У цьому дослідженні кількісно оцінюється вплив експортного мита на насіння соняшнику на різних учасників ринку. У роботі оцінюються криві внутрішнього попиту на насіння соняшнику, зовнішнього попиту і довгострокова крива внутрішньої пропозиції.
Використовуючи оцінені криві зовнішнього попиту і експортної пропозиції, було розраховано рівноважну світову ціну за умов вільної торгівлі. Ця ціна використовується для розрахунку зміни добробуту споживачів (переробників соняшнику) і виробників протягом 1999/2000–2003/2004 маркетингових ринків (МР). Результати свідчать, що від 23відсоткового мита споживачі заощадили $ 31,5 і $ 45,8 тис. у 1999/2000 і 2000/2001 відповідно, водночас втрата доходу виробниками становила $ 42,5 і $ 75,5 тис. відповідно. У результаті введення 17відсоткового експортного мита добробут споживачів насіння соняшнику зріс на $ 44,7 і $ 61,1 тис. у 2002/2003 і 2003/2004 роках відповідно, у той час як виробники втратили $ 53,7 і $ 82,6 тис. відповідно.
Оптимальна політика на ринку соняшнику – це впровадження 12відсоткового експортного мита. Результати свідчать, що як би в 1999/2000 і 2000/2001 роках мито становило 12 % а не 23 %, то національний добробут був би вище на $ 842 і $ 376 тис. відповідно, у той час як заміна 17відсоткового мита 12відсотковим дала б змогу збільшити національний добробут на $ 39 і $ 97 тис. у 2002/2003 і 2003/2004 МР відповідно.
18.1. ВСТУП
Виробництво насіння соняшнику завжди було одним із найбільш прибуткових видів діяльності у сільському господарстві України. Крім того, це виробництво — вид діяльності, орієнтований на експорт. Згідно з оцінками World Oil (2002) протягом 1996—1999 рр. (коли ринок насіння соняшнику не піддавався державному втручанню) близько 45 % виробленої продукції експортувалося, причому 31 % виробленого соняшнику було експортовано в країни ЄС.
Проте, відкритість українського ринку насіння соняшнику негативно впливала на його переробників, які, купуючи сировину за світовими цінами, змушені були скоротити обсяги виробництва олії. Для того щоб захистити олійноекстракційну галузь від негативного впливу вільної торгівлі, у жовтні 1999 року уряд запровадив 23 %ве експортне мито на насіння соняшнику . Наслідки запровадження мита стали очевидними досить скоро: відбувся перерозподіл прибутків від експортерів соняшнику і виробників до переробників, що супроводжувалося підвищенням внутрішнього виробництва олії на 50 % і скороченням обсягів експорту насіння соняшника на 50 %1. Однак ефективність функціонування експортного мита погіршилась унаслідок використання експортерами схем із давальницькою сировиною, що дало змогу експортерам уникнути сплати експортного мита, і призвело до скорочення надходжень до державного бюджету. У липні 2001 р. було прийнято новий закон, який передбачав встановлення експортного мита на рівні 17 % і цей закон є чинним дотепер.
Запровадження експортного мита мало багато наслідків для економіки України. У той час як соняшник став більш доступним для переробних підприємств (що дало змогу покращити використання виробничих потужностей олійноекстракційних заводів і збільшити експорт соняшникової олії), внутрішні виробники отримали нижчі ціни, а, отже, зазнали втрат прибутку. Загалом, експортне мито спричинило перерозподіл прибутків від виробників і експортерів насіння соняшнику до виробників соняшникової олії.
У дослідженні кількісно оцінюється вплив експортного мита на різних операторів ринку соняшнику : споживачів (переробних підприємств), виробників і економіку в цілому. Структура роботи є такою. У другому розділі міститься опис теоретичних засад запровадження експортного мита. У третьому розділі надано оцінки втрат і вигод від експортного мита для суб’єктів ринку насіння соняшнику.
18.2. ЕКСПОРТНЕ МИТО: ХТО ВИГРАЄ І ХТО ПРОГРАЄ?
