5.4. Модульно-рейтингова система контролю й оцінювання навчальної діяльності

Донедавна у вітчизняній освіті використовували традиційну систему контролю й оцінювання успішності навчання. Основними особливостями цієї системи контролю є:

• перевага підсумкового контролю в оцінюванні;
• чотирибальна система оцінювання навчальних досягнень («незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно» — у ВНЗ; «2», «3», «4», «5» — у ЗСШ);
• домінантна роль вчителя (викладача) при оцінюванні;
• перевага усних, вибіркових форм контролю (опитування за журналом);
• контроль слугує переважно перевірці засвоєних знань.

Така система контролю неминуче ввійшла у суперечність із сучасними вимогами до освіти. Основний її недолік — слабке сприяння активній і систематичній роботі учнів. Переважно підсумкове оцінювання (особливо у вищій школі) призводить до того, що студент перестає виконувати завдання систематично і відкладає їх виконання на «останній момент» (звісно, якість такої роботи часто є незадовільною через обмеженість часу) . З іншого боку, підсумковий контроль «усереднює» всіх — і тих, хто систематично і старанно працював упродовж усього процесу навчання, і тих, хто вперше згадав про навчання лише на іспиті. Все вирішує випадок — удалий білет, настрій викладача, наявність допоміжних джерел («шпаргалка») тощо.

Унаслідок цього одним із найважливіших об’єктів реформування у вітчизняній освіті стає контрольно-оцінна діяльність. Першим кроком стало введення 12-бальної системи оцінок у загальноосвітній середній школі. Сьогодні активно впроваджується система тестового контролю знань. Одначе найперспективнішим напрямом реформування вітчизняної системи контролю стає запровадження модульно-рейтингової технології навчання, яка є альтернативою традиційній системі навчання й оцінювання навчальної успішності. Її основними поняттями є модуль, модульна програма і рейтинг.

Поняття навчального модуля та особливості організації модульного навчання

Семантичний зміст терміна «модуль» (від лат. modulus — міра) означає функціональний вузол навчального процесу, завершений блок інформації.

Дидактичний зміст поняття «модуль» неоднозначно тлумачиться в зарубіжній і вітчизняній педагогіці. Наприклад, у дослідженнях американських учених модуль — це завершене навчальне заняття, що триває 15—20 хвилин, із цілісним дидактичним змістом і розмаїттям організаційних форм навчання. Це дає змогу задіяти упродовж дня до 24 модулів — для великих (понад 100 осіб), середніх і невеликих (до 12 осіб) груп суб’єктів учіння. Паралельно практикується й індивідуальне навчання.

У практиці німецької освітньої системи модуль — це програмно-змістова одиниця відносно завершеного циклу навчання, яку характеризує дидактична адаптованість цілей, форм, методів і засобів навчання.

Навчальний модуль у практиці організації навчання за умов України розглядається як: а) змістова одиниця вимірювання навчальної інформації; б) відносно цілісний комплекс навчальних елементів, що складаються з окремих чи інтегрованих дисциплін, або їх розділів, сукупності тем чи окремих питань.

Засвоєння навчального модуля вимагає від суб’єктів навчання певної доцільно обраної сукупності розумових операцій, практичних дій, способів узагальнення й застосування.

Навчальні модулі формують за такими вимогами:

— логічне компонування навчального матеріалу;

— навчальний модуль складається з кількох компонентів (міні-модулів), які передбачають різнобічне вивчення кожного фундаментального поняття або їх групи;

— модульне навчання передбачає інтеграцію різноманітних методів і форм;

— кожен компонент (міні-модуль) реалізується у двох основних формах навчання: класній (аудиторній) та домашній (самостійній).

Сутність модульного навчання полягає в тому,  що учень самостійно працює над запропонованою навчальною програмою, яка включає мету, завдання і план дій, банк інформації, методичне забезпечення поставлених дидактичних цілей.

Модульне навчання здійснюється на принципах модульності; вирізнення зі змісту навчання певних елементів.

Реалізація принципу модульності передбачає дотримання таких правил:

1)навчальний матеріал конструюється таким чином, щоб цілком забезпечити досягнення кожним учнем поставлених перед ним дидактичних цілей;

2)навчальний матеріал має бути завершеним блоком;

3)відповідно до навчального матеріалу інтегруються різні види і форми навчання.

Ідея модульного навчання виникла за кордоном наприкінці 60-х років ХХ ст.

