Posibniki.com.ua Банківська справа Макроекономічне стрес-тестування банків 2.3. Практичні аспекти розвитку національних систем стрес-тестування банків у контексті імплементації вимог Базель ІІІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.3. Практичні аспекти розвитку національних систем стрес-тестування банків у контексті імплементації вимог Базель ІІІ


Макроекономічне стрес-тестування значно поширилося в діяльності національних органів банківського нагляду під впливом вимог і рекомендацій Базельського комітету . У документі Комітету «Основні принципи ефективного банківського нагляду» (грудень 2011 р.), який де-факто встановлює мінімальні стандарти банківського пруденційного регулювання та нагляду, серед різноманітних методів оцінювання фінансової стійкості банківської системи особлива роль відводиться стрес-тестуванню [135]. Принцип № 9 «Техніки та інструменти банківського нагляду» затверджує необхідність як регулярного моніторингу результатів мікроекономічних стрес-тестів банків, так і проведення власних пруденційних стрес-тестів окремих банків і системи загалом з метою виявлення, оцінювання та пом’якшення ризиків. При цьому регулятор на основі результатів стрес-тестування має право вимагати від банків здійснення відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію впливу загроз, що потенційно впливають на стабільність банківської системи.

1

Базельський комітет з банківського нагляду

Basel Committee on Banking Supervision (BCBS).

зик дефолту за інструментами суверенного боргу до погашення, що становить п’яту частину банківських активів ЄС.

Зобов’язанням органів банківського нагляду стає оцінювання ефективності процесів управління ризиками в банках, а саме їх здатності вчасно ідентифікувати, оцінювати та проводити моніторинг, звітування та контроль за всіма видами матеріальних ризиків, вимірювати адекватність капіталу та потреби ліквідності залежно від специфіки та системної важливості банку. У цьому контексті пруденційний нагляд за якістю методик стрестестування як інтегральних складових процесу ризик-менеджменту в банках безпосередньо впливає на розробку адекватних механізмів резервування для покриття непередбачуваних утрат. Згідно з вимогами Базельського комітету органи банківського нагляду повинні не лише оцінювати вірогідність несприятливих сценаріїв, повноту ідентифікованих ризиків, жорсткість припущень у стрес-тестових моделях, а й визначати, наскільки результати стрес-тестів використовуються керівництвом банку в процесі прийняття рішень, як часто вони документуються та оновлюються.

Органи банківського нагляду, які імплементують базельські принципи, також мають право вимагати від банків застосування прогнозного підходу в управлінні капіталом, включаючи відповідні методики стрес-тестування, які повинні враховувати кредитні, відсоткові, валютні ризики, а також ризики ліквідності [135, п. 15

—24]. Адже стрес-тестування дає змогу розробити план превентивних заходів для підтримки адекватних рівнів ліквідності та капіталізації під дією екстремальних, але вірогідних подій. При цьому регуляторні органи зобов’язані вимагати від банків включення до стрес-тестів низки короткострокових і довгострокових сценаріїв внутрішньобанківського та загальносистемного характеру, у якій повинні використовуватись консервативні та регулярно обновлювані припущення [135, п. 24.7].

Ретельніше дослідження вимог і рекомендацій Базельського комітету щодо ефективних методик стрес-тестування банків варто проводити в ретроспективному ключі, тобто в контексті основних етапів еволюції міжнародних стандартів з цього питання. На основі історичного та економіко-правового аналізу базельських нормативних документів авторами розкриті їх принципові вимоги до впровадження кращих практик стрес-тестування на рівні індивідуальних банків і банківської системи загалом.

1. Базель І. Вимоги до стрес-тестування було закладено в Першій базельській угоді після прийняття Поправки до Угоди

Особливістю вимог до стрес-тестування на цьому етапі була концентрація на мікроекономічних аспектах і використання отриманих результатів регулятором і керівництвом банків для дискретного нагляду за стабільністю торгових портфелів окремих банків. На практиці національними органами банківського нагляду оцінювався лише масштаб ринкових криз, а не ймовірність їх настання.

