Posibniki.com.ua Філософія Філософія ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ


  Змiст  Наступна >

ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ


Т

Е

М

А

1

ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА СИСТЕМА ФІЛОСОФІЇ

Схема 1

Світогляд

— це сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які визначають її ставлення до різноманітних явищ дійсності, життєву позицію та ціннісні орієнтації

Міфологія

Релігія

Філософія

Функції філософії

Структура філософії як системи знань

Предметом філософії є світ загалом у своїх найузагальненіших закономірностях, що розглядаються з погляду відношення «людина — світ»

Філософія досліджує :

1) природу й сутність світу

2) природу, сутність і призначення людини

3) систему «людина — світ» загалом і конкретний стан, в якому вона перебуває світоглядна методологічна гносеологічна аксіологічна критична виховна (гуманітарна)

Онтологія

Гносеологія

Антропологія

Соціальна філософія

Аксіологія

Праксеологія

Методологія прогностична

РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

5Розвиток філософії Із самого початку знайомства з філософією як системою філософських знань доцільно ще раз згадати її сутнісні характеристики, специфіку розвитку предмета та функцій.

У широкому сенсі філософія як поняття означає форму самопізнання людини, форму суспільної свідомості — можливість адекватного пізнання довколишнього світу. За античною традицією філософія — вчення про за гальні принципи існування буття. Дещо пізніше її стали трактувати як науку про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. У науковий обіг цей термін було запроваджено античними філософами. Одним з перших його став використовувати Піфагор, який вважав, що мудрість про істини світу притаманна тільки Богові, пересічна людина може лише любити й прагнути її. Тому людей, які прагнули мудрості, стали називати філософами.

Дальший розвиток філософії пов’язаний з епохою європейського Середньовіччя, яка розвивала цінності християнського віровчення в поєднанні з античною філософією Греції та Риму. Згодом середньовічну філософію було критично переосмислено культурою

Відродження (Ренесансу). А далі розпочався но вий етап її розвитку в умовах Нового часу та епохи Просвітництва. У ХІХ ст. — на початку ХХ ст. філософське знання набуло своєї довершеної форми в межах німецької класичної філософії. А з ХХ ст. воно трансформувалось у так звані некласичні філософські напрями, до яких належали марксизм, емпіріокритицизм, «філософія життя», фрейдизм тощо. А ще пізніше з’явилися найновіші с учасні філософські концепції: екзистенціоналізм, феноменологія, неофрейдизм, філософський антропологізм, філософська герменевтика та ін.

Отже, становлення й розвиток поняття «філософія» здійснювалося впродовж тривалого історичного часу, коли виникали й вирішувались усе нові й нові проблеми пізнання довколишнього світу, формувалися ті чи ті картини св іту. Філософські знання, ідеї, учення зрештою сформували узагальнену систему знань про світ, метою якої стало пояснення законів і принципів навколишнього світу та практичне їх використання.

Філософія — це різновид світоглядних знань (їх найвищий теоретичний рівень) про буття людини, найсуттєвіші взаємовідносини з природою, суспільством і духовним життям у всіх його основних формах існування. Філософія раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в

7ній місце людини (що збігається з основним завданням світогляду).

Для повнішого розуміння сутності філософії та її взаємозв’язку зі світоглядом докладніше проаналізуємо розвиток історичних різновидів світогляду. Світогляд є невід’ємною характеристикою людської свідомості. Кожна людина має свій світогляд, який відповідає на питання про її місце у світі та ставлення світу до людини. Завдяки цьому людство має можливість сформувати певн у картину світу, здобути узагальнені знання про світобудову, загальну структуру, закономірності виникнення й розвитку Всесвіту, сенс життя (визначити, для чого воно існує).

У своїй основі світогляд має таку структуру: світовідчуття (емоційно-психологічний рівень), світосприйняття (певний досвід формування уявлень про світ з використанням наочних образів), світорозуміння (пізнавально-і нтелектуальний рівень).

Сукупність знань людей про природу й соціальну реальність формує загальну картину світу, сукупність природничих знань створює наукову картину світу, а сукупність суспільних знань — соціально-історичну картину дійсності. Формування загальної картини світу — завдання всіх різновидів знання загалом і світогляду передусім. Функціонування світогляду має забезпечити ефективну пізнавально-орієнтаційну ді яльність людини й стати духовним чинником у її соціально-практичній діяльності.

