Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 11.10. Транспортні засоби як важливий складник логістичної системи підприємства та ефективність їх використання


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.10. Транспортні засоби як важливий складник логістичної системи підприємства та ефективність їх використання


Транспорт є важливим складником логістичної системи підприємства. Як уже зазначалося, транспорт нерідко виокремлюють у самостійну транспорту логістику, що вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів. Такими головним завданням є визначення оптимальної потреби в різних видах транспорту, координація їх роботи, розробка оптимальних маршрутів перевезень матеріальних ресурсів, ефективна організація вантажно-розвантажувальних робіт, вибір найефективнішого транспортного засобу для перевезення відповідного вантажу з урахуванням низки факторів тощо. Транспортні витрати займають значну частку в структурі витрат на виробництво продукції, тому важливо забезпечити високу ефективність використання транспортних засобів як в аграрних, так і в переробних підприємствах.

Великі обсяги і широкий ареал виробництва сільськогосподарської продукції, високий рівень її товарності, необхідність завезення значної маси ресурсів промислового походження для провадження у сільському господарстві відтворювального процесу, здійснення аграрними підприємствами будівельномонтажних робіт зумовлюють високий рівень транспортомісткості цієї галузі. Цей показник визначається діленням обсягу транспортних робіт у тоннах перевезеного вантажу й окремо в тонно-кілометрах на площу ріллі. В багатьох підприємствах транспортомісткість становить 90 — 100 т і 1500 — 1700 т/км. важливою логістичною ланкою, що забезпечує постачання вхідних ресурсів, домінуюче місце серед яких займає сировина. У даний час кожне з таких підприємств повинно мати достатню кількість спеціалізованого автотранспорту (молоковозів, скотовозів) і бортових автомобілів, у тому числі самоскидів, для своєчасної доставки сировини.

Як показує практика останніх років, не всі сільськогосподарські товаровиробники мають можливість власним транспортом доставляти вироблену ними сільськогосподарську продукцію на переробні підприємства. Тому останні розвивають транспорту логістику досить інтенсивно. Особливо це стосується АПФ (агропромислових формувань), що є вертикально інтегрованими структурами.

Переробні підприємства, крім того, своїм транспортом доставляють вироблену ними продукцію до місця оптової реалізації, отже, кожне з таких підприємств повинне мати у своєму розпорядженні таку кількість транспорту, за якої забезпечувалася б доставка необхідної кількості сировини і своєчасно здійснювався збут готової продукції. Потрібно також раціонально формувати і використовувати внутрішньозаводський транспорт.

Транспортомісткість переробних підприємств може бути визначена двома показниками:

1) обсягом перевезених вантажів у тоннах власним транспортом на одиницю добової (річної) потужності;

2) загальним обсягом перевезених вантажів у тоннах власним транспортом і транспортом постачальників на одиницю добової (річної) потужності підприємства. При цьому потужність береться в тоннах переробки сировини (за добу, рік), скоригованої на коефіцієнт використання потужності.

В аграрних підприємствах обсяг вантажів у тоннах визначають за технологічними картами вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва з одночасним урахуванням перевезень різних матеріалів (наприклад, будівельних), мінеральних добрив, нафтопродуктів, палива тощо, обсягу робіт з обслуговування соціальної сфери.

Знайдений обсяг вантажів множать на коефіцієнт повторності їх перевезень і в такий спосіб одержують обсяг транспортних робіт (вантажоперевезень) у тоннах.

Коефіцієнти повторності розраховують за кожним видом вантажів діленням загального обсягу перевезень певного виду продукції (виду вантажу) на обсяг її виробництва.

Наприклад, якби зерно від комбайна транспортували безпосередньо на елеватор, то коефіцієнт повторності становив би одиницю. Але оскільки зерно транспортується спочатку на тік, а потім після доробки — на елеватор, в комору, а з комори — в кормоцех, на поле (насіння), на ринок і т. д., то коефіцієнт повторності значно зростає.