За таким принципом організовують навчання, наприклад, у школі Ховарда (США), де підручник замінено індивідуальними навчальними матеріалами у поєднанні з комп’ютером і багатофункціональними інформаційними системами. Кожен учень має персональне місце, де він самостійно працює над вивченням матеріалу з усіх предметів. Вчителі надають йому індивідуальні консультації. Навчальний матеріал з кожної дисципліни розбивається на логічно завершені частини («пейси »), які адаптуються до індивідуальних особливостей дитини. Просування вперед можливе лише за умови певного засвоєння попереднього матеріалу. Для цього наприкінці кожного етапу проводять самоперевірювальні контрольні тести. Якщо учень не впорався з контрольною роботою, йому доведеться повторити вивчення навчального матеріалу.

У практиці роботи середніх і вищих навчальних закладів існують різні підходи до організації модульного навчання, але є і спільні риси:

1)основою модульного навчання є завершений блок навчальної інформації (модуль);

2)модульне навчання, як правило, супроводжується рейтинговою системою оцінювання знань у різних модифікаціях.

Чим викликано впровадження в організацію навчального процесу середньої і, особливо, вищої школи модульних технологій навчання?

Основними передумовами запровадження їх вважають необхідність:

— активізувати навчальну діяльність учнів (студентів), замінивши малоефективне об’єкт-об’єктне передавання знань на самостійне оволодіння ними учнями;

— спонукати суб’єктів учіння до систематичної навчальної праці;

— підвищити особисту відповідальність кожного за набуття фахових знань і вмінь;

— посилення мотивації навчання засобами індивідуалізації. Для реалізації модульного навчання складають модульну програму. Модульна програма з навчальної дисципліни — це поділена на окремі модулі чинна навчальна програма. При її складанні дотримуються принципів:

• цільового призначення інформаційного матеріалу; поєднання комплексних інтегрованих і часткових дидактичних цілей;
• повноти навчального матеріалу в модулі;
• відносної самостійності елементів модуля; реалізації зворотного зв’язку.

Для організації модульного навчання важливо:

• розподілити теми за модулями і скласти модульну програму; розробити рейтингові оцінки з предмета, методи поточног контролю знань і вмінь з модулів; розробити систему контролю на початку і наприкінці вивчення дисципліни;
• передбачити методи активізації навчання з конкретної дисципліни;
• здійснити аналіз успішності й визначити загальну рейтингову оцінку з предмета.

Нині поряд із традиційною чотирибальною системою оцінювання знань, особливо у вищій школі, дедалі популярнішою стає рейтингова система.

Навчальні заклади ведуть пошук досконалішої системи оцінювання різних видів навчальної роботи під час вивченння модулів і обчислення рейтингового показника за чверть, семестр і рік загалом.

Принципи й умови застосування навчального рейтингу

Рейтинг дослівно з англійської — це оцінка, деяка числова характеристика певного поняття. Зазвичай під навчальним рейтингом розуміють «накопичену оцінку» або оцінку, що враховує «передісторію», тобто результат роботи учня упродовж певного часу, наприклад семестру. Існує і такий варіант тлумачення поняття «рейтинг» — це індивідуальний кумулятивний індекс.

У практиці вищої школи, де рейтингова система використовується найчастіше, рейтинг — це певна числова величина, яка виражена, як правило, у багатобаловій шкалі (наприклад, 20-баловій або 100-баловій), і яка інтегрально характеризує успішність і знання студента з одного чи кількох предметів упродовж певного періоду навчання (семестр, рік).

Навчальний рейтинг поділяється на різні види:

• рейтинг з дисципліни, що враховує поточну роботу студента його результати на іспиті, заліку;
• сукупний семестровий рейтинг, що відображає успішність студента з усіх предметів, які вивчаються в даному семестрі; завершальний рейтинг з циклу споріднених дисциплін, які вивчаються підсумковий рейтинг упродовж певного періоду; інтегральний рейтинг за певний період навчання, який відображає успішність студента в цілому впродовж конкретного пе-ріоду навчання.

Загалом у вищих навчальних закладах України застосовують різні варіанти рейтингового контролю, що зумовлено новизною проблеми, специфікою навчальних дисциплін, різними підходами до розв’язання проблеми.