2. Базель ІІ. Друга Базельська угода про капітал від 2004 р. 2 і подальші пов’язані з нею документи поширили сферу використання стрес-тестів на дослідження кредитного та операційного ризиків під час обчислення показників адекватності капіталу. Стрес-тестування згадується в Pillar 1 (про мінімальні вимоги до капіталу) і Pillar 2 (про процес банківського нагляду) як необхід

1 Amendment to the Capital Accord to incorporate market risks, January 1996.

2 Basel II Revised Framework (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards A Revised Framework. BIS. June 2004.

3

Директива № 2006/48/ЄС; Principles for Sound Stress Testing Practices and Supervision, consultative paper, January 2009; Revisions to the Basel II Market Risk Framework.

— BCBS, July 2009.

про капітал на врахування ринкових ризиків 1996 р. , що стимулювала використання цього аналітичного інструмента для вимірювання необхідних обсягів капіталу для компенсації виняткових, але вірогідних подій ринкового характеру [197, п. B. 5]. Стрес-тестування ринкового ризику визнавалося необхідною складовою внутрішньобанківських моделей обчислення достатності капіталу, яке давало змогу врахувати вплив шокових економічних подій з низькою ймовірністю на стан позиції в торговому портфелі банку з лінійними та нелінійними ціновими характеристиками (наприклад, на вартість опціонів). Банки були змушені поєднувати використання власних стресових сценаріїв з наданими наглядовими органами, зокрема регуляторам рекомендувалося вимагати від банків інформацію про стрестестування трьох основних видів: 1) стресові сценарії органів нагляду, що не вимагають від банків моделювання (наприклад, інформацію про найбільші втрати за торговими портфелями за звітний період); 2) стресові сценарії органів нагляду, що вимагають моделювання від банків (засновані на розрахунку впливу гіпотетичних чи історичних значень волатильності); 3) стресові сценарії, розроблені виключно банком, що стосуються специфічних характеристик його портфеля (наприклад, потенційні збитки в основному регіоні присутності ТНБ, пов’язані з різкою зміною цін на нафту).

Для впровадження стрес-тестування в межах IRB-підходу оцінювання адекватності капіталу в банків виникла необхідність поліпшити систему збирання інформації про схильність до ризику та накопичену історію втрат за кредитними портфелями. Методологія стрес-тестів, рекомендована Базель ІІ, ґрунтується на розрахунку впливу шоків на зміну таких параметрів ризику кредитного портфелю, як:

EAD

— загальна сума активів під ризиком дефолту (з англ. exposure at default)

PD

— імовірність дефолту (з англ. probability of default)

LGD

— рівень збитків у разі дефолту (з англ. loss given default).

Загальна сума активів під ризиком дефолту EAD може змінюватись у транснаціональних банків унаслідок коливань курсів валют, у яких номінований портфель активів, імовірність дефолту PD залежать від внутрішніх чи зовнішніх рейтингів; LGD змінюється залежно від фази економічного циклу.

У цьому разі якість стрес-тестування безпосередньо залежить від адекватності моделі внутрішніх рейтингів, які використовуються в банку. Адже для основних класів позичальників можна розрахувати відповідні значення PD, а також визначити EAD і LGD. Найпростішим способом проведення стрес-тестів, який використовувався НБУ під час стрес-тестування банків у 2010 р., є пряме задання зміни параметрів ризиків. Наприклад, орган банківського нагляду може задати підвищення значень імовірності дефолту PD (і / або рівня збитків у разі дефолті LGD) унаслідок визначеного зниження кредитного рейтингу групи позичальників на 1

—2 рівні. Метою такого аналізу є оцінювання впливу змін параметрів ризику на вартість портфеля активів. Позитивним у цьому методі є його простота та порівняльність результатів різних банків, а недоліком

— відсутність обґрунтування для заданих змін параметрів ризиків. Більш вдосконаленим методом є стрес-тестування з використанням моделей, що дають змогу обчислити вплив джерел ризику (зокрема макро-

ний аналітичний інструмент для банків, які в процесі оцінювання адекватності капіталу використовують підхід, що ґрунтується на внутрішніх рейтингах (далі IRB-підхід, від англ.: Internal RatingsBased Approach). Таким чином, важливим наслідком імплементації вимог Базель ІІ стало використання банками відповідних технік стрес-тестування для оцінювання регулятивного капіталу, необхідного для покриття кредитних ризиків навіть за умов реалізації стресового сценарію.

