Зауважимо, що функціональну (цільову) спрямованість податкового механізму визначає податкова політика держави. Вона має бути сформована так, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків — фіскальної, а з другого — сприяти реалізації регуляторної функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Основні функції податків
Здійснюючи податковий вплив на відтворювальні процеси, держава, як правило, має такі цілі: досягнення постійного економічного зростання; забезпечення стабільності цін на основні товари й послуги та повної зайнятості працездатного населення; забезпечення певного мінімального рівня доходів населення; створення системи соціального захисту незахищених громадян; досягнення рівноваги в зовнішньоекономічній діяльності; захист навколишнього середовища. При досягненні цих цілей реалізуються допоміжні функції податків, що випливають з основних і пов’язані з ними (табл. 8.6).
Досягнення названих соціально-економічних цілей одночасно є неможливим. Тому головна мета податкової політики держави — знайти балансове співвідношення між можливостями держави з погляду забезпечення її фінансовими ресурсами через податковий механізм і досягнення пріоритетних соціально-економічних цілей за певних умов розвитку країни.
Таблиця 8.6
ДОПОМІЖНІ ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ
| Соціальна — через диференційоване оподаткування різних доходів фізичних осіб та забезпечення певних соціальних програм |
Стимулююча — через вплив податків на ефективність і стабільність економічного розвитку |
| Нагромаджувальна — через податки держава накопичує фінансові ресурси |
Розподільча — через податки держава здійснює розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів суспільного доходу країни |
| Політична — оподаткування слугує потужним інструментом вирішення політичних питань за певних конкретно-історичних обставин |
Функція вирівнювання соціальноекономічного розвитку регіонів — створення певних умов щодо оподаткування |
| Екологічна — через екологічні податки забезпечується захист навколишнього середовища |
Зовнішньоекономічна — через податки досягається рівновага в зовнішньоекономічній діяльності країни |
Податкова політика держави здійснюється на основі певних принципів, що відображають її мету. Принципи оподаткування, сформульовані світовою економічною наукою, мають загальний характер, хоч у різних країнах їм притаманні відмінні риси, пов’язані з неоднаковим трактуванням деяких понять і положень. Узагалі принципи оподаткування, які кладуться в основу податкової політики держави, нині є системою, що враховує як інтереси платників податків, так і держави. Однак у зв’язку з багатоаспектністю змісту податків, їхнім комплексним характером і неоднозначною природою, податковий механізм кожної країни має діяти на основі власної науково обґрунтованої системи організаційних, економічних та юридичних принципів, що відповідає рівню розвитку країни, її традиціям, менталітету тощо.
Принципи формування податкової політики є основними критеріями оцінювання якості податкового механізму. Щодо визначення принципів, що лежать в основі податкової політики, то їх можна поділити на дві групи: загальні принципи оподаткування, які в певному формулюванні наводяться різними вченими і є підґрунтям будь-якої податкової політики, та особливі принципи оподаткування, що виводяться з аналізу особливостей соціально-економічного розвитку країни і тих завдань, розв’язанню яких має сприяти податкова політика, що формується (табл. 8.7).
