Загальні поняття про власні вкладення
Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку проведення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.
Складовими власного капіталу є:
— статутний (реєстрований) капітал;
— пайовий капітал;
— різні види нереєстрованого капіталу;
— додатково сплачений капітал;
— додатковий несплачений капітал;
— резервний (страховий) капітал;
— нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років;
— неоплачений капітал;
— вилучений капітал.
Ці складові відображають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.
Показник «власний капітал» — один з найістотніших і найважливіших для підприємства, оскільки дає уявлення про такі характеристики:
— забезпеченість коштами для функціонування;
— кредитоспроможність;
— платоспроможність.
У світовій практиці у формуванні власності (капіталу) засновників підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два поняття: вклади та додаткові внески засновників. Вони виконують різні функції. Для того щоб зрозуміти ці функції, варто розглянути складові елементи власного капіталу.
Власний капітал засновників (учасників) поділяється на реєстрований і нереєстрований. Перший — це статутний або пайовий капітал, другий — додатковий, резервний, страховий капітали та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Але вклади виконують незрівнянно більше функцій і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема
й таких, що залишилися у складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.
Вклад — це частка засновника у статутному капіталі підприємства, яка виконує такі функції:
— інвестування у діяльність підприємства (це першочергове джерело формування майна підприємства);
— регулювання відносин власності (розподіл майна, виробленої продукції, одержаного прибутку тощо). Це особливо важливо у разі виходу учасника з підприємства або коли йдеться про правонаступництво тощо;
— управління підприємством (адже кількість голосів кожного учасника дорівнює або пропорційна його вкладу).
Додатковий внесок — це частка засновника в інших формах власного капіталу підприємства — резервному, страховому чи у нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто вклад виконує лише першу функцію — інвестування.
Додаткові грошові внески або майно засновників можуть бути спрямовані на розвиток підприємства, закупівлю товарноматеріальних цінностей, покриття збитків тощо.
Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновників — обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарських одиниць. Рішення про його збільшення (зменшення) також обов’язково має реєструватися. Сума статутного капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зафіксована в державному реєстрі. Невкладені кошти засновників відображаються в пасиві балансу.
Вартісна оцінка вкладу визначає частку засновника у статутному капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили застереження, на її розмір не впливають. Ця властивість додаткових внесків набуває особливого значення, наприклад, у разі банкрутства. Учасники товариства відповідають лише в межах своїх вкладів (часток). При цьому додаткові внески учасників в інші види власності до уваги не беруться.
Згідно із законодавством внесення вкладу для засновника є обов’язковим. Воно неодмінно веде до зміни статутного (пайового) капіталу, його перереєстрації. А ось додаткові внески є добровільними. Відповідне рішення приймається простою більшістю голосів засновників. При цьому важливо, що робиться — вклади до
статутного капіталу чи додаткові внески до власності (капіталу).
Для побудови бухгалтерського обліку власності це має першорядне значення.
Вилучені з ринку акції зменшують участь акціонерного товариства на ринку і відповідно відображаються в пасиві балансу.
Система рахунків обліку власності засновників
Власність засновників (власний капітал), як уже зазначалося, складається з окремих компонентів.
Для кожного з них у бухгалтерському обліку передбачено окремий рахунок, відповідну назву, закріплений планом рахунка шифр, у фінансовому звіті (форма №1 «Баланс» і форма №4 «Звіт про власний капітал») передбачено рядок із відповідним кодом (рис.6.9).
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Рис. 6.9. Характеристика складових власного капіталу та порядок відображення їх у фінансовій звітності («Баланс» № 1, «Звіт про власний капітал» № 4)
Усі рахунки обліку власного капіталу є пасивними: шість перших можуть мати лише кредитове сальдо, а два останніх — тільки дебетове.
Загальну характеристику записів на рахунках обліку власного капіталу в управлінні можна подати такою схемою (рис.6.10).
НАЗВА ______________________________________
Рис. 6.10. Схеми рахунків власного капіталу
Облік статутного капіталу
Статутний капітал — це сума вкладів (саме вкладів!), що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна.
Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учас
ників і засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема, на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.
Акціонерне товариство має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій різної номінальної вартості.
Учасники та засновники товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) відповідають за боргами товариства у межах їхнього вкладу (частки) у статутному капіталі, акціонери — у межах належних їм акцій.
Учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.
