13.1. Сутнісна характеристика бізнес-плану та цілі його розроблення.
13.2. Структура і зміст розділів бізнес-плану.
13.3. Організація робіт з бізнес-планування і контролю з використанням програмних продуктів. Після опанування матеріалів теми студенти повинні знати: місце бізнес-планування в системі планів підприємства, його призначення та типову структуру, зміст, інформаційну базу, порядок розроблення та взаємоузгодження розділів, організаційні аспекти реалізації та контролю бізнес-плану. Також студенти повинні вміти: розробляти й контролювати виконання бізнес-плану підприємницького проекту.
13.1. СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІЗНЕС-ПЛАНУ ТА ЦІЛІ ЙОГО РОЗРОБЛЕННЯ
Вихідною точкою будь-якого бізнес-проекту є бізнес-ідея. Процес бізнес-планування — це опис і прогнозування дій щодо
Бізнес-план можна вважати елементом системи стратегічного планування. Як і стратегічний план організації, бізнес-план охоплює досить тривалий період — 3-5 років, іноді, більше. Однак між бізнес-планом і стратегічним планом існує ряд розбіжностей:
• на відміну від стратегічного бізнес-план включає не весь комплекс загальних цілей фірми, а тільки одну з них — ту, котра пов’язана зі створенням і розвитком певного нового напряму бізнесу;
• бізнес-план організації орієнтований тільки на розвиток, у той час як стратегічний може включати й інші типи стратегій організації;
• стратегічні плани мають часовий горизонт, що постійно віддаляється, бізнес-план має чітко окреслені часові межі. Таким чином, бізнес-план за своєю формою на відміну від стратегічного, тяжіє до проекту з його детальним організаційно-економічним опрацюванням і певною самодостатністю. Отже, бізнес-планування поєднує риси стратегічного планування й управління проектами.
Цілі розроблення бізнес-плану можна поділити на внутрішні та зовнішні.
Зовнішня мета бізнес-плану полягає у компетентному обґрунтуванні необхідності та величини залучення додаткових інвестицій. Тобто складання бізнес-плану спрямоване на те, щоб показати майбутнім інвесторам привабливість цього бізнесу й переконати їх в ефективності даного проекту з метою одержання необхідних позикових коштів. Інформація, що міститься в бізнесплані, потрібна також для залучення інших партнерів (якщо для організації бізнесу потрібні не гроші, а канали збуту, технології, інша торгівельна марка тощо). У цьому сенсі бізнес-план певною мірою виконує і рекламну функцію.
Внутрішні цілі бізнес-плану полягають у тому, щоб проаналізувати всі проблеми, на які може наштовхнутися проект, та ви-
комерціалізації бізнес-ідеї на ринку, а також аналіз імовірності настання бажаних подій та результатів. Бізнес-план як документ є типовим (уніфікованим) проектним рішенням на досить віддалену перспективу (кілька років), у якому дається обґрунтована оцінка можливості досягти на даному сегменті ринку цільових економічних, фінансових та інших результатів (трудових, виробничих, соціальних, екологічних) діяльності підприємства за умови реалізації бізнес-проекту, які базуються на реальному виробничому, інвестиційному, матеріально-технічному, організаційному й логістичному забезпеченні.
Процес бізнес-планування забезпечує пильну увагу управлінської системи до всіх її недоліків, змушуючи розглядати специфічні характеристики й фактори, що впливають на конкурентоздатність підприємства. Таким чином, дотримання вимог, що висуваються до бізнес-плану, сприяє самовдосконаленню системи управління на підприємстві.
Зрештою, бізнес-план має відповісти самому ініціаторові проекту на питання, чи варто взагалі вкладати гроші в цю справу, чи принесе вона доходи, які окуплять усі витрати та забезпечать прибуток упродовж прийнятного періоду часу. Бізнес-план дає змогу у процесі реалізації проекту аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності, виявляти відхилення та своєчасно коригувати напрями розвитку бізнесу.
Отже, процес планування бізнесу - це діяльність, що має непересічне значення для управління знаннями та розвитку культури компанії. Постійною практикою багатьох успішних компаній є представлення бізнес-плану їх розвитку разом з фінансовим бюджетом на наступний рік.
