З ухваленням Закону «Про внесення змін у Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”» від 22 травня 1997 р. №283 з другого півріччя 1997 р. відбулись істотні зміни в оподатковуванні прибутку щодо: ? визначення об’єкта оподаткування; ? установлення податкового періоду (термінів сплати податку); ? визначення ставок податку для окремих категорій платників; ? надання податкових пільг; ? оподатковування дивідендів.
Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні осо би, а також юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).
Платник податку, який має відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток.
Принципово новим в ухваленому Законі є визначення об’єк та оподатковування. Схему визначення об’єкта оподаткування (опо
13
Рис. 5.4. Схема визначення об’єкта оподатковування (оподатковуваного прибутку) з другого півріччя 1997 р.
Обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.
Ухвалений Верховною Радою України 24 грудня 2002 р. за №349-ІV Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”» (далі — Закон №349-ІV), хоч і не змінює принципів опо датковування, визначених у Законі від
22 травня 1997 р., однак вносить зміни щодо визначення:
• валових доходів;
• валових витрат;
• порядку врахування від’ємного значення об’єкта оподатковування;
• ставки оподатковування і податкового періоду;
• оподатковування дивідендів;
• оподатковування операцій лізингу (оренди);
• оподатковування страхової діяльності;
• амортизаційних нарахувань.
Особливістю зазначеного за кону є те, що в ньому враховано нагромаджений досвід та практику застосування окремих положень щодо оподатковування прибутку і виключено ті з них, які спричинювали ухиляння від сплати податку на прибуток.
Розглянемо чинний порядок оподатковування прибутку, зважаючи на положення згаданих вище законів від 22 травня 1997 р. №283, від 24 грудня 2002 р. № 3
49-ІV та законів «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006 роки».
14 Формування валового доходу
Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку на прибуток від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Визначаючи валовий дохід, ураховують: ? загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та кінцевого погашення; ? доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов’язаних з наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами; ? доходи від спільної діяльності та доходи у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди); ? доходи, не враховані під час обчислення валового доходу в попередніх періодах і виявлені у звітному періоді; ? доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді; вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платникові податку у звітному періоді; сум поворотної фінансової допомоги (позички), отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, від осіб, як і є платниками податку на прибуток або мають пільги з цього податку; сум невикористаної частини коштів, повернених зі страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському об ороті; сум отриманих штрафів, неустойок, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого з рішення суду; ? суму перевищення виручки від продажу понад балансову вартість окремих об’єктів основних фондів групи першої та нематеріальних активів.
Отже, визначення валового доходу для оподатковування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від ре алізації товарів (робіт, послуг), тобто виручку від реалізації.
До складу валового доходу, а отже, і скоригованого валового доходу, не включаються:
Оподатковування підприємств
15? суми податку на додану вартість; ? суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна платника податку; ? суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація його витрат або збитків; ? суми надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат; ? суми одержаного платником податку емісійного доходу; ? номінальна вартість узятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на ім’я платника податку як (підтвердження заборгованості боржника); ? доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані від інших платників податку, що оподатковувалися за їх виплати; ? кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної її ліквідації, або після закінчення договору про спільну діяльність; ? кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами; ? вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації в передбаченому законодавством порядку.
Слід звернути увагу, що збільшення валового доходу враховується в тому податковому періоді, протягом якого сталася перша з подій: ? зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку); ? відвантаження товарів чи фактичне виконання робіт (надання послуг) платником податку.
Формування ва лових витрат
Для визначення сум оподатковуваного прибутку важливе значення має обчислення валових витрат.
Валові витрати збільшуються в тому податковому періоді, протягом якого відбувалася перша з подій:
— списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів (робіт, послуг);
— оприбуткування товарів чи фактичне отримання результа
16 У товарообмінних (бартерних) операціях дата збільшення валових витрат також визначається за загальним правилом.
До складу валових витрат слід включати:
1.Суми будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх дальшого використання у власній господарській діяльнос ті.
2.Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці.
Витрати на оплату праці включають витрати (у грошовій або натуральній формі) на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств виходячи з тариф них ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.
До складу валових витрат відносять також будь-які витрати на виплату або нарахування відсотків за борговими зобов’язаннями протягом звітного періоду, які пов’язані з веденням господарської діяльності платником податку.
3.Витрати на поточни й і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації в сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.
4.Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком: податку на при буток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податків на доходи нерезидентів, податків на доходи від ігрового бізнесу.
До складу валових витрат відносять суми внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування та на інші види загальнообов’язкового соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з пла тниками податку.
