Вступ. Сучасний економічний розвиток нашої країни має ряд особливостей, найважливішою з яких є становлення ринкових відносин. Економічна криза часів перехідної економіки мала свої передумови: розрив господарських зв’язків, різке падіння обсягів виробництва, інфляція, платіжні деформації, загострення напруженості в грошовокредитній сфері (бюджетний дефіцит, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу, валютна криза, криза банківської ліквідності), тощо.
Саме у період розбудови економіки відбулося різке зростання ролі договірних відносин у розрахунках. ?
Науковий керівник д-р екон. наук, професор Кірейцев Г. Г.
Постановка проблеми. Необхідність обліку договірних відносин обумовлена потребою відображення реального економічного змісту господарських процесів, що відбуваються. Крім того, при дослідженні процесів обміну в діяльності підприємств потрібно враховувати факт існування трансакційних витрат і зокрема — витрат опортуністичної поведінки.
Згідно з інституціональною теорією витрати опортуністичної поведінки мають такі дві основні форми: ухиляння, пов’язане з відносинами принципал-агент, коли виникає проблема асиметричної інформації, та здирництво, коли один з економічних агентів має можливість претендувати на «квазіренту» залежного від нього власника специфічного ресурсу [7, с. 86].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Означену проблему доволі ґрунтовно досліджували такі хрестоматійні вчені далекого зарубіжжя як Р. Коуз [6], О. Вільямсон [1] (який, власне, ввів у теорію інституціоналізму поняття «опортунізм» і визначив його як дбання тільки про власні інтереси, що доходить до віроломства).
Останнім часом відчувається посилена увага вітчизняних економістів до інституціональних проблем і трансакційних витрат. Серед них: Архієреєв С. І., Кірейцев Г. Г., Пустовіт Р., Яременко О. Л. та ін.
Результати. Господарський договір використовується як інструмент для переміщення ресурсів у сфері обміну, і вже сьогодні його починають розглядати як новий об’єкт у теорії та практиці бухгалтерського обліку [3, 5].
Поява нових підходів щодо обліку господарських договорів та їх подальший розвиток є важливим напрямком удосконалення обліку.
Окремі вчені стверджують, що договірне право перед відображенням його в обліку повинно пройти перевірку на відповідність певним «критеріям визнання», таким, як корисність та твердість контракту. Зобов’язання, виконання якого не можна уникнути в повній сумі або без виплати неустойки, може розглядатися як «тверде». Ми лише частково погоджуємося з даною позицією. У даному випадку висновок бухгалтера про визнання договору таким, що підлягає відображенню в обліку, матиме суб’єктивний характер. Тому вважаємо, що поза балансом потрібно обліковувати всі договірні права та обов’язки підприємств, а відповідність договору «критеріям неухильності» необхідно визначати на момент його укладення: корисність визначається власниками підприємства виходячи з його інтересів, твердість контракту насамперед, залежить від того наскільки юридично грамотно складено цей документ і визначається наявністю методів забезпечення неухильного виконання договірних зобов’язань. Роль головного бухгалтера при укладанні договорів (контрактів), в першу чергу, полягає в ретельному контролі за дотриманням їх суттєвих умов. Авторське розуміння поняття «суттєвих умов господарського договору» зводиться до наступного:
Суттєві умови — це перелік окремих ознак господарського договору, що виражають інтереси його укладачів та сукупність яких здат-
на забезпечити перебіг від можливості у дійсність. До них відносяться: предмет договору; ціна договору; умови розрахунку та спосіб оплати; санкції при опортуністичні поведінці або порушенні умов договору.
Опортунізм в обмінних операціях виникає як наслідок ігнорування договірних умов з метою одержання надмірних економічних вигод однією із сторін.
На противагу цьому кредитор має право застосовувати до боржника санкцію — неустойку.
Під неустойкою розуміють суму відшкодування втрат внаслідок несвоєчасного виконання зобов’язань, яка може бути виражена у вигляді штрафу (якщо така сума фіксується у договорі), чи пені (визначається за кожен день прострочення або за весь період прострочення).
