Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 15.3. Методика аналізу рентабельності виробництва і фактори її підвищення


< Попередня  Змiст  Наступна >

15.3. Методика аналізу рентабельності виробництва і фактори її підвищення


Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на 1 га посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій, задоволення потреб власників і матеріального симулювання працівників, тим ліпші його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку. Для виявлення резервів подальшого підвищення ефективності виробництва важливо здійснити всебічний аналіз показників рентабельності. Із логіки побудови показника рівня рентабельності випливає, що його величина залежить від двох факторів — ціни реалізації 1 ц продукції і рівня її собівартості. Для визначення зміни рівня рентабельності від зміни ціни можна скористатися формулою ц

ДР

ЦЦ

100

ДР

01 ц ? ? ?, де Ц

С

1

1 і Ц

0 — ціна реалізації 1 ц продукції відповідно у звітному і базовому роках; С

1 — собівартість 1 ц продукції у звітному році.

Вплив собівартості на рівень рентабельності можна визначити, віднявши від рівня рентабельності звітного року показник або ж з виразу с

ДР

ДР ц ??

ССЦ

100

ДР

100 с ? ? ?? ?,де С

СС

10

0 собівартість 1 ц продукції у базовому періоді.

При аналізі рівня рентабельності потрібно брати до уваги такі закономірності зміни цього показника під впливом розглянутих факторів.

1. За умови, що собівартість 1 ц продукції нижча за ціну її реалізації, то за будь-якої величини собівартості кожний відсоток зростання ціни зумовлює підвищення рівня рентабельності більш ніж на 1 %.

2. За одного і того ж рівня собівартості продукції кожний відсоток зростання ціни зумовлює підвищення рівня рентабельності на одну і ту ж величину (відсоткових пунктів).

3. З підвищенням рівня рентабельності, досягнутого завдяки зниженню собівартості продукції, кожний відсоток зростання ціни забезпечує все більший приріст рівня рентабельності (відсоткових пунктів) порівняно з таким приростом за нижчого рівня рентабельності.

4. За однієї й тієї ж ціни кожний відсоток зниження собівартості продукції забезпечує прогресуюче зростання рівня рентабельності (відсоткових пунктів).

Для того щоб переконатися у викладеному, наведемо такий приклад. Скажімо, ціна за 1 ц продукції становить 60 грн, а собівартість 1 ц — 57 грн. Рівень рентабельності за цих умов становить 5,263 % (60 – 57) : 57) · 100. За зростання ріст цього показника становитиме 1,05 % (6,316 – 5,263). За зростання ціни на 2 % рівень рентабельності підвищиться до 7,368 % (60 · 1,02) : 57) · 100, а приріст даного показника не зміниться і становитиме також 1,05 % (7,368 – 6,316) і т. д. Тобто в даному випадку виявляється друга закономірність.

ціни на 1 % рівень рентабельності дорівнюватиме (60 · 1,01) : 57 = 6,316, а приціни на 1 % рівень рентабельності дорівнюватиме (60 · 1,01) : 57 = 6,316, а при

Тепер припустімо, що рівень рентабельності зріс завдяки зниженню собівартості продукції до 10,09 % (60 – 54,5) : 54,5 · 100. Тоді за зростання ціни на 1 % він підвищиться до 11,19 % ? , тобто цей показник зросте на 1,1 % (11,19 – 10,09).

10054,5:54,5)(60,6??

За рівня рентабельності 50 % [(60 – 40) : 40] · 100 зростання ціни на 1 % уже зумовлює приріст цього показника на 1,5 в. п., за рівня рентабельності 100 %

— відповідно 2 в. п., 200 % — 3 в. п., 300 %

— 4 в. п. та ін.

Як бачимо, тут реалізується третя закономірність залежності показника рівня рентабельності від собівартості продукції та її ціни. У межах будь-якого досягнутого рівня рентабельності обов’язково дотримуються другої закономірності.

Скажімо, за рентабельності 50 % зростання ціни на 1 % зумовлює приріст цьопідвищення ціни на 2 % рівень рентабельності зростає до 53 % [(60 · 1,02 – 40) : 40] · 100, а приріст цього показника знову ж таки становить 1,5 в. п. (53 – 51,5).