У командитному товаристві частина учасників несе повну відповідальність, частина — у межах вкладів у майно товариства.
Статутний капітал довірчого товариства має бути не меншим за встановлений ліміт і формуватися виключно за рахунок коштів і цінних паперів учасників. Засновники довірчого товариства відповідають за його зобов’язаннями своїми внесками до статутного капіталу, а в разі недостатності цих сум — додатково належним їм майном.
Статутний капітал товариства покупців складається із внесків членів товариства.
До корпоративних підприємств правомірно віднести спільні підприємства з іноземними інвестиціями, які створюються здебільшого у формі господарських товариств.
Статутний капітал комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.
Статутний капітал банків забезпечує виконання ними зобов’язань. Проте оскільки комерційні банки створюються як господарські товариства, вони відповідають за своїми зобов’язаннями не лише статутним капіталом, а й усім майном, що їм належить.
Порядок створення статутного капіталу банків визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність». Різні обмеження щодо частки засновників не впливають на побудову бухгалтерського обліку статутного капіталу будь-якого господарюючого формування — виробничого, комерційного чи банківського.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня внесення підприємства (тобто статуту) до державного реєстру та припиняється (закінчується) днем вибуття підприємства з державного реєстру внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.
Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на рахунку №40 «Статутний капітал».
Характеристика рахунка «Статутний капітал»
Рахунок «Статутний капітал» призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства та внесено до державного реєстру. Записи за рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.
Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал у формі внесків засновників (учасників), які передбачені установчими документами (наприклад, у сумі виконаної підписки в акціонерному товаристві), відображається за кредитом рахунка. Статутний капітал у кореспонденції:
1) в одноосібного власника — з рахунками обліку грошових засобів та інших цінностей (активів);
2) у товариствах — з рахунком «Неоплачений капітал».
Фактичні надходження власників (засновників) проводяться за кредитом рахунка №46 «Неоплачений капітал» у кореспонденції з рахунками обліку грошових засобів та інших цінностей (активів) або зобов’язань (пасивів).
Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі акціонерних товариств, до рахунка «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:
1) за видами акцій — прості, привілейовані;
2) за ознаками внесків — оголошений капітал, підписаний капітал, оплачений капітал, вилучений капітал.
Облік формування статутного капіталу
1. Облік формування статутного капіталу приватного підприємства
Приклад
15 жовтня 200_ p. згідно з установчими документами зареєстровано одноосібне підприємство «СТИМУЛ» зі статутним капіталом 5250 грн.
Господарські операції, які було виконано після реєстрації підприємства в жовтні 200_ p., наведено в табл.6.1.
Балансову інтерпретацію господарських операцій наведено на рис.6.11.
Таблиця 6.1
ДАНІ ПРО ГОСПОДАРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ (ФАКТИ) за жовтень 200_ p.
Рис. 6.11. Балансова інтерпретація проведень за табл. 6.1
2. Облік формування статутного (пайового) капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю
Товариство з обмеженою відповідальністю має свої особливості як щодо діяльності, так і щодо відповідальності за свою діяльність.
Члени (учасники) такого товариства несуть обмежену відповідальність за діяльність товариства.
Усе це визначає деякі особливості формування статутного (пайового) капіталу товариства, внесення до нього змін і ліквідації.
На суму зареєстрованого в державному реєстрі статутного капіталу будуть зроблені записи на підставі статуту та установчих документів:
• рахунка «Статутний (пайовий) капітал» (в аналітичному обліку кожному засновникові відкривається рахунок на суму належного внеску);
• рахунка «Неоплачений капітал» (в аналітичному обліку кожному засновникові відкривається рахунок на суму належного до внеску боргу).
Після цього за кредитом рахунка «Неоплачений капітал» підприємства з обмеженою відповідальністю можуть бути записані надходження грошових внесків і внесків у вигляді майнових вкладень, нематеріальних активів та інших цінностей (активів), а саме:
— надходження грошових внесків і внесків у вигляді майнових вкладень, нематеріальних активів і т. ін.;
— додаткові внески учасників у будь-якій формі (грошовій, майновій тощо);
— збільшення статутного (пайового) капіталу за рішенням засновників із власних джерел;
— внесення кредиторської заборгованості (зобов’язань) перед засновниками;
• статутного (пайового) капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю. Можуть бути записані (відбиті) такі елементи обліку:
— повернення частки (або всієї суми) внесків у разі вибуття учасника;
— списання збитків за рішенням засновників за рахунок внесків;
— припинення діяльності підприємства.
