< Попередня  Змiст  Наступна >

4.4. Умови навчання


 

Умови навчання та їх класифікація

У попередніх розділах багато говорилося, як правильно спланувати й організувати навчання, зробити його більш технологічним, зацікавити тих, хто навчається. Однак ефект навчальної діяльності буде мінімальним, якщо при цьому не враховувати наявні умови. Умовами навчання можна вважати комплекс характерних особливостей навчального середовища (місце навчання, навчальна група, організаційні умови, психологічні умови тощо).

 

Умови навчання впливають на отриманий результат не прямо, а опосередковано.

 

Наприклад, умови проживання студента прямо не визначають успішності його навчання: люди, що проживають в однакових умовах, можуть навчатися по-різному. Однак загалом сприятливі житлові умови, налагоджений побут позитивно впливають на реалізацію навчальної діяльності (людина може витратити більше часу на навчання).

 

Ефективний менеджер завжди враховує специфічні умови реалізації діяльності і намагається забезпечити наявність таких умов, які б максимально сприяли отриманню позитивного результату. Те саме стосується і навчання. Врахування специфічних умов навчальної діяльності передбачає їх вивчення, аналіз , адекватний вибір форм і методів організації навчання, а також управління умовами навчання через їх гармонізацію й оптимізацію, тобто створення сприятливих умов навчання.

 

Дослідники виокремлюють різні види умов навчання. Стосовно суб’єктів навчання умови можна розподілити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні умови навчання включають різноманітні особливості навколишнього навчального середовища: матеріально-технічне забезпечення навчання, соціальне оточення, вплив викладача та навчальної інформації, яку він пропонує, розмір стипендії чи плати за навчання, суспільне навантаження та багато іншого. Внутрішні умови навчання становлять індивідуальні особливості того, хто навчається: природні схильності й потяги, рівень розвитку пізнавальних здібностей, а також усю сукупність психічних виявів людини, що виникають під впливом зовнішніх чинників.

 

Важливим завданням управління навчанням стає забезпечення взаємозв’язку зовнішніх і внутрішніх умов навчання. Зовнішні умови не мають суперечити внутрішнім, а будуватися з урахуванням потреб учнів, їхніх індивідуальних і групових особливостей. Водночас зовнішні умови мають сприяти створенню необхідних внутрішніх умов навчання: формуванню готовності учнів до навчання, належного ставлення до навчання і пізнавальних здібностей.

 

За відповідністю певним змістовним аспектам навчальної діяльності умови навчання також розподіляють на організаційні, матеріальні і соціально-психологічні. До організаційних умов включають часові межі і режим навчання, організаційну структуру навчального процесу, його просторову організацію (розташування учасників у просторі навчальної аудиторії тощо). Матеріальні умови пов’язані із забезпеченням навчального процесу засобами навчання: технічна оснащеність навчального процесу, наявність наочних засобів, наочно-методичних матеріалів викладача, посібників і розробок для організації самостійної роботи тих, хто навчається. Соціально-психологічні умови формують певні аспекти взаємодії учасників навчального процесу, їхній неповторний склад та індивідуально-психологічні особливості. Соціально-психологічні умови навчання щільно пов’язані з комунікативним забезпеченням навчального процесу і визначаються здатністю викладача управляти спілкуванням, а також організовувати комунікативну взаємодію і взаємини в групі, що забезпечують сприятливий психологічний клімат у процесі навчання (про це детальніше йтиметься у темі 7).

 

У наукових дослідженнях з педагогіки часто зустрічається словосполучення психолого-педагогічні умови. Більшість авторів розуміє під цим терміном комплекс організаційних та матеріальних умов навчання, побудованих з урахуванням індивідуально -психологічних і соціально-психологічних особливостей учнів. За конкретнішого розкриття умов навчання у цій темі ми також будемо намагатися продемонструвати взаємозв’язок між психологічними чинниками та педагогічними умовами навчання.