Друга базельська угода затвердила право органів банківського нагляду оцінювати, чи достатньо у банка капіталу для утримання фінансової стійкості під час стресових сценаріїв, а також обов’язок національних регуляторів застосовувати відповідні заходи в разі його браку. Зазвичай ці заходи передбачали вимогу зменшити рівень ризиків і (або) створити додатковий буфер капіталу для покриття потреб, виявлених стрес-тестом.

3. Базель ІІІ. Після того як світова спільнота ввійшла у фазу глобального економічного спаду 2008

—2009 рр., Базельський комітет з банківського нагляду визнав, що в докризовий період стрес-тестування часто мало виключно «механічний» характер з низьким рівнем довіри до його результатів з боку учасників банківського ринку. За результатами фінансової кризи Базельський комітет у 2009 р. опублікував «Принципи ефективної практики стрес-тестування та нагляду» [214], у яких йдеться про необхідність формування банками та органами банківського регулювання якісних методик стрес-тестування. Оскільки практика показала, що не всі банки здатні здійснюва ефективне стрестестування, у нових умовах економічної нестабільності зросло значення макроекономічного стрес-тестування на основі централізованого підходу «згори

—униз», який передбачає створення пруденційними органами власних моделей і сценаріїв для посилення однорідності та коректного інтегрування результатів мікроекономічних стрес-тестів на рівні окремих банків. Макроекономічні стрес-тести мають на меті верифікацію органами банківського нагляду результатів розрахунків за моделями, створеними банками другого рівня. При цьому фахівці державних органів можуть робити висновки щодо аргументованості вибору банками стресових сценаріїв і достовірності отриманих на мікрорівні результатів.

Розроблення нової угоди про капітал Базель ІІІ було розпочато в 2009 р. Вона полягала в підвищенні вимог до капіталу банків і введенні низки нових вимог до ліквідності, як це подано в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

економічних змінних) на зміну значень параметрів ризику EAD, PD і LGD. При цьому для визначення економічних загроз у Базель ІІ рекомендується застосовувати стресові сценарії, що ґрунтуються засновані на економічному спаді, скороченні ліквідності чи реалізації ринкового ризику, але не вимагається використання «найгірших сценаріїв, також банки мають змогу проводити оцінювання міграції внутрішніх рейтингів на основі власних даних.

Таблиця 2.6

ВИМОГИ НОВОЇ УГОДИ ПРО КАПІТАЛ Базель III, %*

Мінімальні вимоги до фінансових показниківБазель ІІБазель ІІІ

Відношення загального власного капіталу до активів, зважених на ризики

8,010,5

Відношення акціонерного капіталу (з простих акцій) до активів, зважених на ризики

2,04,5

—7,0

Достатність капіталу першого рівня (Tier 1 Capital Ratio)4,06,0

Достатність основного капіталу першого рівня (Core Tier 1 Capital Ratio)

2,05,0

Буфер консервації капіталунемає2,5

Контрциклічний буфер капіталунемає0

—2,5

Показник левериджунемає3

Показник покриття ліквідністю (LCR)немаєє

Показник чистого стабільного фінансування (NSFR)немаєє

Виплати системно важливих фінансових інституційнемаєє *Складено авторами на основі [114], докладніше див. дод. К.

Згідно з новою угодою про капітал Базель ІІІ, підходи до оцінювання адекватності капіталу банку, зокрема й до методики стрес-тестування, стали значно жорсткішими й більше спрямованими на обчислення майбутніх утрат за портфелями активів. Головні положення реформи Базель ІІІ передбачають зміну структури власного капіталу банків, поступове збільшення до 2019 р. вимог до адекватності капіталу першого рівня банківської установи з 4 % до 6 %, підвищення нормативу достатності базового капіталу першого рівня, створення двох буферів капіталу: консервації капіталу та контрциклічного, вимоги до показника левериджу, ліквідності та ін. За невиконання вимог до буферного капіталу передбачаються санкції у вигляді обмежень на виплату дивідендів акціонерам і бонусів працівникам. Таким чином, однією з основних особливостей Третьої Базельської угоди є наявність санкцій та обов’язковість виконання, на відміну від вимог Базель ІІ, що мали переважно рекомендаційний характер.