Приклад
12 жовтня 200_ p. згідно з установчими документами зареєстровано фірму «АРГО» зі статутним фондом 21000 грн.
Засновники фірми:
Хвиля І. П. 7000 грн;
Сірко П. І. 7000 грн;
Шпирко Є. О. 7000 грн.
Господарські операції, виконані після реєстрації фірми в жовтні 200_ p. щодо формування статутного капіталу, наведено в табл. 6.2 та на рис. 6.12.
Таблиця 6.2
ГОСПОДАРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ за жовтень — грудень 200 _ p.
Рис. 6.12. Балансова інтерпретація господарських операцій за даними табл. 6.2
3. Облік формування статутного капіталу заново створеного акціонерного товариства
Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал у сумі внесків учасників, передбачених статутними документами (у сумі проведеної підписки на акції), відображається за кредитом рахунка «Статутний капітал» та за дебетом рахунка «Неоплачений капітал». Фактичне надходження внесків засновників проводиться за кредитом рахунка «Неоплачений капітал» у кореспонденції з рахунками коштів і матеріальних цінностей.
Статутний капітал зареєстрованого AT залежно від стану заборгованості за акціонерами враховується на таких субрахунках рахунка: № 1 «Оголошений капітал» — у сумі, записаній у статуті AT; № 2 «Підписний капітал» — на вартість акцій, за якими проведено підписку; № 3 «Оплачений капітал» — у розмірі коштів, внесених засновниками в момент підписки та пізніше; №45 «Вилучений капітал» — вартість акцій, вилучених з обігу (викуплених товариством в акціонерів).
З моменту реєстрації AT усі акції враховуються на субрахунку №1. Коли закінчено підписку на акції, на їхню номінальну вартість робиться запис щодо зменшення коштів на субрахунку №1 і збільшення коштів на субрахунку №2. Після оплати акцій та оформлення прав власності акціонерів на акції (внесення учасників до реєстру акціонерів) номінальна вартість акцій переводиться із субрахунка №2 на субрахунок №3.
Статутний капітал, оголошений під час реєстрації AT, має бути сплачений повністю протягом одного року. У разі, коли статутний капітал сплачений не повністю, його величину слід зменшити (перереєструвати) на суму нерозміщених акцій. Щодо наступних випусків акцій у порядку збільшення статутного капіталу законодавство таких вимог не містить. Нерозміщеними акціями, які перебувають на балансі AT, розпоряджається рада директорів товариства. Такі акції можуть бути використані як резерв для наступних емісій. Дивіденди на нерозміщені акції не нараховуються.
Оприбуткування майна, наданого в натуральній формі у власність підприємств у рахунок внесків до статутного капіталу чи для оплати акцій, провадиться за ціною, визначеною за домовленістю учасників. Майно, надане підприємству в користування, оприбутковується в оцінці, яку визначено на підставі орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства чи інший встановлений засновниками строк (якщо інше не передбачено установчими документами). У разі оприбуткування валютних коштів і майна, оціненого в інвалюті, у рахунок внесків до статутного капіталу сумові різниці відносяться на рахунок «Резервного капіталу». Спрямовувати їх на потреби споживання підприємства не можна.
Вартість прав користування землею, спорудами, устаткуванням, інтелектуальною власністю і т. ін., внесена засновниками в рахунок внесків до статутного капіталу AT, відноситься на рахунок «Нематеріальні активи». У разі оприбуткування вартості
майна, що вноситься, збільшуються витрати, спрямовані на те, щоб об’єкти були готові до використання. Із закінченням строку, протягом якого AT має право користуватися майном, що внесене замість оплати акцій, додатковий внесок до статутного капіталу не робиться і статутний капітал не зменшується.
У разі несплати підписувачами в установлений термін оголошеної кількості акцій правління AT може анулювати підписку на акції і повернути внесені кошти чи зменшити суму до внесеної величини. На величину анульованої підписки робиться запис в аналітичному обліку за рахунком «Неоплачений капітал».
Приклад
Особами, що підписалися на акції, було внесено авансом у рахунок внесків до дня реєстрації статутного капіталу 8000 грн.
Основні господарські операції при формуванні статутного капіталу наведено у табл.6.3.