5.Суму перевищення балансової вартості запасів купованих товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектувальних виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на початок звітного кварталу понад їхню балансову вартість на кінець того самого звітного кв арталу.
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку на прибуток — покупцем, до приросту запасів не включається.
Сума перевищення балансової вартості зазначених запасів на кінець звітного періоду понад їх балансову вартість на початок Оподатковування підприємств
17цього самого періоду розглядається як приріст запасів, що збільшує валовий дохід цього звітного періоду. Сума зменшення балансової вартості запасів звітного періоду збільшує суму валових витрат платника податку.
6.Сума перевищення балансової вартості понад виручку від продажу окремих об’єктів основних фондів групи першої та нематеріальних активів.
7.Суми коштів або варті сть майна, добровільно перерахованих (переданих):
• до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад чи до неприбуткових організацій у розмірі не менше 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду. Призупинено з 1.01.2004 р., але поновлено з 1.01.2005 р.
• організаціям працедавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до закону з цьо го питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2% фонду оплати праці платника податку на прибуток у розрахунку за звітний рік.
8.Суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75% таки х осіб, згаданим об’єднанням для проведення благодійної діяльності (не більше 10% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).
9.Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).
10.Згідно з Законом №349-ІV дозволено включати до складу валових витрат такі витрати платника податку на пр ибуток:
• добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах та в яких це місце є основним місцем роботи, у сумі фактично сплачених страхових платежів, але ці платежі не перевищують 15% від заробітної плати;
• на утримання пунктів медичного огляду найманих працівників, наявніс ть яких обумовлена законодавством або колективними договорами (обмежено в розмірі 50% фактично здійснених витрат);
• 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів;
11.Суми витрат, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з утратою або пс уванням документів чи з допущенням помилок у розрахунках податко
18 12.Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, коли відповідні дії зі стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності.
До складу валових витрат дозволяється включати і такі витрати платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення): ? на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів, але не вище 10 % сукупної вартості таких товарів; ? на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів; ? на придбання літератури для інформаційного забезпечення основної діяльності, передплату спеціалізованих періодичних видань, оплату аудиту; ? на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що їх продає платник податку; ? на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення; ? на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції, кредитних і комерційних ризиків, майна платника податку; страхування громадянської відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що входять до складу основних фондів, можливих екологічних і ядерних ризиків; ? на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності; ? на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо; ? на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку; ? на експлуатацію легкового автотранспорту, оплату послуг зв’язку, у тому числі стільникового, підключення до інформаційної мережі Internet; ? витрати на забезпечення основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури підприємств (обмежено з 1.01.2004 у розмірі 50% фактично здійснених витрат).
Щоб мати право на врахування валових витрат, підприємство повинно довести їх зв’язок зі своєю господарською діяльністю.
Не дозволяється включати до складу валових витрат платника податку такі витрати: ? не пов’язані з веденням господарської діяльності; ? пов’язані з придбанням, добудовою об’єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію, які виникають у покупця об’єкта незавершеного будівництва протягом терміну будівництва, визначеного умовами приватизації (з 1.01.2004). Дані витрати підлягають амортизації починаючи з наступного кварталу після введення добудованого об’єкта в експлуатацію; Оподатковування підприємств
19? на придбання торгових патентів; ? сплату штрафів та неустойок; ? на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній; ? на виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав; ? на виплату дивідендів; ? суми збитків платника податку, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими за звичайні.
Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору та відповідає рівню справедливих ринкових цін. Доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на по датковий орган.
Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає підставу зробити висновок, що за складом і обсягом вони можуть перевищувати витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподатковуваного прибутку.
Амортизаційні відрахування
Оподатковуваний прибуток зменшується на суму амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу.
З другого п івріччя 1997 р. для обчислення оподатковуваного прибутку були встановлені норми амортизаційних відрахувань, які визначались у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на календарний квартал): група І — 1,25%, група ІІ — 6,25%, група ІІІ — 3,75%.
Платник податку на прибуток міг самостійно прий мати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи ІІІ.
Згідно з Законом №349-ІV від 24 грудня 2002 р. для нарахування амортизаційних відрахувань при обчисленні оподатковуваного прибутку встановлені підвищені норми амортизації, а основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
Група 1
— будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передава льні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Група 2
— автомобільний транспорт та вузли (запасні части
20 нічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.
Група 3
— будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.
Група 4
— електронно-обчислювальні машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметі в).
Підвищені норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1
— 2 %; група 2
— 10 %; група 3
— 6 %; група 4
— 15 %.
Вказані норми амортизації основних фондів 1—3 груп уведені з 1.01 .2004 р. По групі 4 вони почали застосовуватися в 2003 р.
Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Таке рішення:
• приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;
• доводиться до ві дома податкового органу з поданням декларації за перший квартал звітного податкового року.
Особливість податкового обліку амортизації полягає в тому, що, на відміну від її бухгалтерського обліку, амортизаційні відрахування здійснюються на витрати платника податку на придбання, самостійне виготовлення об’єктів, ремонт, реконструкцію, модернізацію основних фондів. При цьому ам ортизації підлягають вказані витрати та інші витрати для поліпшення основних фондів, які перевищують 10% витрат до вартості основних фондів на початок року, що вже були включені до складу валових витрат.
Законом «Про Державний бюджет України на 2004 р.» були встановлені такі обов’язкові умови для застосування нових підвищених но рм амортизації: ? основні фонди мають бути придбані після 1.01.2004 р.; ? раніше вони не мали бути в експлуатації, тобто нові норми застосовуються винятково для амортизації нових фондів; ? ці фонди повинні використовуватися у виробничій діяльності платника податку на прибуток; Оподатковування підприємств
21? нові норми можуть бути застосовані також для амортизації здійснених після 1.01.2004 р. витрат на ремонт основних фондів, але тільки тих, які відповідають зазначеним умовам.
Отже, починаючи з І кварталу 2004 р. за кожною з груп основних фондів (крім четвертої групи) ведеться податковий облік і нарахування амортизації щодо основних фондів, придбаних до по чатку 2004 р. (за нормами амортизації, встановленими в 1997 р.) та придбаних з 2004 р. (за підвищеними нормами амортизації, встановленими з 2004 року).
З 2005 року нові підвищені норми амортизації застосовуються до основних фондів, придбаних після 1.01.2005 року (не обов’язково нових).
Пільги за оподатковування прибутку. Чинний порядок оподатковування прибутку підприємств передбачає отримання суб’єктами господарюв ання певних пільг. Це має місце за таких обставин.
По-перше, за визначення валових витрат, на суму яких зменшується оподатковуваний прибуток. До цих витрат відносять такі: ? суми коштів або вартість майна, добровільно переказаних (переданих) до бюджету чи неприбутковим організаціям; ? суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згаданим підприємствам для проведення благодійної діяльності; ? суми коштів, спрямовані на фінансування утримання (експлуатацію) об’єктів соціальної інфраструктури підприємств; ? суми коштів, унесені в страхові резерви; ? суми коштів, спрямовані на страхування ризиків та добровільні страхові платежі на користь найманих працівників; ? витрати на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення; ? витрати, не включені до складу валових витрат минулих податкових періодів у зв’язку з утратою чи псуванням документів або допущеними помилками в розрахунках податкового зобов’язання, виявлених у звітному податковому періоді в межах законодавчо встановленого строку позовної давності.
По-друге, пільги суб’єкти підприємництва одержують через амортизаційні відрахування, на су му яких зменшується оподатковуваний прибуток. Здійснюючи оновлення основних фондів, витрати на їх поліпшення, вдосконалюючи структуру основних фондів в умовах застосування підвищених норм амортизаційних відрахувань з 2004 р., підприємства — платники податку на прибуток можуть досягнути зменшення об’єкта оподаткування та
22 По-третє, зниженню податкового тиску на суб’єктів підприємництва з числа резидентів сприяє така особливість оподатковування прибутку.
З другого півріччя 1997 р. і до 2003 р. був чинним порядок, згідно з яким на суму від’ємного значення оподатковуваного прибутку за результатами звітного (податкового) періоду дозволялося зменшувати об’єкт оподаткування в нас тупному періоді і далі протягом двадцяти звітних (податкових) періодів до повного погашення від’ємного значення оподатковуваного прибутку.
Згідно з Законом № 349-IV в 2003 р. змінився порядок перенесення від’ємного значення об’єкта оподаткування прибутку.
Від’ємне значення об’єкта оподаткування, одержане платником податку до 1.01.2003 р., не включалося до складу валових витрат, а обліковувалося окр емо. На його суму починаючи з 1 січня 2003 р. зменшувався об’єкт оподаткування в наступних податкових періодах протягом 12 кварталів (податкових періодів).
Від’ємне значення об’єкта оподаткування прибутку, одержане за підсумками 2003 р. (без урахування його значення в попередніх роках), включалося до складу валових витрат першого календарного кварталу нас тупного податкового року. Отже, таке відшкодування від’ємного значення відбувалося тільки за підсумками 2003 р. починаючи з 2004 р. до повного погашення.
