Posibniki.com.ua Філософія Методика викладання економічних дисциплін 6.3.Дискусія як метод групового теоретичного навчання і практичного вирішення економічних проблем


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.3.Дискусія як метод групового теоретичного навчання і практичного вирішення економічних проблем


Дискусія — це одна з найдавніших форм організації навчання. Тому викладання теми й почнемо з методики її проведення. Як форма навчання вона потребує певної методичної підготовки. Учитель економіки, як і кожна освічена людина, повинен володіти методикою ведення дискусії. Дискусіяяк методична проблема

Розглянемо таку ситуацію. Відбувається обговорення економічного проекту. Починається воно зі взаємних поклонів та люб’язностей. Зауваження дрібні, не торкаються суттєвих питань. Аж раптом хтось порушує негласний порядок і висловлює свою рішучу незгоду. І тут вибухає суперечка. Тепер не можна впізнати ораторів. Ведучий не може впоратися з їхніми емоціями. Думка працює в усіх.

Виникла творча атмосфера! Як правило, користь від таких обговорень буває значною, оскільки учасники о бговорення !

наближаються до істини через глибоке усвідомлення проблеми. На жаль, у нашому суспільстві дуже поширеною була така позиція: «Не варто втручатися... Від мене нічого не залежить, а ворогів собі наживу».

Хтозна скількох помилок в економіці наше суспільство могло б уникнути, якби обговорення і впровадження різних проектів було б конструктивним, вільним і творчим! Чи не тому прагматичні японці орган ізують повсюдно «гуртки якості», а затвердження будь-яких проектів розпочинають «знизу»?

Дискусія — слово латинського походження, що в перекладі означає розгляд, дослідження. Сучасне розуміння дискусії пов’язане з політикою і науковими дослідженнями.

Основними видами дискусії вважають такі: «круглий стіл», «судове засідання», «міжгрупове обговорення», «форум», «техніка акваріуму». «Техніка акваріуму» полягає в постановці проблеми викладачем; створення підгруп для обговорення; визначення часу обговорення і того, хто буде презентувати її рішення та їх обговорення.

Методично правильно організована дискусія на лекції чи практично-семінарському занятті вимагає чіткого розуміння поняття дискусії, диспуту, полеміки, міжгрупового обговорення тощо. Викладач повинен володіти вмінням вибирати тему диску сії та її мету; розв’язувати проблеми, що обговорюються, і здійснювати аналіз і оцінку ефективності її проведення для студентів.

Особливої методичної майстерності потребують початок і управління дискусією, чітке слідування основній меті дискусії, визначення тактики та аргументації, контролювання мети, час і підсумок дискусії.

Викладач, що організує дискусію, повинен вміти «говорити так, щоб його поч ули». Намагайтесь цікаво починати розповідь. !

Дуже важливою є порада: «Уникайте полеміки із самозакоханими, бо вони як глуха тетеря, яка токує і нікого більше не чує. Вчіться реагувати на зауваження і “важких” студентів».

У процесі проведення дискусії викладач повинен мати певні комунікативні навички спілкування, вміння відповідати на важкі запитання і гасити «гострі об говорення», вміти активізувати генерування ідей, підбивати підсумки дискусії та самооцінку.

В економічній підготовці важливо розвивати в майбутніх економістів навички критичного аналізу альтернативних варіантів рішення і толерантності до сприйняття точки зору іншої людини, іншого дискурсу, менталітету, культури взагалі.

Методика групової дискусії як форма розбору і дослідження може проводитись двома способами:

1) спосіб організації діяльності реальних колективів з метою швидкого і вигідного рішення завдань, які стоять пере д ними;

2) метод активного навчання та стимуляції групових процесів у природних і штучних групах. Методика проведення групової дискусії

Дискусія дозволяє досягати таких ефектів: ? дає повне уявлення про проблему, висвітлює її з різних боків, тому що дає можливість висловити різноманітні думки, в тому числі альтернативні; ? зменшує протидію сприйняттю і розумінню нової інформації та забезпечує коригування власних позицій і кожним учасником; ? пом’якшує приховані конфлікти, тому що відкритість суджень знімає емоції в оцінці чужих ідей; ? надає груповому рішенню статус групової норми; ? колективне прийняття рішень підвищує згуртованість групи і є передумовою для активізації учасників у процесі реалізації прийнятих рішень як власних; ? у дискусії з’являються додаткові можливості підтвердження або підвищення власного статусу.

Групова дискусія за предметом обговорення виступає у двох видах:

1) як метод аналізу конкретних ситуацій з минулої практики учасників; !

