Posibniki.com.ua Історія Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики ХХ — початок ХХІ ст. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ПОСТБІПОЛЯРНОГО СВІТУ: 90-ті роки XX — початок XXI ст. ст. ТЕМА 10 НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ —ПОЧАТКУ 90-Х РОКІВ. ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 80-ХЗАКІНЧЕННЯ «ХОЛОДНОЇ В


< Попередня  Змiст  Наступна >

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ПОСТБІПОЛЯРНОГО СВІТУ: 90-ті роки XX — початок XXI ст. ст. ТЕМА 10 НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ —ПОЧАТКУ 90-Х РОКІВ. ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 80-ХЗАКІНЧЕННЯ «ХОЛОДНОЇ В


10.1. Нова зовнішня політика Радянської держави. Перехід у взаємовідносинах між СРСР і США від конфронтації до співробітництва

Нове радянське керівництво на чолі з М.С. Горбачовим з перших кроків своєї діяльності стало приділяти велику увагу проблемам міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР. На перший план вийшло прагнення радянського уряду суттєво понизити міжнародну напруженість і розпочати позитивний діалог з провідними країнами Заходу, в першу чергу з США, з проблем обмеже ння озброєнь.

Влітку 1985 р. СРСР заявив про введення одностороннього мораторію на всі свої ядерні випробування. Термін мораторію неодноразово подовжувався і був відмінений лише в квітні 1987 р. після відмови США приєднатися до радянської мирної ініціативи. Тоді ж СРСР підтвердив і введений ним раніше мораторій на випробування протисупутникової зброї. Крім цього радянське керівництво ви ступило і з новими ініціативами в області обмеження і скорочення озброєнь: повністю заборонити ударні космічні озброєння, радикально, на 50% скоротити стратегічні ядерні озброєння СРСР і США, залишити у кожної із сторін по 6 тис. ядерних зарядів, що склало б всього третю частину ядерних арсеналів наддержав.

М.С. Горбачов ініціював контакти з лідерами провідних західних країн. В жовтні 1985 р. відбувся візит радянської делегації на чолі з Горбачовим до Франції. А протягом 19-21 листопада 1985 р. в Женеві відбулася американо-радянська зустріч на найвищому рівні. М. Горбачов і Р. Рейган підписали декларацію про недопущення ядерної війни і виступили із спільною заявою про те, що СРСР і США не буду ть прагнути до воєнної переваги.

15 січня 1986 р. була проголошена заява М. Горбачова: «В 2000 рік — без ядерної зброї». В ній містилася програма загального ядерного роззброєння до 2000 р. Проте нова радянська мирна ініціатива мала здебільшого пропагандистський ефект. Світова громадськість зустріла її досить стримано, оскільки на то й час не існувало реальних міжнародних механізмів щодо її вирішення. Цей приклад зайвий раз продемонстрував необхідність вироблення принципово нових концептуальних підходів до радянської зовнішньої політики, яка згодом отримала назву «нового політичного мислення». В цій справі значну роль відіграв XXVII з’їзд КПРС, що відбувся в березні 1986 р. На вищому партійному форумі вперше за вес ь період радянської історії пролунала офіційна заява про те, що в сучасних міжнародних умовах на зміну принципів соціалістичного інтернаціоналізму повинні прийти якісно нові принципи, що і лягли згодом в основу нової зовнішньополітичної доктрини СРСР.

У той же час радянська концепція нової системи міжнародної безпеки містила в собі також рито ричні і застарілі підходи. Така двоїстість пояснювалася як складністю самої проблеми, так і явним небажанням впливової частини радянського керівництва відмовитися від політико-ідеологічних догматів і радикально змінити радянські зовнішньополітичні орієнтири.

Досить складний характер мав і переговорний процес з проблем роззброєння. Протягом 11—12 жовтня 1986 р. в Рейк’явіку (Ісландія) відбулася нова радянсько-американська зу стріч на найвищому рівні. М. Горбачов і Р. Рейган розглядали два основних питання. Першим було питання про скорочення радянських і американських ядерних ракет середньої дальності в Європі, другим — про наміри США розгорнути глобальну космічну протиракетну систему, відому як стратегічну оборонну ініціативу (СОІ). При обговоренні першого питання намітився певний прогрес, а при о бговоренні другого американська сторона зайняла жорстку позицію, запропонувавши навіть зняти його з порядку денного. І це при тому, що СОІ не тільки йшла врозріз з

чинним радянсько-американським Договором з протиракетної оборони 1972 р., але й практично повністю зруйнувала всю систему домовленостей по обмеженню озброєнь. В результаті ніяких конкретних домовленостей в Рейк’явіку не було прийнято.

