Posibniki.com.ua Макроекономіка Міжнародна економічна політика Методичні аспекти трансфертного ціноутворення


< Попередня  Змiст  Наступна >

Методичні аспекти трансфертного ціноутворення


Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року // http://zakon.rada.gov.ua. Аналіз графічних моделей трансфертного ціноутворення. Теорія маржинального (граничного) аналізу є універсальним і найпоширенішим методом дослідження ефективності прийняття цінових рішень на рівні фірми

13 . У сучасних теоретичних розробках методика маржинального аналізу широко використовується для визначення ефективності поведінки фірми на різних за рівнем конкуренції ринках. Проведемо дослідження розроблених на засадах маржинального аналізу графічних моделей трансфертного ціноутворення

14 .

Для розгляду пропонуються три графічні моделі трансфертного ціноутворення, що описують поведінку фірми за відсутності чи наявності зовнішнього ринку для проміжного продукту та враховують рівень конкуренції на ньому. Необхідно наголосити, що дані графічні моделі побудовані на основі емпіричних даних підприємств реального сектора економіки, але з огляду на універсальність мето ду маржинального аналізу, можуть також використовуватися для моделювання діяльності фінансових установ.

У моделях використані такі припущення: ? фірма складається з двох відділів — відділу, що виробляє проміжний продукт (далі відділ постачання) та відділу, що споживає даний продукт для трансформації його в кінцевий продукт (далі — відділ споживання ; ? проміжний проду кт є об’єктом трансфертного ціноутворення і використовується для виробництва кінцевого продукту даної фірми, який реалізується зовнішнім споживачам; ? теоретично правильного є трансфертна ціна, що спонукає відділи працювати на оптимальному для всієї фірми рівні випуску кінцевого продукту.

Адаптуючи зазначені вище припущення до особливостей функціонування банківської установи, можна зазначити: відділа ми постачання у банківській установі можна вважати відділи, що формують ресурсну базу банку (депозитний відділ), а відділами споживання — відділи, що проводять розміщення залучених ресурсів (кредитний відділ); проміжний банківський продукт виступає у формі певної суми грошових зобов’язань, (дану тезу буде обґрунтовано у наступному розділі статті);

13

Кэмпбелл Р. Макконнел Стэнли Л. Брю. Экономикс принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. — К.: Хагар-Демос, 1993. — 785 с.; Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз. Мікроекономіка. Пер. з англ. — К.: Основи, 1998.

— 675 с.

14 Colin Drury. Management and Cost Accounting. Fourth edition. — London: International Thomson Business Press, 1996. — 928 p. теоретично правильною є трансфертна ціна, що дозволяє оптимізувати діяльність усієї банківської установи.

1. Модель трансфертного ціноутворення за наявності конкурентного зовнішнього ринку для проміжного продукту

15 . Під конкурентним ринком розуміють ринок абсолютної конкуренції, на якому існує велика кількість продавців і покупців, що не мають можливості на нього впливати. У короткостроковому періоді ціна реалізації продукту розглядається у вигляді горизонтальної прямої (рис. 2). Q2Q1O

Випуск

Випуск

Рис. 2. Трансфертне ціноутворення за наявності конкурентного зовнішнього ринку для проміжного продукту

Зовнішня ринкова ціна для проміжного продукту встановлюється на рівні ОР й, оскільки зовнішній ринок за допущенням є конкурентним, маржинальний дохід від реалізації проміжного продукту є фіксованим і представлений горизонтальною прямою РЕ. NMR — пряма чистого маржинального доходу відділу, що споживає проміжний продукт і реалізує кінцевий продукт, відображає різницю між граничними доходами та г раничними витратами цього відділу за винятком трансфертної ціни сплаченої відділу постачання. Трансфертна ціна буде встановлена на рівні ринкової ціни проміжного продукту на зовнішньому конкурентному ринку, тобто ОР.

За цією трансфертною ціною відділ споживання потребуватиме проміжного продукту в обсязі ОQ1, оскільки забезпечується рівність діл споживання за од наковою ціною може отримувати проміжний продукт як із відділу постачання, так і із зовнішнього ринку. Відділ постачання також матиме можливість реалізувати проміжний продукт

між його граничними витратами (P = MСr) та доходами (NMRr). Відміж його граничними витратами (P = MСr) та доходами (NMRr). Від

15 Charles I. Transfer-price solution where market exists // Accountancy. — 1986. — July. — P. 96-

99. за однаковою ціною на внутріфірмовому чи зовнішньому ринках. Для стачання може виробляти проміжний продукт в обсязі OQ2 та реалізовувати додатковий обсяг продукції Q1Q2 на зовнішньому ринку, тоді як обсяг OQ1 постачати за трансфертною ціною відділу споживання.