Сучасна типологія виділяє такі види бізнес-планів залежно від ступеня деталізації, суб’єкта й об’єкта планування, конкретних цілей та завдань:
— повний бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту — виклад для потенційного партнера або інвестора результатів маркетингового дослідження, обґрунтування стратегії освоєння ринку, передбачуваних результатів;
— концепт-бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту — основа для переговорів з потенційним інвестором або партнером для з’ясування ступеня його зацікавленості або можливостей залучення у проект;
— бізнес-план компанії — виклад перспектив розвитку компанії на майбутній плановий період. Він може готуватися для доповіді перед радою директорів або зборами акціонерів із визначенням основних бюджетних індикаторів та господарських показників для обґрунтування обсягів інвестицій або інших ресурсів;
— бізнес-план структурного підрозділу — виклад перед вищим керівництвом корпорації плану розвитку господарської діяльності підрозділу (для обґрунтування пріоритетності, обсягів ресурсів, відсотка прибутку, що залишається в підрозділі);
значити способи їх вирішення ще на доінвестиційній стадії. У такий спосіб мінімізуються ризики, що виникають через невизначеність середовища.
— бізнес-план як заявка на кредит — для одержання на комерційній основі позикових засобів від кредитора;
— бізнес-план як заявка на грант — для одержання засобів з державного бюджету або різних громадських фондів для вирішення гострих соціально-політичних проблем.
Бізнес-план завжди носить прогнозний, тобто ймовірнісний характер, припускає можливість різних варіантів ринкової поведінки підприємства або фірми. У цьому полягає його відмінність від іншого проектно-управлінського документа — техніко-економічного обґрунтування (ТЕО).
ТЕО — це вивчення економічної вигідності, аналіз і розрахунок економічних показників проекту. Завданням складання ТЕО є оцінка витрат на проект і результатів його реалізації, аналіз строку окупності проекту. Найчастіше ТЕО складається для нових проектів на вже існуючому підприємстві. Тому такі блоки, як маркетингові дослідження, аналіз ринку, опис підприємства й продукту не описуються. Додатково в ТЕО наводяться докладні дані про аналіз технологій й устаткування та причини їхнього вибору. Тому техніко-економічне обґрунтування є, власне кажучи, більш коротким документом, ніж повноцінний бізнесплан. Інформація для розроблення бізнес-плану. У підготовці бізнес-плану його розробники мають дотримуватися таких рекомендацій:
1. Стислість — виклад лише значущої інформації з кожним розділом бізнес-плану.
2. Доступність — бізнес-план повинен бути зрозумілим широкому колу споживачів.
3. Неперевантаженість технічними подробицями.
4. Переконливість, аргументованість, щоб викликати довіру й зацікавленість у партнера.
5. Зручність для читача, що досягається відповідністю структури та змісту бізнес-плану певним усталеним стандартам, про які йтиметься нижче.
6. Вірогідність і правдивість інформації, що позначається на достовірності прогнозних передбачень.
Для розроблення бізнес-плану підприємству потрібна зовнішня та внутрішня інформація про середовище функціонування підприємства. Цю інформацію можна поділити на такі блоки:
1) економічна інформація (прогнози відсоткових ставок, темпів інфляції, дані про чисельність населення та його окремих
2) облікова інформація (інформація бухгалтерського обліку — баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів — і управлінського обліку);
3) фінансова аналітика, інформація установ банківської системи, інформація товарних, валютних бірж тощо;
4) політична внутрішня та міжнародна інформація;
5) нормативно-правове забезпечення, до якого належать закони, накази Президента, постанови Уряду, накази й розпорядження галузевих міністерств, статутні документи, інструкції тощо.
Крім внутрішньофірмової та офіційної зовнішньої інформації, можна використовувати й інші джерела, достовірність яких можна вважати високою: маркетингові дослідження; Інтернет; ділову пресу та ЗМІ; довідкові дані спеціалізованих банків і баз даних інформацію, надавану професійними асоціаціями, міжнародними організаціями, виробниками устаткування оцінки експертів тощо. Головна вимога до джерела інформації — його достовірність.
Відповідно до міжнародної методики UNIDO (Unіted Natіons Іndustrіal Development Organіzatіon — спеціалізованої установи Організації Об’єднаних Націй із промислового розвитку, завданням якої є сприяння промисловому розвитку країн-членів ООН) для розроблення бізнес-плану необхідні такі показники та форми вхідної інформації:
1) інвестиційні витрати;
2) програма виробництва й реалізації;
3) середньоспискова чисельність працівників;
4) поточні витрати на загальний обсяг випуску:
• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці й відрахування на соціальні потреби;
• обслуговування й ремонт устаткування та транспортних засобів;
• адміністративні накладні витрати;
• загальногосподарські накладні витрати;
• витрати на збут продукції;
5) структура загальних витрат по видах продукції;
6) потреба в оборотному капіталі;
7) джерела фінансування — акціонерний капітал; кредити та інше.
Уся ця інформація має бути відображена у відповідних розділах бізнес-плану в економічно взаємоув’язаному та взаємобумовленому вигляді.