 

Урахування індивідуальних та групових особливостей учнів під час організації навчання

 

Навчання може відбуватися як індивідуально, так і у складі певної навчальної групи. Індивідуальні та групові особливості учнів мають обов’язково враховуватися під час організації навчання (вибору форм, методів, змісту, засобів навчальної діяльності). До індивідуальних особливостей учнів належать такі суттєві для навчання властивості окремих учнів: вік, стать, індивідуально-психологічні особливості (пізнавальні здібності, темперамент, характер, мотивація), соціально-психологічні властивості (статус, роль). Групові особливості — це особливості навчальних груп, що визначаються кількісним і якісним складом: статусно-рольовий розподіл, групова згуртованість, соціально-психологічний клімат тощо. Більшість з цих умов є взаємозалежними.

 

Наприклад, темперамент учня може впливати на його статус у групі (екстраверти помітніші в групі, тому частіше мають високі статуси); вік учня визначає розвиток певних пізнавальних здібностей тощо.

 

Будь-яка навчальна група має непотворний особистісний склад. Кожен її учасник характеризується певними відмінностями, що поєднуються в особливу композицію. Якщо учасники групи схожі за своїми специфічними ознаками, така група зветься гомогенною, чи однорідною. Розбіжні особистісні властивості зумовлюють гетерогенність, чи різнорідність групи.

 

Дослідження соціальних психологів дали змогу встановити, що ефективність спільної діяльності з виконання нескладних завдань, що потребують оперативності, буде ефективнішою у гомогенних групах. Утім, складне завдання, що вимагає виконання різних функцій, всебічного розгляду проблеми (наприклад, у дискусії, кейс-методі) виконується ефективніше гетерогенною групою. У зв’язку з цим для організації більшості групових форм навчальної діяльності рекомендується об’єднувати учасників із певними індивідуальними особливостями за командами більш менш рівномірно (тобто до складу кожної команди має війти приблизно однакова кількість учнів чоловічої і жіночої статі, успішних і неуспішних, товариських і нетовариських тощо). Це можна зробити шляхом управління командним розподілом, що буде розглянуто далі.

 

Розглянемо докладніше окремі індивідуальні й групові особливості, значущі для організації навчання. Найсуттєвіше вибір тих чи інших форм і методів навчання визначають вікові особливості учнів . Докладний розгляд цього питання здійснено у темі 6. Певний вплив на навчання справляють статеві психологічні відмінності. Психологами доведено, що жінок назагал відрізняє від чоловіків більша швидкість сприйняття, спритність рук, здатність до лічби, короткочасна пам’ять, прудкість мови, словниковий запас, адаптивність розуму, вони більш соціально зорієнтовані, схильні до демонстрації соціально схвалених форм поведінки і частіше мають адекватну самооцінку. Водночас у чоловіків зазвичай краща координація рухів і орієнтація в просторі, розуміння механічних відношень, математичні міркування, ерудованість, спостережливість, загальна кмітливість, вони більш агресивні й емоційно стійкі, частіше виявляють мотивацію досягнення і мають неадекватну (завищену або занижену) самооцінку1. Вказані психологічні особливості осіб різної статі визначають і особливості їхнього навчання.

 

Наприклад, неодноразово підтвердженим є той факт, що успішність навчання дівчаток часто вища за хлопчиків. Разом із тим подальша успішність у житті частіше вища саме у чоловіків, ніж у жінок. Можливо, це пояснюється саме тим, що дівчата більше зацікавлені в отриманні позитивних відміток, ніж у реальних навчальних досягненнях.

 

Попри згадані відмінності, особливих переваг щодо певних форм і методів організації навчання жінки та чоловіки не виявляють. І тим , і іншим можуть подобатися чи не подобатися індивідуальні чи групові форми навчальної діяльності, усні чи письмові роботи. Одначе психологічні особливості їх можуть визначати переваги щодо виконання певних групових функцій.

 

Пізнавальні здібності, рівень інтелектуального розвитку слід враховувати при організації окремих форм навчальної роботи.

Наприклад, для ефективного проведення дискусії, мозкового штурму, прослуховування лекції учням потрібен достатній рівень розвитку словесно-логічного мислення.

 

Суттєвими є особливості пізнавальної сфери учня, зумовлені домінантністю півкуль головного мозку1.