Таблиця 8.7
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ
| 1. Принципи бюджетного забезпечення |
| Принцип достатності — зумовлює забезпечення достатніх доходів усіх бюджетів (державного та місцевого) для фінансування їхніх видатків |
| або взаємодоповнюваність Принцип множини податків — зумовлює сукупність диференційованих податків та об’єктів їх обкладання, реалізує ефект взаємодоповнюваності податків Принцип єдиного податку — зумовлює об’єднання в один податок платежів з одного об’єкта оподаткування та створення єдиного ідеального податку альтернатива |
| 2. Принципи етико-правового спрямування |
| Принцип соціальної справедливості (податкоспроможності)— означає, що тягар оподаткування має бути поставлений у залежність безпосередньо від конкретного доходу та рівня добробуту |
Принцип рівнонапруженості — передбачає, що зобов’язання перед бюджетом щодо сплати податків встановлюється для всіх платників відповідно до їх можливостей і результатів діяльності шляхом єдиних або диференційованих ставок |
| 3. Принципи загальноекономічного спрямування |
| Принцип системності та внутрішньої цілісності оподаткування — відображається у взаємозв’язаності, узгодженості змін основних податкових показників за зміни основних параметрів (ВВП та його структури), спрацьовує на єдність економічного простору країни |
Принцип стабільності в оподаткуванні — означає, що податкова система має залишатися сталою протягом кількох років, що забезпечить інтереси не тільки платників податків, а й держави; зміна механізму оподаткування має відбуватись еволюційним шляхом |
| Принцип гнучкості (еластичності) оподаткування — означає, що податковий механізм може оперативно змінюватись у бік зменшення або збільшення податкового тягаря згідно з об’єктивними потребами й можливостями держави |
Принцип ефективності оподаткування— означає наявність інструментів у податковому механізмі, що стимулюють економічне зростання, господарську діяльність підприємств і підприємців |
Реалізація податковим механізмом певної сукупності загальних і особливих принципів оподаткування надає йому неповторності, робить його несхожим на інші податкові механізми. Однак і податкові механізми, побудовані на тих самих принципах оподаткуван-
ня, як правило, відрізняються один від одного. По-перше, тому що різним є співвідношення загальних принципів, закладених в основу їх побудови. Особливо позначається на характеристиках податкового механізму різний ступінь реалізації ним принципів ефективності та справедливості. По-друге, податкові системи ґрунтуються на різних особливих принципах оподаткування. Серед них можна назвати такі: «податкова система має сприяти стабілізації економіки та економічному зростанню» (Р. Мардтсен); «податкова система має бути спроектована так, щоб індивіди були переконані в доцільності своїх податкових виплат» (Дж. Стігліц).
Чинником, який забезпечує сумісність елементів податкової системи, їх відповідність один одному та зовнішньому середовищу, є основний принцип оподаткування. У податковій системі він виконує своєрідну роль «мети», якій підпорядковуються всі елементи. Ця мета є зовнішньою стосовно податкової системи в тому розумінні, що визначається зовнішніми чинниками — завданнями, які стоять перед економікою конкретної країни на певному етапі її розвитку.
Системність оподаткування забезпечується також умілим комбінуванням податків, кожен з яких більшою мірою виконує ту чи іншу функцію. Так, непрямі податки добре виконують фіскальну функцію, тимчасом як їхня регуляторна функція є обмеженою; прямі податки добре виконують регуляторну функцію, фіскальна ж функція такого податку, як податок на прибуток корпорацій, є обмеженою. Завдяки поєднанню податків з різними властивостями щодо виконання ними функцій система в цілому забезпечує реалізацію всіх функцій податків.
Ураховуючи основні принципи оподаткування, зауважимо, що податковий механізм має бути розгалуженим, щоб впливати на всі сфери соціально-економічного життя, на всі сторони діяльності суб’єктів господарювання. Чим ширший арсенал інструментів і методів оподаткування, тим більші можливості держави у проведенні податкової політики, яка б сприяла створенню умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, стимулювала інвестиційну, інноваційну та підприємницьку активність.
Податковий механізм також необхідно розглядати з двох позицій:
1) з погляду положень податкового законодавства, що обумовлює певні принципи оподаткування; податкові ставки, податкову базу, процедури сплати податків тощо;
2) з погляду фактичного впливу, що відображає застосування законодавства в реальній податковій практиці, а саме:
• на мікрорівні господарювання (вплив податків на окремих суб’єктів економіки, на окремі галузі чи ринки);
• на регіональному рівні (вплив податків на окремі території чи регіони країни);
• на макроекономічному рівні (вплив податків на соціальноекономічні процеси, що відбуваються в країні).