Згідно з Законом «Про Державний бюджет України на 2004 р.» було внесено уточнення щодо порядку врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування. Так, в 2004 р. при визначенні об’єкта опода ткування податком на прибуток від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке обліковувалось у платника податку станом на
1 січня 2003 р. і не було погашено на 1 січня 2004 р., не враховувалося для зменшення об’єкта оподаткування з податку на прибуток у 2004 податковому році і наступні податкові періоди.
У 2004 та 2005 роках від’ємне зна чення оподатковуваного прибутку, що виникло протягом звітного податкового року, відносилося на зменшення суми оподатковуваного прибутку в наступні податкові періоди до кінця року. Невідшкодована сума від’ємного значення оподатковуваного прибутку до кінця податкового року включалася до валових витрат першого кварталу наступного податкового року.
Згідно з Законом України «Про державний бю джет України на
2006 рік» не підлягає врахуванню в 2006 році у складі валових витрат платника податку сума від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на
01.01.2005 р. і не була погашена протягом 2005 року.
По-четверте, звільняється від оподаткування прибуток:
• підприємств від продажу на митній терито рії України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва,
Оподатковування підприємств
23спрямований на збільшення виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів;
• підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, отриманого від ігрового бізнесу, якщо протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів за основним місцем роботи становить не менше 50 % чисельності працівників, а фонд оплати їхнь ої праці — не менше 25 % суми витрат на оплату праці, що включається до складу валових витрат.
Ставки оподатковування прибутку. Основну ставку податку було встановлено в розмірі 30% до об’єкта оподаткування. З 1 січня 2004 р. ставку оподаткування знижено до 25%. Передбачено й інші ставки оподаткування.
Так, дохід нерезидентів від фрахту у зв’язку зі зд ійсненням міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 6%.
За оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки:
— 3 % валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування життя);
— 6 % валового доходу в разі дострокового розторгнення договору про страхування життя.
Термін сплати податку на прибуток. Визначений у законі квартальний податковий період оподатковування прибутку справляє пози тивний вплив на фінансовий стан підприємств — платників податку. Скасовано сплату авансових внесків з податку на прибуток.
Платники податку подають до податкового органу за місцем реєстрації декларацію про прибуток підприємства протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або 60 календарних днів після закінчення рок у. Декларація про оподатковуваний прибуток складається наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. За звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року — повну. Податок сплачується в бюджет не пізніше 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації.
Підпр иємства — виробники сільськогосподарської продукції подають податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.
Платники податку на прибуток подають бухгалтерську звіт
24 органам, тобто подання бухгалтерської звітності податковим адміністраціям не є обов’язковим.
Оподаткування дивідендів. Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачене оподаткування нарахованих дивідендів та прирівняних до них виплат. Оподатковування дивідендів не можна розглядати як самостійний податок. Він реалізується тільки в системі оподатковування прибутку. На рис.5.5 зображено схему оподаткування диві дендів. Її аналіз і аналіз відповідних положень Закону дають змогу дійти таких висновків:
1) платниками податку на дивіденди в бюджет є емітенти корпоративних прав незалежно від того, чи є вони платниками податку на прибуток;
2) оподаткування дивідендів здійснюється за ставкою оподаткування прибутку підприємства;
3) джерелом сплати податку на див іденди є частина чистого або нерозподіленого прибутку підприємства — емітента. Отже, на суму зазначеного податку не зменшується сума дивідендів, які отримають власники корпоративних прав (юридичні та фізичні особи);
4) виплата дивідендів акціями (частками, паями) звільняють емітента корпоративних прав від оподаткування дивідендів;
5) нарахована сума оподаткування дивідендів перераховується до бюджету як авансовий внесок з под атку на прибуток, і на його суму зменшується загальна сума нарахованого податку на прибуток звітного (податкового) періоду;
6) платників єдиного податку зобов’язали сплачувати податок на дивіденди. До ухвалення Закону №349-ІV вони могли цього не робити (щоправда таке право вони мали обстоювати в суді).
7) отримані юридични ми особами дивіденди не враховуються за визначення їхнього оподатковуваного прибутку, а отже не оподатковуються.
Удосконалити оподатковування дивідендів можна, знизивши податкову ставку проти базової, але без зменшення суми податку на прибуток акціонерного підприємства на суму сплаченого ним до бюджету податку на дивіденди.
Починаючи з 2003 р. встановлено обов’язкову сплату в бюджет частини чис того прибутку суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належить частка (акції, паї) за результатами фінансово-господарської діяльності. Аналогічний порядок установлений для державних і казенних підприємств. Нормативи вказаних відрахувань від чистого прибутку встановлюються Кабінетом Міністрів України. Оподатковування підприємств
25
Рис. 5.5. Структурно-логічна схема оподаткування дивідендів, що їх виплачують емітенти корпоративних прав