2) як груповий самоаналіз, коли обговорюються події, що виникають у групі «Тут і зараз». Існують різні класифікації дискусій. Наприклад, за предметом обговорення (або за характером провідного протиріччя): а) постановка проблеми; б) розв’язання проблем; в) обґрунтованість розв’язання.

За метою дискусії можуть вирізнятись такі:

А. Класифікація Г. В. Бикова:

1) інформаційні дискусії (мета — збір інформації для проникнення в суть проблеми);

2) конфронтаційні дискусії (мета — формулювання протилежних поглядів).

Б. Класифікація за Н. Н. Богомоловою та Л. А. Петровською:

1) збирання та упорядкування інформації;

2) пошук альтернатив;

3) вибір оптимальної альтернативи.

За результатами вирізняють дискусії:

1) просування щодо проблеми;

2) зміна судження опонента;

3) вплив на пасивну аудиторію (ця дискусія може бути самостійною).

Вирізняють три тактики проведення дис кусії:

1) вільна;

2) запрограмована;

3) компромісна.

Вільну дискусію відрізняють спонтанність розвитку і невисока організованість.

Переваги: відсутність регламенту сприяє розкутості та активності учасників, що розширює поле можливих альтернатив вирішення проблем.

Недоліки: неорганізованість (і відсутність у більшості випадків керівництва) знижує зусилля і провокує втрату мети дискусії, «запускає» її на холостий хід.

Запрограмована ди скусія як форма тренінгу має певний алгоритм дій, функціональне структурування групи. Раціональна спрямованість зусиль як позитивний чинник поєднується з певним обмеженням ініціативи учасників.

Для підвищення ефективності дискусій учасники групуються за специфічними функціями, але не повторюють рольові функції в грі. Так, загальне керівництво процесом здійснює організатор (частіше ведучий або лідер групи).

Йому допомагають комунікатори (класифікатори). В їх обов’язки входять планування бесіди, розподіл ролей, комплектування функціональних підгруп, підбиття підсумків обговорення.

Дискусія, зазвичай, здійснюється за етапами, на кожному з них ініціатива надається одній із груп. На початку процесу найбільш активні генератори ідей повинні внести щонайбільше пропозицій щодо проблеми і шляхів її вирішення. Ці ідеї підхоплюють еру дити, які розвивають і доносять у формі кількох варіантів.

Критики та експерти шліфують ідеї генераторів. Синектори, або затравники, активізують заняття шляхом

загострення обговорення або чіткого формулювання — протилежних думок.

Дискусії характеризуються середнім ступенем інтенсивності емоційної, раціонально-інтелектуальної та організаційнодіяльнісної. Це залежить від завдань, умов, контингенту, форми організації.

Найбільшою інтенсивністю характеризуються методики типу «мозкової атаки», або «мозкового штурму», чи брейнштормингу. Коли в «мозковому штурмі» кожний учасник може вносити пропозиції, і ніхто її не критик ує — зняті норми логіки висловлювань. Таким чином, у процесі «мозкового штурму» пошук рішень спирається рівною мірою на свідому та підсвідому сферу психіки, на логіку та інтуїцію, на раціональні та емоційні компоненти поведінки.

Для розвитку здатності до конструктивного мислення фахівці пропонують метод рольових тріад. Він корисний тим, що привчає навіть тих, хто ніколи не бере уча сті в дискусіях, до стилю дискусійної поведінки, включає їх до творчого обговорення. Методика рольових тріад

У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз та оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні та інтелектуальні здібності людини.

Не заглиблюючись надто в психологію, виокремимо специфічні дії та засоби, за допо могою яких виконують свої ролі в дискусії різні люди (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

ТРІАДИ РОЛЕЙ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОБГОВОРЕННЯ

Роль Дії Засоби

Сприймання предмета дискусії Інтегратор ідей

Сприймає предмет дискусії в цілому та створює про нього узагальнене уявлення

Узагальнена інформація, загальнонаукові поняття та категорії, установка на вирішення проблеми в цілому

Аналітик Сприймає спеціальний аспект предмета дискусії, створює детальне уявлення про якусь одну її сторону

Спеціальні знання, установка на вирішення вузького завдання

Захисник Підсумовує достоїнства та формулює рішення «за». Відхиляє звинувачення Висновок з аналізу достоїнств, їхніх причин і наслідків Способи суміщення структур достоїнств та недоліків

Поради викладачу, який користуватиметься методикою рольових тріад: ? Ролі бажано розділити за 5—10 днів до обговорення для «входження» виконавців у свої ролі.

