Прийнято Комітетом Міністрів 12 жовтня 1995 року на зустрічі заступників міністрів
Комітет Міністрів, враховуючи Статтю 15.b Статуту Ради Європи.
Вважаючи, що мета Ради Європи досягти зростання єдності між державами-членами задля гарантування та реалізації їх власних ідеалів і принципів та для прискорення їх економічного та соціального прогресу;
Враховуючи принципи, підкреслені Європейською Хартією місцевого самоврядування, Стаття 4, параграф 3, які визначають, що «муніципальні функції, як правило, здійснюються, пер еважно тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином.
Наділяючи тією чи іншою функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також досягнення ефективності та економії»;
Вважаючи, що це положення встановлює перші критерії, яким треба слідувати в запровадженні принципів субсидіарності в міжнародному законодавстві;
Вважаючи, що дотримання принципів су бсидіарності в законодавчих системах держав-членів в їх подвійному вимірі, як критеріїв розподілу влади між різними рівнями управління та спрямування її здійснення, може тільки сприяти кращому дотриманню принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування;
Вважаючи, що ясне визначення в діючому національному законодавстві філософії субсидіарності, яка відда є перевагу здійсненню влади на найближчому до громадянина рівні, особливо стосується держав-членів Ради Європи, які мають федеральний устрій;
Вважаючи, що дотримання принципів субсидіарності в діючому законодавстві держав-членів повинно супроводжуватись свіжим поглядом на ситуацію, який враховує кількість рівнів
управління та шлях співпраці (організація стосунків, розподіл влади, відповідальності та ресурсів);
Констатуючи, що принципи субсидіарності мають бути впроваджені разом з іншими принципами організації та управління в державі, такими як принципи узгодженості та єдності у дотриманні політики благополуччя громадян, координації та територіальної єдності;
Вважаючи, що ефективне виконання все зростаючих та комплексних за вдань регіональних та місцевих властей означає забезпечення адекватних людських та фінансових ресурсів, які у деяких випадках можливі тільки в організаціях широкого масштабу (територіальні влади або міжмуніципальні структури співробітництва);
Беручи до уваги, що з причини нерівності умов в наявності ресурсів не всі місцеві власті відповідного рівня спроможні викону вати відповідне управління, і що для подолання цих перешкод має бути прийнятий прагматичний та гнучкий підхід;
Вважаючи потребу не тільки ввести в дію принципи субсидіарності, але і сприяти їх застосуванню;
Підтверджуючи: ? по суті політичну природу місцевого самоврядування, яке має більше залучати громадян до участі в управління громадськими справами і тому має бути доручене обраним властям; ? що місцеве самоврядування потребує найбільш чіткого розподілу повноважень відповідно здійснюваної політики, та передбачає, що власті, яким доручена ця влада, мають людські, законодавчі та фінансові ресурси для здійснення її; ? що захист фінансово слабких місцевих властей потребує введення фінансового вирівнювання, яке залежить від обставин та рівня фінансової незалежності місцевих та регіональних властей, може залучати вертикальне вирівнювання (з центрального уряду) та/або горизонтальне (між місцевими властями).
Рекомендує урядам держав-членів: а. з метою розподілу повноважень:
— визначити у відповідному законодавстві приналежність повноважень кожного рівня влад и, додатково до загальних компетенцій та повноважень;
— впровадити принципи організації влади, які урівноважують повноваження з можливостями (ресурси, розмір, географічне розташування тощо) місцевих та регіональних властей;
— прийняти експериментальні законодавчі та адміністративні межі для цього (наприклад можливість місцевих властей віддати деякі повноваження на більш високий рівень, або навпаки мож-ливість для відповідних властей — як правило в середніх та ве-ликих містах — здійснювати владу, що належить різним рівням місцевих та регіональних властей; створення одноразового або багатофункціонального міжмуніципального органу; диференціа-ція відповідальності місцевих та регіональних властей у відпові-дності з їх розмірами та іншими характеристиками);
— ввести, де це не існує, постійний механізм залучення міс-цевих та регіональних властей у будь-який новий перерозподіл повноважень, наприклад, формалізуючи контакти між централь-ною владою та асоціаціями місцевих та регіональних влад, та в федеральних державах між урядами федеральних утворень та згаданими асоціаціями;
b. з метою виконання влади, в тих випадках, коли влада роз-дрібнена між різними рівнями, які мають бути скорочені до міні-муму, розвинути, якщо необхідно, систему програмних контрак-тів на здійснення відповідних завдань, встановлюючи спеціальну роль та відповідальність кожного рівня включаючи пункти про збереження місцевого самоврядування та оцінки узгодженості з цими принципами;
с. з метою прискорення впровадження принципів субсидіар-ності встановити законодавчі процедури та механізми, де їх нема, для сприяння імплементації принципів субсидіарності та для ви-рішення всіляких можливих пов’язаних з цим проблем;
d. застосовувати всі ці запровадження не тільки до стосунків між центральною та місцевою владою, але також і до стосунків між регіональними властями — у федеральних державах між урядами федеральних утворень — та місцевими властями, та за-галом між всіма рівнями влади.