Як свідчить практика, цей коефіцієнт по зерну є в межах 2

— 2,4, картоплі — 1,6 — 1,8, овочах, фруктах — 1,5 — 1,6, кормових коренеплодах — 1,7 — 2,0, по сіну з сіяних трав

— 1,5 — 1,7, зеленій масі — 1,1

— 1,2, мінеральних добривах — 1,8, будівельних матеріалах — 1 і т. д. обчислюють множенням обсягу вантажоперевезень у тоннах на середню зважену відстань перевезень, яку визначають на основі звітних даних.

При плануванні цього показника враховують також можливі зміни у вантажопотоках. Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тоннокілометрах по підприємству залежить від площі землекористування, рівня врожайності культур і продуктивності тварин, спеціалізації господарства, його віддаленості від переробних і заготівельних організацій, залізничної станції, а також від обсягу здійснюваних господарським способом будівельно-монтажних робіт. Чим більший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йому потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів.

У переробних підприємствах на обсяг вантажоперевезень і вантажооборот значний вплив справляє так зване плече перевезень — відстань від підприємства до місць заготівлі сировини.

У зв’язку з дефіцитом певних видів сировини «плече перевезень» істотно зростає. Наприклад, по окремих потужних молокопереробних підприємствах воно сягає до 400 км і більше, що значно підвищує собівартість кінцевої продукції. Значний вплив на обсяг вантажоперевезень справляє і відстань перевезень готової продукції до місця її реалізації.

На потребу в транспортних засобах істотно впливає і такий фактор, як клас вантажів.

Залежно від питомої ваги вантажів і зумовленого нею коефіцієнта використання вантажопідйомності транспортних засобів розрізняють п’ять таких класів. До першого класу відносять вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності на 100 % (зерно, крім вівса і кукурудзи в качанах, картопля свіжа, борошно, фрукти свіжі в ящиках, камінь, цемент, добрива мінеральні тощо), до другого — з використанням вантажопідйомності на 99

— 71 % (вовна пресована, зелень городня в ящиках, капуста свіжа, комбікорм, кукурудза в качанах, сіно і солома пресовані, насіння соняшнику тощо); до третього — на 70 — 51 % (вовна непресована, молоко свіже в бідонах і автоцистернах, нафтопродукти, силосна маса, тютюн, худоба домашня велика тощо); до четвертого — 50

— 41 % (зелень городня навалом, кокони шовкопряда, розсада овочева без упаковки, худоба домашня дрібна тощо); до п’ятого — менше 41 % (бавовна).

Транспортні роботи виконуються такими видами транспорту: автомобільним, тракторним, гужовим і в незначних обсягах — трубопровідним (водопроводи, молокопроводи). Співвідношення між окремими видами транспорту і розподіл обсягу перевезень за видами транспортних засобів установлюють у кожному підприємстві з урахуванням таких факторів, як клас вантажу, дорожні умови, відстань перевезень, терміновість, погодні умови, спосіб виконання вантажно-розвантажувальних робіт, технологія виробництва сільськогосподарської продукції.

За інших однакових умов критерієм вибору транспортного засобу є мінімізація витрат на тонну перевезеного вантажу.

Відповідно до вимог вказаного критерію науковими установами вироблені рекомендації з вибору найбільш ефективних транспортних засобів для вико-великих партій вантажів на далеку відстань доцільно використовувати бортові автомобілі підвищеної вантажопідйомності. Особливо ефективним є використання автомобілів з причепами, які дають змогу підвищити їх продуктивність на 45 — 55 % і знизити собівартість перевезень на 25 %. На короткі відстані, особливо для перевезення сипучих вантажів, економічно вигідніше використовувати автомобілі-самоскиди.

Для внутрішньогосподарських перевезень, особливо вантажів ІІІ і IV класів, доцільно використовувати тракторні поїзди. Цей вид транспорту себе також виправдовує на поганих дорогах і коротких відстанях. Проте слід мати на увазі, що за інших однакових умов собівартість 1 т перевезень тракторним транспортом в 1,5 — 2 раза вища, ніж автомобільним. Тому цей вид транспорту потрібно використовувати обмежено.

