АНОТАЦІЯ. Розглянуто проблеми використання методології кібернетики у наукових дослідженнях з економічної теорії.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: економічна система; ринковий механізм; прямі зв’язки; зворотні зв’язки.
АННОТАЦИЯ. Статья посвящена проблемам использования методологии кибернетики в научных исследованиях по экономической теории.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: экономическая система; рыночный механизм; прямые связи; обратные связи. ANNOTATION. At the paper the problems of using cybernetic metho-dology in economics are considered. KEYWORDS: economical system; mechanism of market; direct relations; reverse relations.
Методологія кібернетики з часів заснування цієї науки носить міждисциплінарний характер. У книзі «Кібернетика та суспільство» Норберт Вінер писав: «Я не вважаю, що соціолог не знає про існування зв’язків у суспільстві та їх складної природи, однак до останнього часу він був схильним не помічать, до якого ступеню вони являються цементом, що пов’язує суспільство воєдино» [1, с. 34].
Можливо, соціологи і не були схильні це помічати, але якщо відкинути термінологічні умовності, а залишити категоріальну сутність, то стає очевидним, що економічна теорія марксизму призначає «зв’язкам у суспільстві» центральне місце, називаючи їх «виробничими відносинами». У початковому варіанті К. Маркс використовував замість категорії «відносини» поняття «форми спілкування», що лише підкреслює інформаційну, кібернетичну природу предмету марксистської політекономії. Відносини власності, які Маркс вважає освновними в системі виробничих відносин, у кібернетичному контексті можна розглядати як системостворюючі. Категорія «способу виробництва» у цьому контексті тісно пов’язана з поняттям «економічної системи управління (ре© В. К. Лебедєва, Д. К. Ковальчук, 2014
УДК 330.46:519.71
У 1960-х роках при Академії наук СРСР було створено Наукову раду з кібернетики, голова якої академік О. І. Берг так характеризував кібернетику: «Кібернетика — це наука про управління складними динамічними системами… Динамічні системи на виробництві, в природі і в людському суспільстві — це системи, здатні до розвитку, до зміни свого стану» [2, с. 179]. Історичний матеріалізм, як складова учення марксизму, розкриває механізм такого розвитку по відношенню до економічних систем глобального масштабу, якими являються способи виробництва.
Сучасна синергетика як наука про системи, що самоорганізуються, тісно пов’язана із синергетикою і розглядає механізм самоорганізації як процес створення нових елементів системи, який веде за собою формування нових і перетворення попередніх зв’язків між елементами. Внаслідок цього система переходить на більш високий рівень розвитку або фактично створюється нова система.
Концепція зміни способів виробництва, що запропонована в економічній теорії марксизму, розкриває цей механізм по відношенню до економічних систем. Знаряддя праці як найбільш революційний, мінливий компонент продуктивних сил, виступають первинним джерелом нових елементів економічної системи, що змінюють технології, а слідом за цим — організаційно-технічні відносини між людьми в процесі виробництва, пов’язані з технологіями. Ці зміни впливають на організаційно-економічні відносини розподілу праці, розширюючи та поглиблюючи їх. У результаті потребує реструктуризації та оновлення вся система виробничих відносин, у тому числі, системостворюючі соціально-економічні відносини власності. Новий спосіб виробництва являє собою економічну систему з новим складом елементів і зв’язків або систему, яка змінила свій стан, тобто систему, що розвивається.
Міждисциплінарний контекст може бути застосований щодо окремих проблем економічної науки, у тому числі, при аналізі механізму ринкового саморегулювання. В цьому випадку доцільно використовувати категоріальний апарат економічної кібернетики, що виходить з понять прямого та зворотного зв’язку.
Якщо розглядати ринок як кібернетичну систему, то в ній можна виділити два основних контура прямих і зворотних зв’язків, один з яких пов’язаний з формуванням ринкового попиту, а дру-
гулювання)», в якій можна виділити різні підсистеми, їх елементи та зв’язки.
Як правило, прямий зв’язок у кібернетичній системі втілюється інформацією цілеполягання. У комплексі зворотних зв’язків розрізняються позитивні та негативні зворотні зв’язки, точніше кажучи, інформація позитивного зворотного зв’язку та інформація негативного зворотного зв’язку. Позитивні зворотні зв’язки кваліфікуються як зв’язки розвитку системи, що вказують на її рух відповідно поставленим цілям. Негативні зворотні зв’язки кваліфікуються як зв’язки функціонування, які забезпечуюють утримання системи в межах, що не протирічать поставленим цілям, при дії на неї негативних збурюючих факторів.