Варто зазначити, що Базель ІІІ на початковому етапі впровадження не враховує національних особливостей бізнес-моделей, поширених у деяких юрисдикціях. Під час загальноєвропейсько-

Важливою новацією Базель ІІІ у контексті розвитку стрестестування стало збільшення вимог до капіталу на покриття специфічного відсоткового ризику сек’юритизованих активів у межах стандартного підходу та введення у внутрішні рейтингові моделі стрес-тестування ринкового ризику додаткового параметра «стресового VAR» (stressed VaR) [221].

У третій базельській угоді розрахунок розміру капіталу з використанням внутрішніх моделей здійснюватиметься за формулою: ),,max(),max( ,

1 max

60

1

60

1 -= = ?+?= = ? ? ? ? ? ? ?+ + ? ? ? ? ? ? ?= ? ? tavgctavgc t i its t i itc SVarSVarmVarVarm SVarSVarm VarVarmMRC (2.1) де SVaR

1 max ,

60

1

60

1

11

— показник «стресового VAR»; m c , m s

— нормативні множники, які задаються органами банківського нагляду, причому m c ? 3, m s ? 3.

Припускаючи, що середні значення VaR і SVaR, помножені відповідно на m c , m s , майже завжди перевищуватимуть значення цих показників на останній день, формулу (2.1) можна привести до вигляду: avgcavgc SVarmVarmMRC?+?=.(2.2)

Показник VaR (Value at Risk), який згідно з базельськими вимогами повинен регулярно розраховуватися відділами ризикменеджменту банків, відображає обсяг максимально можливих збитків за окремими фінансовими інструментами, а відтак можливі втрати за загальним портфелем цінних паперів банку загалом. Методологія VaR використовується нині як єдиний уніфікований підхід до оцінювання ризику міжнародними банківськими та фінансовими організаціями.

Наприклад, Банк міжнародних розрахунків (BIS) застосовує VaR як основу під час установлення нормативів величини влас-

го стрес-тестування в 2011 р. особливі труднощі виявилися під час оцінювання адекватності капіталу «суспільних ощадних банків» Німеччини, оскільки їх складно назвати банківськими інституціями в класичному розумінні, що впливає на структуру капіталу першого рівня, у якій питома вага основного капіталу за базельськими вимогами є нижчою, ніж середня в галузі.

— Market Risk Cost).

Показник VaR дає імовірнісну оцінку потенційних збитків портфеля впродовж певного тимчасового періоду за експертно заданого довірчого рівня. Довірчий рівень визначає ймовірність настання певної події (Базельський комітет рекомендує використовувати значення довірчого рівня 99 %).

Продемонструємо алгоритм варіаційно-коваріаційного підходу до розрахунку VaR, який доцільно використовувати на практиці.

По-перше, ризик-менеджеру банку варто обрати вихідний ряд показників

— значень вартості певного портфеля та визначити глибину розрахунку, яка зазвичай становить 1

—2 роки. У найпростішому випадку, якщо припустити, що портфель цінних паперів банку за складом ідентичний фондовому індексу або ж складається з одного фінансового інструмента, за основу оберемо історичний ряд його ринкових цін (котирувань) на фондовому ринку.

Для прикладу обчислення VaR шляхом варіаційно-коваріаційного підходу дослідимо індекс акцій Української біржі (УБ) за період з 01.05.2010 р. по 01.05.2012 р. (498 торгових днів). Таким чином, глибина розрахунку VaR становить два роки. Ми також припускаємо, що портфель цінних паперів банку повністю збігається з індексом УБ (рис. 2.4).

3500

3000

2500

Б

У

2000

1500

1000

2 І н д е к с

500

0

0

0

0

0

0

0

0

0

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

2

2

2

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

5 .

6 .

7 .

8 .

9 .

0 .

1 .

2 .

1 .

2 .

3 .

4 .

5 .

6 .

7 .

8 .

9 .

0 .

1 .

2 .

1 .

2 .

3 .

4 .

0

0

0

0

0

1

1

1

0

0

0

0

0

0

0

0

0

1

1

1

0

0

0

0

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

Рис. 2.4. Динаміка значень індексу Української біржі за період 01.05.2010

—01.05.2012 рр.*

ного капіталу щодо ризику активів. Адже, помноживши розрахований середньоарифметичний показник VaR портфеля цінних паперів на заданий регулятором множник m c , можна визначити необхідний обсяг буфера капіталу банку для захисту від ринкового ризику (MRC

По-друге, обраний динамічний ряд змінних необхідно перевести в ряд відносних приростів індексу УБ за такою формулою (рис. 2.5).