досягнення оптимального рівня виробництва (MCs = MRs) відділ подосягнення оптимального рівня виробництва (MCs = MRs) відділ по

Потрібно відзначити, що чистий маржина льний дохід усієї компанії відображає крива BCDE, і найприбутковіший рівень виробництва для всієї компанії забезпечується у точці перетину маржинальних витрат усієї компанії, які відображає крива ADE, тобто у точці D. Отже, компанії слід забезпечити виробництво проміжного продукту у обсязі OQ2, що є тотожним оптимальному обсягу виробництва відділу постачання проміжного продукту. То ж, за умови наявності конкурентного зовнішнього ринку на проміжний продукт орієнтація трансфертного ціноутворення на ціну зовнішнього ринку стимулюватиме підрозділи фірми до встановлення оптимального обсягу виробництва.

2. Трансфертне ціноутворення при відсутності зовнішнього ринку для проміжного продукту. Іноді зовнішній ринок на проміжний продукт є неконкурентним або взагалі не існує (рис. 3).

За умови, що підр озділ, який постачає проміжний продукт, не має виробничих обмежень, трансфертна ціна повинна встановлюватися на рівні ОР (ліня PD відображає маржинальний дохід відділу постачання проміжного продукту), що забезпечує максимізацію прибутку для відділу постачання проміжного продукту за оптимального для всієї компанії рівні виробництва кінцевого продукту. Детальніший аналіз наведеної графічної моделі зна ходимо у працях закордонних дослідників .

Дохі д ( вит р ат и ) нао д иниц ю QOВипуск

16 Charles I. The economics approach to transfer price // Accountancy. — 1985. — June. — P. 110-112; Colin Drury. Management and Cost Accounting. Fourth edition. — London: International Thomson Business Press, 1996. — 928 p. Дохі д ( вит р ат и ) нао д иниц ю QOВипуск

Рис. 3. Трансфертне ціноутворення за відсутності зовнішнього ринку для проміжного продукту.

3. Трансфертне ціноутворення за наявності неконкурентного зовнішнього ринку для проміжного продукту. Оптимальна трансфертна ціна, що спонукатиме відділи компанії забезпечувати необхідний рівень виробництва (OQ3), відповідатиме величині OРt (досягається оптимізація прибутку для відділу постачання проміжного продукту та компанії в цілому). Відділ постачання максимізуватиме свій прибуток, продаючи поміжний продукт в об’ємі OQ1 за ціною OРe на зовнішньому р инку та додаткову кількість (Q1Q3) за ціною OРt відділу споживання (рис. 4).

Дане рішення також відповідає оптимальному рішенню для відділу споживання, який потребує проміжний продукт в обсязі OQ2, адже відрізок OQ1 дорівнює Q2Q3, а отже, відрізок OQ2 дорівнює Q1Q3. Детальніший аналіз наведної графічної моделі можна знайти у працях закордон них дослідників .

17 Colin Drury. Management and Cost Accounting. Fourth edition. — London: International Thomson Business Press, 1996.

— 928 p. Q3OВипуск Q2Q1

Рис. 4. Трансфертне ціноутворення за наявності неконкурентного зовнішнього ринку для проміжного продукту

Рис. 4. Трансфертне ціноутворення за наявності неконкурентного зовнішнього ринку для проміжного продукту

Дослідження природи проміжного банківського продукту. Для практичного застосування проаналізованих вище графічних моделей трансфертного ціноутворення потрібно проаналізувати економічну сутність проміжного банківського продукту.

У сучасній науковій літературі виокремлюють чотири основні підходи до визначення сутності категорій «банківський продукт» та «банківська послуга»: грошовий, правовий маркетинговий та клієнтський

18 . На нашу думку, основні постулати зазначених вище концепцій можуть бути розглянуті в межах двох підходів до розуміння сутності банку.

Перший — визначає сутність комерційного банку як специфічного підприємства-виробника унікального продукту (товар специфічної природи у вигляді грошей та платіжних засобів), а ринку банківських продуктів — як «ринку виробника (банку)». У межах да ного підходу банківський продукт розглядається як певна сума грошових зобов?язань (грошовий підхід). Банківська послуга, у свою чергу, трактується як «послуга грошового характеру»: послуга, що забезпечує переміщення грошей з рахунку на рахунок або створення грошових фондів.