Важливо також пам’ятати, що автомобілі економічно не вигідно використовувати для перевезень вантажів на відстань менше 3 км. Чим вища вантажопідйомність автомобілів, тим раціональніше їх використання на далеких відстанях. Як свідчить практика, в сучасних умовах найефективнішим є використання автомобілів вантажопідйомністю 4

— 6 т. Гужовий транспорт доцільно використовувати для перевезення разових вантажів на невеликі відстані.

Вибір транспортного засобу повинен здійснюватися і з орієнтацією на досягнення якісних показників транспортного обслуговування, головними з яких є перевезення вантажів вчасно, без втрат і повнота виконання замовлень на транспортні перевезення.

Структура вантажів, що формуються в процесі господарської діяльності підприємств, а також економічна доцільність використання відповідних транспортних засобів зумовлюють необхідність встановлення раціонального співвідношення між автомобільним, тракторним і гужовим видами транспорту.

Витрати на транспортні роботи аграрних і переробних підприємств включаються в собівартість виробленої ними продукції, отже, здорожують її виробництво. Знизити ці витрати можна лише завдяки ефективнішому використанню транспортних засобів, насамперед вантажних автомобілів. Для оцінки й аналізу рівня їх використання застосовують ряд техніко-економічних показників, що відображають специфіку транспортного процесу, продуктивність, умови і режим роботи транспортних засобів.

Для визначення окремих техніко-економічних показників роботи автотранспорту використовують такі поняття, як «автомобіле-дні перебування в господарстві», «автомобіле-дні в роботі», «середньооблікова кількість автомобілів і їх вантажопідйомність».

Автомобіле-дні перебування в господарстві розраховують підсумовуванням усіх календарних днів перебування кожного вантажного автомобіля в підприємстві протягом року, а автомобіле-дні в роботі — підсумовуванням днів їхньої роботи. Діленням автомобіле-днів перебування в господарстві на 365 визначають середньооблікову кількість автомобілів, а вантажопідйомність середньооблікового автомобіля — діленням автомобіле-тонно-днів на автомобіле-дні перебування в господарстві. тенсивності, продуктивності й економічності.

Показники інтенсивності використання автотранспорту: коефіцієнт використання автопарку, який визначають діленням автомобіледнів перебування в господарстві на автомобіле-дні в роботі; коефіцієнт технічної готовності, який розраховують діленням різниці між автомобіле-днями перебування в господарстві і автомобіле-днями в ремонті на автомобіле-дні перебування в господарстві; середню технічну швидкість, яку обчислюють діленням загального пробігу автомобілів на час перебування в русі; середню експлуатаційну швидкість, що є часткою від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді; середню відстань перевезень тонни вантажу, яку розраховують діленням вантажообороту в тонно-кілометрах на загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах; середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, який визначають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіле-дні в роботі; коефіцієнт використання пробігу, що дорівнює відношенню пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу; коефіцієнт використання вантажопідйомності К в , який розраховують за формулою ,

ВЗ

К пв опво в ? ? ?де З во — загальний вантажооборот, т/км; В оп — вантажооборот причепів, т/км; П в

ВП

— пробіг з вантажем, км; В п — вантажопідйомність середньооблікового автомобіля, т.

Показники продуктивності автотранспорту: виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну В а : ,

В

В тд т а ? де В т — кількість перевезених вантажів, т; А тд

365:А

— автомобіле-тонно-дні; кількість тонно-кілометрів на одну середньооблікову автомобіле-тонну В ткм розраховується з виразу

З

В тд во ткм ? .

365:А

Показники економічності автотранспорту: собівартість тонно-кілометра (10 або 100 т/км), яка визначається діленням прямих експлуатаційних витрат по автотранспорту на вантажооборот; прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на 1 т перевезеного вантажу, грн; витрати пального на 100 км пробігу і окремо на 100 т/км; витрати пального на 1 т перевезеного вантажу.