=? t P P P .(2.3) =? t P P P .(2.3)

1t

20 %

15 %

10 %

5 %

0 %

2 – 15 % – 10 % – 5 %

0

0

0

0

0

0

0

0

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

2

2

2

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

5 .

6 .

7 .

8 .

9 .

0 .

1 .

2 .

1 .

2 .

3 .

4 .

5 .

6 .

7 .

8 .

9 .

0 .

1 .

2 .

1 .

2 .

3 .

4 .

0

0

0

0

0

1

1

1

0

0

0

0

0

0

0

0

0

1

1

1

0

0

0

0

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

5 .

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

Рис. 2.5. Динаміка щоденного приросту індексу Української біржі за період 01.05.2010

—01.05.2012 рр.* *Складено авторами на основі [70].

По-третє, для варіаційно-коваріаційного методу розрахунку VaR необхідно визначити параметри розподілу, що як найкраще відповідають нормальному розподілу обраного показника. Для цього розраховуються основні параметри нормального розподілу

— математичне очікування та стандартне відхилення, що для цього часового ряду приростів індексу УБ становлять, відповідно, 0,08 % і 2,31 %. На рис. 2.6 відображено, наскільки точно наближений фактичний ряд приростів індексу УБ до нормального розподілу.

По-четверте, на основі параметрів отриманого розподілу, таких як волатильність (середнє квадратичне відхилення) індексу

УБ (? t = 2,31 %) та квантиль довірчого інтервалу 99 % (k

1 – ? = = 2,33), ризик-менеджер розраховує відносне значення VаR за формулою: = 2,33), ризик-менеджер розраховує відносне значення VаR за формулою: VаR rel = t · k

1 – ? .(2.4)УБ (? t = 2,31 %) та квантиль довірчого інтервалу 99 % (k

1 – ? = = 2,33), ризик-менеджер розраховує відносне значення VаR за формулою: VаR rel = ? t · k

1 – ? .(2.4)

140 – 0,12– 0,08– 0,04– 0,000,040,080,120,160,20

140 – 0,12– 0,08– 0,04– 0,000,040,080,120,160,20

120

100

80

60

40

20

0

Рис. 2.6. Фактичний розподіл щоденних змін індексу

Української біржі за період 01.05.2010

—01.05.2012 рр.* * Складено авторами на основі [70].

У нашому випадку відносний показник VаR становитиме 5,38 %. Це означатиме, що з імовірністю 99 % одноденне падіння індексу УБ (а отже, і негативна зміна вартості нашого гіпотетичного активу) не буде більшим за 5,38 % відносно математичного сподівання, яке можна вважати рівним нулю. Таким чином, помноживши вартість активів банку в довгій позиції (нехай вона

дорівнює 100 млн грн) на відносне значення VаR rel = 5,38 %, розраховується абсолютне значення VаR (5,38 млн грн), що відображає максимально можливу одноденну суму, яку може втратити банк у межах свого портфеля цінних паперів за цього рівня ймовірності. Наведений вище алгоритм використовується під час розрахунку VaR для одного інструмента або ж індексного портфеля. Для диверсифікованих портфелів обчислення здійснюється за аналогічною схемою, але з використанням більш складного матричного математично-статистичного інструментарію, доволі ретельно розкритого такими авторами, як А. Лобанов і М. Рогов с. 246

—295].

Як було зазначено вище, «Базель ІІІ» рекомендує обчислювати розмір капіталу під ринковим ризиком (MRC) не лише на основі середнього значення VaR за 60-денний період, збільшеного на заданий регулятором множник, як того вимагав Базель І, а й включати у формулу визначення капіталу під ринковим ризиком додаткової складової на основі «стресового VaR».

Згідно з вимогами Базель ІІІ, значення нової компоненти

— показника «стресового VaR»

— має розраховуватися банком принаймні щотижня за допомогою тієї ж VaR-моделі і з такимидорівнює 100 млн грн) на відносне значення VаR rel = 5,38 %, розраховується абсолютне значення VаR (5,38 млн грн), що відображає максимально можливу одноденну суму, яку може втратити банк у межах свого портфеля цінних паперів за цього рівня ймовірності. Наведений вище алгоритм використовується під час розрахунку VaR для одного інструмента або ж індексного портфеля. Для диверсифікованих портфелів обчислення здійснюється за аналогічною схемою, але з використанням більш складного матричного математично-статистичного інструментарію, доволі ретельно розкритого такими авторами, як А. Лобанов і М. Рогов [103, с. 246

—295].