го показника на 1,5 % [(60 · 1,01 – 40) : 40] – 100 = 51,5; 51,5 – 50 = 1,5 в. п. За го показника на 1,5 % [(60 · 1,01 – 40) : 40] – 100 = 51,5; 51,5 – 50 = 1,5 в. п. За

Тепер проаналізуємо ситуацію, коли рівень рентабельності зростає завдяки послідовному зниженню собівартості і за стабільної ціни. Скажімо, собівартість продукції знизилася на 1 %. Тоді рівень рентабельності зросте до 6,326 % [(60 – 1,063 в. п.

56,43) : 56,43] · 100, а приріст цього показника становитиме 6,326 – 5,263 = 56,43) : 56,43] · 100, а приріст цього показника становитиме 6,326 – 5,263 =

За зниження собівартості на 2 % рівень рентабельності становитиме 7,411 %, а приріст даного показника — 1,085 в. п. За зниження собівартості на 3 % приріст рівня рентабельності уже становить 1,108 в. п., на 4 % — 1,130 в. п., 5 % — 1,154 в. п., 6 %

— 1,179 в. п. та ін. і за зниження собівартості на 10 % — 1,285 в. п.

У даному випадку повністю підтверджується четверта закономірність, причому з підвищенням початкового рівня рентабельності, взятого для аналізу, кожний відсоток зниження собівартості забезпечує все більший приріст рентабельності порівняно з таким приростом за нижчого рівня цього показника. Наприклад, за 50 % рівня рентабельності зниження собівартості на 1 % забезпечує приріст рівня рентабельності на 1,515 в. п., на 2 % — 1,546 в. п., на 3 % — 1,578 в. п., на 4 % — 1,611 в. п. і т. д., на 10 % — 1,832 в. п.

У загальному підсумку зниження собівартості на 10 % забезпечило в даному випадку зростання рівня рентабельності на 16,67 в. п., тоді як за такого ж початкового рівня рентабельності (50 %) зростання ціни на 10 % зумовлює підвищення цього показника на 15 в. п.

Тепер стає очевидним, що основним напрямом підвищення рівня рентабельності є зниження собівартості продукції, оскільки це забезпечує більший приріст досліджуваного показника. Цей висновок набуває ще більшої актуальності у зв’язку з тим, що підприємство має реальні важелі впливу на собівартість продукції, тоді як на ціну його вплив у більшості випадків обмежений або взагалі неможливий.

Варто зауважити, що в наведеній методиці аналізу рівня рентабельності окремо не виділяються постійні та змінні витрати, а до уваги береться їх сумарна величина. Проте потреба в такому виділенні стає очевидною тоді, коли постійні витрати певного виду діяльності з часом змінюються, скажімо, зростає оплата праці керівників підрозділів (елемент загальновиробничих витрат), змінюються амортизаційні відрахування в результаті переоцінки основного засобу користання тощо.

Методичний підхід до врахування постійних витрат покажемо на прикладі аналізу рентабельності продажу. Для цього запишемо формулу рентабельності продажу Р п (коефіцієнт) у розгорнутому вигляді .

Р п ? ??

Р п ? ??

ЦОБ

ГВ

Як бачимо, рівень рентабельності продажу, врешті-решт, формують такі економічні і технологічні параметри, як обсяг продажу ОБ, ціна продукції Ц, змінні витрати на одиницю продукції

Ц і постійні витрати ПВ. Щоб визначити кількісний вплив цих параметрів на даний показник, застосуємо індексний метод із наступним відніманням від чисельників часткових індексів їх знаменників.

ЗВ

Тоді вплив зміни обсягу продажу на досліджуваний показник можна визначити з виразу

ОБ

ДР

П

ОБ

ОБ

ДР ? ? ? ? ; вплив зміни ціни:

П

ЦОБ

ЦОБ

00

01

Ц

Ц

ДР ? ? ? ? ; вплив зміни змінних витрат на одиницю продукції:

П

ЦОБ

ЦОБ

01

11

ЗВ

ЗВ

ДР

Ц ? ? ? ? ; вплив зміни постійний витрат:

П

ЦОБ

ЦОБ

11

11

ПВ

ПВ

ДР ? ? ? ? .