Рівень наведених техніко-економічних показників приблизно коливається у таких межах: коефіцієнт використання автопарку

— 0,70 — 0,75, технічної готовності — 0,81

— 0,85, використання пробігу — 0,50 — 0,55, використання вантажопідйомності

— 0,85 — 0,90, середньотехнічна швидкість — 22

— 26 км, середньоексплуатаційна — 13 — 16 км, середня відстань перевезень — 18 — 23 км, виробіток на одну середньооблікову автотонну

— 900 — 1200 т і 15 — 25 тис. т/км.

Витрати пального в літрах на 1 т вантажу, а також змінна норма виробітку істотно коливаються залежно від відстані перевезень. Так, для автомобілів ГАЗ-САЗ 53 Б, САЗ — 3502, ГАЗ — 53Б на дорогах другого класу за відстані перевезень зерна 0,5 — 1 км витрати пального на 1 т зерна становлять 0,22 л, а норма виробітку — 94,6 т; за відстані перевезень 1,1 — 1,5 км ці показники складають відповідно 0,36 л і 58,7 т; 1,6 — 2 км — 0,14 л і 52,4 т, а за відстані 8,1 — 9 км — відповідно 1,47 л і 21,5 т. При визначенні цих показників відстань береться без урахування переїзду по полю від комбайна до дороги.

Найбільш повно про ефективність використання автомобільного парку можна судити за показниками продуктивності та економічності. Підвищення їх рівня досягається, коли абсолютна величина коефіцієнтів використання автопарку, технічної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також, коли зростає середньодобовий пробіг і середньоексплуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантаженням і розвантаженням.

Для розрахунку й аналізу вантажообороту автопарку Q

ТКМ використовують формулу

365В пвапткм ??????LКККQ , де В п — вантажопідйомність автопарку (загальний тоннаж), т; К а — коефіцієнт використання автопарку; К в — коефіцієнт використання вантажопідйомності; К п — коефіцієнт використання пробігу; — середньодобовий пробіг автомобілів, км L

Цю формулу можна використовувати і для визначення та аналізу вантажообороту за окремими марками автомобілів.

Для того щоб виявити відносний і абсолютний вплив техніко-економічних показників на зміну вантажообороту автопарку у звітному періоді порівняно з базовим, можна скористатися індексним способом. З цією метою в чисельнику формули проставляються наведені вище техніко-економічні показники у звітному році, а в знаменнику — у базовому.

Для того щоб встановити ступінь впливу на вантажооборот підприємства, скажімо, фактора вантажопідйомності автопарку, можна скористатися формулою

365КпКвКаВп

00001 ????? L

Вп ????? ? L ,

365КпКвКаВп І

00000 365КпКвКаВп

00011 ????? L

Ка ????? ? L .

365КпКвКаВп І

00001

За такою ж методикою визначають вплив інших техніко-економічних показників. Для виявлення ступеня впливу на вантажооборот середньодобового пробігу автомобіля формула набуває вигляду

365КпКвКаВп

11111 ????? L

365КпКвКаВп І

01111 ????? ? L L .

Якщо від чисельника будь-якої з наведених формул відняти її знаменник, то результат покаже абсолютну зміну вантажообороту, спричинену зміною відповідного техніко-економічного показника. Кожний із розрахованих часткових індексів свідчить про відносну зміну вантажообороту під впливом даного показника.

Для поліпшення використання транспорту в аграрних підприємствах насамперед важливо досягти раціональної технологічної структури перевезень. Орієнтовно вона може бути такою: автомобілями — 50 — 65 %, тракторними поїздами

— 30 — 35 %, гужовим транспортом

— 10 %.

Для підвищення ефективності використання автопарку потрібно встановити раціональну структуру його і достатньо забезпечити причепами. Зокрема, вантажопідйомність причепів доцільно довести (як мінімум) до 10 — 15 % вантажопідйомності автопарку. Вкрай важливо також поліпшити стан доріг, підвищити кваліфікацію водіїв, покращити технічне обслуговування автомобілів, перейти на прогресивні форми організації праці та її матеріального стимулювання.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 12. ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУТ
12.2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів за їх виробничого споживання
12.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
12.4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу та її факторний аналіз
12.6. Методичні підходи до визначен нормативів для окремих елементів
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)