Поданий у табл. 6.2. набір ролей, ясна річ, не є вичерпним і вимагає конкретної інтерпретації ведучого. ? Можна призначити на одну роль кількох виконавців, різних за підготовкою й психологічними характеристиками. ? Під час розподілу ролей зважайте на реальну позицію особи в колективі. ? Не варто наперед оцінювати ролі — головна, другорядна, незначна тощо. ? За будь-якої зручної нагоди ведучий має відзначити внесок кожного в дискусію, щоб задовольнити позитивні очікування особистості. Особливо відзначайте тих, хто виступає з конструктивною критикою. ? Критичні відгуки викладайте у безособовій формі. ? Уникайте особистих оцінок і взаємних суперечок. ? Намагайтесь створити атмосферу доброзичливого гумору та подолання «емоційних» труднощів. ? Не очікуйте негайного ефекту. ? Не хвилюйтеся, почувши буркотіння «Все це несерйозно, дитячі ігри, відірвані від життя...». Це припиниться вже після проведення перших занять.

Методи проведення дискусій відомі давно і мають багато сучасних методичних різновидів, якими корисно володіти викладачу економічних дисциплін. Сучасне навчання методом дискусій (discussion teaching), зокрема методом конкретних ситуацій (case studies), методично обґрунтоване викладачами Гарвардської школи бізнесу. Підґрунтям цих мето дик є колективне обговорення проблем. Як продуктивно проводити дискусії?

Як пише Чарльз І. Грег, в основі навчання методом дискусії лежать такі принципи:

1) викладачі й ті, хто навчається, є партнерами та мають рівні відповідальність і права;

2) хоча на початку курсу члени дискусійної групи можуть бути незнайомі між собою, група повинна еволюціонувати в «спільноту, що навчається», зі спільними цілями, цінностями та відповідальністю;

3) викладач, що веде обговорення, повинен установити співробітництво з тими, хто навчається, враховуючи при цьому матеріал і зміст курсу, які визначають мету інтелектуальної галузі дослідження, думки, страхи й надії тих, хто навчається, визначають шляхи дослідження. Ми повинні знати і поважати кожного студента.

Спеціалісти TACIS щодо проведення дискусії рекомендують: «Активно слухайте, розслабтеся і будьте самим собою. Якщо дискусія проходить перед вашими очима, намагайтесь не дивитись на того, хто говорить. Запитання більше заохотять слухачів до участі в дискусії, ніж просто викладення ваших власних поглядів. Уникайте нав’язування своїх поглядів і не ставайте на чужу сторону. Якщо ви бачите, що деякі учасники домінують над іншими, ви можете втрутитись словами: «Дякую X, а що думають з цього приводу інші?» Якщо ви бачите, що деякі учасники мовчать з різних причин, ви можете звернутись до них зі словами: «А що думають інші, хто ще мало сьогодні говорив?»

Якщо дискусія виходить за межі курсу, а це буває часто, не поспішайте втручатися, можливо, це відхилення більш цінне, ніж лінія, що запланована вами. Якщо ви хочете повернути дискусію у визначені вами рамки, ви можете поставити запитання типу «Здається, ми відхилились від теми» або «Чи можемо ми повернутись до нашої попередньої теми?»

Якщо дискусія охоплює якусь кількість споріднених тем, слід запропонувати коротке резюме для кожної з них як для окремих етапів. Будьте чутливими в разі виникнення конфліктів, краще не допускати конфлікт, ніж уміло його розв’язувати потім.

На завершальному етапі було б ідеальним знайти природний момент для закінчення дискусії, а не переривати її, вибачитись і вказати на те, що час, відведений для дискусії, вичерпаний. Важливо, щоб слухачі за допомогою запитань викладача отримали можливість повторити ключові моменти дискусії і зрозуміли, як вони зможуть використати набуті знання, але не перетворюйте завершальну частину дискусії на свій сольний виступ. Можна закінчити дискусію цитатою, притчею,

ілюстративним матеріалом чи чимось подібним, що не займає багато часу, але має позитивне значення. Подякуйте учасникам за участь в дискусії.

У курсі «Методика викладання економіки» студенти досить зацікавлено брали участь у проведенні дискусій на теми «Економічна культура та економічна освіта в Україні», «Що таке економічне мислення?», «Як викладати економіку в школі?», «Як краще викладати економічні дисципліни у вищому навчальному закладі?», «Що можуть студенти КНЕУ для економічної освіти школярів?» тощо. !

