Реформування бухгалтерського обліку в Україні призводитьдо перегляду багатьох правил і методик. У зв’язку з цим періодично виникає необхідність у перегляді нових класифікаційнихознак рахунків, поділу останніх на інші групи і підгрупи майна і
джерел його утворення. Для реалізації цього положення в бухгалтерському обліку повинна бути сформована система рахунків,яка б достатньою мірою відображала і оцінювала всю діяльністьсуб’єкта господарювання, сприяла оперативному управлінню якна нижчому, так і вищому рівні, контролю за виконанням завданьі оптимальному використанню внутрішніх резервів.
В економічній літературі класифікацію рахунків бухгалтерського обліку досліджували науковці Бутинець Ф. Ф., Бичкова С. В,Любушина Н. П., Дембінський Н. В., Баканов М. І., ДмитрієвМ. В. та інші. Проте, існують дискусії щодо удосконалення класифікації рахунків бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних вимог.
Відображення господарських операцій здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку, яких налічується велика кількість.На кожному рахунку залежно від об’єктів обліку, відображаєтьсяінформація тільки по однорідних господарських операціях, томув практичній діяльності необхідно знати зміст, функції і призначення кожного із них,що обліковувати на кожному рахунку. Всвою чергу це сприяє застосуванню єдиних підходів до відображення господарських операцій у практичній діяльності.
Проведені дослідження свідчать про те, що в практиці зарубіжного обліку найпоширенішим підходом до класифікації бухгалтерських рахунків у розрізі складових фінансової звітності:активи, зобов’язання, капітал, доходи, витрати [3]. Обґрунтуванням зазначеної класифікації є те, що рахунок визначається якскладова частина фінансової звітності, тому логічно, щоб класифікація рахунків відповідала класифікації елементів звітності.
Подібна класифікація по відношенню до балансу, як вважаютьдослідники [6], суттєво полегшить побудову робочого плану рахунків як при існуванні єдиного плану, так і при його відсутності.
Перший рівень класифікації рахунків за призначенням дозволяє розділити всю номенклатуру рахунків на балансові, тобто рахунки, чиє сальдо прямо або побічно фігурує на статтях бухгалтерського балансу і позабалансові, тобто рахунки, чиї сальдо непоказуються на статтях бухгалтерського балансу і не включаються до підсумку.
Загальна класифікація рахунків за структурою фінансової звітності [6], передбачає, що основні рахунки повинні бути розділеніна дві великі групи: капіталізовані і некапітализовані; перші показуються в бухгалтерському балансі, другі — у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід). Наступною групоюактивів є монетарні. До них відносять рахунки грошових коштів,короткострокових векселів одержаних,поточних фінансових інвестицій..
Група джерел коштів (пасиву) складається з зареєстрованогокапіталу і зобов’язань. Рахунки власного капіталу представленіфондовими рахунками (зареєстрований капітал, додатковий капітал), рахунками резервів (резервний капітал), а також нерозподіленого прибутку як джерела власних коштів.
Група некапітализованих рахунків, формує Звіт про фінансовірезультати (Звіт про сукупний дохід), акумулює результати роботи суб’єкта господарювання на підставі співставлення доходів івитрат, тобто дозволяє оцінити ефективність використання адміністрацією наявних у розпорядженні ресурсів.
Проведені дослідження свідчать, що у різних країнах ставлення до класифікації рахунків неоднозначне. Так, наприклад, уСША, Англії та країнах британської співдружності кожна фірмасамостійно розробляє номенклатуру рахунків. У країнах континентальної школи обліку (Німеччини, Франції), а також у Росіїта Республіці Білорусь така класифікація рахунків забезпечуєєдине розуміння принципів відображення і узагальнення виробничо-господарської та фінансової діяльності і однаковість побудови системи бухгалтерського обліку для всіх економічнихсуб’єктів [6].
Таким чином, класифікація рахунків являє собою знаряддяпопереднього аналізу діяльності суб’єкта господарювання, визначення обсягу необхідної інформації та можливого її отримання в системі бухгалтерського обліку.
Література
1. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку: в двох частинах.Ч.1: 2-е вид.; доп. і перероб. — Житомир : ПП «РУТА», 2001. — 512 с.;Ч.2: 2-е вид.; доп. і перероб. — Житомир : ПП «РУТА», 2001. — 512 с.
2. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку:Підручник длястудентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит. /Вид.2-е, доп. іперероб. — Житомир. ЖІТІ, 2000. — 640с.
3. Бычкова С. В. Бухгалтерская отчетность. Возможности моделирования для принятия правильных управленческих решений. Балансоваямодель и классификация счетов. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://vuzlib.org/books/12097
4. Пачоли Л. Сумма арифметики, геометрии, учения о пропорциях иотношениях. Часть первая. Отдел 9. Трактат I X. О счетах и запися) /Под ред. Соколова Я. В. М. [Электронный ресурс]. Режим доступа :http://ek-lit.narod.ru/lukasod.htm
5. Соколов Я. В. Основи теории бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 79.
6. Соколов Я. В. Бухгалтерский учет как сумма фактов хозяйственной жизни. — М.: Магистр, 2010.
7. Теория бухгалтерскогоучета: Учеб. пособие для вузов / Под ред.проф. Н. П. Любушина. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИДАНА, 2003. — 312 с.УДК 657.1Кантаєва О. В.,д.е.н, професор, професор кафедри обліку та аудиту,Севастопольський інститут банківської справиУниверситета банківської справиНаціонального банку України