У договорі санкція у вигляді штрафу, як правило, зазначається конкретною сумою або розміром відсотку від загальної вартості угоди. Санкція у вигляді пені — чітко визначеною сумою (розміром відсотку від суми боргу), що нараховується за кожен день прострочення або двократним розміром облікової ставки НБУ за весь період прострочення.
Поряд з тим, на практиці мають місце випадки, коли у договорі взагалі відсутні вимоги щодо відповідальності сторін за несвоєчасне виконання зобов’язань.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Це дає підставу для застосування наступної методики розрахунку відшкодування за простроченим договором:
1) розраховується сума збитків від інфляції за період прострочення договірних зобов’язань: Sз і = Sб — ((Іі1 х Іі2 х...х Іі) х Sб), (1) де Sз і — сума збитків від інфляції; Sб — сума боргу; Іі1 х Іі2 х...х Іі — добуток індексів інфляції за кожен місяць періоду прострочення виконання зобов’язань.
2) розраховується три відсотки річних: Sр = (3 % : 365 х Sдн. ) : 100 %,(2) де Sр — сума відсотків річних; Sдн. — сумарна кількість днів, починаючи з дати, що настає за останнім днем, в який повинна була бути здійснена оплата.
3) розраховується загальна сума заборгованості за простроченим договором: Sз = Sб + Sзі + Sр, (3) де Sз — загальна сума заборгованості за простроченим договором; Sб — сума боргу; Sзі — сума збитків від інфляції; Sр — сума відсотків річних. Існує припущення щодо можливості застосування іншого варіанту розрахунку збитків від інфляції, згідно якого сума боргу індексується окремо за кожен місяць, а одержані результати додаються [4, с.7].
Особистим дослідженням автора встановлено, що у цьому випадку одержана сума збитків від інфляції є більшою (при умові, коли добуток Іі >100 %).
Якщо добуток Іі має від’ємне значення (що в результаті математичних операцій призведе до зменшення суми боргу), то, враховуючи інтереси сторони, права якої порушено, сума заборгованості за даний період повинна залишатися незмінною.
Поряд з цим, на нашу думку, кредитор має право збільшити вартість договору на суму, що відповідає розміру 3 % відсотків річних.
Слід відмітити: навіть якщо у договорі санкція за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань обумовлена сторонами, то претензія кредитора, що ґрунтується на положеннях такого договору, може бути зменшена (оскаржена). Зокрема, це стосується розміру пені, який регулюється чинним законодавством.
Так, згідно діючого законодавства розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня [2].
Зауважимо, що в даний час розмір штрафу за невиконання договірних зобов’язань нічим не лімітований, і встановлюється сторонами за взаємною згодою.
Висновки. Отже, відображення в обліку потенційних прав підприємства відповідно до запропонованої методики розрахунку відшкодування збитків за простроченим договором дозволяє мінімізувати вплив опортуністичної поведінки різних економічних агентів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вільямсон Олівер Е. Економічні інституції капіталізму: Фірми, маркетинг, укладання контрактів / А.Олійник (пер. англ.). — К.: АртЕк, 2001.
— 457 с.
2. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, зі змінами та доповненнями.
3. Кузьмінський Ю. А. Автоматизація оперативного обліку та контролю міжнародних економічних операцій: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 268 с.
4. Малиш Ю. Неустойки: розраховуємо правильно з урахуванням строків позовної давності // Все про бухгалтерський облік №108, 2002.
— С. 6—9.
5. Петрук О. М. Облік та аналіз договірних відносин: проблеми теорії та практики /За ред. д. е. н., проф. Г. Г. Кірейцева. — Житомир: ЖІТІ, 1999. — 332 с.
6. Природа фірми: Походження, еволюція і розвиток / Олівер Е. Вільямсон (ред.), А. В. Куликов (пер. з англ..), Сідней Дж. Вінтер (ред.). — К.: А.С.К., 2002. — 335 с.
7. Пустовіт Роберт. Вплив опортуністичної поведінки на розвиток вітчизняного малого бізнесу // Вісник ТАНГ, № 4, 2003. — С. 86
—93. Н. Н. Киреенко, канд. экон. наук, доцент, Белорусский государственный экономический университет, г. Минск