Балансову інтерпретацію господарських операцій унаочнює рис.6.13.
Таблиця 6.3
ОСНОВНІ ГОСПОДАРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ ПРИ ФОРМУВАННІ СТАТУТНОГО
КАПІТАЛУ AT
Рис. 6.13. Логіко-структурна схема побудови бухгалтерського обліку
4. Облік формування статутного капіталу у разі акціонування приватизованого підприємства
У разі створення AT на базі державного (муніципального) підприємства статутний капітал формується на підставі акта оцінювання вартості майна, який складається на основі інвентаризації.
Майно оцінюється за його балансовою вартістю. Основні засоби (зокрема, взяті в довгострокову оренду з правом викупу) оцінюються за відновленою вартістю з урахуванням їх переоцінювання за постановою уряду.
Нестача чи надлишки матеріальних цінностей, виявлені під час інвентаризації, а також їх обґрунтована дооцінка відносяться на фінансові результати звітного періоду.
Коли закінчено оцінювання майна підприємства, статутний капітал зводять до розміру, що відповідає викупній (продажній) вартості підприємства або вартості його статутного капіталу, який фіксується в установчих документах.
Після цього за результатами оцінювання майна складається заключний баланс. Якщо з моменту складання заключного балансу до моменту реєстрації підприємства відбуваються зміни в його майновому стані, то відповідні зміни відбуваються і в акті оцінювання майна. З моменту реєстрації AT активи та пасиви підприємства, що приватизується, приймаються в розмірі, визначеному в заключному балансі підприємства.
По завершенні реєстрації AT комісія з приватизації (чи комітет з питань управління майном) проводить підписку на акції.
На оголошений статутний капітал складається проведення за дебетом рахунка «Неоплачений капітал» і кредитом рахунка «Статутний капітал».
У разі продажу підприємства, що приватизується, на аукціоні чи за конкурсом у випадку реєстрації його як окремої юридичної особи розмір статутного капіталу приватизованого підприємства визначається залежно від купівельної ціни. У разі перевищення купівельної ціни над оціночною (початковою) вартістю відповідна різниця враховується на приватизованому підприємстві за дебетом рахунка «Нематеріальні активи» у складі нематеріальних активів на субрахунку «Різниця між купівельною та оціночною вартістю майна» і кредитом рахунка «Статутний капітал». З рахунка «Нематеріальні активи» ця різниця переноситься на затра
ти виробництва протягом 20 років (але не більш як строк діяльності підприємства).
Підприємство, що здійснило купівлю на аукціоні чи за конкурсом, ураховує суму зроблених витрат з купівлі як внесок до статутного капіталу придбаного (чи частково придбаного) підприємства: дебет рахунка «Довгострокові фінансові вкладення», кредит рахунка «Рахунок у банку».
Якщо оціночна вартість проданого підприємства менша від купівельної ціни, на приватизованому підприємстві майно враховується за оціночною вартістю. Різниця між купівельною та оціночною вартістю у підприємства-власника відноситься на однойменний субрахунок рахунка «Доходи майбутніх періодів» і списується щомісяця частинами на прибуток (дебет рахунка «Доходи майбутніх періодів», кредит рахунка «Фінансові доходи»).
У разі зарахування приватизованого майна на баланс підприємства-покупця майно оприбутковується за оціночною вартістю в кореспонденції з рахунками обліку коштів, а різниця між купівельною ціною та оціночною вартістю списується в зазначеному порядку.
5. Облік змін статутного капіталу
Загальні положення. Згідно з чинним законодавством підприємство (колективне, акціонерне товариство тощо) може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу.
Збільшувати статутний капітал можна лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій, встановлених внесків.
Основні шляхи збільшення статутного капіталу можуть бути такими:
— додаткові вкладення засновників;
— випуск і реалізація в установленому чинним законодавством порядку нових акцій;
— обмін облігацій на акції підприємства (товариства);
— збільшення номінальної вартості випущених акцій.
Водночас розмір статутного капіталу може бути також і зменшений. Основні шляхи зменшення статутного капіталу такі:
— вилучення власного капіталу;
— зменшення номінальної вартості акцій;
— анулювання акцій, викуплених товариством в акціонерів. Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру.
