Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка аграрних підприємств11.5. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.5. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання


Великі обсяги і широкий ареал виробництва сільськогосподарської продукції, високий рівень її товарності, необхідність завезення значної маси ресурсів промислового походження для здійснення в сільському господарстві відтворювального процесу, виконання аграрними підприємствами будівельномонтажних робіт зумовлюють високий рівень транспортоємкості цієї галузі. Даний показник визначається діленням обсягу транспортних робіт у тоннах перевезеного вантажу й окремо в тоннокілометрах на площу ріллі. В багатьох підприємствах транспортоємкість становить 90—100 т і 1500—1700 ткм.

 

В аграрних підприємствах обсяг вантажів у тоннах визначають за технологічними картами вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва з одночасним урахуванням перевезень різних матеріалів (наприклад, будівельних), мінеральних добрив, нафтопродуктів, палива тощо, обсягу робіт по обслуговуванню соціальної сфери. Знайдений обсяг вантажів множать на коефіцієнт повторності їх перевезень і в такий спосіб одержують обсяг транспортних робіт (вантажо-перевезень) у тоннах. Коефіцієнти повторності розраховують по кожному виду вантажів діленням загального обсягу перевезень певного виду продукції (виду вантажу) на обсяг її виробництва. Наприклад, якби зерно від комбайна транспортували прямо на елеватор, то коефіцієнт повторності становив би одиницю. Але оскільки зерно транспортується спочатку на тік, а потім після доробки — на елеватор, в комору, а з комори — в кормоцех , на поле (насіння), на ринок і т. д., то коефіцієнт повторності значно зростає. Як свідчить практика, цей коефіцієнт по зерну є в межах 2—2,4, по картоплі — 1,6—1,8, овочах, фруктах — 1,5—1,6, кормових коренеплодах— 1,7—2,0, сіну з сіяних трав — 1,5— 1,7, зеленій масі — 1,1—1,2, мінеральних добривах — 1,8, по будівельних матеріалах — 1 і т. д.

 

Обсяг транспортних робіт у тоннокілометрах,  або вантажооборот обчислюють множенням обсягу вантажоперевезень у тоннах на середню зважену відстань перевезень, яку визначають на основі звітних даних. При плануванні цього показника враховують також можливі зміни у вантажопотоках. Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тоннокілометрах по підприємству залежить від площі землекористування, рівня врожайності культур і продуктивності тварин , спеціалізації господарства, його віддаленості від переробних і заготівельних організацій, залізничної станції, а також від обсягу здійснюваних господарським способом будівельномонтажних робіт. Чим більший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йому потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів. Водночас на потребу в цих засобах істотно впливає і такий фактор, як клас вантажів .

 

Залежно від питомої ваги вантажів і зумовленого нею коефіцієнта використання вантажопідйомності транспортних засобів розрізняють п’ять таких класів. До першого класу відносять вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності на 100 % (зерно, крім вівса і кукурудзи в качанах, картопля свіжа, борошно, фрукти свіжі в ящиках, камінь, цемент, добрива мінеральні тощо), до другого — з використанням вантажопідйомності на 99— 71 % (вовна пресована, зелень городня в ящиках, капуста свіжа, комбікорм, кукурудза в качанах, сіно і солома пресовані, насіння соняшнику тощо), до третього — на 70—51 % (вовна непресована, молоко свіже в бідонах і автоцистернах, нафтопродукти, силосна маса, тютюн, худоба домашня велика тощо), до четвертого — на 50—41 % (зелень городня навалом, кокони шовкопряда, розсада овочева без упаковки, худоба домашня дрібна тощо), до п’ятого класу — з використанням вантажопідйомності менше ніж на 41 % (бавовна).