Другий — виходить з розуміння сутності комерційного банку як фінансового посередника, цільова функція якого орієнту ється на задоволення потреб клієнтів, а ринку банківських продуктів — як «ринку споживача (клієнта)». Беручи за основу дану логіку, банківський продукт трактується як форма прояву банківської послуги, яка, у свою чергу, спрямована на задоволення потреб клієнта (маркетинговий та клієнтсь

18

Перехожев В. А. Современные подходы к пониманию категорий «банковский продукт», «банковская услуга» и «банковская операция» // Финансы и кредит (рус.). — 2002. — № 21. — C. 23—33. кий підходи). Отже, банківська послуга вважається сутністю функціонування банку, а банківський продукт — форма прояву цієї сутності. Іншими словами, банківський продукт та послуга як, відповідно, форма та зміст перебувають у діалектичному взаємозв’язку.

Беручи до уваги методологічні та методичні особливості використання трансфертного ціноутворення, пропонуємо в межах даної статті взяти за ос нову підхід до розуміння категорії «банк»як специфічного підприємствавиробника унікального продукту, а категорії «банківська послуга»як певної суми грошових зобов’язань.

На відміну від інших секторів економіки фінансовий сектор у цілому і банківська система зокрема характеризуються єдиною (універсальною) субстанціональною основою продуктів, які вони виробляють. В основі будь-якого продукту підприємства фінансового сектора економіки лежит ь певна сума грошових зобов’язань. Зарубіжні банківські установи пропонують більше трьохсот видів банківських продуктів, вітчизняні — у два-три рази менше, але в основі кожного з них — певні грошові зобов’язання. Проміжний банківський продукт, також по суті є формою грошових зобов’язань і не має істотних відмінностей на су бстанціональному рівні від кінцевого банківського продукту.

Отже, проміжний банківський продукт як об’єкт трансфертного ціноутворення має свої аналоги на зовнішніх ринках. Для України це

Міжбанківський кредитний ринок, Міжбанківська валютна біржа, ринок депозитів і кредитів юридичних та фізичних осіб і т.д. Можна піддавати сумніву об’єктивність і нформації, що надходить з перелічених зовнішніх ринків, але сам факт їх існування є беззаперечним.

Отже, ми дійшли висновку, що для проміжного банківського продукту існують ринкові аналоги. Проаналізувавши рівень конкуренції на банківському ринку України, ми визначимо, яка з графічних моделей трансфертного ціноутворення може стати теоретичною базою для розробки ефективної мето дики трансфертного ціноутворення.

Дослідження рівня конкуренції на вітчизняному ринку банківських продуктів. Віднесення реальних ринків до теоретично обґрунтованих моделей ринків (ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігополія та чиста монополія) є одним із найбільш складних питань мікроекономіки, бо на кон’юнктуру ринків перманентно впливають різноманітні економічні та соціально-по літичні фактори.

Визначимо ступінь конкурентності вітчизняного ринку банківських продуктів, застосовуючи найпоширеніші у світовій практиці методики оцінки конкурентності ринків. Предметом дослідження є ринок банківських продуктів у цілому без його сегментації за видами банківських операцій та послуг. Через відсутність необхідної інформації у дослідженні не враховано діяльність на ринку банківських продуктів неба нківських фінансових установ.

По-перше, проаналізуємо вітчизняний банківський ринок, використовуючи формально-логічний метод. За обґрунтованими у науковій літературі формальними ознаками (табл. 1) проведемо аналіз українського ринку банківських продуктів.

Таблиця 1

Формальні ознаки основних моделей ринків

Модель ринку

Формальні ознаки основних моделей ринку

Чиста конкуренція

Монополістична конкуренція

Олігополія Чиста монополія

Кількість фірм

Дуже велика Велика Декілька Одна

Тип продукту

Стандартизований

Диференційований

Стандартизований або диференційований

Унікальний

Контроль над ціною

Відсутній

Певний, але в доволі вузьких рамках

Обмежений, значний за таємної змови

Значний

Умови вступу до галузі

Дуже легкі, бар’єри для вступу відсутні

Порівняно легкі

Наявність істотних бар’єрів для вступу

Вступ блокований

Нецінова конкуренція

Відсутня

Значний наголос на рекламу, торгових знаках, товарних марках і т.д.