Радянський уряд прикладав і надалі наполегливі зусилля з метою пониження міжнародної напруженості. За ініціативою СРСР у травні 1987 р. керівний орган Організації Об’єднани х Націй виступив з пропозицією одночасного розпуску воєннополітичних блоків — ОВД і НАТО. Але з боку Північноатлантичного альянсу ніякої позитивної реакції не пролунало.

Не дивлячись на значні зусилля, радянські зовнішньополітичні миролюбні пропозиції не давали конкретних результатів. Така ж ситуація складалася і на радянськоамериканських переговорах з роззброєння. США та їх сою зники по НАТО зайняли очікувальну позицію, розраховуючи на значні поступки з боку СРСР. І західні опоненти домоглися свого. В тій ситуації, що склалася, радянський уряд, переслідуючи мету домогтися конкретних результатів у справі роззброєння, прийняв вочевидь нерівноправну, невідповідну для СРСР пропозицію США про ліквідацію радянських і американських ракет середнього радіусу дії (від 1 до 5,5 тис. км) в Є вропі. Такого класу ракет у СРСР було значно більше, ніж у США. Проте аналогічні ядерні ракети Англії і Франції зберігалися. Але не дивлячись на це, радянський уряд на чолі з М. Горбачовим пішов значно дальше, запропонувавши скоротити і ракети малого радіусу дії (від 500 до 1 тис. км).

У СРСР таких ракет також було значно більше, ніж у США.

Ці суттєві з воєнної точки зору односторонні поступки з боку СРСР були продиктовані наполегливим прагненням радянського керівництва домогтися практичних угод у справі роззброєння і обумовлювались виключно політичними мотивами. Усвідомивши це, представники США почали висувати нові вимоги. Справа дійшла навіть до того, що коли текст м айбутнього договору вже був погоджений обома сторонами, США стали вимагати від СРСР включити в документ новий пункт про ліквідацію найновіших радянських ракет ОТР-23 («Об»). За своїми параметрами (радіус дії менше 500 км) вони не підпадали під обумовлені раніше статті договору. М. С. Горбачов і міністр іноземних справ Е. А. Ше варднадзе, не дивлячись на очевидну необґрунтованість даної вимоги, погодилися і на цю

Підписанню цього договору сприяли також і внутрішньополітичні зміни в Сполучених Штатах. Попередній конфронтаційний курс на міжнародній арені по схемі Захід-Схід ставав все більш сумнівним. У конгресі США загостилася боротьба з питань воєнних асигнувань, зростання державного боргу і дефіцит у бюджету. Відбулися суттєві перестановки всередині адміністрації Р. Рейгана: пішли зі своїх посад представники войовничих угрупувань керівних кіл (К. Уайнбергер, І. Кейсі та ін.) і вийшли на авансцену більш помірковані діячі — Дж. Шульц, Дж. Буш, Ф. Карлуччі. На реалістичні позиції почав схилятися і президент Р. Рейган.

У такій обстановці в грудні 1

987 р. у Вашингтоні відбулася нова зустріч генерального секретаря КК КПРС М. С. Горбачова і президента США Р. Рейгана. 8 грудня 1987 р. відбулася історична подія — було підписано першими особами двох наддержав «Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності». У відповідності з ним сторони зобов’язалися до 1 червня 1991 р. знищити всі свої ракети виз начених класів. Причому СРСР зобов’язувався ліквідувати і ті свої ракети, які знаходилися в Сибірі, на Далекому Сході і були націлені на Китай, Японію, Південну Корею. В загальній кількості підлягали ліквідації 1846 ракет і 825 пускових установок СРСР і 846 ракет і 318 пускових установок США. Ядерні боєзаряди ракет визначених класів складали близько 5 % вс іх запасів ядерної зброї двох наддержав. За наглядом всіх положень Договору встановлювався взаємний контроль, який передбачав присутність спостерігачів двох держав при знищенні ракет. Цей Договір став першим конкретним результатом процесу роззброєння. Вперше в історії відбулося не просто обмеження гонки озброєнь, а скорочення ядерних озброєнь та їх взаємопогоджене знищення. Учасники Вашингтонської зустрічі заявили, що вон и не будуть прагнути до воєнної переваги, що ядерна війна ніколи не повинна бути розв’язана.