 

Транспортні роботи в аграрних підприємствах виконуються такими видами транспорту : автомобільним, тракторним, гужовим і в незначних обсягах — трубопровідним (водопроводи, молокопроводи). Співвідношення між окремими видами транспорту і розподіл обсягу перевезень за видами транспортних засобів установлюються у кожному підприємстві з урахуванням таких факторів, як клас вантажу, дорожні умови, відстань перевезень, терміновість, погодні умови, спосіб виконання вантажнорозвантажувальних робіт, технологія виробництва сільськогосподарської продукції. За інших однакових умов критерієм вибору транспортного засобу є мінімізація витрат на тонну перевезеного вантажу.

 

Відповідно до вимог вказаного критерію науковими установами вироблені рекомендації щодо вибору найбільш ефективних транспортних засобів для виконання певних транспортних робіт.

 

Установлено, наприклад, що для перевезення великих партій вантажів на далеку відстань доцільно використовувати бортові автомобілі підвищеної вантажопідйомності. Особливо ефективним є застосування автомобілів з причепами, які дають змогу підвищити їх продуктивність на 45—55 % і знизити собівартість перевезень на 25 %. На короткі відстані, особливо для перевезення сипучих вантажів, економічно вигідніше використовувати автомобілісамоскиди.

 

Для внутрішньогосподарських перевезень, особливо вантажів ІІІ і IV класів, найкраще використовувати тракторні поїзди. Цей вид транспорту себе також виправдовує на поганих дорогах і коротких відстанях. Проте слід мати на увазі, що за інших однакових умов собівартість тонни перевезень тракторним транспортом в 1,5—2 рази вища, ніж автомобільним. Тому цей вид транспорту потрібно використовувати обмежено.

 

Важливо також пам’ятати, що автомобілі економічно не вигідно використовувати для перевезень вантажів на відстань менше 3 км. Чим вища вантажопідйомність автомобілів, тим раціональніше їх використання на далеких відстанях. Як свідчить практика, в сучасних умовах найефективнішим є застосування автомобілів вантажопідйомністю 4—6 т. Гужовий транспорт доцільно використовувати для перевезення разових вантажів на невеликі відстані.

 

Вибір транспортного засобу повинен здійснюватися і з орієнтацією на досягнення якісних показників транспортного обслуговування, головними з яких є перевезення вантажів вчасно, без втрат і повнота виконання замовлень на транспортні перевезення.

 

Для того щоб визначити потребу в середньорічній кількості відповідних транспортних засобів , необхідно із загального обсягу транспортних робіт підприємства виділити їх частки, які доцільно виконувати автомобільним, тракторним і гужовим транспортом. Тоді потребу в середньорічній кількості автомобілів визначають діленням обсягу перевезень даним видом транспорту на продуктивність середньооблікової автомобілетонни (остання коливається в межах 800—1190 т), а потім на середню вантажопідйомність автомобіля. Необхідну кількість автомобілів Па можна визначити за місяцем найбільших перевезень ними вантажів, користуючись формулою1:

Необхідну кількість автомобілів можна визначити за місяцем найбільших перевезень ними вантажів

де Ог — обсяг транспортних робіт, у тоннах; tнр — час простою автомобіля під навантаженням і розвантаженням, год.; Д — кількість днів у місяці; Тд — тривалість роботи автомобіля протягом дня, год.; В — вантажопідйомність 1 автомобіля, т; Кв — коефіцієнт використання вантажопідйомності.

 

Середньорічну потребу в тракторних причепах визначають діленням обсягу перевезень у тоннах, що припадає на тракторний транспорт, на річну продуктивність причепів у розрахунку на тонну їх вантажопідйомності. Залежно від конкретних умов рівень наведеної продуктивності коливається в межах 380—420 т.

 

За рекомендаціями наукових установ, потреба в тракторних причепах в розрахунку на 1000 га сільськогосподарських угідь становить для Степу — 9,8 од., Лісостепу — 11,4 і для Полісся — 12,2 од. Потребу в робочих конях визначають, виходячи з того, що одиниця укомплектованого гужового транспорту може перевезти в рік 390—420 т вантажів.