Загальні принципи побудови рейтингової системи та її функціонування у вищій школі:

• кожна навчальна дисципліна і робота студента з її опанування оцінюються в залікових одиницях, сумою яких визначається рейтинг;

• обов’язково ведуть облік поточної роботи студента, який потім відображається в підсумковій оцінці (у залікових одиницях);
• обов’язково враховують особливості викладання різних предметів (складність, значення даної дисципліни в навчальному плані). Цей показник називають вагомим коефіцієнтом, або множником складності;
• використовують різні види контролю (вихідний, поточний, проміжний, підсумковий);
• навчальний рейтинг студента за семестр або за рік визначається як середньоарифметичне від рейтингу з кожної дисципліни.

Що нового привнесла рейтингова система в організацію навчального процесу? Зокрема:

1)реальнішими стали можливості порівнювати успішність і творчий потенціал тих, хто навчається;

2)зникає загроза упередженого підходу до оцінювання знань;

3)набувають дієвості чинники заохочення до праці; 4)зростає відповідальність того, хто навчається, за результати навчання; 5)індивідуалізація навчання стає реальністю;

6)зникає «штурмівщина» (виконання всього обсягу робіт в останній термін);

7)зникає проблема відвідування занять як така;

8)реальною стає можливість для студентів продовжити семестр за рахунок екзаменаційної сесії або ж вивільнити час на додаткові заняття за інтересами;

9)викладач перестає бути в аудиторії наглядачем, адже в ній панує дух співпраці.

У чому полягають переваги застосування навчального рейтингу?

• навчальний рейтинг активізує самостійну роботу, робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;
• збільшується мотивування навчальної праці та стимулювання самостійності, ініціативності відповідальності, творчості, що конче важливо за умов переходу до ринкової економіки;
• переважає орієнтація на пошук, а отже й на всебічне розкриття задатків і здібностей;
• зростає об’єктивність оцінки знань, майже цілковите внеможливлення залежності від вдалої чи невдалої відповіді на заліку чи іспиті; значно зменшується психологічне навантаження під час іспиту;

• стає можливим реально допомогти тим, хто навчається, раціонально розподілити їхнє навчальне навантаження протягом всього періоду навчання, особливо під час підсумкового контролю.

Умови застосування навчального рейтингу:

• готовність суб’єктів навчання (тих, хто навчається; тих, хто навчає);
• ґрунтовне   організаційно-методичне   забезпечення навчального процесу;
• запровадження самостійної роботи;
• проведення необхідної підготовчої роботи; упровадження модульного навчання;
• налагодження обліку у формі спеціальних таблиць (бланків); застосування тестової перевірки знань.

Нині рейтингова система поширена в багатьох вищих навчальних закладах. Водночас було б помилково вважати цю систему досконалою. Вона спонукає студента насамперед набрати потрібний бал, а не глибоко засвоїти навчальний матеріал, навчити розв’язувати завдання. Також ефективною вона буде лише в межах усього навчального закладу, а не окремих факультетів, кафедр і викладачів. Інакше порушиться принцип єдиних вимог і критеріїв оцінювання, відбудеться перерозподіл навчального навантаження студентів одними кафедрами за рахунок інших або збільшення загального навчального навантаження студентів.

Необхідний принциповий прорив у системі оцінювання знань студентів, запровадження цілісних модульно-рейтингових технологій контролю навчання.

Технології модульно-рейтингової системи контролю навчальної успішності

Модульно-рейтингова система — організаційно-методична форма навчання. В ній зберігаються традиційні форми занять (уроки, лекції тощо), навчальні групи (класи), але змінюється функціональне навантаження. Наприклад, якщо тривалість модуля — 20 год., то таке заняття може тривати упродовж 900 хв., під час якого визначені стратегічні цілі й завдання, що доводяться до відома студентів (учнів) і сприймаються ними як свої, продукуються мотиваційні внутрішні й зовнішні спонуки, використовуються методи, організаційні форми і засоби навчання та контроль за результатами успішності. В основу модульно-рейтингової системи навчання покладено принцип накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік) і за різнобічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи суб’єкта навчання порівняно з успіхами інших. Водночас вона може відображати не тільки якість набутих ним знань і вмінь, а й його творчість у роботі, активність, самостійність тощо.