За своєю суттю експортні мита — це ефективний захід для обмеження міжнародної торгівлі товарами, котрі ними обкладаються. Існує щонайменше дві причини, чому уряд вдається до використання експортних мит. Перша причина — усвідомлено знизити внутрішню ціну для захисту внутрішніх споживачів товару, що експортується, а інша — забезпечити надходження до бюджету . У будьякому випадку експортне мито завжди має вплив на дві сторони: на країну, яка експортує товар, і країну, яка його імпортує. Відповідь на питання «На чиї ж плечі мито лягає тягарем?» залежить від торгової позиції країни, яка запроваджує мито. У разі, якщо частка експорту країни є незначною у загальному світовому експорті (випадок «маленької» країни), запровадження експортного мита не буде мати впливу на світову ціну і тягар буде лягати на плечі виробників країниекспортера. У випадку, коли країна є важливим гравцем на світовому ринку, тягар розподіляється між внутрішніми виробниками і країнамиімпортерами даного товару.
Україну не можна розглядати як маленьку країну. У 1999/2000 і 2000/01 рр. експорт соняшнику з України становив 16 % і 36 % світового експорту відповідно . У результаті низького врожаю у 2001/02 рр. частка України у світовому експорті знизилась до 5 %. Однак у наступні роки Україна відновила свою торгову позицію і в 2002/03 рр. частка України у світовому експорті становила 17 %, а в 2003/04 рр. очікується , що експорт становитиме близько 820 тис. т, або 25 % світового експорту. Отже, протягом останніх років частка України у світовому експорті в середньому становила 20 %, що засвідчує необхідність розгляду України як вагомого гравця на світовому ринку.
Даний аналіз базується на таких припущеннях:
-
крива зовнішнього попиту на український соняшник нахилена донизу1;
-
усі ринки є досконало конкурентними.

На рис. 18.1 графічно зображено вплив експортного мита на різних операторів ринку. Нехай D і S — криві внутрішнього попиту і пропозиції відповідно. В умовах автаркії (відсутність торгівлі) ціна на внутрішньому ринку становила б Paur. За будьякою ціною, вищою за Paut, у країні буде перевиробництво. Використовуючи значення надлишкової пропозиції за кожного рівня цін, можна побудувати криву експортної пропозиції (Es ), що відображає обсяг продукції, який Україна бажає продати на світовому ринку за ціною, вищою за Paut. Крива зовнішнього попиту на український експорт позначена на рисунку Id. Якщо Україна відкриває торгівлю, внутрішня ціна дорівнюватиме світовій ціні (припускаючи, що за експорту відсутні трансакційні витрати). Світова ціна (Pft), у свою чергу, визначається перетином кривої експортної пропозиції і зовнішнього попиту.
Тепер припустимо, що уряд запроваджує експортне мито (позначено «tax» на рис. 18.1). Якщо країна є вагомим гравцем на світовому ринку, як Україна у разі експорту соняшнику, впровадження експортного мита призведе до підвищення світової ціни за умов вільної торгівлі до рівня Ptaxim , і зниження внутрішньої ціни до рівня Ptaxex . Що еластичнішою буде крива зовнішнього попиту, то більшим буде падіння внутрішньої ціни і меншим — підвищення світової ціни. Неминучими наслідками експортного мита є:
а) скорочення обсягів виробництва соняшнику з Q2 до Q4 (у довгостроковій перспективі);
б) підвищення внутрішнього споживання з Q1 до Q3; в) скорочення експорту з (Q2 – Q1) до (Q4 – Q3 ).
Як впливає мито на різних операторів ринку? Оскільки мито спричиняє зниження внутрішньої ціни на соняшник, внутрішній попит на соняшник з боку переробних підприємств збільшується: збільшення надлишку виробників олії (надлишку споживача) становить [1 + 2] (див. рис. 18.1). У результаті зниження внутрішньої ціни виробники втрачають площу, позначену [1 + 2 + 3 + + 4 + 5]. Надходження до бюджету становлять [4 + 6]. Трикутник 3 показує викривлення споживання, трикутник 5 — викривлення виробництва і прямокутник 6 — ефект умов торгівлі — показує вигоду, яку отримує Україна завдяки своїй відносній владі на світовому ринку насіння соняшника. Чисту зміну національного добробуту представлено площею [6 – (3 + 5)]. Вона буде позитивною, якщо ефект умов торгівлі перевищує втрати від викривлення споживання і виробництва.
«Велика» країна може вибрати оптимальне експортне мито. Експортне мито, що максимізує внутрішній добробут, може бути розраховане за формулою