 

Структура вантажів, що формуються в процесі господарської діяльності аграрних підприємств, а також економічна доцільність використання відповідних транспортних засобів зумовлюють необхідність встановлення раціонального співвідношення між автомобільним, тракторним і гужовим видами транспорту.

 

Витрати на транспортні роботи включаються в собівартість сільськогосподарської продукції і здорожчують її виробництво. Знизити ці витрати можна лише завдяки ефективнішому використанню транспортних засобів, насамперед вантажних автомобілів. Для оцінки й аналізу рівня їх використання застосовують ряд технікоекономічних показників, що відображають специфіку транспортного процесу, продуктивність, умови і режим роботи транспортних засобів.

 

Для визначення окремих технікоекономічних показників роботи автотранспорту використовують такі поняття, як автомобіледні перебування в господарстві, автомобіледні в роботі, середньооблікова кількість автомобілів і їх вантажопідйомність. Автомобіледні перебування в господарстві розраховують підсумовуванням усіх календарних днів перебування кожного вантажного автомобіля в підприємстві протягом року, а автомобіледні в роботі — підсумовуванням днів їх роботи. Діленням автомобіле-днів перебування у господарстві на 365 визначають середньооблікову кількість автомобілів, а вантажопідйомність середньооблікового автомобіля — діленням автомобілетонноднів на автомобіледні перебування в господарстві.

 

Усі показники використання автотранспорту поділяються на три групи: інтенсивності, продуктивності й економічності. До

показників інтенсивності відносять:

 

коефіцієнт використання автопарку,  який визначають діленням автомобіледнів перебування в господарстві на автомобіледні в роботі;

коефіцієнт технічної готовності, що розраховується діленням різниці між автомобіледнями перебування в господарстві і автомобіледнями в ремонті на автомобіледні перебування в господарстві;

середню технічну швидкість, яку обчислюють діленням загального пробігу автомобілів на час перебування в русі;

середню експлуатаційну швидкість, що є часткою від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді;

середню відстань перевезень тонни вантажу, яку розраховують діленням вантажообороту в тоннокілометрах на загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах;

середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, який визначають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіледні в роботі;

коефіцієнт використання пробігу, що дорівнює відношенню пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу;

коефіцієнт використання вантажопідйомності, який розраховують за формулою:

Коефіцієнт використання вантажопідйомності

де Кв — коефіцієнт використання вантажопідйомності; Зво — загальний вантажооборот, ткм ; Воп — вантажооборот причепів, ткм; Пв — пробіг з вантажем , км; Вп — вантажопідйомність середньооблікового автомобіля, т.

 

Показники продуктивності автотранспорту:

 

виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобілетонну:

Виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну

де Ва — виробіток автомобілів на 1 середньооблікову автомобілетонну; Вт — кількість перевезених вантажів, т; Атд — автомобіле-тонно-дні;

кількість тоннокілометрів на середньооблікову автомобілетонну в тоннокілометрах, що розраховується з виразу:

Кількість тонно-кілометрів на середньооблікову автомобіле-тонну в тонно-кілометрах

Показники економічності автотранспорту:

 

собівартість тоннокілометра (десяти або ста тонно-кілометрів), яка визначається діленням прямих експлуатаційних витрат по автотранспорту на вантажооборот;

прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на тонну перевезеного вантажу, грн;

витрати пального на 100 км пробігу й окремо на 100 ткм.;

витрати пального на тонну перевезеного вантажу.

 

Рівень наведених технікоекономічних показників коливається приблизно в таких межах: коефіцієнт використання автопарку — 0,70—0,75, технічної готовності — 0,81—0,85, використання пробігу — 0,50—0,55, використання вантажопідйомності — 0,85—0,90, середньотехнічна швидкість — 22—26 км, середньоексплуатаційна — 13—16 км, середня віддаль перевезень — 18— 23 км, виробіток на середньооблікову автотонну — 900—1200 т і 15—25 тис. ткм.

