Зрозуміло також, що одержаний показник значною мірою залежить від тривалості технологічного циклу (періоду) виробництва. Наприклад, за середнього рівня господарювання період вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби становить майже 1,5 року (18 міс.). Якщо через певні несприятливі обставини середньодобові прирости живої маси будуть низькі, то період виробництва стане значно тривалішим, наближаючись до двох і більше років. У результаті значно зростатиме середньозважена закріплюваність оборотних засобів, істотно знижуватиметься ефективність виробництва. Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому й обґрунтованого управління процесом прискорення обороту застосовують кілька економічних показників. Серед таких показників одним із найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу.
В економічній аграрній літературі нерідко пропонується розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин до середньорічної вартості оборотного капіталу.
Одержаний таким способом економічний показник більшою мірою характеризує віддачу оборотного капіталу (оборотних засобів), а не швидкість його обороту. До вартості товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не слід було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці — оборотних фондів. Адже амортизація є результатом руху основних засобів, а прибуток безпосередньо залежить від продуктивності живої праці, кон’юнктури ринку і каналів реалізації продукції, її якості, строків продажу тощо. Тому збільшення чи зменшення цих частин вартості продукції не повинно позначатися на показнику швидкості обороту оборотного капіталу.
Більш обґрунтовано цей показник можна визначити на будь-якому підприємстві діленням виробничих витрат без амортизації на середньорічну вартість оборотного капіталу. Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції.
Матеріальні витрати являють собою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливо для врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних фондів — внутрішньогосподарський оборот, коли частина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляє до складу виробничих запасів.
У переробних підприємствах коефіцієнт обороту оборотного капіталу визначають діленням вартості реалізованої продукції протягом року на його середньорічну вартість, що обчислюється як середній залишок оборотного капіталу, розрахований за формулою середньохронологічної, а саме:
12:)ОБК0,5ОБК...ОБКОБК(0,5КБ ~
О
121121 ???????, де ОБК, , ... , — залишки оборотного капіталу на початок місяця.
ОБКОБК
1212
Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе економічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. виробництва, соціальний розвиток колективу тощо.
Для того щоб мати повніше уявлення про швидкість руху оборотного капіталу аграрних підприємств на виробничій і обіговій стадіях, його середньорічну величину доцільно визначати не тільки відповідно до фактичної наявності цього ресурсу, а й вилучити з нього наднормативні запаси кормів, насіння і посадкового матеріалу. Завдяки цьому зменшиться знаменник формули визначення коефіцієнта обороту, а отже, зросте його величина до рівня, який відповідає нормативній забезпеченості підприємства зазначеними видами (елементами) оборотного капіталу сільськогосподарського походження.
Але оскільки сільськогосподарське виробництво залежить від природних умов, то підприємства життєво заінтересовані мати підвищений запас цих засобів, тому його створення розглядають як важливу умову їх стабільної роботи. Проте зі збільшенням вказаного запасу зростає і середньорічна вартість оборотних засобів, а отже, за рахунок цього фактора зменшуватиметься коефіцієнт їх обороту. Порівняння цього коефіцієнта, розрахованого за двома описаними методами, дасть змогу зробити правильний висновок про час повного кругообороту авансованого оборотного капіталу.
Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієнтом завантаженості. В практиці аналітичної роботи підприємств широко використовується показник тривалості одного обороту оборотного капіталу у днях Т об , що визначається за формулою де Т п — тривалість періоду, за який розраховується показник; К об — коефіцієнт обороту оборотного капіталу.
По сільськогосподарському виробництву коефіцієнт обороту визначається за обороту є значно меншою. Скажімо, за останні роки коефіцієнт обороту оборотного капіталу в молокопереробних підприємствах перебуває у межах 6 — 7. Це означає, що тривалість обороту оборотного капіталу становить тут 60 — 52 дн.
наслідками господарського року, тому Т п = 365 дн. Якщо, скажімо, К об = 1,1, отже, Т об становитиме 332 дн.
Для порівняння зазначимо, що в переробних підприємствах тривалість одного наслідками господарського року, тому Т п = 365 дн. Якщо, скажімо, К об = 1,1, отже, Т об становитиме 332 дн.
Для порівняння зазначимо, що в переробних підприємствах тривалість одного
Залежно від коефіцієнта обороту оборотного капіталу може змінюватися потреба в ньому. За його збільшення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з обороту, а за зменшення — виникатиме необхідність у їх додатковому залученні для виробництва того самого обсягу продукції. Відносне вивільнення (залучення) оборотного капіталу В в через зміну коефіцієнта обороту визначається з формули
КБ ~
О
ДДО о о
В о
365
КК , де
10 в ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ???
Ко,Ко о — одноденний оборот оборотного капіталу, який визначається ділен-
10 — коефіцієнти обороту оборотного капіталу в базовому і звітному періодах; О льшення) тривалості одного обороту за рік.
Збільшення вкладень в оборотний капітал є доцільним тоді, коли воно веде до зростання валової (товарної) продукції випереджальними або однаковими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу аграрних підприємств визначається показник його продуктивності діленням валової продукції в порівняних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу.
Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в підприємстві, і навпаки. Показник продуктивності оборотного капіталу переробних підприємств збігається за своєю величиною з коефіцієнтом його обороту.
У роки інфляції через швидке зростання цін на ресурси показник продуктивності (фондовіддачі), розрахований за валовою продукцією в порівнянних цінах, не може бути використаний для динамічних порівнянь, оскільки не відображає реального співвідношення між вкладеннями підприємств в авансований оборотний капітал і віддачею від цих вкладень. Тому в цих умовах продуктивність оборотного капіталу доцільно визначати через валову продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна — в поточних цінах реалізації.
Для виміру, оцінки й аналізу економічної ефективності використання оборотного капіталу аграрних і переробних підприємств розраховується показник його рентабельності діленням прибутку від операційної діяльності на середньорічну величину цього ресурсу. Він показує, скільки грошових одиниць прибутку припадає на кожну грошову одиницю оборотного капіталу.
Предмети праці в процесі виробництва продукції виробничо споживаються і набувають форми матеріальних витрат, що включаються до собівартості продукції. Для того щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні фонди, визначають показники матеріаловіддачі (відношення валової (товарної) продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (обернена величина показника матеріаловіддачі).
Між матеріаловіддачею і продуктивністю оборотного капіталу сфери виробництва існує тісний зв’язок, оскільки величині цього капіталу завжди передують відповідні авансовані вкладення в предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборотного капіталу сфери виробництва, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу наближено можна представити як частку від ділення валової (товарної) продукції на середньорічну вартість цього капіталу, помножену на коефіцієнт його обороту.
Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової (товарної) продукції в частці, що припадає на виробничо-спожиті предмети праці. Цей показник, як і продуктивність оборотного капіталу, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладеним способом, або за реалізованою продукцією в поточних цінах реалізації.
На матеріаловіддачу виробництва впливає низка факторів: обсяг виробництва продукції, натуральна витрата предметів праці (сировини, основних і допоміжних матеріалів, насіння, кормів, пального, мастил, добрив тощо) на виробництво даного обсягу продукції і ціна за одиницю названих ресурсів. скористатися формулою ?? ?? ?? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?
?? ?? ?? ?? ? ? ? ? ? ? ? ?
111
011
001
111
ЦН:ВП
ЦН:ВП
ЦН:ВП
ЦН:ВП
ЦН:ВП
ЦН:ВП
ЦН:ВП
ЦН:ВП , де
011
001
000
000
1 ,
0 — вартість валової продукції сільського господарства в звітному і базовому періодах або товарної продукції переробного підприємства, що в обох періодах оцінена за єдиними цінами;
ВП
ВП
1 і
0 — натуральні витрати предметів праці у звітному і базовому періодах на виробництво названих обсягів продукції; і — ціна (собівартість) предметів праці в цих періодах.
НН
Ц
Ц
10
Перший частковий індекс відображає відносний вплив на матеріаловіддачу обсягу виробництва продукції; другий — обсягу натуральних витрат предметів праці, третій — вплив цінового фактора. Абсолютний вплив цих факторів визначається відніманням від чисельників часткових індексів їх знаменників.
12.5. Мінімізація потреби в оборотному капіталі і фактори поліпшення його використання в аграрних підприємствах Із попереднього матеріалу відомо, що найбільша частка оборотного капіталу перебуває у виробничих запасах. Це пояснюється необхідністю забезпечення безупинності виробництва.
Економістами давно з’ясовано, що безупинність може бути забезпечена за різного обсягу запасів матеріальних цінностей. Але оскільки створення цих запасів з економічного погляду є заморожуванням коштів, то стає очевидним, що найбіл ьший господарський ефект досягається за їх мінімальної величини, достатньої для нормального функціонування виробництва.
У практиці роботи аграрних підприємств мінімальні запаси окремих складових оборотного капіталу визначаються у процесі їх нормування. Суть його полягає в тому, що за кожним елементом нормованих оборотних засобів встановлюється індивідуальний норматив: для матеріальних цінностей — у нат уральному і грошовому виразах, для фондів обігу — у вартісному виразі. Індивідуальний норматив оборотного капіталу — це мінімальна потреба в окремому його виді (елементі), яка забезпечує безперервну роботу підприємства.
Сукупний норматив оборотного капіталу по підприємству визначається як сума індивідуальних нормативів, що відображає загальну потребу підприємства в цьому ресурсі.
В аграрних підприємствах нор мування оборотного капіталу здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій з нормування оборотних засобів підприємствами аграрного сектора АПК .
1
Методичні рекомендації з нормування оборотних засобів підприємствами аграрного сектора АПК. — К. : ІАЕ УААН, 1998. вання відповідного їх елементу (добрив, отрутохімікатів, пального тощо) і часу перебування (завантаження) засобів в обороті. Норму запасів Н р на ці види матеріальних цінностей визначають за формулою де М — час перебування кожного виду виробничих запасів в обороті; К — коефіцієнт наростання споживання кожного виду запасів.
Н р = М · ,
Н р = М · К,
Час перебування оборотних засобів (відповідного виду запасів) в обороті розраховується з виразу де Д — річна зважена завантаженість відповідного виду виробничих запасів в обороті. Щоб її визначити потрібно спожитий в кожному кварталі ресурс помножити на дні його перебування в обороті й одержані результати за всіма кварталами підсумувати; П ф
М = Д : П ф ,
М = Д : П ф ,
— річна потреба оборотного засобу (вартість виробничо-спожитого засобу за рік).
Коефіцієнт наростання споживання оборотного засобу К визначається так: де Д к — календарна завантаженість оборотного засобу в обороті, яка дорівнює добутку вартості виробничо-спожитого засобу за рік на 365.
Норматив на кожний вид виробничих запасів Н обчислюють за формулою де С — сума середньоденного споживання оборотного засобу, що визначається як частка від ділення вартості спожитого ресурсу за рік на 365.
Н = С · Н р ,
Н = С · Н р ,
За наведеними формулами нормативи розраховуються тільки на перший плановий рік, а на наступні роки їх можна встановити у відсотках до річного обсягу виробничого споживання за формулою де В зс — вартість спожитого оборотного засобу за рік.
Н пр = (Н : В зс ) · 100,
Н пр = (Н : В зс ) · 100,
Здійснимо розрахунок потреби у виробничих запасах на прикладі визначення нормативу на нафтопродукти (табл. 12.2).
Таблиця 12.2
ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ НОРМАТИВУ НА НАФТОПРОДУКТИ
ЗА НАСТУПНИМИ ДАНИМИ ПІДПРИЄМСТВА
| Вихідна інформація |
Квартал |
Разом |
| І |
ІІ |
ІІІ |
IV |
|
| Виробничо-спожиті нафтопродукти, грн |
7742 |
92 259 |
174 600 |
116 630 |
391 756 |
| Дні в обороті |
334 |
245 |
153 |
61 |
? |
Для того щоб визначити норматив по молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі, необхідно спочатку розрахувати норму оборотних засобів (оборотного капіталу) по кожному виду тварин шляхом додавання до середньої вартості (собівартості) однієї голови тварин на початок року планових витрат на її утримання у плановому році (не враховуючи амортизації основних засобів). Норматив розраховується множенням вартості (собівартості) однієї голови на кількість голів, яка передбачена на кінець року плановим оборотом стада, або множенням живої маси тварин на кінець року на планову собівартість 1 ц живої маси.
Норматив на незавершене виробництво встановлюється в розмірі фактичних витрат звітного року, скоригованих на коефіцієнт сезонності (у рослинництві приблизно 0,85). Розрахунок ведеться за кожним видом незавершеного виробництва.
Норматив на запаси готової продукції — визначається у відсотках діленням середніх мінімальних залишків готової продукції на фактично реалізовану продукцію у звітному році.
