технологій, прогресивних стандартів, сучасних систем контролю, управління та обліку на всіх етапах виробництва, транспортування та споживання енергетичних продуктів; розвиток ринкових механізмів стимулювання енергозбереження в усіх галузях економіки;
Державна політика в паливно-енергетичному комплексі України реалізується на практиці в процесі державного управління, здійснюваного відповідними державними органами, насамперед органами виконавчої влади.
На рівні вищих органів державної влади державно-управлінськими повноваженнями в паливно-енергетичному комплексі наділені Президент України та Кабінет Міністрів України.
Роль Президента України у здійсненні державного управління паливно-енергетичним комплексом є досить обмеженою. Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України здійснює керівництво у сфері національної безпеки. Як випливає з положень ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки» від 19.06.2003 р., енергетична безпека є невід’ємною складовою національної безпеки в економічній сфері. Так, зокрема, відповідно до цієї статті до загроз національним інтересам та національній безпеці віднесено: неефективність використання паливноенергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, а також загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України. Таким чином, державно-управлінські повноваження Президента України в
транспортування та реалізації нафтопродуктів» вiд 24.12.2008 р. № 658, Наказ Мінвуглепрому «Про затвердження Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України» від 17.06.2009 р. № 246, Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом» від 13.01.2010 р. № 11, «Про затвердження Зміни до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії» від 25.06.2009 р. № 740, «Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб’єктів господарської діяльності» від 22.01.2009 р. № 32 та ін.
Загальне керівництво в паливно-енергетичному комплексі України здійснює Кабінет Міністрів України. Як випливає з аналізу положень ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р., Уряд України забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм розвитку паливноенергетичного сектора економіки; визначає доцільність розроблення державних цільових програм в паливно-енергетичному комплексі з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання; здійснює відповідно до закону управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання в паливно-енергетичному комплексі; забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей паливно-енергетичного комплексу та їх інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій цього комплексу, забезпечує проведення державної політики в паливно-енергетичному комплексі.
Важливим завданням Кабінету Міністрів України в паливноенергетичному комплексі, яке випливає з положень ст. 116 Конституції України, є координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади при здійсненні ними державного управління в зазначеному комплексі. Поряд із Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» компетенція Уряду України в окремих галузях паливно-енергетичного комплексу визначена відповідними законами. Так, наприклад, відповідно до ст. 18 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» до компетенції Кабінету Міністрів України належать:
— забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері використання ядерної енергії;
— прийняття рішень щодо розміщення, проектування, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації підприємств з видобування уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, крім тих, які визначає Верховна Рада України;
— розпорядження ядерними установками, джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними матеріалами, об’єктами, при-
паливно-енергетичному комплексі зводяться до питань забезпечення енергетичної безпеки держави.
— вирішення питань забезпечення захисту людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу іонізуючого випромінювання;
— розроблення заходів щодо обліку та контролю ядерних матеріалів і джерел іонізуючого випромінювання, щодо фізичного захисту ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, ядерних матеріалів, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;
— визначення порядку розроблення і затвердження норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах є Міністерство палива та енергетики України. Відповідно до Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 02.11.2006 р. № 1540, основними завданнями цього міністерства є:
— державне управління паливно-енергетичним комплексом;
— забезпечення реалізації державної політики в паливноенергетичному комплексі;
— забезпечення енергетичної безпеки держави;
— розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу;
— участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів.
Ураховуючи провідну роль вугледобувної галузі в паливноенергетичному комплексі, зумовлену великими природними запасами вугілля на території України (117,5 млрд тонн, у тому числі 56,7 млрд тонн — розвідані запаси, із них енергетичних марок — 39,3 млрд тонн) [2], а також стратегічне значення цієї галузі в забезпеченні енергетичної безпеки держави, для здійснення функцій державного управління вугільною галуззю створено профільний орган — Міністерство вугільної промисловості України. Це міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Відповідно до Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1527, основними завданнями зазначеного органу є:
значеними для поводження з радіоактивними відходами, які перебувають у державній власності;
— участь у формуванні та забезпеченні проведення державної політики у вугільній галузі;
— здійснення структурної перебудови вугільної галузі та підвищення ефективності управління нею;
— створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств вугільної галузі;
— формування балансу вугілля та вугільної продукції;
— вивчення поточної і перспективної потреби у вугіллі (за марками та сортами) на внутрішньому і зовнішньому ринку, прогнозування напрямів розвитку вугільної галузі щодо видобутку вугілля та його переробки;
— участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку вугільної продукції;
— проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони праці на підприємствах вугільної галузі.