Дуже типова, особливо за диференціації продукту

Головним чином реклама соціальної діяльності фірми

Результати аналізу банківського ринку України за визначеними вище критеріями наведено у табл. 2. Ступінь відповідності значення формальної ознаки реальному стану речей проранжовано за балами: 0 — зовсім не відповідає; 0,5 — справджується частково; 1 — цілком відповідає. Найбільше балів за формально-логічним методом аналізу отримали ринок чистої конкуренції та ринок монополістичної конкуренції — 3 та 2,5 бала відповідно. Отже, мож на охарактеризувати вітчизняний ринок банківських продуктів як такий, що частково відповідає теоретичній моделі ринку чистої конкуренції та почасти належить до ринку монополістичної конкуренції.

19

Кэмпбелл Р. Макконнел, Стэнли Л. Брю. Экономикс принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. 11-го изд. — К.: Хагар-Демос, 1993. — 785 с.

цею. Для абсолютно конкурентної фірми P = MC, а отже, L = 0. Чим бі

Таблиця 2

Характерні риси вітчизняного банківського ринку

Модель ринку, бали відповідності

Характерні риси

Чиста конкуренція

Монопо- лістична конкуренція

Олігополія

Чиста монополія

Вітчизняний банківський ринок

Кількість фірм 1 0,5 0 0 Дуже велика

Тип продукту 1 0 0,5 0

В основному стандартизований, іноді диференційований

Контроль над ціною

1 0,5 0 0

В основному відсутній, іноді незначний

Умови вступу до галузі

0 1 0 0 Порівняно легкі

Нецінова конкуренція

0 0,5 0,5 0

Присутня не значною мірою

Усього балів 3 2,5 1 0

Наступний підхід до вимірювання стану конкуренції на ринку ґрунтується на дослідженні показника «відносної націнки» або індексу Лернера. Даний спосіб вимірювання монопольної влади фірми був запропонований у 1934 р. економістом Аббою Лернером, а тому він називається лернерівським ступенем монопольної влади

20 . Математично даний критерій виражається формулою: EP MCP I l

1 ? ? ?, (1) де — лернерівський ступінь монопольної влади; l P — ціна; I MC — граничні витрати; E

— еластичність попиту на товар даної фірми.

Значення індексу Лернера завжди перебуватиме між нулем та одиницею. Для абсолютно конкурентної фірми P = MC, а отже, L = 0. Чим більшим є значення індексу, тим більший ступінь монопольної влади має дана фірма на ринку. Дл я забезпечення аналізу всього ринку банківських продуктів пропонуємо адаптувати формулу 1, помноживши її чисельник та знаменник на загальний обсяг виробництва банківських продуктів усіма банкам України у 2005 році (Q). Отже, добуток P ? Q

20

Роберт С. Піндайк, Деніел Л. Рубінфелд. Мікроекономіка. Пер. з англ. — К.: Основи, 1996. — 645 с. відображатиме загальні доходи, а добуток MC ? Q — загальні витрати банківської системи України у 2005 році (у межах нашого аналізу вважатимемо граничні витрати (MC) тотожними середнім загальним витратам ATC). Виходячи з даних офіційного сайту НБУ

21 , 2005 року загальні доходи та витрати банків становила 27 480,6 млн грн та 25 073,1 млн грн відповідно. Використовуючи адаптований варіант індексу Лернера, знаходимо, що відносна націнка в банківській системі України у 2005 р. становила 0,0876 від ціни на банківський продукт. Даний рівень націнки порівняно з іншими секторами економіки є незначним і характеризує вітчизняний ринок банківських проду ктів як досить конкурентний.

Далі пропонуємо використати методику визначення концентрації ринку за індексом Херфіндаля-Хиршмана : ,...

22

3 2

2 2

1nHH SSSSI????? (2) де — індекс Херфіндаля

—Хіршмана; HH I

1 S — ринкова частка найбільшої фірми;

2 … S — ринкова частка наступної за величиною фірми; n

Для розрахунку значень даного індексу використовуються дані про частку продукції фірми у галузі, тобто ринкової частки фірми. Передбачається, що чим більша частка фірми у галузі, тим більшою є потенційна можливість для виникнення монополії. Потрібно відзначити, що ринкову частку банківської установи можна оцінити через визначення частки активів бан ку у загальній сумі активів банківської системи. Даний підхід зумовлюється специфікою банківської діяльності, коли статті активів (пасивів) повною мірою відображають обсяг реалізації банківських продуктів. S — ринкова частка найменшої за величиною фірми.