 

Специфікою лівої півкулі є аналітична функція сприйняття світу, здатність до логічного, послідовного, ступеневого пізнання. Ті, хто опрацьовує інформацію за допомогою лівої півкулі, віддають перевагу проблемам, що вирішуються логічним шляхом, активні й говірки, радше конформісти (залежні від групи), шукають точні факти, люблять конструктивні принципи і завдання. У навчанні вони полюбляють чітку структуру викладання, організації роботи, конкретні, зрозумілі вимоги до виконання завдань, чіткі критерії оцінювання. Взагалі «лівопівкульні» мають більше можливостей досягти успіху в навчанні, оскільки в сучасній культурі науково-технічний прогрес більше орієнтує на розвиток логіко-знакових лівопівкульних компонентів.

 

Специфікою правої півкулі є здатність до цілісного сприйняття предметів і явищ дійсності при охопленні безлічі деталей і зв’язків. Вони віддають перевагу проблемам, які вирішують інтуїтивним шляхом, за допомогою образного мислення, їм подобаються винаходи, находження головної ідеї, відкриття, проблемні ситуації. Тому у навчанні вони полюбляють дискусії, диспути, аналіз ситуації, ігри та інші активні методи навчання. Вони частіше неконформісти (незалежні від групи), мають потяг особистої ініціативи. Їм подобаються гнучкі правила, вони суттєво людиноорієнтовані (мають схильність до емпатії — співчуття). При хибах виховання і навчання правопівкульне образно-творче мислення поступово пригнічується. Але сьогодні безсумнівними є переваги «правопівкульного» стилю пізнавальної діяльності — практична спрямованість, гнучкість, швидкість оброблення інформації, емоційна виразність — стають дедалі більш визнаними якостями особистості, що зумовлює і потребу у відповідній перебудові традиційної освіти — впровадженні активних методів навчання, використання наочного матеріалу, схем, таблиць під час викладу нової інформації та ін.

Темперамент і характер також мають певне значення. У кожній групі обов’язково знайдуться і енергійні, жваві, товариські, і мляві, тихі, непомітні учні. Сангвініки і холерики не полюбляють одноманітності, швидко втрачають зацікавленість, прагнуть спілкування і спільної діяльності, віддають перевагу усним методам навчання. Коли в групі забагато екстравертів, в аудиторії може постійно тривати галас, таких учнів важко вгамувати. Учні флегматичного типу важко переключаються з одних форм і методів роботи на інші, потребують більше часу на виконання завдань, малоактивні і неговіркі, внаслідок чого вони можуть потрапити до категорії неуспішних. Учні меланхолійного типу вразливі, тривожні, не полюбляють проявляти себе, їм краще даються письмові роботи, в яких вони можуть висловлювати свою думку. Темперамент визначає особливості характеру, однак не прямо, а опосередковано. Певний вплив на становлення тих чи інших рис характеру справляють умови навчання і виховання.

 

Наприклад, у ситуації постійного залякування вчителем низькими оцінками, пригнічення особистим авторитетом у кожного з учнів може розвинутися тривожність незалежно від темпераменту. Людина зі слабкою нервовою системою в дружній і невимушеній атмосфері часто стає активною і товариською.

 

Тому так важливо створити сприятливі умови навчання для людини з будь-яким типом темпераменту чи рисами характеру.

 

Мотивація учнів прямо визначає результативність навчання. Як правило, найкраще навчаються ті, хто зацікавлений у самому процесі навчання та його прямих результатах — здобутих знаннях і вміннях. Таких учнів не треба додатково мотивувати і стимулювати. Вони активні й допитливі. Однак за сучасних умов пізнавальні мотиви домінують далеко не завжди. Із віком дедалі більшого значення набувають мотиви соціального визнання, комунактивні, утилітарні (про це детальніше висвітлено у темі 3).

 

Для забезпечення актуалізації різноманітних мотивів навчальної діяльності пропонується створювати відповідні умови: використовувати цікавий, інформаційно насичений навчальний матеріал, засоби наочності, врізноманітнювати форми і методи організації навчання, чергувати індивідуальну і групову діяльність, усні і письмові роботи.

 

Нині навчання реалізується переважно у різноманітних формах масової освіти , зокрема класно-урочної системи. Відповідно до основних особливостей цієї системи учнів із приблизно однаковими віковими і пізнавальними можливостями об’єднують у певні групи (класи ), вони навчаються спільно, за однакової організації навчального процесу. Як і в будь-якій іншій реальній соціальній групі, у кожній навчальній групі виникає особлива система взаємин. Хтось активний і говіркий, хтось тихий і непомітний, хтось прагне загальної уваги і перебирає на себе відповідальність, а хтось уникає стосунків із одногрупниками і займається переважно своїми справами. Поступово кожен у групі починає вирізнятися певним статусом (позицією) та груповою роллю. Статусний розподіл навчальної групи відображує відмінність учнів один від одного за рівнем своєї популярності, авторитетності, значущості в групі. Учні із вищим статусом користуються повагою чи є привабливими для спілкування для більшості одногрупників, із нижчим — мають менший авторитет чи коло стосунків. Стосовно групових ролей у кожній навчальній групі є, як правило, ті, що беруть на себе прийняття групових рішень («лідери») та рядові особи («виконавці»), зустрічаються авторитетні особи («знавці»), емоційні натхненники («блазні»), ті, що тримаються осторонь («індивідуалісти чи «аутсайдери»), та інші. Статусно-рольовий розподіл також суттєво залежить від інших індивідуально-психологічних особливостей (вікових особливостей та пізнавальних здібностей, темпераменту й характеру , мотивації тощо). Однак певною мірою на цей розподіл впливає організація навчання. Переважно одноманітні, традиційні форми і методи роботи надають мало можливостей для структурування навчальної групи, оскільки при цьому задіяні одні й ті самі індивідуально-психологічні властивості тих, хто навчається. І знову, розмаїття дає змогу кожному учневі краще виявити себе у тих чи інших формах і методах роботи.

 

Цікаво, що менші за складом і одноманітні за композицією навчальні групи часто характеризуються ліпшим статусно-рольовим розподілом. У великих групах більш виражені процеси диференціації (розподілу на менші підгрупи), тому в них частіше можна зустріти як виразних лідерів, так і відторгнутих.

 

Звичка до спільної діяльності, сприятливий характер стосунків у групі зумовлюють формування групової згуртованості — показник міцності, єдності і сталості міжособистісної взаємодії і взаємин у групі, що характеризується взаємною емоційною привабливістю членів групи і задоволеністю групою. У згуртованій групі кожен однаково авторитетний, може отримати для себе привабливу роль, почувається вільно і захищено. У такій групі результативність різноманітних форм групової взаємодії вища, учасники швидше доходять взаємної згоди, вдаліше розподіляють групові обов’язки, більше допомагають один одному й оперативніше виконують групове завдання. Згуртованість, утім , не виникає сама собою і вимагає виконання спеціальних вправ, що налаштовують на взаємодію. Слід також пам’ятати, що для досягання згуртованості групи неабияке значення мають вправи, що вимагають кооперації (наприклад, усі разом складають картинку з розрізнених фрагментів). Переважне використання групових форм навчання, побудованих на конкуренції (наприклад, групи змагаються між собою у виконанні певного проекту), може призвести до конфліктів і погіршенню групової соціально-психологічної атмосфери.

 

Соціально-психологічний клімат і атмосфера також є дуже важливими умовами навчання. Соціально-психологічний клімат — домінуючий у групах емоційний, діловий, моральний настрій. Він може бути сприятливим і несприятливим. Показниками сприятливого (позитивного, здорового) соціально-психологічного клімату є: атмосфера взаємної довіри в групі, що поєднується з вимогливим ставленням один до іншого; доброзичлива і водночас ділова критика і самокритика; визнання права кожного члена групи на вільний прояв своєї думки, прийняття значущих для групи рішень, отримання інформації про життя групи ; висока задоволеність більшості індивідів своєю належністю до групи, готовність до взаємодопомоги, до прийняття на себе відповідальності, взаємна зацікавленість. Проявами несприятливого (негативного, нездорового) соціально-психологічного клімату є: агресивність учасників, незахищеність, інертність, лінощі, пасивність, песимізм, скутість, взаємна недовіра, незадоволеність, потурання, замовчування, безвідповідальність, байдужість.

 

Соціально-психологічний клімат у групі є постійним тлом її існування, змінюється поступово і слабко піддається керуванню. Разом із цим емоційний стан групи за відносно короткий час навчальної роботи — соціально-психологічна атмосфера — є більш змінним показником і може варіювати.

 

Вияв того чи того соціально-психологічного клімату має впливати на вибір завдань для групової роботи. У групах із позитивним кліматом легше працювати, студенти краще справляються зі складними завданнями, успішніше працюють у підгрупах, виявляють більш однорідне ставлення до навчання. У групах із негативним кліматом слід частіше застосовувати кооперативні форми роботи, розвивати згуртованість, створювати позитивну групову атмосферу.

 

Ми розглянули деякі важливі індивідуальні і соціально-психологічні умови навчання й окреслили можливість їх урахування під час організації навчання. Далі наведемо кілька ефективних засобів управління соціально-психологічними процесами у навчанні.

 

Управління соціально-психологічними процесами у навчанні

 

Управління соціально-психологічними процесами у навчанні означає створення таких організаційних умов, за яких поліпшуються соціально-психологічні процеси в групах і, як наслідок, збільшується результативність навчання. Найбільше можливо-стей для цього надає організація різноманітних форм спільної діяльності. Недарма більшість активних методів навчання базуються на груповій роботі.

 

Можливі організаційні заходи, що позитивно впливають на соціально-психологічні параметри навчальних груп (статусно-рольовий розподіл, згуртованість групи, соціально-психологічний клімат та атмосферу), — управління груповим і рольовим розподілом при груповій роботі, використання вправ, що згуртовують та організують, створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери. Повніше різноманітні прийоми реалізації цих засобів можна вивчити за рекомендованою літературою, а зараз ми наведемо лише стислі рекомендації.

 

Груповий розподіл обов’язковий за організації роботи малих груп. Як правило, навчальна група (клас) при цьому розподіляються на 4—5 підгруп по 5—6 осіб. Найпростіше об’єднати учасників у підгрупи ( команди) за бажанням, одначе такий розподіл може виявитися не зовсім вдалим.

 

Наприклад, до однієї команди можуть увійти всі успішні учні, що часто приятелюють. Остання команда може утворитися з тих, з ким не схотів спільно працювати ніхто . Можна заздалегідь припустити, що результативність роботи таких команд буде неоднаковою.

 

Існує чимало цікавих способів розподілу за командами, що вможливлюють більш рівномірне об’єднання учнів: за абеткою (наприклад, до однієї команду входить кожен четвертий зі списку), за жеребкуванням (готуються папірці з номерами чи назвами команд, перемішуються і кожен випадково обирає свою команду), за будь-якою ознакою (до однієї команди можуть війти всі, хто народився в одну пору року, одягнений в одному стилі, має однаковий колір очей тощо), за вибором викладача (викладач самостійно формує команди, намагаючись зробити їх більш чи менш однаковими за складом і потенційними можливостями), вибором капітана (спершу обирають капітанів, які далі по черзі набирають собі команди).

 

Розподіл групових ролей також дає змогу ефективніше організувати спільну роботу. Існує кілька класифікацій групових ролей. Важливо, щоб кожен зміг отримати для себе відповідну роль, тому перелік можливих ролей має бути якомога різноманітнішим1.

 

Наприклад, умовно всі групові ролі можна поділити на: планувальні (режисер, стратег, ідеолог, ведучий), організаційні (керівник, лідер, капітан), мотиваційні (натхненник, уболівальник, посередник), контрольні (жюрі, експерт, спостерігач, суддя), виконавчі (учасник, гравець) тощо.

 

Розподіл за ролями також можна здійснювати по-різному: за бажанням учнів, за вибором викладача, капітана команди, анкетуванням, психологічними методиками, випадково, груповим ранжируванням тощо. Головне — не витратити на це забагато часу.

 

Для досягання ефективної спільної діяльності рекомендується використовувати спеціальні «розігрівальні вправи». Почуття згуртованості, єдності в групі виникає тоді, коли її учасники знаходять між собою щось спільне.

 

Можна запропонувати учасникам скласти «резюме команди», де описати її склад і характерні відмінності, надати назву команди, що відображувала б знайдене спільне, зробити презентацію команди, привітати інші підгрупи тощо. Для кращого спрацювання і організації учасників щойно створених команд можна запропонувати учасникам підгрупи швидко вигадати назву і девіз команди, намалювати спільний малюнок, скласти картинку з окремих фрагментів, побудувати з учасників команди «живу скульптуру», продовжити розповідь за ланцюжком тощо.

 

Головне в цих вправах — участь усіх і розподіл обов’язків, оперативність включення в групову роботу, зняття зайвого нервового напруження. У випадку зібрання на занятті незнайомих людей такі вправи дають змогу швидко познайомитися.

 

Як уже зазначалося, соціально-психологічним кліматом у навчальній групі управляти важко, він є сталим і мало змінним у часі. Однак той, хто навчає, може сприяти створенню позитивної соціально-психологічної атмосфери на заняттях, що поступово може змінити і соціально-психологічний клімат. Для створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери має значення низка факторів.

 

По-перше, на заняттях за можливості має бути створене комфортне просторове середовище (зручне розташування учасників, меблі, освітлення, свіже повітря, наявність необхідних технічних засобів тощо).

 

По- друге, в класі, аудиторії мають домінувати позитивні емоції (радість, задоволення, захоплення, зацікавленість тощо). Це досягається шляхом гумору, використання цікавого матеріалу, яскравих засобів наочності, створення ситуацій успіху тощо.

 

По-третє, навчання має ґрунтуватися на демократичних принципах (свобода, рівність). Викладач не має зловживати своїм авторитетом, перебільшувати свою компетентність, демонструвати загрозу, нав’язувати учням свої рішення, примушувати до чогось. Його поведінка має викликати довіру, відчуття психологічної безпеки. Краще, коли з учнями обговорюють організаційні питання, враховують їхню думку. Інформація, роздаткові матеріали мають бути однаково доступні для всіх учнів. Будь-які привілеї можуть бути отримані лише у справедливій конкуренції (наприклад, право роздати зошити в шкільному класі здобуває той, хто найкраще виконав роботу). Досвід учнів не має принижуватися, а оцінюватися на рівні з досвідом учителя. Учасники мають бути вільними у висловлюванні своїх поглядів, критичних зауважень (але не надмірних).


І нарешті, найважливішим є привнесення в роботу групових цінностей1. У всіх учасників заняття має виникати відчуття єдності, спільності в досяганні загальної мети.

 

Відчуття спільності досягається через використання прислівника «МИ» («ми сьогодні добре попрацювали»), оцінку кожного вчинку учасника з точки зору його корисності для спільної справи («звісно, добре , що ти допоміг нам зняти зайве напруження своїм жартом, але зараз усім краще зосередитися на роботі»).

 

Наведені поради далеко не вичерпують переліку прийомів управління соціально-психологічними процесами в групі, але дають певне розуміння про можливі засоби створення позитивних соціально-психологічних та організаційних умов навчання.

 

 

Завдання до теми

 

 

  1. Поясніть відмінність понять «організаційна форма навчання» і «форма навчання». Проаналізуйте історію розвитку форм навчання.
  2. Яким є взаємозв’язок методів і організаційних форм навчання?
  3. Назвіть форми організації навчальної діяльності учнів на уроці.

Знайдіть спільне і відмінне в них.

  1. Дайте характеристику основних організаційних форм навчання у вищій школі.
  2. Опишіть своїми словами особливості організації навчання при використанні різних методів (усне повідомлення, дискусія, кейс, мозковий штурм, навчальна гра, самостійна робота).

 

 6. Складіть допоміжну таблицю рекомендацій щодо організації навчання у різних формах і методах. За необхідності доповніть наведений у розділі матеріал своїми поглядами та рекомендаціями.