Особливості обліку змін статутного капіталу акціонерного товариства. Зборами акціонерів може бути прийнято рішення про зміни статутного капіталу. У бухгалтерському обліку це рішення відображається лише після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. На збільшення статутного капіталу робиться проведення: кредит рахунка «Статутний капітал», дебет рахунка «Неоплачений капітал» або «Нерозподілений прибуток».
Зміни статутного капіталу AT через збільшення номінальної вартості акцій відображаються за дебетом рахунка «Неоплачений капітал» і кредитом рахунка «Статутний капітал», у разі зменшення номінальної вартості акцій — за дебетом рахунка «Статутний капітал» і кредитом рахунка «Непокриті збитки» або «Розрахунки із засновниками».
Щоб збільшити суму статутного капіталу, AT може переоцінити наявні основні засоби за ринковими цінами, відображаючи результати переоцінювання в балансовому прибутку. Тому статутний капітал акціонерних товариств, утворених у ході приватизації, може (через переоцінювання основних засобів) збільшуватися завдяки зростанню номінальної вартості акцій, випущених у процесі приватизації, чи додатковому випуску акцій (того самого виду та номіналу, що були випущені під час приватизації) на суму збільшення статутного капіталу. Акції додаткового випуску розподіляються між акціонерами пропорційно до їхньої частки акцій у статутному капіталі AT. У разі збільшення номіналу акцій відповідні акції чи сертифікати акцій вилучаються з обігу і водночас акціонерам видаються нові. Збільшення статутного капіталу через залік сум переоцінювання основних засобів відображається за кредитом рахунка «Статутний капітал», дебетом рахунка «Інший додатковий капітал».
У разі переоцінювання основних засобів сума дооцінювання за виробничими основними засобами та капітальними вкладеннями відображається за дебетом рахунка «Основні засоби» і кредитом рахунка «Статутний капітал». Дооцінювання донарахованих сум зносу за виробничими основними засобами відображається за дебетом рахунка «Статутний капітал» і кредитом рахунка «Знос основних засобів». Сума дооцінювання за невиробничими основними засобами відноситься в кредит рахунка, рахунок («Додатковий капітал») у балансі відображається окремо. У разі прийняття загальними зборами AT рішення про збільшення статутного капіталу на суму дооцінювання основних засо
бів робиться проведення за дебетом рахунка «Додатковий капітал» і кредитом рахунка «Статутний капітал».
Якщо рішення про збільшення статутного капіталу ще не зареєстровано, а внески учасників почали надходити, ці засоби враховуються на рахунку «Розрахунки із засновниками».
Після реєстрації зміни статутного капіталу відображаються записом: дебет рахунка «Розрахунки із засновниками», кредит рахунка «Неоплачений капітал».
Облік власних акцій, викуплених акціонерним товариством у акціонерів для їх наступного перепродажу, поширення серед своїх учасників чи анулювання, провадиться на рахунку «Вилучений капітал». У разі викуповування акцій акціонерним товариством робиться запис: дебет рахунка «Вилучений капітал» у кредит рахунків обліку коштів.
Анулювання викуплених AT власних акцій відображається за кредитом рахунка «Вилучений капітал» і дебетом рахунка «Статутний капітал». Різниця між номінальною та викупною вартістю відноситься на збільшення чи зменшення «Додаткового капіталу сплаченого».
За рішенням загальних зборів AT може бути проведено дрібнення акцій (спліт) чи їх консолідація. У першому випадку кожна із випущених товариством акцій замінюється на кілька акцій меншого номіналу, у другому — кілька акцій обмінюються на меншу кількість нових акцій із більшим номіналом. Величина статутного капіталу при цьому не змінюється, в обліку ця операція відображається тільки на аналітичних рахунках.
Якщо сукупна номінальна вартість акцій, внесених у рахунок внесків до статутного капіталу акціонерного товариства, зменшилася, це товариство зобов’язане у двомісячний термін провести зменшення власного статутного капіталу.
Облік пайового капіталу в кооперативах
Члени кооперативу — це фізичні особи, які разом формують юридичну особу — кооператив.
Згідно із законом про кооперацію сільськогосподарські, промислові, споживчі та інші кооперативи мають право об’єднувати фізичних осіб, в яких з кооперативом можуть бути такі майнові відносини:
— члени кооперативу не відповідають за справи кооперативу своїм майном і належним їм доходом, заробітком;
— згідно зі статутом член кооперативу вносить свій пай як грошима (готівкою), так і майном залежно від статутних вимог.