Контур формування ринкового попиту пов’язаний з поведінкою споживача, метою якого є максимізація корисності товарів і послуг у рамках існуючих бюджетних обмежень. Відомо, що загальна корисність зростає при збільшенні кількості товару, що споживається, до тих пір, поки гранична корисність не стане дорівнювати нулю. Це мотивує споживача до збільшення попиту на товар. Однак попит відображає лише платеспроможну потребу покупця і в цьому аспекті залежить від ціни товару. Намір споживача придбати певний товар для задоволення своєї потреби може бути відображено в інформації прямого зв’язку у вигляді ініціативи покупки. Зниження ціни на товар буде розглядатися ним як інформація позитивного зворотного зв’язку, мотивуюча до збільшення обсягу попиту на товар, що супроводжується (в відомих межах) зростанням загальної корисності блага для споживача і, таким чином, сприяє досягненню поставленої мети споживання.
Підвищення ціни на товар можна розглядати як інформацію негативного зворотного зв’язку, мотивуючу споживача до зменшення обсягу попиту на товар (при інших рівних умовах), що супроводжується зниженням загальної корисності благ для споживача і, таким чином, протидіє досягненню поставленої мети споживання. Для збереження попереднього обсягу споживання в умовах підвищення ціни (тобто для забезпечення усталеності споживання і попиту) споживачем мають бути прийняті рішення з урахуванням інформації негативного зворотного зв’язку. Зокрема, його рішення можуть бути спрямованими на пошук джерел додаткових доходів, послаблюючих бюджетні обмеження, або з переключенням попиту на товари — субститути.
гий — з формуванням ринкової пропозиції. Головним інформаційним індикатором в обох випадках виступає ціна товару, яка є одночасно і умовою, і результатом ринкового саморегулювання. Не випадково мікроекономіку ще називають теорією цін.
Контур формування ринкової пропозиції пов’язаний з поведінкою виробника, метою якого є максимізація прибутку від виробництва та продажу товарів і послуг у рамках існуючих для нього обмежень на економічні ресурси. Намір виробника виготовити і продати певний товар для отримання прибутку може бути відображений в інформації прямого зв’язку, що ініціює продажу. Зниження ціни на товар буде розглядатися ним як інформація негативного зворотного зв’язку, мотивуюча до зменшення обсягу пропозиції товару, оскільки зниження загального доходу (при інших рівних умовах) супроводжується зменшенням величини прибутку і, таким чином, протидіє поставленій меті виробництва. Для збереження попередньої величини прибутку при зниженні ціни (тобто, для забезпечення усталеності виробництва і пропозиції) виробником мають бути прийняті рішення з урахуванням інформації негативного зворотного зв’язку. Зокрема, його рішення можуть бути пов’язаними з технологічною модернізацією виробництва, яка б забезпечила зниження витрат на одиницю продукції або з пошуком нових джерел більш дешевих ресурсів.
Підвищення ціни товару буде розглядаться виробником як інформація позитивного зворотного зв’язку, мотивуюча його до збільшення обсягу пропозиції, що супроводжується (в певних межах) зростанням загального доходу та прибутку від реалізації продукції і, таким чином, сприяє досягненню поставленої мети виробництва.
Зміна обсягів попиту і пропозиції, у свою чергу, через систему зворотних зв’язків впливає на зміну ціни. Таким чином, механізм, що описується в економічній теорії як «павутиноподібна» модель ринку, може бути адекватно інтерпретованою і в категоріяї економічної кібернетики.
Потенціал взаємного впливу та міждисциплінарного співробітництва спеціалістів з економічної теорії та економічної кібернетики ще далеко не вичерпаний. Його актуалізація збагатить обидві ці наукові дисципліни, тим більше, якщо пам’ятати слова Норберта Вінера про те, що розділення науки на різні дисципліни є не більше, як адміністративна умовність.
Література
1. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. — М.: Тайдекс Ко, 2002. — 256 с.
2. Берг А. И. Философские проблемы / Берг А. И. — М.: Соцэкгиз, 1961. — 486 с. Статтю подано до редакції 10.02.14
УДК (330.3+338.242):330.131.7 , доцент кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» УДК (330.3+338.242):330.131.7
О. О. Дем’янчук, доцент кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