Світогляд — надзвичайно багатогранний феномен, і це обумовило проблему його класифікації. Залежно від критеріїв класифікації у світогляді виокремлюють такі типи: 1) за ступенем теоретичної «зрілості» — життєво-практичний та теоретичний; 2) за ступенем історичного розвитку світогляд поділяється на античний, середньові чний, сучасний; 3) за критеріями узагальненості — на індивідуальний, груповий і загальнолюдський; 4) за історичними типами світогляд може бути міфологічним, релігійним, філософським.

На ґрунті безпосереднього повсякденного досвіду як результат розв’язання проблем повсякденного життя стихійно формується життєво-практичний світогляд (збігається з поняттям здорового глузду).

Теоретичний світогляд є значно складнішим, він форму є життєво важливі світоглядні проблеми й обґрунтовує варіанти їх практичного вирішення. Життєво-практичний і теоретичний типи світогляду формуються в просторі й часі, тобто розвиваються історично — індивідуальний світогляд змінюється впродовж життя окремої людини, а суспільний — еволюціонує разом з розвитком соціальної спільноти.

8Протягом формування людської цивілізації найвідомішими різновидами світогляду стали міфологія, релігія та філософія.

Міфологічний світогляд пов’язаний з культурою первісного суспільства. Він був конгломератом знань, відповідей на запитання про причини існування світу, причинно-наслідкові зв’язки у ньому, про живе й неживе, життя й смерть, добро й зло тощо. Особливого значення в ньому набули такі складні питан ня, як сенс життя, існування доброчинностей тощо.

Міфологічні знання зазвичай передавались усно з використанням специфічних знаків та символіки (сказання, перекази, магічні формули, заклинання). Концентрованим виразом міфологічного світогляду став міф як конкретний фрагмент світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння. Міф містив у собі як фант астичну, так і реалістичну форми сприйняття довколишньої дійсності, поєднував людину й природу, наділяючи останню психологічними характеристиками людини (гілозоїзм). Водночас раціональний зміст міфу визначав його практичну значущість, міф не тільки пояснював світ, але й обов’язково містив практичні моделі діяльності та поведінки людини (практичні знання). Наприклад, міф давав пр актичні поради щодо захисту людей від зла, що існувало навкруги (хаос, вороги, хвороби). стю, а залишився у свідомості людини й дотепер існує в ній як потенційне бажання позараціонального єднання з довколишньою дійсністю.

З розвитком людської цивілізації розвивалася міфологічна свідомість (як окремої особи, так і суспільства загалом), вона автономізувалася, здобувала свободу, індивідуальність, у результаті чого відбувався розрив єдності людини й дійсності (природи та суспільства). Згодом міф перестав бути єдиною домінантною формою свідомості, він не зник повні

Релігія стала наступним історичним різновидом світогляду. Вона виростає на ґрунті міфологічного, але релігійний світогляд відрізняється насамперед тим, що поділяє світ на природний та надприродний. Міфологія не знає такого поділу. Крім того, міфологія не знає розділення на знання й віру. Релігія ж такий поділ декларує.

Особливістю релігії як різновиду світогляду є віра в існ ування надприродного абсолюту, з яким людина прагне встановити контакт (комунікацію) з метою здобуття гарантій щасливого життя та уникнення можливого зла.

9Релігія — світовідчуття, світорозуміння, світобачення, а також відповідна до них практика віруючої людини, в основі якої лежить віра в існування надприродної сили, яку в зрілих релігіях називають Богом.

Для релігійного світогляду характерною є чуттєва, образноемоційна (але не раціональна) форма сприйняття довколишньої дійсності, за допомогою якої релігія віддзеркалює ті самі проблеми, що й міфологія, але на вищому рівні — теоретичному, до якого належить віровчення, що фіксується в догматах, і прагматичному з його культовою діяльністю [виконання певних нормативів і ви мог, спрямованих на узгодження життя віруючої людини з нормами та вимогами панівного у Всесвіті Абсолюту (Бога)].

Способи, рівень і напрями релігійного впливу на суспільство й окрему людину виявляються у функціях релігії (від лат. functio — виконання, звершення). Функцій релігії доволі багато, тому перелічимо лише головні з них: світоглядна, компенса торнотерапевтична, комунікативна, інтегративна, дезінтегративна, регулятивна, легімітивна та ін. Усі функції релігії спрямовані на відновлення гармонійного співіснування людини та Бога. Особливо рельєфно ця особливість виявляється у світових релігіях (насамперед у християнстві та ісламі).

