• розглянути і визначити рівень компетенції, відповідальнос ті та повноважень ряду центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контрольні функції в органах влади, у проведенні роботи із запобігання та протидії корупції.
Потенційно загроза корупції існує в будь-якій складній соціально-економічній системі, де неможливо обійтися без ієрархічних бюрократичних структур, що керують системою в цілому та її окремими елементами. Більше того, історичний досвід пока зує, що з розвитком та ускладненням суспільства масштаби відносин, сприятливих до проявів корупції, розширюються, хоча їхня частка в сукупності суспільних відносин зменшується.
Безумовно, мають значення масштаби корупції. Як показує міжнародний досвід, більшість соціально-економічних систем можуть функціонувати за наявності деякого ступеня корумпованості. Але якщо вона стає нормою життя, на буває систематичного характеру, то її вплив воістину згубний.
Широкі соціальні перетворення так само, як і конкретні антикорупційні заходи можуть привести до значного скорочення обсягів корупційних діянь. У переносному значенні корупція визначається за формулою:
КОРУПЦІЯ Є МОНОПОЛІЗМ + ДЕФІЦИТ + СВОБОДА ДІЙ –
КОНТРОЛЬ.
Незалежно від характеру діяльності (державний, приватний або некомерційний) корупція з’являється в тих випадках, коли хто-небудь має монопольну владу над товарами чи послугами,
існує їх дефіцит, у когось є певна свобода дій щодо їх розподілу і при цьому існують недосконалі чи взагалі відсутні норми контролю.
Монополізм. Йдеться не тільки про монополізм якогось виробника (продавця) на ринку, а й про монополізм в інших сферах життя суспільства (освіті, зовнішній торгівлі, засобах масової інформації тощо). У будь-я кому разі монополізм виражає інтереси тих чи інших об’єктів суспільства на користь монополіста, що є потужним джерелом і стимулом для різних форм корупції. Монополізм виробника чи в будь-якій іншій сфері життєдіяльності суспільства має бути обмежений або врегульований законодавчо чи нормативно.
Дефіцит. Дефіцит, безумовно, породжує боротьбу за дефіцитні ресурси, пос луги, можливості. Водночас суб’єкти, які розподіляють дефіцит, постійно зазнають тиску зверху та знизу.
Дефіцит і монополізм взаємозв’язані та стимулюють один одного.
Відсутність гласності. Це своєрідна форма дефіциту на об’єктивну інформацію як комерційного, так і соціальнополітичного характеру. Корисливий характер корупції передбачає особливий соціально-економічний механізм її реалізації. Реально ко рупція веде до вираження, як правило, економічних інтересів або держави в цілому, або окремих соціальних груп. Саме ці два соціально-економічні суб’єкти потерпають від корупції. Усі інші прошарки суспільства здатні так чи інакше компенсувати свої втрати від неї. Тому захищати від корупції слід насамперед державу та найманих працівників.
Виходя чи зі сказаного вище, соціально-економічні заходи боротьби з корупцією слід сконцентрувати на цих основних напрямах.
Подолання монополізму в соціально-економічній сфері сучасної України. У даному разі необхідні жорсткі організаційні рішення з чітким визначенням термінів та відповідальності за їх реалізацію. Необхідно підвищити статус і активізувати діяльність антимонопольних комітетів як на де ржавному, так і на місцевому рівнях. Водночас держава має перестати бути головним суб’єктом господарського і соціального життя суспільства. У випадках, коли монопольне становище того чи іншого суб’єкта змінити неможливо (роль держави в енергетиці, наприклад), має бути запроваджений жорсткий всебічний контроль за монополістом.
З огляду на те, що певне відсторонення від виробничої сфери та розподільчих відносин практично неможливе, а ринкове оточення цієї діяльності держави створює сприятливе тло для різних зловживань, необхідно посилити контроль за збереженням державної і комунальної власності та інших майнових прав.
Організована злочинність сьогодні — це не тільки розкрадання, грабіж та насильство. Це с проба будь-яким чином заволодіти власністю, капіталом, крайня форма накопичення капіталу як закономірного етапу становлення ринкових відносин. Але через те що певна частка власності та капіталів поки що зосереджена у державі та розпоряджаються нею державні службовці, діяльність останніх має належним чином контролюватися.
Подолання дефіциту. Специфіка трансформаційного стану українського суспільства — дефіцит рес урсів, товарів, послуг саме українського виробництва. Багатоетапне «відпущення» цін свого часу призвело до багаторазового зростання цін, сприяло насиченню ринку іноземними товарами, поставивши «на коліна» власного виробника через високі ціни на ресурси, у тому числі енергетичні.
Завуальованою формою корупції є бартерні операції та операції з давальницькою сировиною. Народжені дефіцитом ресурсів, вони стали най більш поширеною легальною формою отримання доходів та несплати податків з них до бюджету.
Успіх у боротьбі з корупційними діяннями досягається тоді, коли органи влади зосереджують свою увагу на економічному підґрунті корумпованих систем та на практичних засадах з їх перебудови.
Боротьба з проявами корупції має бути зосереджена на реформуванні існуючих інститутів. Ро зроблення та реалізація заходів має максимально відповідати конкретним політичним, економічним і соціальним умовам.
Розширення міжнародного співробітництва з питань боротьби з корупцією дозволяє не тільки поліпшити обмін досвідом, а й скоротити її імпорт
—експорт, розвинути та загартувати політичну волю.
Корупцію можна змусити відступити навіть там, де вона вважалася непорушною, якщо в країні з’яв ляться такі результати цієї роботи, як:
• створення та реалізація належної системи забезпечення боротьби з корупцією, запобігання її проявам;
• стимулювання чесного і сумлінного ставлення державних службовців до виконання службових обов’язків;
• кадрово-професійне забезпечення державних органів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з корупцією;
• підвищення відповідальності керівників органів виконавчої влади щодо запобігання проявів корупції в колективах, які вони очолюють;
• чітке визначення переліку, функцій і повноважень органів влади, що займаютьс я питаннями боротьби з корупцією, її попередженням.
З метою активізації роботи щодо запобігання проявам корупції з боку державних службовців необхідно: забезпечити добір кадрів на засадах неупередженого конкурсного відбору, їх періодичну ротацію, у тому числі горизонтальну; підвищити ефективність системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; переглянути нормативно-правову базу що до удосконалення матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців, зокрема оплати праці; удосконалити механізм контролю за достовірністю декларацій про доходи та видатки державних службовців, ураховувати підсумки перевірки достовірності декларацій під час проведення атестації державних службовців; чітко регламентувати умови і порядок правомірного отримання державними службовцями та іншими особами, уповнова женими на виконання функцій держави, подарунків, комісійної винагороди, гонорарів, послуг тощо, а також використання ними засобів транспорту, зв’язку, техніки, іншого майна незалежно від форм власності; установити відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за ухиляння від реагування відповідно до закону на критичні виступи засобів масової інформації щодо оприлюднених фактів корупції, по рушень прав і свобод людини і громадянина; розглянути й визначити рівень компетенції, відповідальності та повноважень ряду центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контрольні функції в органах влади, у проведенні роботи із запобігання та протидії корупції.
Потенційно загроза корупції існує в будь-якій складній соціально-економічній системі, де не можливо обійтися без
ієрархічних бюрократичних структур, що керують системою в цілому та її окремими елементами. Більше того, історичний досвід показує, що з розвитком та ускладненням суспільства масштаби відносин, сприятливих до проявів корупції, розширюються, хоча їхня частка в сукупності суспільних відносин зменшується.
Розділ 13