Етапи навчального процесу

Етапи навчального процесу


  1. Як ви розумієте поняття засоби навчання, яку роль вони відіграють у навчальному процесі?

 

  1. Як класифікують засоби навчання? Наведіть приклади засобів навчання кожного виду.

 

  1. Опишіть послідовність підготовки наочних посібників і продемонструйте це на прикладі самостійної підготовки одного з них до даної теми.

 

  1. Запропонуйте приклади використання словесних засобів навчання для викладання однієї з тем дисципліни, яку ви вивчаєте.

 

  1. Посніть, що таке умови навчання і навіщо їх слід ураховувати в організації навчального процесу?

 

6. Наведіть приклади: внутрішніх умов навчання; організаційних умов навчання; соціально-психологічних умов навчання; індивідуально-психологічних особливостей учнів; вияву групової згуртованості; вияву несприятливого соціально-психологічного клімату.

 

  1. Схарактеризуйте основні умови вашого навчання.

 

  1. Обґрунтуйте  доцільний  спосіб  управління  соціально-психологічними процесами у вашій академічній групі.

 Рекомендована література

 

Авдеев В. В. Формирование команды. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Сфера, 1999. — 542 с.

Балаев А. А. Активные методы обучения. — М.: Профиздат, 1986. — 95 с.

Волкова Н. П. Педагогіка. — К.: Академія, 2001. —С.324—351.

Гужій А. М., Коцур В. П., Волинський В. П., Самсонов В. В.

Візуальні та аудіовізуальні засоби навчання: Навч. посіб. — К., 2003. — 173 с.

Заєць О. Й. Засоби навчання як елемент дидактичної системи // Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: Навч. посіб / С.У. Гончаренко, П. М. Олійник, В. К. Федорченко та ін.; За ред. С .У.Гончаренка, П.М. Олійника. — К.: Вища школа, 2003. — С.86—95.

Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. — М.: Наука, 1997. — С. 158—213.

Козаков В. А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учебн. пособ. —К.: Вища школа, 1990. — 248 с.

Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: Навч. посіб. — 4-те вид., доп. — К., 2003. — С. 262—301.

Ножкин Е. А. Мастерство устного выступления. — М.: Политиздат, 1989. — 255 с.

Панфилова А. П. Игротехнический менеджмент: Интерактивные технологии для обучения и организационного развития персонала : Учебн. пособ. — СПб.: ИВЭСЭП, Знание, 2003. — 536 с.

Педагогика: Учебн. пособ. для студ. пед. вузов и пед. колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — С. 284—300.

Педагогика: Учебн. пособ. для студ. педа. вузов и пед. колледжей / Под ред. П. И. Пидкасистого. — М.: Педагогическое общество России, 1998. — С. 261—283.

Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учеб. для студ. высш. и средн. учеб. заведений / С. А. Смирнов, И. Б. Котова, Е.Н.Шиянов и др.; Под ред. С. А. Смирнова. — М.: Издательский центр «Академия», 1999. — С. 228—244.Пометун  О.,   Пироженко  Л.   Сучасний  урок.

Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. —К.: А.С.К., 2003. — 192с.

Смолкин А. М. Методы активного обучения: Научно-метод. пособие. — М.: Высшая школа, 1991. — 176 с.

Технические средства обучения и методика их использования / Д.А.Сметанин, К.А.Квасневский, В. В. Ильин и др.; Под общей ред. К.А.Квасневского. — М.:Колос, 1984. — С. 9—20.

Фопель К. Создание команды: Психологические игры и упражнения / М.Янкова (пер.с нем.). — М.: Генезис, 2002. — 395 с.

Якунин В. А. Педагогическая психология: Учебн. пособ. / Европейский институт экспериментов. — СПб.: Полиус, 1998. — С. 247—270.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.2. Психологія оцінювання
5.3. Особливості тестового контролю навчальних досягнень
5.4. Модульно-рейтингова система контролю й оцінювання навчальної діяльності
Тема 6. УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ УЧНІВ РІЗНИХ ОСВІТНЬО-ВІКОВИХ ПЕРІОДІВ
6.2. Дошкільний вік
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)