П

ЦОБ

ЦОБ

11

11

Розрахунки зроблено правильно, якщо різниця між рентабельністю продажу звітного року і рентабельністю продажу базового року дорівнює сумі кількісних змін цього показника за кожним фактором зокрема, тобто . ;ДРРпРп

Р01 ??

ЗВ

ПВ

Ц

ОБ

ДРДРДРДРДР

Ц ????

П

П

П

ПР

Ми уже зазначали, що для підприємства надто важливо одержувати більшу масу прибутку як основного джерела розширеного відтворення У зв’язку з цим необхідно визначити, які фактори вплинули на масу прибутку у звітний період порівняно з минулим і якою мірою цей вплив зумовив зміну його абсолютної величини. ливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства або його окремої галузі: обсяг реалізації, рівень повної собівартості 1 ц реалізованої продукції, середня ціна реалізації 1 ц продукції.

Кількісний вплив кожного з названих факторів на зміну прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на три взаємопов’язані часткові індекси: ?? ?? ?? ?? ?? ?? ?? ?? ,

ПСЦОБ

111 ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?де і

ПСЦОБ

000

ПСЦОБ

ПСЦОБ

ПСЦОБ

111

011

001

ПСЦОБ

ПСЦОБ

ПСЦОБ

011

001

000

0 — обсяг реалізації продукції відповідно у звітний і базовий роки; і

ОБ

ОБ

1

0 — середня ціна реалізації 1 ц продукції у звітний і базовий роки; і — собівартість 1 ц продукції у виділених роках.

Ц

Ц

ПС

1

1

ПС

0

Перший індекс правової частини формули фіксує відносну зміну прибутку залежно від зміни обсягу реалізованої продукції, другий — від зміни середньої ціни реалізації і третій — від зміни повної собівартості продукції.

Абсолютний вплив кожного фактора на зміну прибутку у звітний рік визначається відніманням знаменників часткових індексів від їх чисельників. Чим більший загальний індекс прибутку, тим більшу масу цього ефекту одержало підприємство, і навпаки.

Слід пам’ятати, що співвідношення і спрямованість дії розглянутих факторів можуть бути в кожному конкретному випадку різними. Тому потрібно з’ясувати причини, які зумовили зміни в обсязі реалізації, а також у рівнях ціни та собівартості 1 ц продукції, і прийняти обґрунтоване рішення з підвищення прибутковості виробництва.

Наведений індекс прибутку передбачає здійснення аналізу маси прибутку підприємства за всіма або кількома галузями (видами продукції) підприємства. На практиці, як правило, його використовують для аналізу прибутку, одержаного від якоїсь однієї галузі (виду продукції). У такому разі формула наводиться без символу ? .

Аналіз маси прибутку МП по галузі рослинництва можна здійснити і з урахуванням показника рівня рентабельності, скориставшись формулою ііііi

КSРрПстУМП????? , де i — площа посіву і-ї культури; — урожайність і-ї культури, ц/га; і — повна собівартість 1 ц і-ї культури; — рівень рентабельності виробництва продукції і-ї культури; — коефіцієнт товарності. S і

У

Пс і і

Рр

Кт

Якщо в цій формулі замість площі посіву взяти середньорічне поголів’я тварин, а урожайності — їх продуктивність, то є можливість здійснити аналіз прибутку по певній тваринницькій галузі. Для аналізу дану формулу можна представити у вигляді індексу з наступним визначенням кількісного впливу кожного із факторів на прибуток галузі. во може проаналізувати зміну маси прибутку в розрахунку на 1 ц продукції. На цей показник впливають такі два укрупнені фактори, як середньореалізаційна ціна і собівартість 1 ц продукції. Кількісний вплив цих факторів на даний показник можна визначити за формулою

10

11

11

1

РСЦ

ПСЦ

ПСЦ

М ? ? ?

ПСЦ

ПСЦ

ПСЦ

М ? ? ? ? ? ?, де

00

10

00

0

1 і

0 — маса прибутку в розрахунку на 1 ц продукції відповідно у звітний і базовий роки.