Модульно-рейтингова система навчання й оцінювання успішності навчання дає можливість поєднувати всі переваги традиційних способів контролю і звести до мінімуму недоліки кожного з них. Удається усунути «екзаменаційний стрес», стимулюється систематична самостійна робота, встановлюється регулярний зворотний зв’язок, посилюється мотивація, активізується навчально-пізнавальна діяльність, зростає можливість раціонального управління навчанням, регулюється тижневе навантаження, поліпшуються умови для диференціації навчання, збільшується валідність, об’єктивність і надійність підсумкової оцінки. Ця система сприяє індивідуалізації навчання, зміцненню знань, вносить у навчання елемент змагання.

Модульно-рейтингова система широко використовується у Західній Європі і США, а впродовж останніх років активно запроваджується у навчальних закладах країн СНД.

У США ця система була введена наприкінці 1950-х років. Вона включає:

1)оцінку в балах усіх результатів навчання за поточного, проміжного і підсумкового контролю знань, підсумовування їх і визначення за цією сумою рейтингу кожного учня (студента) за семестр чи інший навчальний період;

2)підсумок тижневих заліків;

3)систему залікових годин: індекс успішності при цьому визначається перемножуванням оцінок за кожен пройдений курс на кількість залікових годин.

Наведемо конкретний приклад¹. Для оцінювання знань студентів першого курсу Каліфорнійського технологічного інституту (м.Пасадена, США) застосовують такі оцінки: це або «Р», що означає «раssed» (складено), або «F» — «failed « (не складено).

Так звана тимчасова оцінка «І» — «incomplete» (не завершено) виставляється як першокурсникам, так і студентам старших курсів.

Існує оцінка (також тимчасова) «Е»: вона виставляється, коли вивчення курсу триває, знання студента лише трохи нижчі, ніж цього вимагає оцінка «Р», і до того ж він постійно, стабільно працює, і з часом «Е» автоматично може бути замінена на «P», якщо наприкінці наступного семестру студент успішно складе іспит, або ж на «F», якщо йому цього зробити не вдасться. Оцінка «F» не може виставлятися два семестри поспіль, а також за останній семестр вивчення курсу.

Якщо першокурсник приступає до вивчення курсу, де викладач літерами відзначає успішність, тоді в реєстраційній формі виставляється літера «Р » за всі здані види контрольованих завдань; відсутність оцінки враховується при підрахунках середньої узагальнюючої оціночної одиниці.

Для всіх студентів старших курсів ставляться оцінки — літери, що вказують на характер роботи студентів: А — «відмінно», В — «добре», С — «задовільно», D— «погано», незадовільно; Е— «умовно», F — «не здано», І — «не завершено». Коли ж використовується оцінювання типу «склав/не склав», тоді виставляється оцінка «Р».

Кожного семестру студент може обрати певний курс, який не є обов’язковим для здобуття ступеня, і складати його на основі «склав /не склав», якщо оцінювання в літерах не передбачено. Для такого вибору треба заповнити картку курсу за вибором на оцінку «склав/не склав» і здати її в офіс реєстрації успішності до зазначеного терміну. Студент може переглянути свій вибір, змінити його, але лише до зазначеного терміну. Вибір має бути узгоджений і підписаний куратором (радником) студента. Викладачеві курсу лише повідомляють про вибір, він підписує картку і не може заборонити студенту зробити саме цей вибір.

Нині вже набуто значний досвід рейтингової системи організації навчання й оцінювання його результатів у вищих школах України. При цьому в основу рейтингової системи навчання та оцінювання його результатів найчастіше покладається принцип поопераційної звітності студентів і накопичувальної (рейтингової) системи оцінювання рівня їхніх знань, умінь і навичок.

В основі системи поточного і підсумкового контролю успішності навчання студентів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана — системне і систематичне оцінювання дій та результатів дій студентами над завданнями до кожної теми навчальної дисципліни упродовж всього навчального року (поточний контроль) та оцінювання рівня засвоєння основних положень дисципліни на іспиті (підсумковий контроль).

Підсумкова оцінка успішності засвоєння дисципліни складається з поточної та екзаменаційної оцінки, що відповідає пропорції 40 та 60 балів за 100-баловою шкалою для дисципліни в цілому.

Основу поточного контролю становить систематичне оцінювання якості виконання студентом певних завдань до тем навчальної програми, більшість з яких — це самостійна робота студента; робота на практичних заняттях та оцінка діяльності під час індивідуально-консультативної роботи студентів і викладача. Об’єктами поточного контролю є якість виконання завдань для самостійної роботи, контрольних завдань з поточного модульного контролю та систематичність і активність роботи студентів на лекціях і практичних заняттях.

