
2 =0) і складе величину 0q
2 -0q
1 що відповідає q
1 q
2 . Таким чином, сукупна пропозиція двох фірм буде рівною 0q
2 , але ціна при цьому знизиться з Р m до Р
2 , і прибуток першого дуополіста становитиме тепер ОР
2 Nq
1 . Підвищення прибутку можливе лише за умови зменшення сукупної пропозиції двох виробників до q
1 .
Для цього виробники добровільно та незалежно один від одного оберуть обсяг випуску, що становитиме половину від монопольного: перший — 0q
0 , другий — q
0 q
1 . Таким чином, не вступаючи в змову, вони прийдуть до бажаності встановлення монопольної ціни на свою продукцію. Як видно, висновок, отриманий Е. Чемберліном при моделюванні поведінки дуополістів, аналогічний рішенню Курно при монополізації ринку.(MR
1 =MC
1 =0), прибуток визначатиметься площею ОР m Aq
1 (рис. 5.3). Другий дуополіст тепер буде орієнтуватися на залишковий попит, який представлений ділянкою AD*. Його обсяг випуску буде визначатися рівністю (MR
2 =MC
2 =0) і складе величину 0q
2 -0q
1 що відповідає q
1 q
2 . Таким чином, сукупна пропозиція двох фірм буде рівною 0q
2 , але ціна при цьому знизиться з Р m до Р
2 , і прибуток першого дуополіста становитиме тепер ОР
2 Nq
1 . Підвищення прибутку можливе лише за умови зменшення сукупної пропозиції двох виробників до q
1 .
Для цього виробники добровільно та незалежно один від одного оберуть обсяг випуску, що становитиме половину від монопольного: перший — 0q
0 , другий — q
0 q
1 . Таким чином, не вступаючи в змову, вони прийдуть до бажаності встановлення монопольної ціни на свою продукцію. Як видно, висновок, отриманий Е. Чемберліном при моделюванні поведінки дуополістів, аналогічний рішенню Курно при монополізації ринку.
1
Э. Чемберлин. Теория монополистическо й конкуренции: ( Реориентация теории стоимости). Пер с англ./ Под ред. Ю.Я. Ольсевича. — М.: Экономика, 1996. — 351 с. — С. 64.
У 1934 р. німецький економіст Генріх фон Штакельберг змоделював поведінку асиметричної дуополії. Асиметрія проявляється в тому, що дуополісти можуть дотримуватися різних типів поведінки: бути лідерами, або послідовниками. В моделі «лідер-послідовник» фірма-лідер має повну інформацію про реакцію суперника і враховує її при визначенні своєї поведінки, послідовник коригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером. Запропонована модель є модифікацією базової моделі Курно, базується на наступних передумовах:
