Найефективнішою, з точки зору провідних досліджень, є американська модель регулювання конкурентних відносин, що зумовлено: високим рівнем адаптації інструментарію власної конкурентної політики до міжнародної практики регулювання конкуренції; високим рівнем лібералізації ринкової системи; гармонізованою до вимог провідних міжнародних організацій системою державної підтримки; пріоритетністю ринкових методів регулювання, які стимулюють підвищення економічної конкуренції.
Узагальнення практики використання різнорівневих механізмів регулювання конкурентних відносин суб’єктів глобального ринку дозволяє виокремити їх основні моделі: міждержавна, корпоративна, змішана.
Міждержавна модель заснована на міждержавних зв’язках і домовленостях. Існуючі на сьогодні виключно міждержавні механізми регулювання глобальних конкурентних відносин можна поділити на дві основні групи: 1) міждержавні механізми широкого профілю, що функціонують у формі неформальних інститутів співробітництва, діяльність яких охоплює достатньо широке коло проблем; 2) вузькоспеціалізовані механізми, тобто ті, що займаються регулюванням певних областей світової економіки, в основному фінансової і банківської діяльності, а також енергетичної галузі.
Корпоративні механізми регулювання конкурентних відносин передбачають участь виключно недержавних суб’єктів. Більшою мірою формування подібних механізмів притаманні ТНК. Як приклад корпоративних механізмів розглядається практика об’єднання ТНК в альянси для підвищення своєї конкурентосп-
пріоритетність використання тих чи тих важелів регулювання і рівень державного впливу на ринкове середовище визначають специфіку кожної моделі. Для європейської моделі визначальним є поєднання елементів державної конкурентної політики розвинених європейських країн з наднаціональним механізмом регулювання конкуренції ЄС задля недопущення або зменшення негативного впливу антиконкуренційних угод із зловживання домінуючим становищем і державною допомогою. Японська модель визначається високим рівнем урегульованості дій суб’єктів ринку та значним ступенем державної підтримки найперспективніших галузей; формуванням національної самосвідомості та корпоративних принципів добросовісної конкуренції як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівнях. Особливість американської моделі полягає у мінімальній державній регламентації підприємницької діяльності, що зводиться до створення належних конкурентних умов для ведення бізнесу.
За результатами досліджень виокремлено дві групи корпоративних механізмів: 1) механізми, які розробляються ТНК, що функціонують в одному секторі економіки (Всесвітня рада виробників алмазів, Всесвітня асоціація організацій, що експлуатують атомні електростанції тощо); 2) механізми впливу на регулювання глобальних економічних відносин (Всесвітня рада ділових кіл з питань стійкого розвитку та інші).
Слід особливо підкреслити, що протягом останніх двох десятиліть спостерігався найдинамічніший розвиток змішаної моделі механізмів регулювання глобальних конкурентних відносин, що зумовлено активізацією взаємодії держав і недержавних акторів у сфері регулювання глобальних конкурентних відносин. У цілому, змішана модель представляє собою площу взаємодії держав, міжурядових організацій, транснаціональних корпорацій і суб’єктів глобального громадянського суспільства, основним інструментарієм регулювання конкурентних відносин якої є режимні правила регулювання конкуренції у світовій торгівлі, інвестиційній діяльності, міжнародній міграції робочої сили тощо.
Результати дослідження вказують на те, що у світі не сформована ефективна модель регулювання конкурентних відносин суб’єктів глобального ринку, яка б стала своєрідною системою координат для вироблення принципів конкурентної політики глобального типу. Фрагментарність сучасної системи регулювання конкурентних відносин актуалізує проблему її вдосконалення відповідно до реалій і перспектив світового розвитку: асиміляції позитивних і компенсації негативних ефектів глобалізації.
Література
1. Качалин В. Международные аспекты антимонопольного регулирования / В. Качалин // Мировая экономика и международные отношения: [науч. журн.]. — 2006. — № 2. — С. 49
—56.
2. Охота В. І. Організаційно-інституційні засади регулювання міжнародної конкуренції в умовах глобалізації світогосподарського розвитку / В. І. Охота // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций:региональный аспект. — Ч. 2.
— 2012. — С. 279
—284.