Якщо на ринку функціонує лише одна фірма (тобто ми маємо приклад чистої монополії), то %100

1 ?S, а 00010 HH ?I. Якщо у галузі працюють 100 однакових фірм, то %1? i S , а . У США високомонополізованим вважається ринок, на якому індекс ХерфіндаляХіршмана перевищує 1800. Даний індекс широко використовується в антимонопольній практиці.

100 2 ? i HH ??SI

Провівши на основі даних офіційного сайту НБУ розрахунок ринкової частки кожної із 163 банківських установ, що мали ліцензії НБУ на виконання банківських операцій станом на 1 січня 2006 року, та під

21 http://bank.gov.ua

22

Нуреев Р. М. Основы экономической теории Микроэкономика. — М.: Высшая школа, 1996.

— 446 с.

23 http:// bank.gov.ua сумувавши їх квадрати, ми отримали значення індексу Херфіндаля

Хіршмана для банківської системи України. Даний індекс з урахуванням продажу становить 389,39 одиниці, що знову ж підтверджує відсутність на вітчизняному ринку банківських продуктів надмірної концентрації.

Детальніший розрахунок значення індексу наведено у Додатку 1. І нарешті, скористаємося простішим, але прозорим і зрозумілим методом вимірювання ринкової влади, який за пропоновано Полом

А. Семюельсоном та Вільямом Д. Нордгаузом . Сутність даного методу в аналізі ринкової частик лідерів ринку. На основі емпіричних даних американської економіки автори запропонували такі критерії визначення конкурентності ринків: ринок має високий ступінь концентрації, якщо чотири найбільші компанії контролюють понад 60 % ринку, на ринках з низьким рівнем концентрації чотири найбільші компанії виробляють не більше 20 % продукції.

Лідерами банківської системи України є Приватбанк — 10,31 % ринку, банк «Аваль» — 9,00 % ринку, Промінвестбанк — 6,82 % ринку та

Укрсоцбанк — 5,03 % ринку. Визначені банки-лідери у сукупності контролюють 31,17 % ринку банківських продуктів України. Більш детальний розрахунок значення індексу наведено у Додатку 1. Таким чином, з одного боку, ми не можемо говорити про низький рівень концентрації ринк у, але з іншого — чотири банки-лідери контролюють близько третини ринку, що є досить високим показником. Через відсутність доступу до інформації у дослідженні не враховано можливого контролю кількох банківських установ одним власником.

Проаналізувавши український ринок банківських продуктів, ми з’ясували, що він є досить конкурентним і жоден із його учасників не має моно польної влади для контролю над цінами, крім Національного банку України. У свою чергу, НБУ не може розглядатися як стандартний учасник ринку банківських продуктів, поза як виконує специфічні функції регулятора та забезпечує стабільність національної валюти.

За результатами дослідження сутності проміжного банківського продукту та визначення рівня конкуренції на наці ональному ринку банківських продуктів, ми дійшли висновку, що стратегічним орієнтиром у розробці методик трансфертного ціноутворення повинна стати графічна модель, що передбачає наявність конкурентного зовнішнього ринку для проміжного продукту (рис. 2). Дана модель визначає необхідність орієнтації в розробці методики трансфертного ціноутворення на ринкові індикатори.

Визначення практичної значимості дослідження. Перевіримо практичну зн ачимість наших дослідження порівнявши їх результати зі світовою та національною практикою трансфертного ціноутворення.

24

Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз. Мікроекономіка. Пер. з англ. — К.: Основи, 1998.

— 675 с.

Взявши за основу наукове дослідження Roger Y. W. Tang , проаналізуємо практику трансфертного ціноутворення 500 найбільших американських корпорацій (корпорацій, які входять до розрахунку індексу Fortune 500). Дослідження здійснювалось 1990 року за допомогою анкетування, відповідь отримано від 143 респондентів, які представляють 28,6 % від загальної кількості корпорацій, що були включені у дослідження (табл. 3).

Таблиця 3

Використання методів трансфертного ціноутворення у найбільших корпораціях США, %

При веденні бізнесу на території США

При веденні міжнародного бізнесу

Методи трансфертного ціноутворення

1990 р. 1977 р. 1990 р. 1977 р.