ММ

Перший частковий індекс дає змогу визначити вплив ціни на масу прибутку в розрахунку на 1 ц продукції, а другий — вплив собівартості. Підприємства заінтересовані в тому, щоб цей показник зростав за рахунок обох факторів. Хоч можливості використання першого фактора більш обмежені, ніж другого, все ж підприємства в умовах зростаючої конкуренції повинні постійно створювати передумови для економії витрат, збільшення обсягу продажу за максимально можливими цінами. Із теми 14 нам уже відомо, що одним з узагальнюючих показників економічної ефективності виробництва є показник рентабельності авансованого капіталу (рентабельність активів). Рівень цього показника перебуває в прямій залежності від рентабельності продажу і кількості оборотів авансованого капіталу , що визначається за формулою ак

Ч

ЧД

Ч ак ? , де ЧД — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції; АК — авансований капітал підприємства (активи), звідси

АК

ЧД

ОП

ОП ???ROA, де — рентабельність авансованого капіталу за формулою Дюпон (ROA — Return on Assets); ОП — операційний прибуток; ЧД — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. ROA

АК

ЧД

АК

Скоротивши в правій частині рівності ЧД, досягаємо її тотожності з лівою частиною. Як бачимо, рівень рентабельності авансованого капіталу підприємства формується як добуток рентабельності продажу на кількість оборотів капіталу (його продуктивність). Тепер стає очевидним, що досягти досить високого рівня рентабельності авансованого капіталу можна навіть за низького рівня рентабельності продажу за рахунок прискорення обороту всіх активів підприємства.

Нерідко підприємства вкладають багато коштів у виробничі засоби і тому знижують кількість оборотів капіталу. Але такі вкладення супроводжуються підвищенням рівня механізації й автоматизації виробництва, забезпечення його безперервності, що приводить до одержання більших прибутків, які з надлиш-фактора (зниження кількості оборотів капіталу).

Викладене дозволяє зробити висновок, що один і той же рівень рентабельності авансованого капіталу може бути досягнутий за різного співвідношення розглянутих двох факторів. Тому кожне підприємство, виходячи з конкретних умов, акцентує увагу на тому з них, де є більше невикористаних можливостей.

Для кількісного визначення впливу швидкості обороту авансованого капіталу та рентабельності продажу на показник можна скористатися індексним методом. Відповідно до його вимог індекс рентабельності авансованого капіталу можна представити так: ROA ROA І ???? ???? ???? ???? .

АК:ЧДЧД:ОП

АК:ЧДЧД:ОП

АК:ЧДЧД:ОП

00

00 ? ? ? ? ? ? ? ? ROA І

АК:ЧДЧД:ОП

11

АК:ЧДЧД:ОП

01

У наведеній формулі цифри 1 і 0 означають відповідно звітний і базовий роки. Якщо розрахований будь-який частковий індекс більший від одиниці, то це означає, що даний фактор справляє позитивний вплив на рентабельність авансованого капіталу, а якщо менший — то від’ємний. Абсолютний вплив факторів визначають відніманням від чисельників часткових індексів їх знаменників.

В умовах інфляції та гіперінфляції на підприємствах формуються інфляційний прибуток та інфляційна рентабельність. Характерними ознаками їх є одержання підприємствами згідно зі звітними даними великих сум прибутків і досягнення надвисоких рівнів рентабельності виробництва продукції за повної або майже повної відсутності в них грошових коштів на розрахункових рахунках у банках. Уперше це економічне явище чітко проявилося в аграрних підприємствах в 1992 і 1993 рр.

Так, наприклад, у 1993 р. в агрофірмі «Перемога» Кагарлицького району Київської обл. було одержано 4896 млн крб. прибутку. Рівень рентабельності підприємства становив 153 %, а таких головних галузей, як виробництво зерна, — 964 %, цукрових буряків 178 %. Водночас на рахунках у банку підприємство мало лише 424 млн крб. грошових коштів за кредиторської заборгованості 2997 млн крб.

Таке парадоксальне на перший погляд явище виникає тоді, коли спожиті оборотні засоби включалися до собівартості продукції не проіндексованими відповідно до темпів інфляції, а за фактичними, значно нижчими цінами придбання в минулий період порівняно із значно вищими цінами на ці ж ресурси, які потрібно відшкодовувати для здійснення чергового циклу відтворення.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
15.5. Графічний і математичний способи визначення точки беззбитковості виробництва
15.6. Аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за показником норми беззбитковості
15.7. Оцінка ринкової позиції підприємства за даними балансу і на ринку капіталів
15.8. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості
Тема 16. ІНВЕСТИЦІЇ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)