Як було зазначено вище, «Базель ІІІ» рекомендує обчислювати розмір капіталу під ринковим ризиком (MRC) не лише на основі середнього значення VaR за 60-денний період, збільшеного на заданий регулятором множник, як того вимагав Базель І, а й включати у формулу визначення капіталу під ринковим ризиком додаткової складової на основі «стресового VaR».

Згідно з вимогами Базель ІІІ, значення нової компоненти

— показника «стресового VaR»

— має розраховуватися банком принаймні щотижня за допомогою тієї ж VaR-моделі і з такими

—2009 рр., однак за погодженням з регулятором може обрати й інший історичний період. Як і раніше, VaR-модель має враховувати специфічні ризики за фінансовими інструментами в торговому портфелі. Для відсоткових фінансових інструментів у торговому портфелі, до яких застосовуються вимоги з адекватності капіталу для покриття специфічних ризиків, банк повинен розробити погоджену методику врахування ризику дефолту та ризику міграції кредитних рейтингів емітентів, що не враховані в його VaR-моделі, так званий incremental risk. Якщо банк не використовує цей ризик у своїй моделі, він зобов’язаний застосовувати стандартний підхід до розрахунку специфічного ризику за цими інструментами, що призводить до заниження показника достатності капіталу фінансово стійких інституцій.

Таким чином, за рахунок використання параметра «стресового VaR» елементи стрес-тестування були введені у внутрішні моделі розрахунку ринкового ризику та відповідних обсягів капіталу, необхідних для його покриття в стресових умовах. Можна погодитися з російським науковцем А. А. Лобановим, який стверджує, що включення «стресового VaR» у моделі, які використовуються банками в нормальних умовах, замість проведення окремого стрес-тестування, здатне зумовлювати значні неточності в розрахунках і перевищення вимогами до капіталу ринкової вартості портфеля [25, 39].

Вимоги Базель ІІІ посилили роль стрес-тестування під час розрахунку нових нормативних показників ліквідності

LCR (коефіцієнт ліквідного покриття, англ. liquidity coverage ratio) та NSFR (коефіцієнт чистого стабільного фінансування, англ. net stable funding ratio) 2 . Стрес-тестові сценарії слід використовувати для моделювання майбутньої динаміки грошових потоків за умов реалізації несприятливих економічних подій, таких як системні шоки чи зниження рейтингів. Наприклад, для обчислення показника LCR банки після узгодження з органами нагляду проводять стрес-тестування за такими сценаріями:

1 LCR

— відношення запасу ліквідних активів до чистих грошових відтоків за 30денний період [198].

2 NSFR

— відношення наявного обсягу стабільних джерел фінансування до необхідного обсягу стабільних джерел фінансування [198].

самими нормативними параметрами, як і звичайний VaR, але за вибіркою історичних даних, що охоплюють періоди високої волатильності на фінансових ринках. Базельський комітет з банківського нагляду рекомендує використовувати 12-місячний період світової фінансової кризи 2008

— зниження зовнішнього кредитного рейтингу на три сходинки;

— відтік частини депозитів фізичних осіб;

— втрата доступу до джерел фінансування;

— можливість отримання короткострокового фінансування лише під заставу високоліквідних активів;

— посилення ринкової волатильності, що впливає на якість застави або підвищує ризик позицій за деривативами, що зумовлює застосування дисконтів до застави чи потребу внесення додаткової застави;

— незаплановане використання клієнтами всіх існуючих кредитних ліній і ліній ліквідності, що надаються банком;

— необхідність фінансування зростання обсягу активів у банківському балансі унаслідок виконання договірних зобов’язань для мінімізації репутаційного ризику [16].