Взагалі, методик проведення дискусійних занять дуже багато: дискусії з учителем у ролі ведучого; дискусії з учнем у ролі ведучого; дискусії без ведучого; міжгрупове обговорення та загальна дискусія; навчальний діалог та ігрове моделювання ситуацій. Поряд із методами дискусій, розробленими в Гарвардській школі, відомі європейські та японські ст илі обговорення економічних проблем і прийняття колективних рішень. Застосовують також методики розроблення «дерева проблем» і «дерева цілей» як форми обговорення та прийняття рішень, методику «Шести капелюхів» Едварда де Боно та багато інших. Для активізації пізнавальної діяльності використовуються різні організаційні форми дискусій: «круглий стіл»; «засідання експертної групи»; «дебати»; «мозковий штурм»… У сучасній практиці підготовки менеджерів поширена методика коучінга, як тренінг у формі запитань, що ведуть до прийняття правильного рішення. Взагалі, хто вміє ставити запитання, вміє думати!

Як зробити обговорення проблем творчим? Для цього потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обго ворення. Викладач має бездоганно володіти навичками «творчого слухання», бути прикладом щодо цього для своїх учнів, навчити їх такому вмінню, бо воно потрібне кожній людині і на все її життя.

1. Коли слухаєте, зосереджуйтесь на головній думці мовця.

2. Запам’ятовуйте основні моменти промови.

3. Спробуйте зрозуміти план промови, складений мовцем. Навички «творчого

4. Намагайтеся знайти у сказаному елементи нового, не відомого вам раніше.

5. Ведіть записи.

6. Ніколи не поспішайте заперечувати, поки мовець не закінчить говорити.

7. Умійте оцінити не тільки явний, а й прихований емоційний стан мовця, бо тільки це дасть вам змогу правильно оцінити ступінь його зацікавленості проблемою.

8. Не давайте порад, поки вас не попросять.

Творче обговорення не виникає само по собі. Його треба готувати, виховувати звичку до нього, розуміння того, що думка кожного — це цінність. Її необхідно вислухати, потім або спростувати фактами й доказами, або врахувати й прийняти. Але обережно! Далеко не все, що більшість сьогодні вважає очевидним, і спра вді є істинним. Жорж Кюв’є колись своїми аргументами спростував теорію еволюції Сент-Ілера. І тільки після появи теорії Дарвіна виявилося, що Сент-Ілер мав рацію. В.І. Ленін на ІІ з’їзді РСДРП ущент розгромив меншовиків, але історія довела, що останні в цьому випадку були ближчими до істини.

Спеціалісти вважають, що найважливішими умовами проведення дискусії як тематично спрямованої суперечки можуть бути такі: ! ? усі учасники дискусії мають бути готовими до неї; ? кожен учасник дискусії повинен мати чіткі стислі тези свого виступу; ? можна практикувати «розминку» для активізації дискусії; ? дискусія мусить бути спрямована на з’ясування істини, а не на словесне змагання її учасників.

Проведення будь-якої дискусії потребує дотримання певних етичних норм.

1.Звертатись один до одного можна «Поважний колего…».

2.Перед тим, як відповісти на запитання, необхідно повторити: «Чи правильно я вас зрозумів…?» Етичні норми спілкування в дискусії

3.Ніколи не говоріть: «Ви неправильно мене зрозуміли…» або «Ви мене неуважно слухали», «Мені здається, я дуже чітко сформулював свою думку» і т. п.

Замість цього слід «взяти провину на себе» (щоб надати умови партнеру для почесної капітуляції) і сказати: «Напевно, я погано (неточно) сформулював свою думку…»

4.Якщо виникає несподівана ситуація, ставтесь до неї спокійно, без поз и «оборони» чи «нападу».

5.Не перешкоджайте партнеру говорити і демонструйте вміння слухати, не намагайтесь заповнити паузу або мовчання. Не створюйте перешкоди для виступів опонентів.

6.Користуйтесь своїми «засобами успіху», які формують симпатію: контакт очей, посмішка, доброзичливий погляд, тембр голосу, ритм мовлення. Все повинно бути приємним для слуху і очей.

Чи завжди потрібна дискусія? Як правило, її провод ять, коли наявні полярні погляди на якийсь предмет і лише ґрунтовне обговорення цих поглядів може привести до оптимального рішення. В інших випадках можна обмежитись простим обговоренням проблеми.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Методика проведення тренінгів в економічному навчанні
Частина 2. Методика проведення тренінгів в економічному навчанні
Частина 3. Методика проведення тренінгів в економічному навчанні
Економічні ігри та методика їх використання (застосування) в навчальному процесі (навчанні)
8.2.Як створити економічну гру
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)