Релігійний світогляд пройшов складний і суперечливий шлях розвитку, що віддзеркалено в історії існування конкретних релігійни х систем. Так, первісні релігійні вірування мали місце 30—

40 тис. років тому (анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, шаманізм, рільничі культи, язичництво тощо). Їм на зміну прийшли етнонаціональні релігії (VI—IV тис. до н. е.); характерною особливістю яких був політеїзм (багатобожжя); до них належали релігії Стародавнього Єгипту, Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю, зороастризм, індуїзм то що. І, нарешті, найвищий рівень розвитку релігійного світогляду — це поява світових релігій з характерною особливістю — монотеїзмом (єдинобожжям). Сучасний світ стає творцем нових релігійних форм, що дістали назву «сучасні новітні релігії», або «неокульти» (бахаї, Міжнародне товариство свідомості Кришни тощо).

Отже, формування релігійного світогляду (а разом з ним і релігійної свідомості) тісно пов’язане з розвитко м людської цивілізації, зростанням інтелекту людини й появою теоретичного мислення. Релігія на тих чи тих етапах свого історичного розвитку

10була й залишається системотвірним чинником людської культури й розвитку цивілізації.

На відміну від інших різновидів світогляду, філософія є особливим науково-теоретичним видом, який вирізняється найвищим рівнем раціональності, системності, наявністю логіки й теоретичного мислення. Водночас філософія має чіткі відмінності від релігійного та міфологічного світоглядів. Філософський світогляд в основі має знання, а не віру (догму), він є рефлексивний (тобто має мож ливість досліджувати сам себе), спирається на чіткі поняття та категорії, що пройшли апробацію на свою істинність. Філософський світогляд, на відміну від релігії та міфології, стає підґрунтям наукового світогляду, забезпечує його цілісність, взаємозв’язок і конкретну визначеність як загальна мето дологія наукового пізнання.

Філософський світогляд — це закономірний етап духовного розвитку людства, зумовлений змінами у суспільному бутті людей і адекватним розвитком різноманітних форм суспільної свідомості. Філософія якісно відрізняється від інших різновидів світогляду тим, що реалізує свої функції, критично осмислюючи навколишній світ, використовуючи для цього достовірні знання, логічні категорії та критерії. Інтерес філософії спрямову ється не на окремі сфери буття, а на світ як цілісність. Тому для пояснення існування світу загалом філософія ставить величезну кількість специфічних питань, на які вона прагне дати свої власні відповіді. Назвемо головні з цих питань: про сутність буття та його походження, сутність матеріального світу, про су бстанцію світу, походження свідомості, взаємодію матерії та свідомості, про появу людини, мету її життя, наявність душі та духовного світу людини, взаємодію природи й суспільства, матеріально-економічних сфер життя та особливості процесу пізнання, учення про істину та перспективи розвитку людини й суспільства, рух філософських категорій, закони, принципи та багато інш их.

Важливою характеристикою філософського знання є його відмінність від наукового, хоч у них є чимало спільного в предметі, методах, логіко-понятійному апараті дослідження. Філософія не є суто науковим знанням. Головна відмінність філософії від інших наук полягає в тому, що вона є теоретичним світоглядом, який щонайбільше узагальнює раніше акуму льовані людством знання. Предмет філософії набагато ширший від предмета дослідження будь-якої окремої науки. Філософія узагальнює, інтегрує інші науки, але не поглинає їх, не містить у собі завершене

11наукове знання. Філософія має доволі складну структуру, якої не мають інші науки. До неї входять онтологія, гносеологія, логіка тощо, які також мають максимально узагальнений теоретичний характер і вміщують базові фундаментальні ідеї та поняття, що лежать в основі інших наук. Філософія припускає суб’єктивний вплив на неї з боку окремих філософів. Вона стає су купністю об’єктивного знання, цінностей, моральних ідеалів свого часу, віддзеркалює вплив конкретної епохи, вивчає не тільки предмет пізнання, а і його механізм.

Філософія, незважаючи на її постійний розвиток і оновлення, зазнає значного впливу різноманітних ідей, що були вироблені попередніми філософами, філософськими школами. Вона обмежена пізнавальними можливостями людини, містить у собі «вічні» пробле ми й питання, на які ще й досі не можна дати достовірної логічної відповіді (походження буття, первинність матерії або свідомості, походження життя, безсмертя душі, наявність або відсутність Бога, його вплив на світ). дини, систему «людина — світ» загалом і стан існування цієї системи.

Філософія є специфічною формою людського світосприйняття, світорозуміння та світобачення, що не дублює інші різновиди світогляду. Її предметом є світ загалом, у щонайбільш узагальнених закономірностях, які характеризуються суб’єктнооб’єктними відношеннями («людина — світ»); філософія досліджує природу та сутність світу, сутність і призначення лю


  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Система філософії
ОНТОЛОГІЯ
Категорія «матерія»
ДІАЛЕКТИКА ЯК ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ
ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)