Пайові зобов’язання мають бути виконані упродовж року (від дня реєстрації статуту).
З одержаного доходу члени кооперативу мають право на частку, яка за рішенням загальних зборів може приєднуватися до статутного капіталу, про що членові кооперативу має бути видано відповідне підтвердження.
У кооперативах можливі два види капіталу:
1) статутний;
2) пайовий.
В іншому методика обліку пайового капіталу аналогічна статутному капіталу.
Облік інших видів власного капіталу
1. Облік додаткового вкладеного капіталу
Додатковий вкладений капітал — це сума, на яку вартість проданих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Наприклад, номінал акції 100 грн, акцію продано за 108 грн (рис.6.14).
Рис. 6.14. Балансова інтерпретація операцій по додатковому вкладеному капіталу
2. Облік додаткового капіталу невкладеного
Додатковий капітал невкладений — це сума вартості дооцінки необоротних активів або вартості активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, і різних видів додаткового капіталу (санація тощо).
Приклад
1.Вартість будинку офісу 100000 грн дооцінено в сумі 8000 грн.
2.Підприємство одержало санацію від муніципалітету в сумі 10000 грн.
3.Один із засновників підприємства безоплатно передав підприємству друкарську машинку вартістю 500 грн (рис. 6.15).
Рис.6.15. Балансова інтерпретація проведень з додаткового несплаченого капіталу
3. Облік резервного капіталу
Резервний капітал — це такий вид власного капіталу, який не зареєстрований у складі статутного капіталу. Цей капітал може утворитися за рахунок результатів діяльності.
Основні джерела резервного капіталу такі:
— додатковий капітал;
— нерозподілений прибуток.
Основні господарські операції з резервного капіталу наведено в табл.6.4.
Таблиця 6.4
ОСНОВНІ ОПЕРАЦІЇ З РЕЗЕРВНОГО КАПІТАЛУ
4. Облік нерозподіленого прибутку (або непокритого збитку)
Нерозподілений прибуток (або непокритий збиток) є складовою власного капіталу і формується за рахунок прибутку, який не був розподілений.
Для обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) планом рахунків призначений рахунок такої самої назви; його шифр — №44.
Нерозподілений прибуток може мати такі форми:
• власне нерозподілений прибуток;
• створені спеціальні фонди (преміювання, надання допомоги, соціальна сфера тощо).
Основні господарські операції, які характеризують облік нерозподіленого прибутку, наведено в табл.6.5.
Таблиця 6.5
ОБЛІК НЕРОЗПОДІЛЕНОГО ПРИБУТКУ
5. Облік неоплаченого капіталу
Неоплачений капітал — це сума зобов’язань засновників за внесками до статутного капіталу.
У момент реєстрації статутного капіталу зареєстрована сума відображається записом:
Дебет рахунка «Неоплачений капітал».
Кредит рахунка «Статутний капітал».
Усі наступні внески засновників до статутного капіталу відображаються записом за кредитом рахунка «Неоплачений капітал» і дебетом різних рахунків залежно від форми та змісту внесків (чи викупу акцій у акціонерних товариств).
6. Облік вилученого капіталу
Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії (або її частки), які викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.
Процес вилучення акцій власної емісії відображається у бухгалтерському обліку записом:
Дебет рахунка «Вилучений капітал».
Кредит рахунка «Каса» (або «Рахунок у банку»).
Вилучені акції можуть бути продані або анульовані. При цьому робиться запис:
Дебет рахунка «Собівартість проданих акцій».
Кредит рахунка «Вилучений капітал».
У разі анулювання вилучених акцій попередньо потрібно перереєструвати статутний капітал, а потім зробити запис:
Дебет рахунка «Статутний капітал».
Кредит рахунка «Вилучений капітал» на суму номінальної вартості акцій.
Якщо в момент продажу є різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, то така різниця відображатиметься або на дебеті рахунка «Нерозподілений прибуток», або на кредиті рахунка «Додатковий вкладений капітал».
Методика визначення впливу господарських операцій на економіко-правовий та фінансовий стан господарства
Як було визначено у першій частині посібника, кожна господарська операція веде до зміни економіко-правового стану господарства й може (або не може) впливати на його фінансовий стан.
У табл.6.6 наведено окремі господарські факти, характерні для обліку в управлінні власним капіталом.