На основі здійсненого дослідження еволюції базельських вимог можна зробити висновок, що за період 1996

—2012 рр. роль стрес-тестування в міжнародній регуляторній практиці суттєво посилилася. Рекомендації Базельського комітету під впливом негативних наслідків фінансових криз отримали характер норм, обов’язкових до виконання учасниками банківських систем не лише економічно розвинутих країн, а й країн, що розвиваються. Деталізація базельських вимог торкнулась і питання ефективного стрес-тестування, сценарії, ризики та технічні характеристики якого все чіткіше регламентуються на міжнародному рівні. Упровадження нових вимог Базель ІІІ країнами Великої двадцятки та інтегрованими в світове співтовариство «молодими ринками» впродовж 2013

—2019 рр. супроводжуватиметься застосуванням нових вимог до стрес-тестування, зокрема й макроекономічного.

Базельські вимоги до проведення стрес-тестів після світової фінансової кризи активно впроваджуються на рівні національних органів банківського нагляду. Так, у 2009 р. членство в Базельському комітеті з банківського нагляду поширилося на всі країни

— члени Великої двадцятки, що сприяло закріпленню Базельських принципів у найбільших банківських системах світу, серед яких є й країни, що розвиваються. Особливо корисним для України є розгляд процесу імплементації базельських вимог до стрес-тестування в Російській Федерації.

Опитування російських банків свідчить про те, що 83 % анкетованих кредитних установ здійснюють стрес-тестування, з них 94 % використовують рекомендації Банку Росії, оприлюднені на офіційному на сайті [9]. Центральний банк Росії проводить мак-

—униз». На початку практики стрес-тестування здійснювалось у межах вибірки 200 найбільших за обсягом активів банків, а з 2007 р. дослідженню підлягають усі кредитні установи Російської Федерації. Основні результати стрес-тестування публікуються у щорічних звітах про розвиток банківського сектора та банківського нагляду. Під час проведення стрес-тестування Банк Росії використовує уніфіковані «шокові» фактори, які застосовуються до балансових показників кожного діючого банку з наступним підсумовуванням їх утрат для обчислення можливих збитків банківської системи загалом.

Ці «шокові» фактори безпосередньо визначають вплив економічного стресу на найбільш істотні для банківського сектора ризики. У межах макроекономічного стрес-тесту розраховуються потенційні втрати від реалізації кредитного ризику, ризику відтоку залучених коштів (ризик утрати ліквідності) і ринкових ризиків (валютного, фондового та відсоткового). Окремо розглядається потенційний вплив на фінансову стійкість банківської системи ризиків «зараження», тобто впливу банкрутства банку на фінансові показники інших, пов’язаних з ним кредитних установ. Однак моделювання взаємозв’язків між макроекономічними індикаторами національної економіки та ключовими показниками банківського сектора в рамках стрес-тестування вимагає подальшого вдосконалення.

Згідно з результатами стрес-тестів Центрального банку Росії (ЦБР), опублікованими в квітні 2011 р., російська банківська система має достатньо власного капіталу та нерозподіленого прибутку для покриття збитків у разі зниження ВВП на 4 %. Міжнародний валютний фонд, проаналізувавши результати російських макроекономічних стрес-тестів, виявив низку методологічних огріхів [69]. Наприклад, банки Російської Федерації можуть бути більш уразливими до стресів унаслідок можливого зростання додаткових резервів за реструктуризованими кредитами, питома вага яких у кредитному портфелі станом на початок 2010 р. становила 30 %. Пролонговані кредити, що становлять 90 % у реструктуризованому портфелі, мають більш низьку якість, ніж передбачено регулятивними вимогами та стрес-тестами ЦБР. Суттєвою проблемою для розвитку ефективних стрес-тестових програм у Росії є також відсутність довгострокових баз даних про позичальників, на основі яких можна здійснювати оцінювання ймовірності їх дефолту. Для успішного застосування скорингмоделей необхідна інформація про позичальників за останні 10

роекономічні стрес-тести, починаючи з 2003 р., за методом «згори

Починаючи з 2001 р. усі звіти FSAP супроводжуються макроекономічними стрес-тестами, які спрямовані на оцінювання здатності банківських систем протистояти впливу несприятливих економічних сценаріїв з низькою ймовірністю настання. Стрестести, які здійснює МВФ, сприяють превентивному виявленню загроз для фінансової стійкості банків через дослідження кредитного та ринкового ризику, а останнім часом і ризику ліквідності. МВФ на основі незалежного стрес-тестового моделювання оцінює вплив можливих негативних змін рівнів безробіття, економічного зростання тощо на підвищення питомої ваги проблемних кредитів і зростання втрат торгових портфелів через зниження ринкової вартості активів. Відмінною рисою стрес-тестів МФВ у межах програми FSAP є концентрація на загальносистемних ризиках, пов’язаних з передачею фінансової нестабільності від однієї інституції до іншої та її поширенням на банківську систему загалом. Стрес-тести МВФ беруть до уваги глобальні масштаби банківських операцій, що призводять до транспортування економічних загроз з однієї країни в іншу, як це спостерігається впродовж останніх років на міжнародному ринку капіталу, ринку кредитних деривативів чи структурованого боргу.