Норматив на плановий рік у грошовому виразі розраховується як добуток планового обсягу реалізації продукції на норматив у відносному виразі. Середні мінімальні залишки визначають як середнє арифметичне суми залишків готової продукції в тих місяцях року, в яких вони були меншими від фактичної середньої величини цих залишків.
Норматив з розрахунків зі споживачами продукції (робіт, послуг) підприємства визначають так: спочатку розраховують фактичний середньодобовий обсяг реалізації продукції і середню періодичність надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства.
Перший із цих показників обчислюють діленням обсягу реалізованої продукції за рік на 365, а другий — відношенням кількості днів у році до кількості разів надходжень цих коштів протягом року. Множенням першого показника на другий встановлюють суму вилучення коштів господарства в розрахунках.
Потім визначають норму вилучення коштів в розрахунках як частку від ділення суми вилучення коштів на фактичний обсяг реалізації з наступним множенням результату на 100. Звідси норматив оборотних коштів з розрахунків зі споживачами на плановий рік дорівнюватиме добутку планового обсягу реалізації продукції на норму вилучення коштів (коефіцієнт). нової потреби з початку року до одержання врожаю з одночасним створенням страхового запасу. Зрозуміло, що це — мінімальна потреба в такому ресурсі. Як уже зазначалося, залежність сільськогосподарського виробництва від природних умов зумовлює необхідність створення значних наднормативних запасів кормів на випадок несприятливих погодних умов у майбутньому періоді.
Норматив на насіння визначається виходячи з планової потреби для посіву ярих культур, збільшеної на страховий фонд (10 — 15 % від загальної потреби).
Розглянутий підхід до нормування оборотного капіталу можливий за відносно стабільних цін, відсутності спаду виробництва і перебоїв у постачанні аграрних підприємств найважливішими матеріальними ресурсами. В умовах високих темпів інфляції докорінно змінюється тактика підприємств щодо формування оборотного капіталу і його нормування.
По-перше, через швидке знецінення готівки аграрним підприємствам вигідно її матеріалізувати у виробничі запаси (пальне, мастила, добрива, отрутохімікати тощо), створюючи якнайбільший наднормативний запас, оскільки втрати від заморожування коштів у цих запасах будуть меншими, ніж втрати, що зумовлюються знеціненням готівки внаслідок інфляції.
Може мати місце ще одна причина, яка робить такі дії підприємств економічно виправданими, — дефіцит на окремі елементи оборотного капіталу промислового походження. Він породжує невпевненість аграрних підприємств у можливості придбання цих ресурсів у потрібний момент майбутнього періоду. Це штовхає їх на створення наднормативних запасів у будь-який час, коли виникає можливість такого придбання. В даний час фактор дефіциту не справляє відчутного негативного впливу на економіку аграрних підприємств, як це було характерним для перших етапів становлення ринкової економіки України.
По-друге, швидке зростання цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, а також тарифів на роботи і послуги, що надаються аграрним підприємствам, збільшення оплати праці працівників як компенсаційний захід від втрати купівельної спроможності грошової одиниці, інші вияви негативної дії інфляційних процесів зумовлюють неможливість установлення обґрунтованих нормативів оборотних засобів у вартісному виразі, а отже, і визначення їх сукупного нормативу по підприємству в цілому. Тому в умовах інфляції та гіперінфляції нормативи для окремих елементів оборотного капіталу виправдано встановлювати лише за тими з них, які можуть бути розраховані в натуральній формі.
Значного поліпшення використання оборотного капіталу можна досягти завдяки підвищенню швидкості його обороту. Хоч у сільському господарстві ця швидкість обмежена природними і біологічними факторами, але в аграрних підприємствах є ще багато невикористаних резервів для прискорення кругообігу даного ресурсу. Так, великі резерви прискорення обороту оборотного капіталу
1
Слід розрізняти резерви (джерела) поліпшення використання оборотного капіталу, інших ресурсів і шляхи такого поліпшення. Резерви показують, за рахунок чого може бути досягнута економія, поліпшення, підвищення тощо якихось важливих параметрів розвитку підприємства, а шляхи — яким саме чином і за допомогою яких заходів вони можуть бути досягнуті. ню середньодобових приростів тварин на їх дорощуванні і відгодівлі.