В 1987 р. СРСР реалізував ще ряд мирних ініціатив. Так, за пропозицією радянського уряду була кардинально перероблена воєнна доктрина Організації Варшавського Договору — вона набула виключно оборонного характеру. Одночасно було заявлено про скорочення в одностор онньому порядку озброєнь ОВД. Вже в 1987 р. розпочалося виведення з території НДР 1 тис. радянських танків і 20 тис. військовослужбовців. Ця акція набула позитивного

поступку. Вони керувалися тим, що даний договір повинен бути підписаний будь-якою ціною.

міжнародного резонансу, але країни НАТО адекватним чином не відповіли.

Важливою подією радянської зовнішньополітичної діяльності 1987 р. став початок переговорів СРСР з Китаєм по вирішенню спірних проблем, що накопилися, і нормалізації двосторонніх відносин в повному обсязі. Демонструючи готовність до взаємопорозуміння, СРСР в односторонньому порядку суттєво скоротив військові формування поблизу радянсько-китайського кордону і вив ів значну кількість своїх військ з території Монголії. Розпочався новий раунд радянсько-китайських переговорів з прикордонних проблем.

Одночасно з активною діяльністю на міжнародній арені, що була спрямована на послаблення міжнародної напруженості і покращення міждержавних відносин, радянське керівництво займалося проблемою вироблення принципово нової зовнішньополітичної доктрини СРСР. Її загальні теоретичні основи вперше бу ли висвітлені в книзі М. С. Горбачова «Перебудова і нове мислення для нашої країни і всього світу», що була видана в 1987 р. як в СРСР, так і за кордоном. Її центральна теза

— цілісність, єдність і спільність всього світового простору, тісний взаємозв’язок усіх країн і соціалістичного, і капіталістичного таборів, і «третього світу».

А відтак всі ідеологічні, політичні та інші суперечності і розбіжності між двома світовими суспільнополітичними системами об’єктивно повинні відійти на другий план і поступитися місцем необхідності захисту загальнолюдських цінностей. Для того, щоб вижити в ядерному віці, всім країнам повинні бути притаманними добра воля, цілеспрямована спільна діяльність для досягне ння загальних цілей миру і розрядки. При цьому провідні країни світу повинні добровільно поступитися частиною своїх інтересів для утвердження цих глобальних світових цілей, а також пожертвувати ними в інтересах всіх інших малих країн. Світова громадськість зустріла цей новий підхід СРСР до проблем міжнародного життя з великою зацікавленістю.

В першій половині 1988 р. ос таточно сформувалася і нова зовнішньополітична доктрина СРСР, що отримала назву «концеп-ція нового політичного мислення». Її визначальним принципом стало загальне положення про те, що ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, економічних, ідеологічних та інших цілей. Основою «концепції нового мислення» стало визнання загальнолюдських цінностей. До неї в якості найважливіших бу ли включені і такі принципи, як визнання загальноприйнятих норм моралі в якості обов’язкового

На основі положень «концепції нового політичного мислення» вищий законодавчий орган країни — І з’їзд народних депутатів СРСР — у червні 1989 р. затвердив принципи радянського зовнішньополітичного курсу. Головними серед ни х були визначені наступні: забезпечення безпеки країни політичними засобами; ліквідація ядерної зброї в світі в ході переговорного процесу; недопущення застосування сили для досягнення політичних, економічних чи інших цілей; необхідність діалогу і переговорів з постановкою на баланс інтересів.

Щодо розвитку взаємин держав у гуманітарній сфері лідер СРСР підкреслював необхідність рішучого повороту в бік реального дотри мання прав людини, заявляючи про недопустимість надалі брати це поняття в лапки.

Такі заяви нового радянського керівництва розтоплювали кригу недовіри до СРСР з боку його близьких і далеких сусідів та створювали сприятливий клімат для практичної дипломатії й подолання міжнародної ізоляції, пов’язаної з військовим вторгненням Радянського Союзу в Афганістан.

