Posibniki.com.ua Макроекономіка Бюджетно-податкова політика БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


< Попередня  Змiст  Наступна >

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ

Держави в наш час живуть у бюджетній в’язниці, з якої немає виходу.

Л. Турроу, професор Массачусетського технічного університету Основні проблеми розділу 11.1. Політика державних видатків: сутність та вплив на макроекономічні параметри. 11.2. Основні пріоритети політики державних видатків в Україні. 11.3. Форми реалізації бюджетно-податкової політики. 11.4. Бюджетна безпека: поняття, чинники та основні індикатори. 11.5. Аналіз бюджетного дефіциту: пояснювальна модель з урахуванням макроекономічних чинників. 11.6. Державний борг: поняття, класифікація та методи управління. 11.7. Бюджетні та макроекономічні ефекти впливу державного боргу. 11.8. Зовнішня заборгованість держави: сутність та управління в умовах боргової кризи. 11.9. Боргова політика в Україні: етапи, пріоритети та особливості. 11.10. Боргова безпека: сутність і стандартні індикатори заборгованості.

11.1. Політика державних видатків: сутність та вплив на макроекономічні параметри

Бюджетно-податкова політика держави є важливим стратегічним компонентом макроекономічної політики, основним механізмом перерозподілу багатства. Саме завдяки її реалізації відтворюється вся багатогранна діяльність держави, забезпечується виконання її функцій.

Як серцево-судинна система в організмі людини перекачує кров з метою підтримки життєдіяльності та насичення його необхідними речовинами, так і бюджетно-податкова система, реалізуючи мету бюджетно-податкової політики в країні, здійснює рух грошової маси через державні канали розподілу та перерозподілу з метою забезпечення платоспроможності держави, усіх її суб’єктів.

Стан забезпечення платоспроможності держави залежить від багатьох чинників, але насамперед — від способів, форм і методів реалізації бюджетно-податкової політики, її елементів і складових, від ступеня збалансованості державного й місцевих бюджетів, ефективності розподілу та використання бюджетних коштів тощо.

Бюджетно-податкова політика з погляду економічного змісту охоплює три складові — податкову політику, політику державних видатків та міжбюджетну політику. Податкова та міжбюджетна складові бюджетно-податкової політики посідають особливе місце в державному управлінні, тому вони були розглянуті окремо в попередніх розділах. Важливе місце відводиться також іншій складовій — політиці державних видатків, від якої певною мірою залежить не тільки забезпечення платоспроможності держави, її бюджетної безпеки, а й економічне зростання, соціальна справедливість тощо.

Розглядаючи економічний зміст політики державних видатків, варто насамперед зрозуміти, чим є державні видатки, з’ясувати їхнє місце в економічній структурі.

Державні видатки — це витрати, що пов’язані з діяльністю держави. За допомогою останньої запроваджується споживання так званих суспільних благ. Крім цього, деякі державні видатки є прямими трансфертними платежами приватному сектору (соціальна допомога, пенсії, страхування з безробіття), які не збільшують при-

ватного споживання, але змінюють його структуру. Отже, державні видатки визначають відносні розміри приватного й державного секторів економіки, тобто відносні розміри приватного й суспільного споживання ВВП.

Принциповим є питання обсягу державних видатків та їхньої частки у ВВП. Його дослідив у другій половині ХІХ ст. німецький економіст А. Вагнер. Він дійшов висновку про об’єктивну необхідність збільшення частки державних видатків (G) у ВВП (Y).

Причиною збільшення було визнано те, що державні послуги стають дедалі високоякіснішим благом. Відповідно, еластичність попиту домашніх господарств на нього більша за одиницю. Це означає, що зі зростанням доходів домашніх господарств на 1 % зростає попит на державні послуги більш як 1 %. Отже, за загального збільшення доходів відбувається зростання частки державних видатків (G) до ВВП (Y). Ця залежність має назву «закон Вагнера» [51]. Історично у сучасному світі склалися три моделі централізації фінансових ресурсів: американська (25—30 % ВВП), західноєвропейська (35—45 % ВВП) та скандинавська (50

—60 % ВВП).

Зауважимо, що найбільші видатки дозволяють собі невеликі промислово розвинуті країни, такі як Голландія (понад 50 % ВВП), Швеція (понад 45 % ВВП). Дуже великий відсоток видатків і у Франції (близько 45 %). У більшості країн, що розвиваються, видатки коливаються навколо 30 % ВВП. Водночас у лідерів світового бізнесу — США та Японії — бюджетні видатки становлять значно меншу частку в структурі ВВП (відповідно приблизно 23 % та 26 %) [39].

У структурі державних видатків розрізняють такі елементи: , BTRIG GGGGG+++= де Gдержавні видатки (government expenditures); G Gзакупівля товарів та послуг (government purchases), що пов’язані з поточним споживанням органів законодавчої влади, національної оборони, системи правосуддя, освіти, науки, охорони здоров’я тощо. До цієї статті відносять і витрати на заробітну плату працівникам державного сектору; G Iдержавні інвестиції (public investments), що охоплюють капітальні витрати (в основні виробничі фонди та запаси) на утримання різних галузей економіки: залізничного і повітряноготранспорту, доріг, портів, енергетичної системи, комунального господарства тощо; G TRсоціальні трансферти (transfer payments), що включають допомогу у зв’язку з втратою роботи (безробіттям), непрацездатністю та малозабезпеченістю, пенсії, пільги ветеранам та інші соціальні платежі; G Bвитрати з обслуговування державного боргу, що пов’язані з позиками (боргом) держави, спричиненими перевищенням витрат над надходженнями у попередніх періодах, і передбачають повернення основної суми боргу та виплату відсотків [51]. Іноді, розглядаючи державні видатки, використовують і іншу класифікацію, згідно з якою ці видатки поділяють на поточні (закупівля товарів і виплата заробітної плати, трансферти та обслуговування боргу) та капітальні (інвестиції).

Окремі елементи державних витрат по-різному впливають на основні макроекономічні параметри. Характер цього впливу є таким:

• безпосередній вплив соціальних трансфертів (G TR ) на загальний рівень доходів у секторі домашніх господарств, а отже, і на ВВП (Y): ???YG TR ;

• опосередкований (через ринок товарів і послуг) вплив закупівель (G G ) на загальний випуск (Y), що проявляється скороченням інвестицій (Inv) та сукупного попиту (AD): ???????YADInvG G ;

• опосередкований (через ринок ресурсів — капіталу (K) та праці (L)) вплив інвестицій (G I ) на доходи власників ресурсів (K, L) D , а отже, і на ВВП (Y): ()?????YLKG D I ,.

Попри стимулюючий вплив державних видатків на економіку, вони можуть мати негативний наслідок. У науці він має назву «ефект витіснення». Існування цього ефекту пов’язане з тим, що урядові видатки (G), породжуючи дефіцит бюджету і державний борг, призводять до зростання процентних ставок (i)і зменшення приватних інвестицій (I). Логіка ефекту витіснення така [51]: ?????????YADIiG.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.3. Форми реалізації бюджетно-податкової політики
11.3.2. Політика коригування державного бюджету
11.3.3. Політика фінансування бюджетного дефіциту
11.4. Бюджетна безпека: поняття, чинники та основні індикатори
11.5. Аналіз бюджетного дефіциту: пояснювальна модель з урахуванням макроекономічних чинників
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)