Оцінювання якості (результатів ) та дій студентів під час засвоєння дисципліни здійснюється з урахуванням складності та якості виконаних завдань. Підсумковий бал за результатами поточного модульного контролю оформлюється під час останнього практичного заняття відповідного семестру.

Підсумковий іспит розглядається як елемент системи контролю, що дає можливість оцінити рівень опанування студентом основних складових програм дисципліни. Предметом оцінювання успішності засвоєння дисципліни на іспиті є виконані письмові екзаменаційні завдання.

Підсумкова кількість балів з дисципліни розраховується як сума балів поточного контролю та іспиту, виражених у нормативній шкалі університету.

Одним із важливих аспектів інтеграційних процесів, які відбуваються в європейському освітньому просторі, є введення в державах-учасницях цих процесів двоступеневої системи навчання і нових технологій її реалізації.

Основний зміст Болонської декларації полягає в тому, що країни-учасниці зобов’язалися впродовж 10 років (до 2010 року) увідповіднити свої освітні системи єдиному стандарту. Одним із положень, на яких розбудовується Болонський процес, є запровадження загальноєвропейської системи визначення трудомісткості навчальної діяльності.

Дотепер у різних країнах Європи застосовувалися свої, національні системи визначення трудомісткості роботи з опанування навчального плану. В одних випадках це були академічні години, в інших — астрономічні. Для одних країн показник становив 54години, для других — 25, третіх — 36 годин тощо.

Унормувати цей процес має запровадження системи ЕСТS, назву якої можна перекласти як Європейська система перезарахування залікових кредитів. Вона передбачає введення системи обліку навчального навантаження, зрозумілої для всіх європейських країн. Кредити ЕСТS відображають загальне навантаження студента при вивченні певного курсу або його частини (блоку), а також яку частину загального річного навчального навантаження займає певний курс (або блок курсу) у навчальному закладі, що визначає кредити. При використанні ЕСТS навчальний рік еквівалентний 60 кредитам. Якщо дисципліна має, наприклад, 12кредитів, то це означає, що студент має присвятити її вивченню п’яту частину річного ресурсу часу (60 кредитів). Кредити враховують всі види навчальної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття, заліки, самостійну роботу, іспити, практику тощо) і забезпечують уніфікований підхід до визначення трудомісткості освітньої діяльності студента. З часом у країнах Болонської конвенції планується ввести єдиний загальноєвропейський стандарт— додаток до диплома студента, в якому записи будуть робити в залікових одиницях ЕСТS, що матимуть однакову «ціну» по всій Європі.

Складовою системи ECTS є не тільки кредити, а й уніфікована шкала оцінювання знань студентів (табл. 5.8).

Таблиця 5.8

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА СИСТЕМОЮ ЕСТS

Кредитно-модульна система організації навчального процесу — це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульної організації навчального процесу та використання кредитів ЕСТS для обліку навчального навантаження студентів. При чому рейтинг не є обов’язковою вимогою кредитно-модульної системи організації навчання. Однак використання рейтингової системи оцінювання суттєво доповнює кредитно-модульну систему організації навчання, робить об’єктивнішою систему оцінювання, створює додаткову можливість навчання через внесення духу «значення», конкурентності.

Зауважимо, що хоча модулі, кредити і рейтинги — сучасні засоби організації навчального процесу, жодна, навіть глибоко продумана й чітко побудована система навчання не дасть очікуваного ефекту за умов відсутності гуманного підходу до суб’єкта навчання, нехтування його потребами, бажаннями та досвідом , реалізації навчання заради контролю, оцінки, а не для розвитку особистості учня, здобуття ним освіти. І, своєю чергою, історія містить безліч прикладів ефективного навчання без використання рейтингово-модульних підходів. Лише поєднання мистецтва навчання і технології може надати бажаний ефект у будь-якій сфері, зокрема й сфері освітньої діяльності.

Завдання до теми

1. Як називається етап контролю, на якому відбувається формалізація результатів порівняння фактичного стану об’єкта та стандарту?
2. Напишіть, у яких формах може реалізуватися підсумковий вид зовнішнього контролю.

3. Порівняйте форми, види та методи контролю. Визначте спільне та відмінне між ними.

4. Обґрунтуйте доречність використання в навчальному процесі самоконтролю.

5. Який із підходів — порівняльний, особистісний чи нормативний — найбільш травмувальним для психіки тих, хто навчається, і чому?

Вяких випадках краще використовувати особистісне оцінювання?