Як приклад макроекономічних стрес-тестів, проведених МВФ у межах програми FSAP для країн, що розвиваються, розглянемо процес стрес-тестування банків Китаю у 2011 р. [210]. Методологію стрес-тестування, що включала оцінювання кредитного, відсоткового, валютного ризиків і ризику ліквідності, докладно описано в додатку Л. Стрес-тести 17 найбільших китайських комерційних банків, проведені фахівцями МВФ спільно з Народним Банком Китаю, показали, що банки є стійкими щодо внутрішніх шоків, таких як корекція цін на ринку нерухомості, різкі коливання обмінного курсу юаня чи різке погіршення якості активів.

15 років. До важливих джерел ризиків російської банківської системи, які не враховуються в процесі стрес-тестування, можна віднести практику прихованого кредитування власників та афілійованих структур. «Основні принципи ефективного банківського нагляду» та інші проаналізовані авторами документи Базельського комітету створюють міцне підґрунтя для розвитку та оцінювання якості національних систем банківського нагляду та регулювання. Базельські вимоги щодо стрес-тестування також активно використовуються Міжнародним валютним фондом (МВФ) і Світовим банком ( СБ ) у контексті реалізації міжнародної Програми оцінювання фінансового сектора (FSAP).

Проте за умов одночасної реалізації цих стресових подій фінансова стійкість банківської системи Китаю може порушитися. За оцінкою МВФ, базові показники ліквідності банківського сектора є достатніми. Стрес-тести також показали, що за умов зростання частки проблемних позик у портфелях 17 найбільших китайських банків у чотири рази до 6 % у 2012

—2013 рр., у жодного з банків рівень достатності капіталу не знизився нижче нормативу 8 %. Під час стрес-тестування фахівці МВФ визначили, що найбільш суттєвими внутрішніми ризиками для китайської банківської системи є наслідки кредитного буму 2009

—2010 рр., які несуть у собі загрозу погіршення якості активів і зростання обсягів позабанківського кредитування. Потенційними джерелами кредитного ризику є 1,7 трлн боргу місцевої влади перед банками за позиками, отриманими для реалізації інфраструктурних проектів станом на 1.01.2011 р.

Як свідчать результати стрес-тестів, для уникнення зростання фінансової вразливості банківського сектора Китаю необхідно посилити контроль за рівнем ліквідності, збільшити пряме кредитування з боку держави для підтримки банків, прискорити реформування відсоткових ставок і лібералізувати торговельний обіг юанів. Варто зазначити, що, крім стрес-тестів у рамках програми FSAP, Комісія з регулювання банківської діяльності в Китаї проводить власні конфіденційні стрес-тести. Наприклад, за інформацією видання FT, китайські органи банківського нагляду в квітні 2011 р. вимагали від банків оцінити наслідки скорочення кількості угод на китайському ринку нерухомості на 30 % і зниження цін на нерухомість на 50 %. Результати стрес-тестів не оприлюднювались і мали винятково внутрішній характер [57].

Підсумовуючи аналіз розвитку національних і міжнародних систем стрес-тестування банків, можна стверджувати, що одним з уроків світової глобальної кризи стало посилення необхідності оцінювання взаємозв’язку між банківською системою та економічною стабільністю. У цьому контексті макроекономічне стрестестування є надзвичайно актуальним аналітичним інструментом для виявлення непередбачуваних наслідків ризиків, що активно вдосконалюється регуляторами та широко використовується учасниками банківського ринку провідних країн світу.

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ

МАКРОЕКОНОМІЧНОГО СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ

БАНКІВ У СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ

БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.2. Проблеми розвитку макроекономічного стрес-тестування банків в Україні та способи їх подолання
3.3. Методика макроекономічного стрес-тестування банків в Україні
Висновки
ДОДАТКИ
Частина 2. ДОДАТКИ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)