 

Витрати пального (в літрах) на тонну вантажу, а також змінна норма виробітку істотно коливаються залежно від відстані перевезень. Так, для автомобілів ГАЗСАЗ 53 Б, САЗ — 3502, ГАЗ — 53Б на дорогах другого класу при відстані перевезень зерна 0,5— 1 км витрати пального на тонну зерна становлять 0,22 л, а норма виробітку — 94,6 т; за відстані перевезень 1,1—1,5 км ці показники складають відповідно 0,36 л і 58,7 т, 1,6—2 км 0,14 л і 52,4 т і т.д., а за відстані 8,1—9 км — відповідно 1,47 л і 21,5 т. При визначенні цих показників відстань береться без урахування переїзду по полю від комбайна до дороги.

 

Найбільш повно про ефективність використання автомобільного парку можна судити за показниками продуктивності й економічності. Підвищення їх рівня досягається, коли абсолютна величина коефіцієнтів використання автопарку, технічної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також коли зростає середньодобовий пробіг і середньоексплуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантаженням і розвантаженням.

 

Для розрахунку й аналізу вантажообороту автопарку O ткм використовують формулу:

Розрахунок й аналіз вантажообороту автопарку

де Вп — вантажопідйомність автопарку (загальний тоннаж), т; Ка — коефіцієнт використання автопарку; Кв — коефіцієнт використання вантажопідйомності; Кп — коефіцієнт використання пробігу; L — середньодобовий пробіг автомобілів, км.

 

Дану формулу можна використовувати і для визначення та аналізу вантажообороту по окремих марках автомобілів.

 

Для того щоб виявити відносний і абсолютний вплив технікоекономічних показників на зміну вантажообороту автопарку у звітному періоді порівняно з базовим, можна скористатися індексним способом. З цією метою в чисельнику формули проставляються наведені вище технікоекономічні показники у звітному році, а в знаменнику — в базовому. Встановити ступінь впливу на вантажооборот підприємства, скажімо, фактора вантажопідйомності автопарку можна за формулою:

Фактора вантажопідйомності автопарку

а коефіцієнт використання автопарку — в виразу:

Коефіцієнт використання автопарку


За такою самою методикою визначають вплив інших технікоекономічних показників. Для виявлення ступеня впливу на вантажооборот останнього з них — середньодобового пробігу автомобіля — формула набуває такого вигляду:

Ступень впливу на вантажооборот останнього з них — середньодобового пробігу автомобіля

Якщо від чисельника будь-якої з наведених формул відняти її знаменник, то результат покаже абсолютну зміну вантажообороту, спричинену зміною відповідного технікоекономічного показника. Кожний з розрахованих часткових індексів свідчить про відносну зміну вантажообороту під впливом даного показника.
 

Для поліпшення використання транспорту в аграрних підприємствах насамперед важливо досягти раціональної технологічної структури перевезень: автомобілями — 50—65 %, транспортними поїздами — 30—35, гужовим транспортом — 10 %.

 

Для підвищення ефективності використання автопарку потрібно встановити раціональну структуру його і достатньо забезпечити причепами. Нині аграрні підприємства гостро відчувають нестачу самоскидів і спеціалізованих автомобілів, частка яких повинна бути істотно збільшена (до 43 і 20 % усього автомобільного парку) . Вантажопідйомність причепів доцільно довести , як мінімум, до 10—15 % вантажопідйомності автопарку. Дуже важливо також поліпшити стан доріг, підвищити кваліфікацію водіїв, покращити технічне обслуговування автомобілів, перейти на прогресивні форми організації праці та її матеріального стимулювання.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.7. Виробничі будівлі та споруди й ефективність їх використання
Тема 12. ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
12.2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні
12.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
12.4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу та її факторний аналіз
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki