Складати збалансований бюджет — все одно що захищати свої чесноти: треба навчитися говорити «ні».

Рональд Рейган

Основні проблеми розділу

4.1. Бюджетне планування: сутність та організація.

4.2. Основні підходи та методи бюджетного планування.

4.3. Програмно-цільовий метод складання бюджету: загальна характеристика та досвід застосування в інших країнах.

4.4. Етапи та перспективи запровадження програмно-цільового методу складання бюджету в Україні.

4.5. Стратегічне планування як важливий компонент складання бюджету.

4.1. Бюджетне планування: сутність та організація

Бюджетне планування — продукт бюджетних досліджень, якими займається наука. Планування як елемент управління взагалі є найкращим засобом бюджетної тактики. Воно дозволяє плавно та непомітно здійснювати господарські зміни.

Основні риси бюджетного планування такі:

• екстенсивність — охоплює широке коло соціально-економічних явищ;

• інтенсивність — передбачає застосування новітньої техніки;

• ефективність — означає, що в результаті необхідно досягти тих цілей, які ставляться в межах бюджетної політики.

Бюджетне планування є науково обґрунтованим процесом визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного

економічного та соціального розвитку. Також бюджетним плануванням називають суб’єктивну діяльність людей, а тому воно лише тоді дає позитивні результати, коли ґрунтується на пізнанні об’єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів, вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися раніше, цілей, які поставлено на сьогодні. Основні функції бюджетного планування представлені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ

Ф У Н К Ц І Ї	Відображення в проекті бюджету напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої та виконавчої влади в державі
	Вибір раціональних способів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів
	Здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту
	Установлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їх основі визначення їхньої оптимальної структури
	Сприяння найефективнішому використанню бюджетних коштів на рівні секторів і галузей національного господарства

Забезпечення мінімального рівня соціальних потреб

Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного планування завжди є бюджетні ресурси, їхній рух під час здійснення відтворювальних процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Результатами бюджетного планування є проект зведеного державного бюджету — основного фінансового плану держави на наступний рік, а також бюджети різних рівнів державної влади (місцеві, суб’єктів держави тощо).

На загальнодержавному рівні в бюджетному плануванні беруть участь міжнародні фінансові інституції, зарубіжні консуль-танти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, усі міністерства та відомства, відповідні комітети Верховної Ради України, окремі депутати та громадські організації. На місцевому рівні відповідну участь беруть структурні підрозділи органів законодавчої та виконавчої влади, депутати, наукові, громадські діячі.

Бюджетне планування на загальнодержавному рівні здійснюється у два етапи (рис. 4.1) [43].

Виконання комплексних розрахунків з макроекономічними показниками

Установлення конкретних зв’язків бюджету з усіма фінансовими планами національного господарства.

Потім ці бюджети набувають форми фінансових зобов’язань

Рис. 4.1. Етапи бюджетного планування на загальнодержавному рівні

На І етапі, який називається зведеним бюджетним плануванням, визначаються основні напрями організаційної роботи та засоби мобілізації бюджетних ресурсів, здійснюється взаємоузгодження основних макроекономічних показників. На цьому етапі виконуються комплексні економічні розрахунки на основі макроекономічних показників, визначаються рівень бюджетних надходжень, мінімальний рівень соціальних потреб тощо.

На ІІ етапі проводиться адресне бюджетне планування, яке має на меті встановити конкретні зв’язки з іншими фінансовими планами держави [43].

Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальними соціальними й фінансовими нормами та нормативами, установленими вищими нормами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави та відповідних територіально-адміністративних одиниць.

Для повного врахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої фінансової забезпеченості Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповіднийвиконавчий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані під час визначення розмірів міжбюджетних трансфертів. Кабінет Міністрів України організовує їх доведення до відома виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та

Севастополя. Аналогічні показники доводять виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо до рад народних депутатів та їхніх виконавчих органів влади нижчого рівня у строки, які б забезпечували затвердження бюджетів до початку бюджетного року.