7.1. Заходи впливу та організація їх застосування

Банківський нагляд не завершується після проведення інспектування. Завершальним, або узагальнюючим, його етапом є застосування Національним банком України заходів впливу щодо банків адекватно вчиненим ними порушенням згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Правовою підставою застосування певних заходів є Закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», а також Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369.

Згідно зі ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» підставою для застосування заходів впливу є «порушення банками … банківського законодавства, нормативноправових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку».

Порушення вимог законодавчих та нормативних актів, як правило, більш чіткі й конкретні. Тому їх набагато легше довести, ніж, наприклад, звинувачення в невиваженій кредитній політиці або некомпетентності керівництва.

Порушення інтересів вкладників можна поділити на дві групи:

1) пов’язані з коротко або довгостроковою фінансовою неспроможністю виконання банками своїх зобов’язань;

2) невиконання зобов’язань через інші фактори (ігнорування положень угоди, технічна неможливість виконання тощо).

Заходи впливу, які може застосувати НБУ в разі порушення інтересів вкладників і кредиторів, ураховують відмінності цих двох груп інтересів.

У першому випадку заходи впливу можуть стимулювати банк до поліпшення своїх фінансових показників або обмежувати коло здійснюваних ним операцій. Захист інтересів другої групи здійснюється через застосування інших санкцій, схожих на адміністративні. Тут стабільність банку не має принципового значення. Навіть до найбільш стабільного банку можуть бути застосовані заходи впливу за порушення цієї групи інтересів.

Визначення ж ситуації, яка б загрожувала платоспроможності банку та інтересам вкладників, потребує розгляду всіх сфер діяльності банківської установи. Існують загальноприйняті міжнародні стандарти пруденційної банківської діяльності, порушення яких може призвести до високого ступеня ризиків, збитків або іншої шкоди для банку, його вкладників і кредиторів. До них відносять:

• " недостатній рівень капіталу, зважаючи на види та якість активів банку;
• " несформований резерв для покриття можливих збитків від активних операцій банку;
•  недостатній рівень ліквідності банку з огляду на структуру його активів та пасивів;
• " спекулятивна, або ризикована, практика інвестування; "
• неадекватність системи внутрішнього контролю;
• " пільгові умови банківських операцій для інсайдерів тощо.

Досить важко точно встановити причини негативної ситуації в банку, оскільки стан банку залежить від аналізу майже всіх аспектів банківської діяльності впродовж деякого часу. Проте існує ряд ситуацій, загрозливих щодо інтересів вкладників банку, особливо якщо вони виникли внаслідок неналежного управління ба

нком. До таких ситуацій слід віднести:

• " низький рівень відсоткової маржі з огляду на операції, якими займається банк;
• " надзвичайно високі накладні витрати; " високий рівень концентрації пасивів; " значний обсяг неприбуткових активів;
• " значний обсяг кредитів, які віднесено до негативних категорій класифікації;
• " високий рівень концентрації кредитів як інсайдерам, так і конкретній галузі;
• " високий рівень чистих збитків від кредитної діяльності.

Важливо зазначити, що банк може дотримуватися всіх вимог різних нормативних актів і водночас перебувати у стані, якій загрожує інтересам його вкладників. Це пояснюється тим, що банківська діяльність і якість активів можуть характеризуватися досить високим ступенем ризику, незважаючи на дотримання вимог нормативних актів щодо капіталу, ліквідності та інших показників діяльності. Оскільки момент настання і ступінь складності ситуації, яка загрожує інтересам вкладників банку, не можна точно визначити або підрахувати, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ надано значну гнучкість та широку свободу в ухваленні рішення щодо застосування заходів впливу до банків.

Заходи впливу, застосовані НБУ до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням. При цьому слід ураховувати: "

• характер допущених банком порушень;
• " причини, які зумовили виникнення виявлених порушень;
• " загальний фінансовий стан банку та рівень достатності капіталу;
• " розмір можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.

Наглядові органи НБУ можуть застосовувати до банків заходи впливу двох видів — непримусові та примусові.

Непримусові заходи впливу (запобіжні або попереднього реагування) застосовуються тоді, коли недоліки в діяльності банку не загрожують інтересам вкладників і кредиторів. Вони можуть бути застосовані за умови відповідального, конструктивного підходу органів управління банку, а в необхідних випадках — і його засновників до усунення порушень. Таких заходів впливу можна вживати переважно на ранніх стадіях виникнення недоліків.

До непримусових заходів впливу можна віднести: "

• письмове застереження;
• " укладення письмової угоди з банком;
• " скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку.

Примусові заходи впливу застосовують до банку тоді, коли допущені порушення є такими, що застосування тільки непримусових заходів впливу не є достатнім та не дасть очікуваних результатів, а також не забезпечить належного коригування діяльності банку.

Примусовими заходами впливу, які використовуються НБУ, є розпорядження:

• " щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будьякій іншій формі;

• " про встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
• " про підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
• " щодо обмеження, зупинення чи припинення виконання окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;
• " про заборону надавати банкові кредити;
• " щодо накладання штрафів на банки та на їхніх керівників;
• " про тимчасову (до усунення порушення) заборону власникові істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативноправових актів НБУ;
• "про тимчасове (до усунення порушення) відсторонення посадової особи банку від посади в разі грубого чи систематичного порушення нею вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативноправових актів НБУ; " щодо примусової реорганізації банку;
• " про призначення тимчасової адміністрації;
• " а також відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

7.2. Використання такого заходу впливу, як письмове застереження

У разі потреби висування до банку вимоги щодо усунення порушення банківського законодавства, нормативноправових актів Національного банку НБУ застосовує до банку письмове застереження, у якому висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, указує на допущені порушення з метою їх усунення та конкретні заходи, яких йому необхідно вжити для уникнення ризикової або неправильної банківської практики, запобігання порушенням нормативноправових актів із банківської діяльності, установлює строки їх усунення.

Письмове застереження застосовується самостійними структурними підрозділами центрального апарату Національного банку, що мають згідно з покладеними на них функціями контролювати діяльність банків, а також територіальними управліннями Національного банку. Про застосування іншими структурними підрозділами Національного банку (крім банківського нагляду) письмового застереження має повідомлятися відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку для його інформованості щодо діяльності банку в цілому.

Якщо банк допустив порушення, для усунення якого потрібно більше ніж два місяці, то письмове застереження до банку не застосовується. У цьому разі до банку має застосовуватися інший захід впливу, зокрема укладення письмової угоди з банком.