Державну політику у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки реалізує Державний комітет ядерного регулювання України. Основними завданнями Державного комітету ядерного регулювання України відповідно до Положення про цей орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1830, є:
— участь у формуванні й забезпечення реалізації державної політики у сфері використання ядерної енергії, додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки;
— здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;
— здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог ядерної та радіаційної безпеки;
— координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, які відповідно до законодавства здійснюють державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Поряд із Міністерством палива та енергетики України, Міністерством вугільної промисловості України та Державним комітетом ядерного регулювання України на рівні центральних органів виконавчої влади функціонує Національна комісія регулювання електроенергетики України — незалежний позавідомчий постійно діючий державний орган, створений Указом Президента України від 8 грудня 1994 року № 738 з метою забезпечення ефективності функціонування енергетичної галузі країни. Більш детально правовий статус Національної комісії регулювання
Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 853 «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» розширено коло питань діяльності НКРЕ, до повноважень НКРЕ віднесено регулювання господарюючих суб’єктів у сфері видобутку та реалізації нафти і газу, транспортування і розподілу природного газу, транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопроводами.
Указом Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1167/2000 Національну комісію регулювання електроенергетики України визнано центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Цим Указом на неї додатково покладено функції регулювання суб’єктів природних монополій у сферах транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин магістральними трубопроводами, а також регулювання діяльності суб’єктів господарювання на суміжних ринках з постачання природного газу та його зберігання в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами [3].
Відповідно до Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента від 14.03.1995 р. № 213/95, основними завданнями цього органу є:
— участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів;
— державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі;
— сприяння конкуренції у сфері виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії та газу, видобутку газу та нафти, зберігання та реалізації газу, нафти і нафтопродуктів;
— забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі;
— забезпечення ефективності фукціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів їхніх товарів і послуг;
— захист прав споживачів електричної і теплової енергії, газу, нафти і нафтопродуктів;
електроенергетики України як органу державного регулювання в електроенергетиці був закріплений Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р.
— розроблення і затвердження правил користування електричною енергією та газом;
— координація діяльності державних органів з питаннь регулювання ринків енергоносіїв;
— видача суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами), передання та постачання електричної енергії, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності зі зберігання природного газу (ліцензійними умовами), і постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;
— контроль за дотриманням ліцензіатами умов здійснення ліцензованої діяльності.
На місцевому рівні державне управління в паливно-енергетичному секторі здійснюють, насамперед, обласні та районні державні адміністрації. Так, відповідно до ст.ст. 17, 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. зазначені місцеві органи виконавчої влади складають необхідні для управління соціально-економічним розвитком відповідної території баланси палива; у спільних інтересах територіальних громад об’єднують на договірних засадах бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення. Крім того, як випливає з аналізу положень вказаного закону, місцеві державні адміністрації забезпечують ефективне використання природних, зокрема енергетичних ресурсів; розробляють проекти регіональних програм соціально-економічного розвитку, зокрема з питань стосовно палива, енергетики та енергозбереження, забезпечують їх виконання; регулюють тарифи за надання житлово-комунальних послуг підприємствами, зокрема послуг теплопостачання, а також визначають і встановлюють норми їх споживання, здійснюють контроль за їх дотриманням; здійснюють регулювання інвестиційної діяльності в паливно-енергетичному комплексі відповідного регіону.
Поряд із повноваженнями, передбаченими Законом України «Про місцеві державні адміністрації», деякі державно-управлінські повноваження місцевих органів виконавчої влади закріплено в ін-
— погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об’єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади;
— участь у розробленні комплексних планів постачання енергії споживачам на підпорядкованій їм території;
— участь у розробленні й реалізації системи заходів щодо роботи об’єктів електроенергетики у надзвичайних умовах;
— регулювання тарифів на теплову енергію;
— сприяння розвитку енергетики в регіоні.
Відповідні державно-управлінські повноваження, що стосуються паливно-енергетичного комплексу регіонів, реалізуються різними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, насамперед головними управліннями промисловості та розвитку інфраструктури обласних державних адміністрацій та відділами розвитку інфраструктури районних державних адміністрацій, створення яких передбачене Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій» від 01.08.2007 р. № 996.
В окремих регіонах України, де має місце значна концентрація підприємств, що належать до окремих галузей паливноенергетичного комплексу, в структурі місцевих державних адміністрацій створюють відповідні спеціалізовані структурні підрозділи. Наприклад, у складі Донецької обласної державної адміністрації функціонує управління вугільної промисловості.