Наприклад, зі зростанням середньодобових приростів свиней від 200 до 350 г період відгодівлі (час виробництва) до здавальної маси, скажімо, 100 кг, скорочується на 40,2 % (від 16,5 до 9,7 міс.). Підвищення середньодобових приростів на дорощуванні і відгодівлі великої рогатої худоби від 400 до 650 г за здавальної живої маси 450 кг дає змогу скоротити час виробництва на 38,5 % (від 26,7 до 16,4 міс.).
Важливим фактором підвищення ефективності використання оборотного капіталу, прискорення його кругообігу є впровадження у виробництво нових, більш урожайних і скоростиглих сортів сільськогосподарських культур, а також інтенсивних технологій їх вирощування, внесення оптимальних доз мінеральних добрив на фоні органічних за оптимального співвідношення в них NРК.
За таких умов не затягується вегетаційний період рослин, відбувається їх своєчасне дозрівання, а отже, не порушується нормальний процес кругообігу оборотного капіталу.
Прискорити швидкість обороту цього ресурсу можна скороченням часу перебування коштів у сфері обігу завдяки розвитку виробничої інфраструктури і впорядкуванню взаєморозрахунків із заготівельними організаціями та переробними підприємствами, а також постачальниками аграрним підприємствам предметів праці промислового походження.
Одним із найважливіших напрямів поліпшення використання оборотного капіталу є режим економії. Науково-дослідними установами розроблені обґрунтовані нормативи витрачання окремих видів оборотних фондів на одиницю продукції, 1 га, 100 ткм, 100 км пробігу тощо. Порівняння фактичних витрат цих ресурсів з нормативами дає змогу об’єктивно оцінити стан справ з їх використанням, з’ясувати причини, що призвели до перевитрати і вжити заходи для їх усунення.
Ефективного використання оборотного капіталу досягають за умови збалансування джерел його формування — власних і позичкових. Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерідко не вистачає власних коштів.
У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ, за умови його повернення в установлені строки з одночасною виплатою відсотків. Масштаби використання кредиту підприємством на такі цілі обмежується його платоспроможністю (кредитоспроможністю).
За сприятливого зовнішнього середовища у джерелах формування оборотного капіталу аграрних підприємств питома вага кредиту може досягти до 35 — 40 %, тоді як на кінець 2010 р. цей показник, з відомих причин, є значно нижчим і в багатьох підприємствах перебуває у межах від 0 до 2 %.
Про важливість підвищення ролі кредиту у формуванні оборотного капіталу засвідчує досвід фермерських господарств США, Німеччини, інших розвинутих країн, в яких цей параметр також перебуває близько від зазначених меж. організації, що поставляють фермерам корми, добрива, отрутохімікати, інші некапітальні ресурси використовують так званий порядок відкритого рахунку за схемою «3/10 повна 30».
Ця схема передбачає стимулювання постачальниками покупців якнайшвидше оплачувати рахунки шляхом надання їм знижок за куплену продукцію, але за умови, що вони оплачують її не пізніше встановленого терміну — 10 днів з початку періоду кредитування, наприклад, з моменту отримання товару чи його відвантаження. В такому разі покупець одержує знижку 3 % (для фермерських господарств вона може становити й більше).
Якщо ж покупець оплату здійснює в період від 11-го по 30-й день включно, то ним сплачується повна вартість товару, а при сплаті понад 30-й день, на покупця накладаються штрафні санкції згідно з умовами контракту. Підприємство повинне вирішити, що йому вигідніше — взяти кредит і своєчасно заплатити рахунок, одержавши знижку, чи затримати оплату, дочекавшись надходжень власних коштів, але при цьому втратити право на знижку. Відповідь на це питання можна одержати, зіставивши платежі (відсотки) банку за кредит із сумою знижки.
Для розрахунку ставки відсотка П р , за якого забезпечується беззбитковість використання кредиту, використовується формула
С
100
П р ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? , де С — відсоткова знижка; О — загальна кількість днів, протягом яких рахунок є дійсним (30 днів); К — кількість днів, протягом яких рахунок потрібно оплатити, щоб одержати знижку.
КО
С100
Якщо, наприклад, знижка становить 3 %, а К — 10 дн., тоді П р дорівнюватиме 55,6 %, тобто фермеру буде вигідно брати кредит за умови, що відсоткова ставка на нього буде не більшою, ніж 55,6 %. Якщо, скажімо, знижка становить лише 1 %, тоді в нашому прикладі П р буде становити набагато менше — 18,2 %. ня оборотного капіталу переробних підприємств
