Перехід до інформаційного суспільства супроводжується трансфером інформації, знань і вмінь, які забезпечують економічний розвиток держави. Освіта, виступаючи генератором і розповсюджувачем знань, стає одним із головних чинників становлення нової економіки. Досвід розвинутих країн переконує, що вища освіта і наука, як спеціалізовані галузі діяльності, без інтеграції та тісної взаємодії між собою і реальним сектором економіки втрачають дієздатність і стають менш конкурентоспроможними. З урахуванням того, що у вищих навчальних закладах зосереджено понад 54 % докторів і кандидатів наук країни, а безпосередньо у науковій сфері — лише 28 %, активізація науково-дослідницької роботи у вищій школі є досить перспективним напрямом. Саме тому ми вважаємо, що викладач вищого навчального закладу повинен бути науковцем, щоб черпати нову та важливу інформацію, призначену як для студентської аудиторії, так і для реального бізнесу, з результатів власних наукових і практичних досліджень. Усе це відкриває широке поле для наукових дискусій і розробки нових теоретичних положень і практичних рекомендацій.