По чинаючи з лютого 1988 р. СРСР і США, а також супротивні блоки — ОВД і НАТО приступили до демонтажу ракет «СС-20» і крилатих ракет. З 29 травня по 2 червня 1988 р. тривав офіційний візит президента США до СРСР. 1 червня 1988 р. під час московської зустрічі у верхах Р. Рейган і М. Горбачов обмінялися ратифікаційними грамотами про вступ в си лу підписаного в грудні 1987 р. у Вашингтоні Договору про знищення ракет середнього радіусу дії. США та СРСР під міжнародним наглядом на відведених полігонах приступили до планової ліквідації ракет зазначеного класу. Знищення цієї зброї набуло інтенсивного характеру і вже наприкінці 1989 р. СРСР знищив понад 80 % і США — понад 53 % ракет се реднього радіусу дії. Разом із ракетами ліквідовувалося і пускове устаткування. Це було початком реального ядерного роззброєння.

Американсько-радянський мирний діалог продовжувався і під час президентства Джорджа Буша (1989-1992 рр.). На початку грудня 1989 р. на радянському військовому кораблі поблизу о. Мальта відбулася зустріч нового президента США з М. Горбачовим. Високі сторони ретельно об говорили ситуацію, що

критерію всякої політики, виключення втручання у внутрішні справи, деідеологізація міждержавних відносин. Головними інструментами зовнішньої політики проголошувалися діалог, чесність і відкритість, передбачуваність, публічна (народна) дипломатія.

склалася у світі і зокрема в Європі, домовившись «діяти обережно» в питанні, що стосується об’єднання Німеччини, і «не форсувати» подій. Під час цієї зустрічі радянський лідер зробив важливу заяву про те, що СРСР не розглядає Сполучені Штати Америки як військового супротивника. Дж. Буш незабаром також заявив, що США ніколи не буду ть загрожувати безпеці Радянського Союзу. В ході цієї зустрічі високими сторонами також обговорювались подальші перспективи скорочення ядерних озброєнь.

Важливою віхою у радянсько-американських відносинах став візит президента СРСР М. Горбачова в США, що тривав з 30 травня по 5 червня 1990 р. В результаті переговорів з президентом США Дж. Бушем було підписано пакет угод, пр отоколів і спільних заяв. Було погоджено основні положення угоди про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО), укладено угоду про ліквідацію 80 % хімічної зброї і про відмову від її виробництва, досягнуто домовленості про вдосконалення перевірки на місцях потужностей ядерних вибухів. Таким чином, були усунуті перешкоди, які гальмували ратифікацію двох важливих радянськоамериканських договорів, пі дписаних ще в 1974 і 1976 рр. — про обмеження підземних випробувань ядерної зброї і про підземні ядерні вибухи в мирних цілях. Також було укладено важливу угоду, що доповнювала і розширювала угоду 1973 р. про науково-технічне співробітництво в галузі мирного використання атомної енергії.

Наступна зустріч лідерів двох держав проходила в Москві 29 липня — 1 серпня 1991 р. Це нтральною темою на переговорах була проблема вироблення загальних підходів щодо усунення загрози ядерної війни. Президент США Дж. Буш провів у Кремлі важливі переговори з М. Горбачовим за участю Б. Єльцина і Н. Назарбаєва. 31 липня 1991 р. М. Горбачов і Дж. Буш підписали в Москві Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). У відповідності з До говором кількість міжконтинентальних балістичних ракет та інших СНО у кожної сторони скорочувалась на 30—40 % з тим, щоб граничний рівень був однаковим і становив 1600 носіїв і 6000 зарядів.

Цей Договір продемонстрував прагнення обох сторін по приборканню гонки озброєнь, зміцнення загального миру і міжнародної безпеки. Він показав, що керівники СРСР і США стоять за не допущення ядерної війни.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
10.3. Антитоталітарні демократичні революції у країнах Східної Європи. Розпад Югославії. Об’єднання Німеччини
10.4. Серпневі події 1991 р. у Москві і розпад СРСР. Утворення СНД, закінчення «холодної війни» та її наслідки
ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ПОСТБІПОЛЯНОРНОСТІ
11.2. Проблема міжнародної безпеки за умов глобальних викликів постбіполярних часів
ПОГЛИБЛЕННЯ І РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ. КРАЇНИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)