На основі витрат 46,2 50,4 41,4 46,6

На основі ринкових цін 36,7 31,5 45,9 39,0

На основі переговорів 16,6 18,1 12,7 13,6 Інші методи 0,5 0 0 0,8

Усього 100 100 100 100

Американські науковці Roger Y.W. Tang, C.K.Walter та R.H. Raymond у 1979 році провели аналогічне дослідження, результати якого також наведені у таблиці 3. Порівнюючи результати дослідження у 1977 та 1990 роках, можемо виявити загальну тенденцію до зменшення питомої ваги методів трансфертного ціноутворення, базованих на витратах та переговорах, і збільшення на понад 5 відсоткових пунктів питомої ваги методів трансфертного ціноутворення, базованих на ринкових цінах.

Досвід застосуванням метод ик трансфертного ціноутворення в інших високорозвинутих країнах проілюстровано у табл. 4 .

25 Tang R. Transfer pricing in the 1990s // Management Accounting (USA). — 1992.

— February.

— P. 22—26.

26 Roger Y. W. Tang, C. K. Walter, and R. H. Raymond. Transfer Pricing — Japanese vs. American Style // Management accounting.

— 1979. — January.

— P. 12—16.

27 Drury C., Braund S., Osborne P. and Tayles M. A Survey of Management Accounting Practices in UK Manufacturing Companies.

— London: ACCA Research Paper, Chartered Association of Certified Accountants, 1993.

— 125 p.

Таблиця 4

Використання методів трансфертного ціноутворення, %

Країна

Японія США Австрія Канада

Рік дослідження

Методи трансфертного ціноутворення

1979 1990 1991 1992

На основі ринкових цін 34 37 13 34

На основі витрат 46 46 65 46

На основі переговорів 19 16 11 18 Інші методи 1 1 11 2

Як видно з табл. 4, близько половини підприємств орієнтується, встановлюючи трансфертні ціни, на власні витрати. Це пояснюється відсутністю конкурентних зовнішніх ринків для багатьох проміжних продуктів, що є об’єктами трансфертного ціноутворення. Водночас, більше третини підприємств розробляє системи трансфертного ціноутворення на основі ринкових цін.

У квітні 2006 року ми провели дослідження практики тра нсфертного ціноутворення у вітчизняних банківських установах. Дослідження проводилося за допомогою анкетування 55 найбільших за величиною активів банківських установ, що становить 33,7 % від загальної кількості банківських установ, які мали ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій станом на 01.01.2006 року. Активи включених у дослідження банківських установ станом на 01.01.2006 року ста новили 88,3 % сукупного активу банківської системи України.

Приблизно на такому самому рівні перебували інші балансові показники діяльності даної групи банківських установ. Отже, з огляду на долю ринку банківських продуктів, що представляють включені у дослідження банківські установи, вибірку можна вважати репрезентативною. На даний момент ми отримали 16 відповідей, що становить 29 % від загальної кількості респонде нтів. Представники шести банківських установ відзначили, що на даний момент не використовують систему трансфертного ціноутворення, але найближчим часом планують її запровадити.

Представники десяти банків відповіли, що використовують систему трансфертного ціноутворення. Деякі результати дослідження щодо особливостей методів трансфертного ціноутворення та строку їх використання подано в табл. 5.

Таблиця 5

Використання методів трансфертного ціноутворення у банківських установах

України

Особливості методики Строк використання

Методика трансфертного ціноутворення

Кількість відповідей

Частка, %

Менше

5 років, кількість відповідей

Більше

5 років, кількість відповідей

Орієнтована на ринкові індикатори

1 10 % 1

Орієнтована на витрати 1 10 % 1

Орієнтована на ринкові індикатори та витрати

6 60 % 6 1 Інша 2 20 % 2

Усього 10 100 % 9 1

Отже, ми бачимо, що більшість банківських установ орієнтується на використання як ринкових орієнтирів так і внутрішніх витрат для визначення рівня трансфертних цін. Дані результати можна пояснити, швидше за все, недостатньою достовірністю, оперативністю та ефективністю інформації, що надходить із ринків кінцевих банківських продуктів в Україні. Необхідно відзначити відсутність достатнього досвіду вико ристання трансфертних цін в українських банках (лише одна банківська установа використовує трансфертні ціни понад 5 років) та необхідність подальшого вдосконалення даного інструменту фінансового менеджменту.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Сучасна практика субсидування аграрного сектора в умовах функціонування глобальної торгової системи
Характеристика положень угод в рамках СОТ, які регулюють субсидії
Заходи, які застосовуються країнами—членами СОТ для підтримки сільського господарства
Коаліції країн—членів СОТ на переговорному процесі з приводу субсидування сільськогосподарського виробництва
Перспективи лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією в рамках СОТ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)